Вирок № 57712090, 16.05.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8368/15-к 1-кп/335/60/2016

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд міста Запоріжжя у складі головуючого судді Рибалко Н.І., при секретареві Гончаренко М.А., за участю прокурора Юрченко Ю.М., захисника ОСОБА_1, обвинуваченого ОСОБА_2, потерпілої ОСОБА_3, представника потерпілої ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Запоріжжі кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1. уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, освіта незакінчена вища, офіційно не працевлаштованого, студента 5 курсу ЗНУ, не одруженого, який зареєстрований та проживає: АДРЕСА_1. раніше не засудженого,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

20.06.2015 р. приблизно о 22 годині 30 хвилин водій ОСОБА_2 керуючи автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїжджій частині Набережної магістралі, рухаючись від вул. Нижньодніпровська в напрямку вул. Української в м. Запоріжжя. Швидкість руху автомобіля під керуванням ОСОБА_2 складала приблизно 105-130 км/год, що значно перевищує дозволену на даній ділянці проїжджої частини швидкість руху 60 км/год.

В цей же час ОСОБА_5, перебуваючи в стані алкогольного сп'яніння (1.74 г/л в крові) діючи в якості пішохода, в районі електропори №215 почав перетин проїжджої частини Набережної магістралі, рухаючись справа наліво за ходом руху водія ОСОБА_2

При цьому ОСОБА_5, діючи в порушення вимог п. 4.7, 4.14 «а», «г» Правил дорожнього руху України, якими передбачено:

п. 4.7 «пішоходи повинні переходити проїжджу частину по пішохідних переходах, у тому числі підземних і надземних, а у разі їх відсутності - на перехрестях по лініях тротуарів або узбіч»;

п. 4.14 Пішоходам забороняється:

а) виходити на проїжджу частину, не впевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху;

г) «переходити проїжджу частину поза пішохідним переходом, якщо є розділювальна смуга або дорога має чотири і більше смуг для руху в обох напрямках, а також у місцях, де встановлено огородження»,

маючи об'єктивну можливість виявити автомобіль під керуванням ОСОБА_2, що рухався з перевищенням швидкості руху, в безпеці для себе та інших учасників дорожнього руху не переконався, та почав рух через проїжджу частину, перетинаючи три смуги руху Набережної магістралі.

В свою чергу водій ОСОБА_2 під час руху по Набережної магістралі в районі електроопори №215, що в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя, діючи в порушення вимог п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, де сказано:

«п.12.4. У населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год.

п.12.9. Водієві забороняється:

б) перевищувати максимальну швидкість, зазначену в пунктах 12.4 - 12.7 цих Правил», мав об'єктивну можливість виявити пішохода ОСОБА_5, що почав перетинати проїжджу частині Набережної магістралі та зупинити транспортний засіб до місця наїзду за умов руху з дозволеною на даній ділянці проїжджої частини швидкістю.

Натомість, ОСОБА_2 продовжив рух зі значним перевищенням швидкості керованого автомобіля, в результаті чого, після виявлення пішохода не зміг зупинитися до місця наїзду та скоїв наїзд передньою лівою частиною керованого автомобіля на пішохода ОСОБА_5

В результаті ДТП пішохід ОСОБА_5, згідно висновку судової медичної експертизи №2756 від 17.08.2015, отримав тілесні ушкодження у вигляді: «поєднаної тупої травми тулуба та лівої нижньої кінцівки з переломами кісток тазу, лівої гомілки, що в свою чергу призвело до розвитку поліорганної недостатності», які в сукупності кваліфікуються як ТЯЖКІ тілесні ушкодження за ознакою небезпеки для життя в момент спричинення, та такими, що знаходяться в прямому причинному зв'язку з настанням смерті ІНФОРМАЦІЯ_2.

Згідно висновку судово-автотехнічної експертизи №382/15 від 24.07.2015 в діях водія ОСОБА_2 наявні невідповідності вимогам п.п. 12.4, 12.9 «б» Правил дорожнього руху України, що з технічної точки зору знаходиться в причинному зв'язку з подією дорожньо-транспортної пригоди та наслідками, що настали. Водій ОСОБА_2 мав технічну можливість запобігти наїзду на пішохода ОСОБА_5 шляхом зупинки керованого автомобіля до місця наїзду при русі з дозволеною швидкістю в населеному пункті.

.У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_2 свою провину визнав повністю, розкаявся в скоєному і пояснив, що 20 червня 2015 року о 22-30 год. він керуючи автомобілем «Мазда», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух в середньому ряду по проїжджій частині Набережної магістралі, рухаючись від вул. Нижньодніпровська в напрямку вул. Української в м. Запоріжжя. В районі Вознесенівського ринку знаходячись в крайній лівій полосі руху зрівнявшись з іншим автомобілем раптово побачив пішохода, який вискочив із-за автомобіля, намагався загальмувати, однак наїзду на пішохода уникнути не вдалося, лівою частиною автомобіля наїхав на пішохода, який після наїзду впав на асфальт. Також пояснив, що він частково сплатив кошти потерпілій ОСОБА_3 у відшкодування шкоди.

Показання обвинуваченого відповідають фактичним обставинам справи і ним не оспорюються.

Потерпіла ОСОБА_3 суду пояснила, що вона разом зі знайомими не дійшли до пішохідного переходу та переходили дорогу в районі Вознесенівського ринку у м.Запоріжжя, вони закінчили переходити дорогу, а її чоловік затримався та переходив дорогу сам, коли вона обернулася, то побачила що її чоловіка збив автомобіль, який рухався на великій швидкості. Чоловіка відвезла карета швидкої допомоги у лікарню, чоловік помер у лікарні через 23 дні після ДТП. Родичі обвинуваченого частково відшкодували їй шкоду у розмірі 16500 грн.

На підставі ч.3 ст.349 КПК України, за згодою учасників процесу, судом визнано недоцільним дослідження доказів, стосовно тих фактичних обставин провадження, які ніким з учасників процесу не оспорюються. При цьому судом з'ясовано, що обвинувачений та інші учасники правильно розуміють зміст цих обставин, сумніву у добровільності та істинності їх позицій немає.

При цьому розгляд провадження провадився відносно обвинуваченого в межах пред'явленого йому обвинувачення.

Крім повного визнання вини обвинуваченим, його винність у вчиненні вказаного злочину повністю доводиться доказами, наявними в матеріалах кримінального провадження.

Оцінивши зібрані по справі докази в їх сукупності, суд вважає доведеною винність обвинуваченого у вчиненні інкримінованого злочину. Своїми діями ОСОБА_2 вчинив злочин передбачений, ч.2 ст. 286 КК України, за ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_2 у відповідності зі ст.65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України відноситься до тяжких злочинів, особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання.

Відповідно до вимог ст. 65 КК України, п.п.1,3 абзацу 2 ППВСУ від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судоми кримінального покарання», суди, призначаючи покарання, у кожному конкретному випадку мають дотримуватись вимог кримінального закону й зобов'язані врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання. Таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Рішення суду про звільнення засудженого від відбування покарання з випробуванням має бути належним чином вмотивоване.

Відповідно до ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_2 згідно ст.66 КК України, суд визнає, що обвинувачений визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, частково відшкодував шкоду потерпілій.

Обставин, що обтяжують покарання, судом не встановлено.

Суд також враховує думку потерпілої ОСОБА_3, яка в суді підтвердила факт часткового відшкодування їй у добровільному порядку шкоди обвинуваченим, наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, дані про особу обвинуваченого ОСОБА_2, який раніше не судимий, є студентом Запорізького національного університету, за місцем попередньої роботи та місцем навчання характеризується позитивно.

Суд, приймаючи до уваги наявність кількох пом'якшуючих покарання обставин, а також те, що обвинувачений за час досудового слідства та розгляду справи у суді свідомо і неухильно дотримувався загальноприйнятих норм і правил поведінки, встановлених у суспільстві, пануючих моральних принципів, враховується також, що обвинувачений вчинив тяжкий злочин та з необережності, суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_2 можливе без ізоляції від суспільства, а тому слід обрати йому покарання, передбачене санкцією статті, за якою він притягується до відповідальності - у виді позбавлення волі, звільнивши його від відбування призначеного покарання з випробуванням в силу ст. 75 КК України та враховуючи особу обвинуваченого без покладення на нього обов'язків, передбачених ст. 76 КК України.

Що стосується призначення обвинуваченому ОСОБА_2 додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, суд враховує думку прокурора, який просив призначити обвинуваченому додаткове покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, думку потерпілої, яка наполягала на суворому покаранні обвинуваченого, а також те, що внаслідок необережних дій обвинуваченого з джерелом підвищеної безпеки настали непоправні тяжкі наслідки, а саме смерть людини, та вважає за необхідне призначити основне покарання з додатковим покаранням у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами. Посилання обвинуваченого та захисника на те, що робота обвинуваченого пов'язана з керуванням транспортними засобами, не спростовують висновків суду щодо необхідності призначення додаткового покарання, яке є необхідним та цілком достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів, пов"язаних з порушенням ним Правил дорожнього руху України.

При вирішенні цивільного позову ОСОБА_3 суд керується нормами Закону України „Про обов"язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", ст.ст.23,1166, 1167, 1192 ЦК України.

Потерпілою ОСОБА_3 заявлений цивільний позов до Приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" та до ОСОБА_2 про стягнення матеріальної та моральної шкоди, який був уточнений в ході розгляду справи, згідно з яким вона зазначила, що розмір матеріальної шкоди полягає у витратах на лікування її чоловіка, розмір яких становить 26616,42 грн., вартості ритуальних послуг - 16100 грн., та підтверджується наданими суду квитанціями та чеками, яку вона просить стягнути зі страховика. Моральну шкоду, заподіяну злочином, ОСОБА_3 оцінила в 300 000 грн., яку просить стягнути: з ОСОБА_2 - 285 384 грн., з ПАТ „ПРОСТО-страхування" - 14616 грн. Також просить стягнути з ОСОБА_2 на її користь матеріальну шкоду у вигляді франшизи у розмірі 510 грн.

Відповідно до вимог ч. 5 ст. 128 КК України цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв'язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України, за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.

Обвинувачений цивільний позов ОСОБА_3 до себе про стягнення матеріальної та моральної шкоди визнав частково, при визначенні розміру шкоди просить суд також врахувати його матеріальний стан.

Представник відповідача ПАТ „ПРОСТО-страхування", належним чином повідомлений судом про час і місце слухання справи, в судове засідання не з'явився, надавши заперечення на позов, які в останній редакції викладені про визнання позову частково, зазначивши що внаслідок дій потерпілого ОСОБА_5 в порушення вимог Правил дорожнього руху України, згідно з п.36.3 ст.36 Закону розмір страхового відшкодування має визначатися шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на 2. Страховиком визнаються витрати на лікування у розмірі 23 878,46 : 2 = 11 939,23 грн., витрати на ритуальні послуги та поховання у розмірі 14 616: 2 = 7308 грн., моральну шкоду у розмірі 14616: 2 = 7308 грн.

Оскільки обвинувачений під час керування транспортним засобом мав посвідчення водія на право керування транспортним засобом відповідної категорії і реєстраційний документ на транспортний засіб, тому саме він повинен нести відповідальність за завдання шкоди (п. 2.2 Правил, ст. 1166, ч. 2 ст. 1187 ЦК України). Однак, згідно із ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Судом встановлено, що цивільно - правова відповідальність ОСОБА_2 застрахована, що підтверджується договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів - полісом № АІ/5501759 від 23.01.2015 року.

Факт укладення та умови договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів не оспорювалися учасниками провадження, а також підтверджені копією страхового полісу.

Відповідно до Полісу забезпеченим транспортним засобом є «MAZDA 626», д.н. НОМЕР_1. Як вбачається із полісу - розмір страхової шкоди, заподіяної життю та здоров'ю потерпілих становить 100000,00 грн. на одного потерпілого.

Порядок відшкодування матеріальної та моральної шкоди в даному випадку регулюється нормами глави 67 та ст. ст. 1166, 1192, 1167 ЦК України, ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з ст. 3 Закону «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (далі - Закон) від 1 липня 2004 року, передбачено, що обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності здійснюється з метою забезпечення відшкодування шкоди, заподіяною життю, здоров'ю та (або) майну потерпілих унаслідок дорожньо-транспортної пригоди та захисту майнових інтересів страхувальників.

Відповідно до вимог ст. 1194 ЦК України, особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданою нею шкоди зобов'язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

У частині 22.1 статті 22 Закону зазначено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до страхових лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна в результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Зі змісту ст. ст. 23, 24 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» вбачається, що шкодою, яка підлягає відшкодуванню страховиком, є шкода, пов'язана, зокрема з лікуванням потерпілого, а саме: обґрунтовані витрати, які пов'язані з доставкою, розміщенням, утриманням, діагностикою, лікуванням та реабілітацією потерпілого у відповідному закладі охорони здоров'я, та інше.

Дослідженими судом доказами сума витрат на лікування ОСОБА_5 заявлена в позові, підтверджується наданими суду письмовими доказами, та прийняті судом, як належні та допустимі докази, на підставі чого суд вважає, що сума заподіяної ОСОБА_3 матеріальної шкоди, що складається з витрат на її лікування, становить 24 816,42 грн. та підлягає стягненню з належного в даному випадку відповідача - зі страховика, оскільки вона заявлена в межах страхової суми, що передбачена п. п. 9.1 та 9.3 ст. 9 Закону, відповідно до якої Страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування, а Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 тисяч гривень на одного потерпілого. Благодійні внески у розмірі 1800 грн. є добровільними пожертвуваннями та не підлягають стягненню зі страховика.

Витрати на ритуальні послуги підтверджені потерпілою ОСОБА_3 квитанцією № 7796 від 14.07.2015 р. на суму 16 100 грн.

Загальний розмір такого відшкодування стосовно одного померлого згідно з Законом не може перевищувати 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі на день настання страхового випадку, а саме 14 616 грн. ( 12 х1218 грн.).

Посилання ПАТ „ПРОСТО-страхування" на те, що враховуючи в діях потерпілого ОСОБА_5 наявні порушення вимог Правил дорожнього руху України, розмір страхового відшкодування має визначатися шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на 2 відхиляється судом, оскільки Пунктом 36.3 ст.36 Закону передбачено, у разі якщо відповідальними за заподіяння неподільної

шкоди взаємопов'язаними, сукупними діями є декілька осіб, розмір

страхового відшкодування (регламентної виплати) за кожну з таких

осіб визначається шляхом поділу розміру заподіяної шкоди на

кількість таких осіб. У даному випадку, матеріалами кримінального правопорушення не доведена взаємопов"язаність, сукупність дій обвинуваченого та потерпілого.

Належним відповідачем за позовними вимогами в частині відшкодування матеріальної шкоди в межах страхового відшкодування, - у розмірі 39 432,42 грн. ( з вирахуванням франшизи - 510 грн.) є Страховик, тому позов про стягнення матеріальної шкоди у розмірі 38 922,42 грн. підлягає стягненню з ПАТ «„ПРОСТО-страхування", сума франшизи у розмірі 510 грн. підлягає стягненню з обвинуваченого ОСОБА_2

Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди суд виходить з наступного.

Статтею 23 ЦК України передбачено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Згідно з п. 22.3 ст. 22 вказаного Закону потерпілому відшкодовується моральна шкода, передбачена пп. 1, 2 ч. 2 ст. 23 ЦК України. Така шкода відшкодовується в установленому судом розмірі відповідно до вимог ст. 23 ЦК України. За положеннями ст.23 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування (регламентна виплата) виплачується, якщо смерть потерпілого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди настала протягом одного року після дорожньо-транспортної пригоди та є прямим наслідком цієї дорожньо-транспортної пригоди. Страховик (у випадках, передбачених статтею 41 цього Закону, - МТСБУ) здійснює відшкодування шкоди, заподіяної смертю потерпілого, на умовах, встановлених статтею 1200 Цивільного кодексу України, кожній особі, яка має право на таке відшкодування, рівними частинами. Страховик (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовує моральну шкоду, заподіяну смертю фізичної особи, її чоловіку (дружині), батькам (усиновлювачам) та дітям (усиновленим). Загальний розмір такого страхового відшкодування (регламентної виплати) цим особам стосовно одного померлого становить 12 мінімальних заробітних плат у місячному розмірі, встановлених законодавством на день настання страхового випадку, що становить 14 616 грн. (12х1218 грн.).

Різницю між сумою відшкодування, визначеною судом, та сумою, яка має бути відшкодована страховиком, сплачує особа, яку визнано винною у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди.

Цивільний позивач ОСОБА_3 переконувала, що в результаті ДТП їй була спричинена моральна шкода, внаслідок смерті чоловіка отримала психологічний стрес, у зв'язку з чим зверталася до оздоровчого центру „Москвітіна" з приводу депресивного стану, нормальні життєві її устої після смерті чоловіка були порушені.

Під поняттям "моральна шкода" охоплюється негативні наслідки немайнового характеру, які заподіяні фізичній особі внаслідок завданих їй фізичних, психічних та моральних страждань, що пов'язані із порушенням її прав чи охоронюваних законом інтересів.

Суд наголошує, що моральна, і фізична шкода після нанесення, по суті є непоправними і не завжди можуть бути відшкодовані. Неможливо відшкодувати (визначити еквівалент) втрати здоров'я, неможливо відшкодувати почуття страху, відчуття болю.

При встановленні можливої суми відшкодування в грошовому еквіваленті суд зіставляє глибину моральних страждань і суму заявлених компенсацій. При цьому враховуються: загальні страждання, психологічний і фізичний стан потерпілого, погіршення функціонування його певних органів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач ОСОБА_3 внаслідок ДТП зазнала душевних страждань через втрату близької людини, які мали стійкий характер та призвели до змін в її житті. Також судом враховується те, що в діях ОСОБА_2 не було умислу на скоєння злочину, а виходячи з обставин ДТП, допущена потерпілим ОСОБА_5 необережність ( порушення ПДД України), перетинання автомобільної дороги у невстановленому місці, знаходження у стані алкогольного сп"ягніння, є грубою і сприяла виникненню шкоди.

Як виходить зі ст.1193 ЦК України, якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого (а в разі вини особи, яка завдала шкоди, - також залежно від ступеня її вини) розмір відшкодування зменшується, якщо інше не встановлено законом.

В Пленумі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ у пункті 7 постанови від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз'яснено, що якщо груба необережність потерпілого сприяла виникненню або збільшенню шкоди, то залежно від ступеня вини потерпілого, якщо інше не встановлено законом, розмір відшкодування з особи, яка здійснює діяльність, що є джерелом підвищеної небезпеки, має бути зменшено (але не може бути повністю відмовлено у відшкодуванні шкоди).

Суд вважає що розмір моральної шкоди у розмірі 50000 грн., що спричинена ОСОБА_3 виходячи із сукупності її складових - ступеню страждань, тривалості часу, потрібного на відновлення попереднього стану, життєвих зв'язків,розумності, виваженості та справедливості є достатнім розміром для компенсації моральної шкоди і саме такий розмір суд вважає таким, що відповідає ступеню моральних страждань потерпілої ОСОБА_3 та у зв"язку з відшкодуванням моральної шкоди ОСОБА_2 у розмірі 19 500 грн., відшкодуванню підлягає 31 500 грн.

Обраний відносно обвинуваченого запобіжний захід до набрання вироком законної сили доцільно залишити без змін, оскільки його умов обвинувачений не порушував, своєчасно з'являвся за викликом в суд.

Згідно зі ст.124 ч.2 КПК України суд стягує з обвинуваченого на користь держави витрати на залучення експерта, що підтверджені документально у розмірі 736 грн. 56 коп.

Долю речових доказів слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.

Керуючись ст. ст.368, 370, 374 КПК України, суд -

ЗАСУДИВ:

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, визнати винним за ст. 286 ч. 2 КК України і призначити йому покарання - 3 (три) роки позбавлення волі, з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на 1 (один) рік.

У відповідності зі ст.75 КК України, ОСОБА_2 звільнити від відбуття призначеного покарання у вигляді позбавлення волі з випробуванням, встановивши йому іспитовий строк тривалістю 2 (два) роки.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 у відшкодування матеріальної шкоди - 510 грн., у відшкодування моральної шкоди - 31 500 грн., всього стягнути 32 010 (тридцять дві тисячі десять) гривень.

Стягнути з приватного акціонерного товариства „ПРОСТО-страхування" на користь ОСОБА_3 у відшкодування витрат на лікування, поховання - 38 922 ( тридцять вісім тисяч дев"ятсот двадцять дві) грн. 42 грн., у відшкодування моральної шкоди - 14 616 (чотирнядцять тисяч шістсот шістнадцять) грн., всього стягнути - 53 538 (п"ятдесят три тисячі п"ятсот тридцять вісім) грн.42 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави процесуальні витрати на залучення експерта у розмірі 736 (сімсот тридцять шість) грн.56 коп.

Речові докази по справі: три фрагмента скла лівої передньої фари, два фрагменти лівого бокового зеркала заднього виду, електропривод лівого бокового зеркала автомобіля „Мазда р/н НОМЕР_1, переданих на відповідальне зберігання в камеру зберігання речових доказів ЗМУ ГУМВС України в Запорізькій області, - знищити, автомобіль Мазда р/н НОМЕР_1, - передати законному володільцу.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржено до апеляційного суду Запорізької області через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Суддя Н.І. Рибалко