Ухвала суду № 57704222, 16.05.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №288/376/16-ц Головуючий у 1-й інст. Зайченко Є. О.

Категорія 49 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 травня 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді : Коломієць О.С.

суддів : Жигановської О.С., Якухно О.М.

з участю секретаря

судового засідання: Добровольської Т.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, за участю третьої особи - ОСОБА_4 про поділ боргових зобов'язань подружжя і стягнення коштів

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 березня 2016 року

в с т а н о в и л а:

У березні 2016 року позивач ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом про розірвання шлюбу та поділ майна подружжя. В обґрунтування вимог посилається на те, що шлюб між сторонами, який був укладений 13.03.2011 року, розпався, а згоди на добровільний поділ майна між сторонами не досягнуто.

Відповідачем у квітні 2016 року подана зустрічна позовна заява, в якій останній просив визнати за його дружиною ОСОБА_2 зобов'язання за борговими розписками від 10.12.2012р. та від 20.04.2013р., стягнувши з позивача на його користь ? частину вказаних зобов'язань в розмірі 784200,00 грн., які були витрачені в інтересах сім'ї на оздоблення будинку та на благоустрій присадибної ділянки.

Ухвалою суду від 21.03.2016 року з метою забезпечення первісного позову було накладено арешт на :

- житловий будинок «А-2», загальною площею 129,5 м. кв., житловою площею 77,4 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1, ринкова вартість якого становить 568906 (п'ятсот шістдесят вісім тисяч дев'ятсот шість) гривень 00 копійок;

- земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_1, вартістю 29125 (двадцять дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 коп., яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_2 від 23 квітня 2012 року належить ОСОБА_3.

- земельну ділянку, яка розташована в с. Андрушки, Попільнянського району, Житомирської області площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер земельної ділянки НОМЕР_3, вартістю 9125 (дев'ять тисяч сто двадцять п'ять) гривень 00 копійок, яка згідно державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_4 від 23 квітня 2012 року належить ОСОБА_3.

У поданій апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_3, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу суду першої інстанції, якою була задоволена заява позивача про забезпечення позову та накладено арешт на належне йому нерухоме майно.

В обґрунтування скарги апелянт зазначив, що суд першої інстанції постановив ухвалу на підставі неналежних та недопустимих доказів, оскільки суд не дослідив чи дійсно між сторонами виник спір щодо майна, яке зазначене в ухвалі суду та чи існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду при задоволенні позову. Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Накладаючи арешт на майно, що належить відповідачу, суд першої інстанції виходив з характеру заявлених позовних вимог, а також з того, що для вжиття заходів забезпечення позову є наявність достатніх підстав, які дозволяють достовірно припустити, що невжиття цих заходів може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відповідно до ч.3 ст.151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Згідно з ч.1 ст.152 зазначеного Кодексу позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, забороною вчиняти певні дії, тощо.

Положеннями ч.ч.2 і 3 ст. 152 ЦПК України передбачено, що у разі необхідності судом можуть бути застосовані інші види забезпечення позову; види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 22.12.2006 року «Про застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» єдиною підставою для забезпечення позову є відповідне клопотання у формі мотивованої заяви особи, яка бере участь у справі; розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, позовним вимогам; при встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи-підприємця; вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку з застосуванням цих заходів.

З матеріалів вбачається, що зазначене в ухвалі суду вжиття заходів забезпечення позову було виконано на підставі письмової заяви позивача ОСОБА_2, яка належним чином мотивована.

Зі змісту позовної заяви вбачається, що позивач ОСОБА_2 звертаючись до суду просила здійснити поділ спільного нажитого за час шлюбу майна та виділити кожному із сторін у власність по ? його частини, а саме : житлового будинку «А-2», загальною площею 129,5 м. кв., що знаходиться за адресою АДРЕСА_1 та двох земельних ділянок площею 0,2500 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та площею 0,2500 га для ведення особистого селянського господарства в с.Андрушки Попільнянського району, Житомирської області.

Суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про забезпечення позову дійшов обґрунтованого висновку, що між сторонами виник спір щодо вищевказаного майна, оскільки позивач вважає, що вказаний житловий будинок та дві земельні ділянки є спільною сумісною власністю подружжя. Тому, невжиття заходів забезпечення позову, у випадку відчуження відповідачем спірного майна, може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

За таких обставин, колегія суддів вважає неприйнятними доводи апеляційної скарги, оскільки вони не обґрунтовані вимогами закону та не містять підстав для скасування ухвали.

Зважаючи на вищенаведені обставини, підстави для скасування ухвали про забезпечення позову відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 312, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Ухвалу Попільнянського районного суду Житомирської області від 21 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий Судді