Ухвала суду № 57713997, 12.05.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/5133/15-ц

Провадження № 22-ц/792/13/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої - судді Спірідонової Т.В.,

суддів - Переверзєвої Н.І., Фанди В.П.,

секретарі - Дубова М.В., Лапко Ю.В.

за участю: апелянта - ОСОБА_1,

представника апелянта - ОСОБА_2,

представника позивача - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1 про стягнення боргу,

встановила:

В березні 2015 року позивач ОСОБА_4 звернувся до суду з позовом та після уточнення позовних вимог просив стягнути з відповідача ОСОБА_1 на свою користь заборгованість в розмірі 2008196грн.12коп.

В обґрунтування позовних вимог вказав, що 07.07.2013 року ОСОБА_4 уклав договір позики з ОСОБА_5, відповідно до умов якого, позивач передав у борг 86800 доларів США відповідачу. На підтвердження укладення договору позики ОСОБА_5 надав письмову розписку. Відповідно до розписки відповідач зобов'язувався повернути 07.07.2014 року кошти у сумі 107632 доларів США, а саме борг у сумі 86800 доларів США та відсотки у сумі 20832 доларів США. У липні 2014 року позивач дізнався, що ОСОБА_5 помер, спадкоємцем після смерті якого є ОСОБА_1 В січні 2015 року позивач надіслав до приватного нотаріуса Гусєвої Л.В. заяву про повідомлення спадкоємців про кредитну заборгованість та просив повідомити спадкоємців ОСОБА_5 про боргові зобов'язання спадкодавця. Період користування позикою, на який можуть бути нараховані відсотки, становить з 07.07.2013 року по 28.10.2013 року. Тому, загальна заборгованість ОСОБА_5, яка підлягає стягненню з ОСОБА_1, становить 2008196грн.12коп.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2015 року позов задоволено та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ________________

Головуючий в першій інстанції - Стефанишин С.Л.

Доповідач - Спірідонова Т.В. Категорія: 27

ОСОБА_4 борг в розмірі 2008196грн.12коп. Вирішено питання про стягнення судового збору.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянт вказує, що суд першої інстанції не з'ясував, коли позивач дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини і не застосував ч.4 ст.1281 ЦК України, відповідно до якої кредитор спадкодавця, який не пред'явив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами 2 і 3 цієї статті, позбавляється права вимоги. Факт повідомлення ІНФОРМАЦІЯ_1 позивача щодо дати смерті ОСОБА_5 у судовому засіданні підтвердив свідок ОСОБА_9 та відповідач ОСОБА_1 У матеріалах справи відсутні докази, які підтверджують факт належності підпису у розписці ОСОБА_5 Суд першої інстанції не встановив наявність у подружжя ОСОБА_5 та ОСОБА_1 спільного сумісного майна, не встановив яку саме частину майна успадкувала ОСОБА_1 У порушення ч.4 ст.10, ч.1 ст.31, ч.1 ст.137 ЦПК України суд першої інстанції не сприяв всебічному й повному з'ясуванню обставин справи.

Апелянт ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 апеляційну скаргу підтримали.

Позивач ОСОБА_4 повідомлений належним чином про час і місце слухання справи, у судове засідання не з'явився.

Представник позивача ОСОБА_4- ОСОБА_3, заперечуючи проти апеляційної скарги зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому підстави для його скасування відсутні.

Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Встановлено, що відповідно до розписки ОСОБА_4 7 липня 2013 року передав у борг ОСОБА_5 грошові кошти в сумі 86800 доларів США зі сплатою процентів у сумі 2% в місяць. ОСОБА_5 зобов'язувався повернути кошти 7 липня 2014 року у сумі 104632 доларів США.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Згідно зі ст. 1047 ЦК України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, - незалежно від суми. На підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, який посвідчує передання йому позикодавцем визначеної грошової суми або визначеної кількості речей.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України).

За своєю суттю розписка про отримання в борг грошових коштів є документом, який видається боржником кредитору за договором позики, підтверджуючи як його укладення, так і умови договору, а також засвідчуючи отримання боржником від кредитора певної грошової суми або речей.

Вказані правові висновки висловлені Верховним Судом України в постановах №6-1967цс15 від 11.11.2015р. та № 6-63цс13 від 18.09.2013 р.

На підтвердження укладення договору позики позивач надав суду оригінал розписки від 7 липня 2013 року, яка свідчить про отримання ОСОБА_5 у позику грошових коштів. ОСОБА_5 грошові кошти, отримані від позивача ОСОБА_4 не повернув, що підтверджується наявною у позивача розпискою.

Згідно з висновком судово-почеркознавчої експертизи від 23 грудня 2015 року №1543 підпис від імені ОСОБА_5 про отримання ним в борг грошової суми у ОСОБА_4 виконаний самим ОСОБА_5. Досліджуваний підпис від імені ОСОБА_5 виконаний ОСОБА_5 в звичайному стані на нерівній поверхні.

Тому, посилання апелянта на те, що підпис у розписці про отримання коштів не належить ОСОБА_5 є безпідставними.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_5 помер, після смерті якого протягом шести місяців спадщину прийняла його дружина ОСОБА_1 шляхом її звернення із письмовою заявою до приватного нотаріуса Хмельницького міського нотаріального округу Гусєвої Л.В. Свідоцтво про право на спадщину відповідач не отримувала.

Відповідно до частини першої статті 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.

Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (частина п'ята статті 1268 ЦК України).

Частиною першою статті 1297 ЦК України (в редакції на час виникнення правовідносин) передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобов'язаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно.

Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (частина третя статті 1296 ЦК України).

Таким чином, спадкові права є майновим об'єктом цивільного права, оскільки вони надають спадкоємцям можливість успадкувати майно (прийняти спадщину), але право розпорядження нею виникає після оформлення успадкованого права власності у встановленому законом порядку.

Отже, аналіз зазначених правових норм дає підстави для висновку про те, що отримання спадкоємцем, який прийняв спадщину, свідоцтва про право на спадщину відповідно до статті 1296 ЦК України є правом, а не обов'язком спадкоємця, тому відсутність у спадкоємця свідоцтва про право на спадщину не може бути підставою для відмови у задоволенні вимог кредитора.

Станом на 28 жовтня 2013 року заборгованість ОСОБА_5 за договором позики становить 2008196грн.12коп., а саме заборгованість по позиці 86800 доларів США, що еквівалентно 1870878грн.52коп. та відсотки за період з 07.07.2013 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 6328 доларів США (86800х2%:31х113), що еквівалентно 137317грн.60коп.

ОСОБА_5 перебував у шлюбі з ОСОБА_1 з 1 серпня 1987 року.

Під час перебування у шлюбі ОСОБА_5 було придбано: 14.03.2007 року -причіп марки BOCKMANN, 1997 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1; 15.07.1994 року - автомобіль марки ВАЗ 21061, 1984 року випуску, колір жовтий, номер кузова НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4. На підставі державного акта на право власності на землю серії НОМЕР_5 від 27.11.1997 року та свідоцтва про право власності на житловий будинок, виданого 20.04.1999 року, за ОСОБА_5 зареєстровано житловий будинок та земельна ділянки площею 0,07га, кадастровий номер НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_1. Також, ОСОБА_5 був засновником приватного підприємства «АЮФ» (дата державної реєстрації - 16.12.1994 року), розмір внеску до статутного фонду становив 62435грн.45коп. За ПП «АЮФ» на підставі договору купівлі-продажу від 19.04.2001 року на праві власності зареєстровано нежитлове приміщення з підвалом, загальною площею 309,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Вказані обставини підтверджуються копією спадкової справи №68-2013, копією свідоцтва про шлюб, інформаційними довідками з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно; довідкою з бази даних зареєстрованого транспорту «Автомобіль» та національної автоматизованої бази даних «НАІС».

Відповідно до ст.ст.22, ч.1 ст.28 Кодексу про шлюб та сім'ю України (який діяв на час виникнення правовідносин) майно, нажите подружжям за час шлюбу, є його спільною сумісною власністю. Кожен з подружжя має рівні права володіння, користування і розпорядження цим майном. В разі поділу майна, яке є спільною сумісною власністю подружжя, їх частки визнаються рівними.

Аналогічні норми містяться в ст.60 СК України, який набрав чинності з 1 січня 2004 року.

Отже, виникнення режиму спільної сумісної власності подружжя на все придбане за час шлюбу майно презюмується, доки інший з подружжя не довів іншого, тобто діє презумпція спільного майна подружжя.

Відповідно до рішення Конституційного Суду України від 19 вересня 2012 року №17-рп/2012 у справі за конституційним зверненням ПП «ІКІО» щодо офіційного тлумачення положення ч. 1 ст. 61 СК України в аспекті конституційного звернення положення частини першої статті 61 Сімейного кодексу України треба розуміти так, що статутний капітал та майно приватного підприємства є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

За таких обставин, після смерті ОСОБА_5 відкрилася спадщина на наступне майно, яке належало спадкодавцю: 1/2 частину житлового будинку та 1/2 частину земельної ділянки площею 0,07га, кадастровий номер НОМЕР_6, за адресою: АДРЕСА_1; 1/2 частину причепа марки BOCKMANN, 1997 року випуску, колір білий, номер шасі НОМЕР_2, державний номер НОМЕР_1; 1/2 частину автомобіля марки ВАЗ 21061, 1984 року випуску, колір жовтий, номер кузова НОМЕР_3, державний номер НОМЕР_4; на 1/2 частку у статутному капіталі приватного підприємства «АЮФ»; 1/2 частину нежитлового приміщення з підвалом, загальною площею 309,4кв.м. за адресою: АДРЕСА_2.

Доказів про наявність іншого спадкового майна матеріали справи не містять.

Відповідно до ст.1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Згідно зі ст.1282 ЦК України спадкоємці зобов'язані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобов'язаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора спадкоємці зобов'язані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями та кредитором інше не встановлено. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передане спадкоємцям у натурі.

Отже, відповідач як спадкоємець померлого позичальника, прийнявши спадщину, у силу ст. ст. 1281, 1282 ЦК України зобов'язана у межах вартості спадщини задовольнити вимоги кредитора.

Зокрема, за системно-логічним змістом наведених вище норм матеріального права та ч. 2 ст. 1282 ЦК України випливає, що кредитор не позбавлений можливості у разі відмови спадкоємців від обов'язкового одноразового платежу, пред'явити вимогу про стягнення цієї суми, яка судом стягується з урахуванням вартості прийнятого спадкового майна, звернення стягнення на яке, при наявності рішення суду, буде здійснено в порядку, передбаченому Законом України «Про виконавче провадження».

Відповідно до висновків судової автотоварознавчої експертизи від 03.02.2016 року №1604 та судової оціночно-будівельної експертизи від 01.02.2016 року №1600 станом на момент проведення експертизи середня ринкова вартість причепа марки BOCKMANN, державний номер НОМЕР_1, становить 32583грн.90коп.; автомобіля марки ВАЗ 21061, державний номер НОМЕР_4 - 30160грн.; житлового будинку по АДРЕСА_1 - 2174840грн.; земельної ділянки площею 0,07га по АДРЕСА_1 - 99340грн.; нежитлового приміщення з підвалом, загальною площею 309,4кв.м, у АДРЕСА_2 - 2256110грн.

За таких обставин, розмір частки ОСОБА_1 у спадщині становить 2327734грн.68коп. ((32583,90+30160+2174840+99340+62435,45+2256110):2).

Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції обґрунтовано виходив з того, що після смерті позичальника спадщину прийняла його дружина ОСОБА_1 та дійшов обґрунтованого висновку про стягнення на користь позивача боргу за договором позики в межах вартості майна, одержаного у спадщину.

Відповідно до ст. 1281 ЦК України спадкоємці зобов'язані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину незалежно від настання строку вимоги.

Частиною 3 статті 1281 ЦК України передбачено, що, якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право пред'явити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Виходячи зі змісту ч.3 ст.1281 ЦК України цей строк застосовується у тому випадку, коли кредитор не знав і не міг знати про відкриття спадщини.

Відповідачем не надано відповідно до ст.10,60 ЦПК України належних та допустимих доказів повідомлення нею позивача ОСОБА_4 про смерть ОСОБА_5 Колегія суддів не приймає до уваги посилання апелянта ОСОБА_1 на те, що вона та свідок ОСОБА_9 в телефонних розмовах в жовтні 2013 року повідомили позивача про смерть ОСОБА_5, оскільки зміст такої розмови не визнається представником позивача. Крім того, у судовому засіданні відповідач пояснила, що їй не було відомо про наявність у ОСОБА_5 боргу перед позивачем.

Оскільки ОСОБА_1 не повідомила позивача про смерть ОСОБА_5 і відкриття спадщини відповідно до вимог ч.1 ст.1281 ЦК України, колегія суддів приходить до висновку про поширення на правовідносини сторін норм ч.3 ст.1281 ЦК України, а тому позивач має право пред'явити свої вимоги до ОСОБА_1, яка прийняла спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги.

Відповідно до розписки від 07.07.2013 року строк вимоги за договором позики у позивача виник 08.07.2014 року, а позов про стягнення заборгованості ОСОБА_4 пред'явлено 13.03.2015 року. Також, позивач направляв 03.11.2014 року вимоги про погашення заборгованості в порядку ст.1281 ЦК України на адресу ОСОБА_1, ОСОБА_10, ОСОБА_11, а 20.01.2015 року направив до приватного нотаріуса Гусєвої Л.В. заяву про повідомлення спадкоємців про кредитну заборгованість. З заявою ОСОБА_4 приватний нотаріус ознайомила ОСОБА_1 4 лютого 2015 року.

Тому, посилання апелянта на пропуск позивачем строку, передбаченого ст.1281 ЦК України, не заслуговує на увагу.

Процесуальні порушення, на які посилається апелянт, не призвели до неправильного вирішення справи, а тому не беруться до уваги колегією суддів.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду.

Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.

Позивачем за проведення товарознавчих експертиз на підставі ухвали Апеляційного суду Хмельницької області від 17.11.2015 року сплачено 15000грн. 11 грудня 2015 року, а тому відповідно до ст.88 ЦПК України судові витрати у сумі 15000грн. підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 09 липня 2015 року залишити без змін.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_4 судові витрати у сумі 15000грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуюча: (підпис) Т.В. Спірідонова

Судді: (підпис) Н.І. Переверзєва

(підпис) В.П. Фанда

Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду Т.В.Спірідонова