Рішення № 57702695, 11.05.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Справа № 22-ц/796/4031/2016 Головуючий у суді першої інстанції - Куренков Є.С.

Доповідач у суді апеляційної інстанції - Оніщук М.І.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючий суддя Оніщук М.І.,

судді Українець Л.Д., Шебуєва В.А.,

секретар Троц В.О.,

за участю:

позивача ОСОБА_3,

представника позивачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» на заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12 ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 ОСОБА_16 до Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» про стягнення заробітної плати,

В С Т А Н О В И Л А:

У березні 2015 року ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 (далі - позивачі) звернулися до суду з позовом до ПАТ «Авіалінії Харкова» (далі - відповідач), в якому просили стягнути з відповідача заборгованість по заробітній платі на користь: ОСОБА_5 - 117 139 грн. 10 коп., ОСОБА_6 - 104 197 грн. 41 коп., ОСОБА_7 - 121 869 грн. 14 коп., ОСОБА_8 - 139 025 грн. 39 коп., ОСОБА_3 - 116 653 грн. 73 коп., ОСОБА_9 - 126 570 грн. 96 коп., ОСОБА_10 - 111 709 грн. 25 коп., ОСОБА_11 - 133 481 грн. 52 коп., ОСОБА_12 - 159 977 грн. 16 коп., ОСОБА_13 - 124 908 грн. 96 коп., ОСОБА_14 - 172 742 грн. 82 коп., ОСОБА_15 - 110 204 грн. 31 коп., ОСОБА_16 - 109 904 грн. 15 коп.

В обґрунтування заявлених вимог вказували, що вони перебували з відповідачем у трудових відносинах і були звільненні з 01.03.2015 на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (скороченням штату працівників). На дату звільнення, в порушення вимог трудового законодавства, з ними не було проведено повного розрахунку, чим порушені їхні права.

Заочним рішенням Дарницького районного суду м. Києва від 29.05.2015 позов задоволено частково. Стягнуто з ПАТ «Авіалінії Харкова» заборгованість по заробітній платі на користь: ОСОБА_5. - 83 756 грн. 99 коп., ОСОБА_6 - 83 526 грн. 51 коп., ОСОБА_7 - 85 266 грн. 13 коп., ОСОБА_8 - 110 180 грн. 46 коп., ОСОБА_3. - 83 676 грн. 82 коп., ОСОБА_9 - 81 221 грн. 12 коп., ОСОБА_10 - 90 965 грн. 50 коп., ОСОБА_11 - 103 460 грн. 16 коп., ОСОБА_12 - 124 408 грн. 62 коп., ОСОБА_13 - 86 279 грн. 40 коп., ОСОБА_14 - 117 749 грн. 64 коп., ОСОБА_15. - 81 463 грн. 85 коп., ОСОБА_16. - 81 363 грн. 80 коп.

В іншій частині заявлених вимог - відмовлено.

Стягнуто з ПАТ «Авіалінії Харкова» на користь держави 3 654 грн. судового збору.

Ухвалою Дарницького районного суду м. Києва від 29.12.2015 заяву ПАТ «Авіалінії Харкова» про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить заочне рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити повністю. Вказує, що суд дійшов необґрунтованого висновку про наявність заборгованості по заробітній платі, оскільки всі виплати були здійснені позивачам 30.03.2015, що підтверджується відповідними платіжними відомостями. Не відповідає дійсності й висновок суду про наявність заборгованості з виплати позивачам вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку, а також судом не були досліджені вимоги позивачів стосовно заборгованості із виплати гарантованого нальоту. Так, виплата гарантованого нальоту була встановлена внутрішнім наказом по підприємству і виплачувалась в межах наявних на підприємстві коштів, проте у зв'язку з тяжким фінансовим становищем, було прийнято рішення про внесення змін до положення і виключення з нього виплати гарантованого нальоту. Крім цього, зазначає, що суд не навів у рішенні відповідні розрахунки та не зазначив суми стягнення з утриманням податків і інших обов'язкових платежів.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з викладених в ній підстав та просив її задовольнити.

Представник позивачів в судовому засіданні проти задоволення апеляційної скарги заперечував за її безпідставністю та необґрунтованістю і просив рішення суду залишити без змін, оскільки воно ухвалене з дотриманням вимог закону.

Інші особи, які беруть участь у справі в судове засідання не з'явились, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином. З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з'явились, оскільки їх неявка, у відповідності з вимогами ч. 2 ст. 305 ЦПК України, не перешкоджає розгляду справи.

Заслухавши доповідь судді, вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції.

Згідно вимог ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення суду, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Частково задовольняючи позов суд першої інстанції виходив з того, що відповідачем порушені трудові права позивачів, оскільки при звільненні з ними не було проведено повного розрахунку.

Вказаний висновок суду є законним і обґрунтованим, з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, що позивачі перебували з відповідачем в трудових відносинах та обіймали наступні посади:

ь ОСОБА_5 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_6 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_7 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_8 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_3 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_9 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_10 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_11 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_12 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_13 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_14 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013;

ь ОСОБА_15 - другий пілот повітряного судна «Боїнг-767» з 07.10.2013;

ь ОСОБА_16 - командир повітряного судна «Боїнг-767» з 13.05.2013.

Вказане підтверджується довідками наявними в матеріалах справи та не заперечується сторонами.

29.12.2014 відповідач надіслав позивачам попередження про звільнення з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України, у зв'язку зі змінами в організації виробництва та праці (скороченням штату працівників).

Позивачі звільнені з роботи, а саме:

ь ОСОБА_5 з 01.03.2015 за наказом № 50-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_6 з 01.03.2015 за наказом № 49-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_7 з 01.03.2015 за наказом № 47-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_8 з 01.03.2015 за наказом № 53-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_3 з 01.03.2015 за наказом № 51-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_9 з 01.03.2015 за наказом № 45-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_10 з 01.03.2015 за наказом № 46-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_11 з 01.03.2015 за наказом № 56-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_12 з 01.03.2015 за наказом № 52-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_13 з 01.03.2015 за наказом № 58-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_14 з 01.03.2015 за наказом № 54-о від 12.02.2015;

ь ОСОБА_15 з 01.03.2015 за наказом № 48-о від 12.02.2015,

ь ОСОБА_16 з 01.03.2015 за наказом № 57-о від 12.02.2015.

Означені накази наявні в матеріалах справи і дані обставини визнані сторонами.

У відповідності до вимог ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Судом встановлено, що відповідачем при звільненні позивачів не в повному обсязі сплачені належні їм суми при звільненні.

Так, позивачам було виплачено: ОСОБА_5 - 33 382,11 грн., ОСОБА_6 - 20 670,90 грн., ОСОБА_7 - 36 603,01 грн., ОСОБА_8 - 28 844,93 грн., ОСОБА_3 - 32 976,91 грн., ОСОБА_9 - 39 737,56 грн., ОСОБА_10 - 29 743,75 грн., ОСОБА_11 - 25 067,18 грн., ОСОБА_12 - 35 568,54 грн., ОСОБА_13 - 38 629,56 грн., ОСОБА_14 - 54 993,18 грн., ОСОБА_15 - 28 740,46 грн., ОСОБА_16 - 28 540,35 грн.

Згідно із ст. 97 КЗпП України, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт. Форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами. Якщо колективний договір на підприємстві, в установі, організації не укладено, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний погодити ці питання з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником), що представляє інтереси більшості працівників, а у разі його відсутності - з іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом органом. Конкретні розміри тарифних ставок (окладів) і відрядних розцінок робітникам, посадових окладів службовцям, а також надбавок, доплат, премій і винагород встановлюються власником або уповноваженим ним органом з урахуванням вимог, передбачених частиною другою цієї статті. Власник або уповноважений ним орган чи фізична особа не має права в односторонньому порядку приймати рішення з питань оплати праці, що погіршують умови, встановлені законодавством, угодами, колективними договорами. Оплата праці працівників здійснюється в першочерговому порядку. Всі інші платежі здійснюються власником або уповноваженим ним органом після виконання зобов'язань щодо оплати праці.

Відповідачем було прийнято Положення про систему оплати праці та матеріального заохочення членів екіпажів льотної кабіни, яке набрало чинності з 13.05.2013 (Т.1, а.с. 35-40).

Згідно з п.п. 4.1.2. Положення «Про систему оплати праці та матеріального заохочення членів екіпажів льотної кабіни», заробітна плата складається з: посадового окладу; плати за гарантований наліт; плати за наліт годин, що перевищує Гарантований наліт годин; доплати за особливі умови праці, а саме за: а) наліт понад санітарну норму; б) роботу у нічний час; винагороди за вислугу в цивільній авіації України; щомісячної премії; доплати за виконання польотів в якості пілота-інструктора.

Згідно з п.п. 4.1.4. Положення Гарантований наліт годин оплачується Авіакомпанією на користь співробітника незалежно від фактичного нальоту блок годин за умови повного відпрацьованого місяця. Повним відпрацьованим місяцем вважається місяць, протягом якого у співробітника відсутні дні знаходження у відпустці або на лікарняному.

Наказом відповідача в односторонньому порядку було вилучено з вказаного Положення термін «Гарантований наліт» та зупинено дію п. 2. п.п. 4.1.2., п.п. 4.1.4. Розділу 4 Положення «Про систему оплати праці та матеріального заохочення членів екіпажів льотної кабіни», що визнано сторонами.

Стаття 103 КЗпП України імперативно встановлює, що про нові або зміну діючих умов оплати праці в бік погіршення власник або уповноважений ним орган повинен повідомити працівника не пізніш як за два місяці до їх запровадження або зміни.

В даному випадку відповідач надіслав позивачам попередження про звільнення, а тому останні повинні відпрацювати повних два календарних місяці з отриманням за це відповідної заробітної плати. Таким чином роботодавець не може встановлювати нові правила оплати праці в даний двомісячний період і зобов'язаний виплатити всі належні працівникові кошти, які він отримував до попередження про звільнення.

Так, згідно розрахунку наданого позивачами та не спростованого відповідачем, який узгоджується з діючими умовами оплати праці, які були встановлені на підприємстві, позивачам підлягали виплаті суми гарантованого нальоту за січень, лютий 2015 року в наступних розмірах: ОСОБА_5 - 44 710,62 грн., ОСОБА_6 - 48 794,04 грн., ОСОБА_7 - 44 643,08 грн., ОСОБА_8 - 63 838,66 грн., ОСОБА_3 - 44 792,24 грн., ОСОБА_9 - 44 643,08 грн., ОСОБА_10 - 44 729,08 грн., ОСОБА_11 - 63 920,50 грн., ОСОБА_12 - 71 082,90 грн., ОСОБА_13 - 44 643,08 грн., ОСОБА_14 - 60 168,70 грн., ОСОБА_15 - 44 729,08 грн., ОСОБА_16 - 44 729,08 грн.

Крім цього, згідно із ст. 44 КЗпП України при припиненні трудового договору з підстав, зазначених у пункті 6 статті 36 та пунктах 1, 2 і 6 статті 40 цього Кодексу, працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі не менше середнього місячного заробітку, яка також не була виплачена позивачам при звільненні з роботи на підставі п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Розмір вихідної допомоги, яка підлягала виплаті позивачам становить: ОСОБА_5 - 39 046,37 грн., ОСОБА_6 - 34 732,47 грн., ОСОБА_7 - 40 623,05 грн., ОСОБА_8 - 46 341,80 грн., ОСОБА_3 - 38 884,58 грн., ОСОБА_9 - 42 190,32 грн., ОСОБА_10 - 37 236,42 грн., ОСОБА_11 - 44 493,84 грн., ОСОБА_12 - 53 325,72 грн., ОСОБА_13 - 41 636,32 грн., ОСОБА_14 - 57 580,94 грн., ОСОБА_15 - 36 734,77 грн., ОСОБА_16 - 36 634,72 грн.

Встановивши вищевказані фактичні обставини справи, перевіривши розрахунки сум та вірно застосувавши норми права, які регулюють виниклі правовідносини сторін, суд першої інстанції цілком обґрунтовано та законно дійшов висновку про порушення відповідачем трудових прав позивачів щодо оплати праці, а відтак й підставно зробив висновок про необхідність стягнення з відповідача заборгованості в наступних розмірах на користь позивачів: ОСОБА_5 - 83 756 грн. 99 коп., ОСОБА_6 - 83 526 грн. 51 коп., ОСОБА_7 - 85 266 грн. 13 коп., ОСОБА_8 - 110 180 грн. 46 коп., ОСОБА_3 - 83 676 грн. 82 коп., ОСОБА_9 - 81 221 грн. 12 коп., ОСОБА_10 - 90 965 грн. 50 коп., ОСОБА_11 - 103 460 грн. 16 коп., ОСОБА_12 - 124 408 грн. 62 коп., ОСОБА_13 - 86 279 грн. 40 коп., ОСОБА_14 - 117 749 грн. 64 коп., ОСОБА_15 - 81 463 грн. 85 коп., ОСОБА_16 - 81 363 грн. 80 коп., яка включає в себе заборгованість за гарантований наліт та вихідну допомогу.

Доводи апеляційної скарги про необґрунтованість висновку суду щодо наявності заборгованості по заробітній платі, оскільки всі виплати були здійснені позивачам 30.03.2015, є безпідставними і не доведеними належними доказами.

Також не ґрунтуються на вимогах закону та матеріалах справи твердження відповідача про відсутність підстав з виплати позивачам вихідної допомоги у розмірі середньомісячного заробітку та заборгованості із виплати гарантованого нальоту, оскільки сплата вихідної допомоги у випадку звільнення працівника за п. 1 ст. 40 КЗпП України, прямо передбачена законом і докази її сплати позивачам відсутні, а виплата гарантованого нальоту була передбачена внутрішнім положенням і вказана сума входила до складу щомісячної заробітної плати, однак безпідставно не була виплачена при звільненні. При цьому, слід зазначити, що посилання відповідача, як на підставу не виплати цих коштів, на скрутне матеріальне становище, не може бути підставою для звільнення останнього від обов'язку виплати коштів належних позивачам.

Водночас, є обґрунтованими доводи апелянта про те, що суд визначає середній заробіток за час вимушеного прогулу без утримання податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначається в резолютивній частині рішення.

Відповідно до п. 6 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.12.1999 № 13 «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці» задовольняючи вимоги про оплату праці, суд має навести в рішенні розрахунки, з яких він виходив при визначенні сум, що підлягають стягненню. Оскільки справляння і сплата прибуткового податку з громадян є відповідно обов'язком роботодавця та працівника, суд визначає зазначену суму без утримання цього податку й інших обов'язкових платежів, про що зазначає в резолютивній частині рішення.

Таким чином, в резолютивній частині рішення окрім визначеної судом суми заборгованості по заробітній платі, слід вказувати на те, що вона обрахована без утриманням з неї податків та інших обов'язкових платежів, а відтак при виплаті сум роботодавець зобов'язаний виконати обов'язок по утриманню як прибуткового податку так і інших обов'язкових платежів.

Підсумовуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку про необхідність зміни рішення, зокрема зазначення в резолютивній частині рішення про те, що суми заборгованості обраховані без утримання з позивачів податків і інших обов'язкових платежів.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим і підстави для його скасування відсутні, оскільки суд першої інстанції повно та всебічно розглянув справу, надав всім доводам сторін належну правову оцінку, оцінив належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності та постановив законне, правильне по суті і справедливе рішення.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 218, 303, 304, 307-309, 313, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» - задовольнити частково.

Заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року по цивільній справі за позовом ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 до Публічного акціонерного товариства «Авіалінії Харкова» про стягнення заробітної плати - змінити, вказавши в резолютивній частині рішення, що суми заборгованості по заробітній платі визначені без утримання податків і інших обов'язкових платежів.

В іншій частині заочне рішення Дарницького районного суду м. Києва від 29 травня 2015 року - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та протягом двадцяти днів може бути оскаржене до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий М.І. Оніщук

Судді Л.Д. Українець

В.А.Шебуєва