Ухвала суду № 57713031, 11.05.2016, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 459/2638/15 Головуючий у 1 інстанції: Грабовський В.В.

Провадження № 22-ц/783/1047/16 Доповідач в 2-й інстанції: Кабаль І. І.

Категорія:27

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді Кабаля І.І.,

суддів:Копняк С.М., Монастирецького Д.І.,

секретаря Юзефович Ю.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року у справі за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_4 про стягнення заборгованості та за зустрічним позовом ОСОБА_4 до Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк», з участю третьої особи: ОСОБА_5, про визнання недійсним (нікчемним) правочину,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Червоноградського міського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року первісний позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором №CGZ0GK00240472 від 28.02.2007 року в розмірі 4966 (чотири тисячі дев'ятсот шістдесят шість),45 доларів США, яка складається із: 4446 (чотири тисячі чотириста сорок шість),79 доларів США заборгованість за кредитом; 238 (двісті тридцять вісім),16 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 30 (тридцять),00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 3 (три), 94 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов`язання за договором; штрафи: 11 (одинадцять),62 доларів США фіксована частина, 235 (двісті тридцять п'ять), 94 доларів США процентна складова, що за курсом 22,75 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2015 року складає 113 011 (сто тринадцять тисяч одинадцять),28 грн. та 1130 (одна тисяча сто тридцять), 11 грн. сплаченого судового збору.

У задоволенні зустрічного позову відмовлено.

Рішення суду оскаржила ОСОБА_4.

В апеляційній скарзі посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, при неповно з'ясованих обставинах справи. Апелянт зазначає, що банком в односторонньому порядку було збільшено процентну ставку по кредитному договору та нараховано суму заборгованості при відсутності графіку погашення, що мав бути невід'ємною частинного кредитного договору, оскільки обов'язок надати графік платежів та дані про те, чи змінювався щомісячний платіж покладався саме на банк. Крім того вказує, що у банку не було права пред'являти вказаний позов, оскільки не набув права дострокового погашення позики, що залишилась та сплати процентів, так як на день пред'явлення позову у відповідачки була передплата в сумі 862,54 дол. США. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні первісного позову відмовити, а зустрічний позов задовольнити.

В судове засідання апеляційного суду сторони, будучи належним чином повідомлені про час та місце слухання справи, не з'явились. Причин неявки суду не повідомили, а тому колегія суддів вважає за можливе проводити розгляд справи у їх відсутності (а.с.244-247).

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, межі та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід відхилити, виходячи з наступного.

Згідно з ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Відповідно до ст. 212 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення.

Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 61 цього Кодексу.

Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі виникає спір.

Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, 28.02.2007 року між сторонами у справі був укладений кредитний договір № CGZ0GK00240472, відповідно до умов якого позивач надав відповідачеві кредит у розмірі 15000,00 доларів США на строк до 28.02.2017 року зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 10,08%.

Відповідно до п.п. 1.1, 2.2.1, 2.2.2, 2.3.1, 2.3.2, 4.1, 5.4 7.1 кредитного договору № CGZ0GK00240472 від 28.02.2007 року банк зобов'язується надати позичальникові кредитні кошти шляхом: надання готівкою через касу на строк по 28.02.2017 року включно у вигляді непоновлюваної кредитної лінії у розмірі 15000 доларів США на наступні цілі: купівля житла, а також у розмірі 1500 доларів США на сплату страхових платежів у випадках та згідно порядку, передбачених п.п. 2.1.3, 2.2.7 цього договору, зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 0,84% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом і винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту щомісяця в період сплати у розмірі 1,2% від суми виданого кредиту у момент надання кредиту, відсотки за дострокове погашення кредиту відповідно до п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу згідно п. 6.2 даного договору. Періодом сплати вважати період з «25» по «30» число кожного місяця. Позичальник зобов'язується використати кредит на цілі, зазначені в п. 7.1 даного договору, сплачувати відсотки за користування кредитом відповідно до п.п. 7.1, 2.3.1, 2.3.2, 2.3.3, 3.1, 3.2 даного договору. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше дати фактичного повного погашення кредиту. За користування кредитом у період з дати списання коштів із кредитного рахунку до дати погашення кредиту позичальник щомісяця в період сплати сплачує відсотки в розмірі, зазначеному в п. 1.1 даного договору. Банк має право в односторонньому порядку збільшувати розмір відсоткової ставки за користування кредитом при зміні конюнктури ринку грошового ресурсу в Україні, а саме: зміні курсу долара США до гривні більше, ніж на 10%, у порівнянні з курсом долара США до гривні, встановленого НБУ на момент укладення даного договору; зміні облікової ставки НБУ; зміні розміру відрахувань у страховий (резервний) фонд або середньозваженої ставки по кредитах банків у відповідній валюті (по статистиці НБУ). Банк надсилає позичальникові письмове повідомлення про зміну процентної ставки протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки. За своїм розсудом банк має право зменшувати розмір процентної ставки до рівня, встановленого чинним законодавством. Банк протягом 7 календарних днів з дати вступу у чинність зміненої процентної ставки надсилає письмове повідомлення позичальнику з наведенням зменшеного розміру процентної ставки й дати, з якою вона встановлюється, що є зміною даного договору. При порушенні позичальником будь-яких зобов'язань, передбачених п.п. 2.2.2, 2.2.3 даного договору, позичальник зобовязується сплатити банку пеню в розмірі 0,15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки. Сплата пені здійснюється в гривні. У випадку, якщо кредит видається в іноземній валюті, пеня сплачується в гривневому еквіваленті по курсу НБУ на дату сплати. При порушенні позичальником строків платежів по будь-якому з грошових зобовязань, передбачених кредитним договором, більш ніж на 30 днів, у звязку з чим банк змушений буде звернутись до суду, позичальник зобовязаний сплатити банку штраф у розмірі 250 грн., 5% від суми позову.

Відповідно до ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша ст. 1048 ЦК України).

Договір є обов'язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків (ч.І ст.626 ЦК України).

Визначення поняття зобов'язання міститься у ч.І ст 509 ЦК України.

Згідно цієї норми зобов'язання - це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.536 ЦК України за користування чужими грошима, боржник зобов'язаний сплачувати проценти. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Згідно з ч.І ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов'язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (ст. 611 ЦК України ).

Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України).

Оскільки відповідачем умови кредитного договору належним чином не виконувалися, тому станом на 10.11.2015 року за ОСОБА_4 числиться заборгованість у розмірі 4966,45 доларів США, яка складається із: 4446,79 доларів США заборгованість за кредитом; 238,16 доларів США заборгованість по процентах за користування кредитом; 30,00 доларів США заборгованість по комісії за користування кредитом; 3,94 доларів США - пеня за несвоєчасне виконання зобов'язання за договором; штрафи: 11,62 доларів США фіксована частина, 235,94 доларів США процентна складова, що за курсом 22,75 відповідно до службового розпорядження НБУ від 10.11.2015 року складає 113011,28 грн.

Доводи апеляційної скарги про те, що наведена заборгованість не була досліджена судом першої інстанції є безпідставними та не відповідають чинному законодавству та обставинам справи, оскільки стягнення заборгованості за кредитним договором у разі невиконання чи неналежного виконання боржником зобов'язань передбачена умовами кредитного договору та ЦК України. Крім того, матеріалами справи встановлено, що відповідачкою неодноразово порушувались строки погашення заборгованості, а відтак в силу ч.2 ст. 1054 ЦК України до кредитних правовідносин підлягає застосуванню ч.2 ст.1050 ЦК України, якою передбачено санкцію за прострочення повернення чергової частини позики.

Частина 1 ст. 651 ЦК України передбачає, що зміна договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Отже, з урахуванням того, що умовами кредитного договору щодо яких сторони дійшли згоди під час їх укладення, передбачено право Банку в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом у разі настання певних умов (які вказані вище) з додержанням встановленої кредитним договором процедури повідомлення позичальника, то збільшення банком розміру процентної ставки за цим кредитним договором в односторонньому порядку без укладення додаткових угод є правомірним, при цьому така зміна процентної ставки не потребує укладення додаткової угоди до кредитного договору.

З матеріалів справи вбачається, що на момент укладення кредитного договору процентна ставка становила 10,08% річних.

Листом від 03.10.2008 року за № 20.1.3.2/6-22855/6818, банк повідомив відповідачку про підвищення відсоткової ставки за користування кредитними коштами відповідно до умов кредитного договору з 20.11.2008 року до 12,12 % та запропонував до 23.11.2008 року звернутися у відділення Банку та подати свої заперечення у разі незгоди. У разі згоди щодо змін умов кредитування, встановлення цих змін буде здійснено автоматично.

Реєстром № 365С80 від 30.10.2008 року підтверджується направлення зазначеного повідомлення боржнику рекомендованою поштою.

Таким чином, позивачем дотримані умови договору щодо процедури підвищення процентної ставки та повідомлення боржника про підвищення процентної ставки.

Дана обставина спростовує твердження апелянта про те, що банком не дотримано п.2.3.1 кредитного договору, який повинен був повідомити її про зміну процентної ставки протягом 7-ми календарних днів з дня вступу чинності зміненої процентної ставки.

Крім того, як вбачається з розрахунку заборгованості, ОСОБА_4 після підняття банком відсоткової ставки за кредитом до 12,12% та в подальшому її зменшення до 11.62 % здійснювала як часткові платежі, так платежі в повному об'ємі щодо погашення заборгованості за кредитним договором.

Проведення оплати саме в даному розмірі відображено за наявним в матеріалах справи розрахунком заборгованості, зокрема оплата: 25.02.2010 року, 28.02.2011 року, 30.03.2012 року, 25.12.2012 року.

В силу вимог частин 2, 3 ст.205, ч. 2 ст. 642 ЦК України, якщо боржник сплачує проценти за новою ставкою, то пропозицію слід вважати прийнятою і правочин вчиненим, навіть за відсутності доказів про належне повідомлення боржника), оскільки фактичні дії свідчать про прийняття пропозиції.

Оскільки договір укладено сторонами на власний розсуд із дотриманням вимог чинного на той час законодавства, збільшення процентної ставки сторони передбачили у певних випадках, банк відповідно до умов договору збільшив проценту ставку за кредитом, відтак колегія суддів вважає, що порушень закону зі сторони банку немає.

Що стосується вимог за зустрічним позовом, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. У випадках, встановлених цим Кодексом, нікчемний правочин може бути визнаний судом дійсним. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин) (ст. 215 ЦК України)

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо заборони банкам змінювати умови договору банківського вкладу та кредитного договору в односторонньому порядку» від 12.12.2008 року, який набрав чинності 10.01.2009 року, банкам заборонено змінювати умови кредитного договору, в тому числі щодо процентної ставки, в односторонньому порядку.

Враховуючи те, що укладеним між сторонами кредитним договором передбачено збільшення розміру процентної ставки, розмір процентної ставки було збільшено банком з 30.11.2008 року, тобто до набрання чинності вищевказаним Законом від 12.12.2008 року, а тому відсутні підстави для висновку про невідповідність умов договору та дій банку вимогам закону.

Щодо існування передумов та дотримання порядку збільшення розміру процентної ставки, слід урахувати наступне.

Згідно з п. 2.3.1 оспорюваного кредитного договору банк мав право в односторонньому порядку збільшувати розмір процентної ставки за користування кредитом при зміні кон'юнктуриринку грошових ресурсів в Україні, враховуючи настання таких обставин, а саме: збільшення середньозваженої ставки з моменту укладення договору до моменту підвищення відсоткової ставки на 15,6 пунктів, а розміру облікової ставки НБУ - на 4 пункти (а.с. 95), рішення банку про збільшення відсоткової ставки за кредитним договором було прийнято відповідно до укладеного договору з дотриманням процедури підвищення процентної ставки.

Наведених обставин як передумов для збільшення розміру процентної ставки позичальником не спростовано.

Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України у постанові від 23.05.2012 року у справі № 6-41цс12, вирішуючи спір щодо правомірності дій банку по зміні умов кредитного договору в частині збільшення розміру процентної ставки, необхідно перевірити, чи було передбачено таке збільшення раніше укладеним договором кредиту, чи були виконані банком усі умови договору в цій частині та дотримано порядок узгодження цього питання з боржником. У випадку, коли передбачено обовязкове укладення письмової форми такої угоди по зміні договору, слід враховувати вимоги статей 629, 639, 1055 ЦК України.

Як вбачається з матеріалів справи, 06.11.2008 року банком було надіслано позичальникові письмове повідомлення про збільшення розміру процентної ставки (а.с. 99) з наданням можливості у строк до 23.11.2008 року письмово висловити свою незгоду з таким збільшенням (а.с. 98), а саме збільшення розміру процентної ставки відбулося з 30.11.2008 року.

За таких обставин банком були виконані усі умови договору в частині збільшення розміру процентної ставки та дотримано порядок узгодження цього питання з боржником.

Відтак, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку про те, що у задоволенні зустрічного позову необхідно відмовити.

Решта доводів апеляційної скарги спростовуються матеріалами справи і додаткового правового аналізу не потребують, оскільки при їх дослідженні та встановленні судом першої інстанції були дотримані норми матеріального і процесуального права.

Будь- яких інших належних та допустимих доказів для спростування рішення суду першої інстанції, передбачених статтями 57, 58, 59 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушень норм процесуального права, які можуть бути підставою для скасування або зміни рішення, відповідно до ч. 3 ст. 309 ЦПК України, апелянтами не представлено.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Рішення відповідає вимогам закону і зібраним по справі доказам, доводи апеляційної скарги, матеріали справи, зміст оскаржуваного судового рішення, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, які передбачені нормами ЦПК України як підстави для скасування рішення, тому підстав для задоволення скарги немає.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307 ч.1 п.1, 308, 313, 314 ч.1 п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Червоноградського міського суду Львівської області від 23 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Кабаль І.І.

Судді: Копняк С.М.

Монастирецький Д.І.