Постанова № 57702567, 12.05.2016, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р. Справа № 917/1252/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Шевель О. В., суддя Крестьянінов О.О. , суддя Фоміна В. О.

при секретарі Курченко В.А.

за участю представників:

позивача - ОСОБА_1 (довіреність №10-72/3215 від 17.03.16), ОСОБА_2 (довіреність №10-74/6264 від 20.05.15),

відповідача - ОСОБА_3 (довіреність б/н від 01.03.16),

апелянта, Кременчуцької міської ради Полтавської області - ОСОБА_4 (довіреність №244 від 28.12.15),

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області, м.Кременчук, (вх. №574 П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.15 у справі № 917/1252/14

за позовом Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго", м.Полтава,

до Комунального підприємства "Благоустрій Кременчука", м.Кременчук Полтавської області,

треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, м.Київ, 2) Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, м.Київ,

про розірвання договору

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду з позовною заявою про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна №291, укладеного 01.03.01 між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Благоустрій Кременчука", з моменту подання позовної заяви.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 16.11.15 (з урахуванням ухвали від 25.11.15 про виправлення описки в даті рішення), прийнятим колегією суддів у складі: головуючий суддя Гетя Н.Г., суддя Киричук О.А., суддя Іванко Л.А., позов задоволено частково. Договір оренди індивідуально визначеного майна №291, укладений 01.03.01 між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Благоустрій Кременчука", розірвано з моменту набрання рішенням законної сили. Стягнуто з відповідача на користь позивача 1218,00 грн. судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

До Харківського апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга на вказане рішення від Кременчуцької міської ради Полтавської області (яку не було залучено місцевим господарським судом до участі у справі). Посилаючись на те, що індивідуально визначене майно, що є предметом спірного договору, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Кременчука і користуватися та розпоряджатися вказаним майном КП "Благоустрій Кременчука" може тільки з дозволу власника і уповноваженого органу, заявник зазначає, що оскаржуване рішення безпосередньо впливає на права та обов'язки Кременчуцької міської ради, та просить прийняти апеляційну скаргу до провадження. Посилаючись на відсутність встановлених законом підстав для розірвання спірного договору, апелянт просить оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Ухвалою суду від 29.02.16 вказану апеляційну скаргу було прийнято до провадження, зобов'язано Кременчуцьку міську раду Полтавської області уточнити вимоги апеляційної скарги в частині дати оскаржуваного рішення (з урахуванням ухвали господарського суду Полтавської області від 25.11.15, якою замість помилково зазначеної дати рішення 11.11.15 вказано правильну дату 16.11.15); надати докази порушення оскаржуваним рішенням прав апелянта, зокрема - докази того, що індивідуально визначене майно, яке є предметом спірного договору, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Кременчука і користуватися та розпоряджатися вказаним майном КП "Благоустрій Кременчука" може тільки з дозволу власника і уповноваженого органу. Запропоновано учасникам процесу надати суду апеляційної інстанції: Кременчуцькій міській раді Полтавської області - письмові пояснення з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження фактів, викладених в апеляційній скарзі; іншим учасникам процесу - відзиви на апеляційну скаргу з посиланням на відповідні норми чинного законодавства в обґрунтування своєї позиції у справі та докази на підтвердження своїх заперечень.

Третя особа, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, звернулася до суду з клопотанням (вх.№3070 від 21.03.16), в якому просить розглядати справу без участі свого представника, а також повідомляє, що повністю підтримує пояснення щодо обставин справи, надані Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг, до суду першої інстанції листом від 08.08.14.

22.03.16 позивач, ПАТ "Полтаваобленерго", надав заперечення на апеляційну скаргу, в яких зазначає про відсутність порушеного права апелянта, оскільки оскаржуваним судовим рішенням розірвано договір, стороною якого не була Кременчуцька міська рада Полтавської області, а також зазначає, що в даному випадку мала місце істотна зміна обставин у розумінні ст.652 ЦК України, у зв'язку з чим місцевим господарським судом правомірно розірвано спірний договір.

Апелянт, Кременчуцька міська рада Полтавської області, 23.03.16 надав уточнення до апеляційної скарги (вх.№3242), в якому зазначає, що просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.15 (з урахуванням ухвали від 25.11.15 про виправлення описки в даті рішення) та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Також вказаним учасником процесу надано пояснення до апеляційної скарги та копії документів, які, на думку апелянта, підтверджують перебування майна, що є предметом спірного договору, у комунальній власності територіальної громади м.Кременчука, а також право КП "Благоустрій Кременчука" користуватися та розпоряджатися вказаним майном тільки з дозволу власника і уповноваженого органу.

Ухвалою суду від 24.03.16 за клопотанням апелянта та відповідача розгляд справи було відкладено на 14.04.16. Запропоновано учасникам процесу не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, надати суду: відзиви на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні 24.03.16.

11.04.16 відповідач електронною поштою надіслав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначає про підтримання вимог апелянта і вказує на те, що, на його думку, рішення місцевого господарського суду є необґрунтованим, оскільки позивачем не доведено наявності обставин, які згідно зі ст.652 ЦК України є підставою для розірвання договору. 14.04.16 вказаний відзив було подано ним до канцелярії суду в паперовому вигляді.

У зв'язку з хворобою судді Фоміної В.О., за участю якої розглядалася дана справа, 13.04.16 здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та за результатами повторного автоматичного розподілу справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Білоусова Я.О., суддя Крестьянінов О.О.

Представник апелянта 14.04.16 звернувся до суду з клопотанням (вх.№4027 від 14.04.16) про долучення до матеріалів справи копій рішень Кременчуцької міської ради Полтавської області та її виконавчого комітету. Відповідні докази долучено судом до матеріалів справи.

Позивач 14.04.16 надав письмові пояснення, в яких наполягає на тому, що оскаржуване рішення не вплинуло на права Кременчуцької міської ради Полтавської області, а тому у даного суб'єкта відсутнє право апеляційного оскарження рішення суду від 16.11.15. ПАТ "Полтаваобленерго" також зазначає про те, що, на його думку, місцевим господарським судом було правильно застосовано положення ст.652 ЦК України, та доводить до відома суду, що на сьогоднішній день на виконання оскаржуваного рішення від 16.11.15 Кременчуцькою міською радою вчиняються відповідні дії - що підтверджується протоколом про наміри організації заходів по прийманню-передачі комунальних теплових мереж в м.Кременчуці, орендованих ПАТ "Полтаваобленерго", від 13.04.16 (копію вказаного протоколу додано позивачем до пояснень).

Ухвалою Харківського апеляційного господарського суду від 14.04.16 розгляд справи відкладено на 12.05.16. Запропоновано учасникам процесу не пізніше, ніж за три дні до судового засідання, надати суду: відзиви на апеляційну скаргу, мотивовані пояснення з урахуванням питань, що були предметом розгляду в судовому засіданні 14.04.16.

12.05.16 у зв'язку з відпусткою судді Білоусової Я.О. здійснено автоматичну зміну складу колегії суддів та за результатами повторного автоматичного розподілу справи визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Шевель О.В., суддя Крестьянінов О.О., суддя Фоміна В.О.

12.05.16 позивач надав додаткові письмові пояснення, в яких зазначає, що ПАТ "Полтаваобленерго" не є монополістом у сфері надання послуг з транспортування теплової енергії та послуг з централізованого постачання гарячої води для споживачів Кременчуцького регіону, отже, зміна особи, яка буде виконавцем послуг згідно зі ст.19 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" не вплине на права кінцевих споживачів теплової енергії м.Кременчук. У вказаних поясненнях позивач також посилається на те, що листом №584 від 28.04.16 КП "Благоустрій Кременчука" просило ПАТ "Полтаваобленерго" повернути індивідуально визначене майно, передане в оренду за договором №291 від 01.03.01, і що вказане майно було повернуто згідно з актами приймання-передачі від 28.04.16, затвердженими рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №393 (копії зазначеного листа та акту додано до пояснень). Позивач вважає, що ПАТ "Полтаваобленерго" передало, а КП "Благоустрій Кременчука" прийняло відповідне майно саме на виконання оскаржуваного рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.15 у даній справі.

Присутні в судовому засіданні 12.05.16 представники ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Благоустрій Кременчука" підтримали викладену ними письмово правову позицію.

Кременчуцька міська рада звернулася до суду з клопотанням (вх.№4831 від 12.05.16) про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу. У письмових поясненнях, наданих суду 11.05.16 електронною поштою та 12.05.16 у паперовому вигляді, даний учасник процесу зазначає, що листом №584 від 28.04.16 КП "Благоустрій Кременчука" повідомило ПАТ "Полтаваобленерго" про відмову від договору оренди №291 від 01.03.01 на підставі п.8.2 вказаного договору та ст.782 ЦК України з тих підстав, що наймачем не вноситься плата за користування річчю протягом трьох місяців підряд. Кременчуцька міська рада зазначає, що саме з урахуванням зазначеного листа та відповідно до правових підстав, вказаних у ньому, виконавчим комітетом Кременчуцької міської ради було прийнято рішення №393 від 28.04.16 про затвердження актів приймання-передачі майна (копії відповідних документів додано до пояснень).

З огляду на вказані обставини Кременчуцька міська рада у вказаних поясненнях зазначила, що просить суд припинити провадження у справі в порядку п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України, у звязку з відсутністю предмету спору.

Однак у судовому засіданні 12.05.16, в якому здійснювалося фіксування судового процесу, представник Кременчуцької міської ради зазначив, що просить суд не враховувати вказану вимогу і що Кременчуцька міська рада наполягає на задоволенні вимог, викладених в апеляційній скарзі, а саме - оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Третя особа, Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відзиву на апеляційну скаргу не надала, не направила свого представника в судові засідання 24.03.16, 14.04.16 та 12.05.16 не повідомила суд про причини його неявки. Копії ухвал суду в даній справі, надіслані вказаній третій особі, було повернуто відділенням зв'язку з відміткою "за закінченням терміну зберігання". Колегія суддів зазначає, що відповідне є належним доказом повідомлення Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, про час та місце розгляду даної справи, однак зазначений учасник процесу не скористався своїм правом на участь у судових засіданнях.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду даної справи Харківським апеляційним господарським судом, у відповідності до ч.3 ст.4-3 ГПК України, було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства зокрема, було надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 22 ГПК України, колегія суддів вважає за можливе закінчити розгляд апеляційної скарги в даному судовому засіданні.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, заслухавши присутніх у судовому засіданні представників учасників процесу, перевіривши правильність застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а також повноту встановлення обставин справи та відповідність їх наданим доказам, та повторно розглянувши справу в порядку ст. 101 ГПК України на підставі наявних у справі доказів, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

01.03.01 між орендодавцем, міським комунальним підприємством "Кременчукенерго" (в подальшому реорганізованим у КП "Благоустрій Кременчука", яке є відповідачем у даній справі) та орендарем, ВАТ "Полтаваобленерго" (в подальшому реорганізованим у ПАТ "Полтаваобленерго", яке є позивачем у даній справі), було укладено договір оренди індивідуально визначеного майна, що належить до комунальної власності, №291 із додатковими угодами, які є невідємною частиною вказаного договору (надалі договір, т.1, а.с. 10 -13, т.2, а.с.94, зворотній бік) строком на 25 років, до 01.03.26 включно.

Місцевим господарським судом встановлено і в ході апеляційного розгляду даної справи сторонами підтверджено, що предметом договору є індивідуально визначене майно, що знаходиться на балансі комунального підприємства "Благоустрій Кременчука", а саме тепломережі (т.2, а.с.89).

Відповідно до абз. 2 п. 1.1 договору, майно передавалося в оренду з метою забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації обєкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по теплопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. Орендна плата за договором перераховується до міського бюджету (п.3.3 договору).

Пунктом 10.2 договору встановлено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі, у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань. Згідно з п. 10.3. договору, зміни і доповнення або розірвання цього договору допускаються за взаємною згодою сторін. Зміни та доповнення, що пропонуються внести, розглядаються протягом одного місяця з дати їх подання до розгляду іншою стороною.

Сторонами також визначено, що за ініціативою однієї із сторін договір може бути розірвано рішенням арбітражного суду у випадках, передбачених чинним законодавством (п. 10.4. договору).

У червні 2014 року ПАТ "Полтаваобленерго" звернулося до господарського суду з позовом про розірвання вказаного договору в порядку ст.652 ЦК України (із посиланням на істотну зміну обставин). Оскаржуваним рішенням суду від 16.11.15 (з урахуванням ухвали від 25.11.15 про виправлення описки в даті рішення) вказаний позов було задоволено. Як вбачається з матеріалів справи, в ході провадження в суді першої інстанції до участі у справі не було залучено Кременчуцьку міську раду Полтавської області. Питання щодо правовідносин між сторонами договору оренди та вищевказаним органом місцевого самоврядування стосовно укладення, виконання та розірвання спірного договору судом першої інстанції не досліджувалося.

В апеляційній скарзі, а також у наданих суду поясненнях Кременчуцька міська рада Полтавської області наполягає на тому, що оскаржуване рішення стосується її прав та обовязків, оскільки індивідуально визначене майно, що є предметом спірного договору, перебуває у комунальній власності територіальної громади м.Кременчука і користуватися та розпоряджатися вказаним майном КП "Благоустрій Кременчука" може тільки з дозволу власника і уповноваженого органу.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає, що, як вбачається зі Статуту відповідача (т.2, а.с.80), засновником та власником КП "Благоустрій Кременчука" є територіальна громада м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області (п.1.1. Статуту); КП "Благоустрій Кременчука" має право розпоряджатися закріпленим за ним майном, яке перебуває у комунальній власності міста та належить до основних засобів даного підприємства, тільки за рішенням власника (п.4.3 Статуту) та не має права продавати, передавати безкоштовно, обмінювати, передавати в оренду основні засоби: будівлі, споруди, приміщення, транспортні засоби без дозволу власника (п.4.5 Статуту).

Оскільки, як було встановлено вище, майно, що є предметом спірного договору, належить до комунальної власності та закріплене за КП "Благоустрій Кременчука" на праві господарського відання відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.05.10 (т.2, а.с.198), колегія суддів зазначає, що на вказане майно поширюється дія відповідних пунктів Статуту КП "Благоустрій Кременчука". Як вбачається з наданих апелянтом доказів, спірний договір від 01.03.01 було затверджено рішенням Кременчуцької міської ради Полтавської області від 02.03.01 №396, проект відповідного договору завізовано уповноваженою особою виконкому Кременчуцької міської ради (т.2, а.с. 96 105).

Отже, спірний договір було укладено з відома та дозволу територіальної громади м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області, яка є власником майна, що є предметом спірного договору, а також засновником та власником КП "Благоустрій Кременчука" (орендодавця за договором). Відповідно, інтереси власника має бути враховано також і при вирішенні питання щодо розірвання договору. Однак, як вбачається з матеріалів справи, місцевим господарським судом не було надано оцінки зазначеним обставинам.

Окрім того, як було встановлено вище, спірним договором передбачено перерахування орендної плати за договором до міського бюджету, в якості мети договору (в числі інших пунктів) визначено погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію. Відповідно до рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області від 25.12.12 (т.2, а.с.197) починаючи з 01.01.13 кошти, отримані від оренди теплових мереж, залишалися у розпорядженні КП "Благоустрій Кременчука". Однак вказана обставина, на думку колегії суддів, не змінює правовідносин сторін, оскільки право власності як на майно, що є предметом договору, так і на кошти, отримані від його оренди, залишилося за Кременчуцькою міською радою Полтавської області.

Таким чином, зміна прав і обовязків сторін (орендодавця та орендаря) за вказаним договором (у тому числі і розірвання договору) впливає на майнові права та інтереси територіальної громади м.Кременчука в особі Кременчуцької міської ради Полтавської області, зокрема щодо отримання орендної плати за договором та подальшого розпорядження вказаними коштами. За таких обставин посилання позивача на те, що внаслідок розірвання договору Кременчуцька міська рада Полтавської області не позбавляється права вільно володіти, користуватися та розпоряджатися спірним майном, яке було предметом договору, колегія суддів не вважає переконливими аргументами - враховуючи, що внаслідок розірвання спірного договору міський бюджет м. Кременчука позбавляється відповідних грошових надходжень.

З урахуванням приписів частини п'ятої статті 16, підпункту 1 пункту "а" статті 29 і частини п'ятої статті 60 Закону "Про місцеве самоврядування в Україні", абзацу третього статті 5 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", а також правової позиції, викладеної у п.2.3 постанови пленуму Вищого господарського суду України №12 від 29.05.13 "Про деякі питання практики застосування законодавства про оренду (найм) майна", щодо здійснення орендодавцем державного та комунального майна виключно за наявності рішення відповідної ради та відсутності у нього повноважень самостійно приймати рішення про передачу об'єктів комунальної власності в оренду, якщо інше не передбачено положенням про нього колегія суддів зазначає, що Кременчуцька міська рада Полтавської області є учасником правовідносин оренди за спірним договором, хоча і не є стороною вказаного договору.

Отже, посилання позивача на відсутність у Кременчуцької міської ради Полтавської області передбаченого ст.91 ГПК України права на апеляційне оскарження рішення про розірвання спірного договору не узгоджуються з матеріалами даної справи.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для здійснення апеляційного провадження за апеляційною скаргою Кременчуцької міської ради Полтавської області як особи, питання про права та обовязки якої вирішено господарським судом.

Надаючи правову оцінку висновкам місцевого господарського суду та доводам учасників апеляційного провадження, колегія суддів зазначає наступне.

Предметом розгляду в даній справі є позовні вимоги про розірвання договору оренди в порядку 652 ЦК України, на яку посилається ПАТ "Полтаваобленерго". Згідно із зазначеною нормою, у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах. Якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень представників сторін, до звернення ПАТ "Полтаваобленерго" до суду із позовом у даній справі сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які, на думку позивача, істотно змінились, або щодо його розірвання.

Отже, для вирішення даного спору має бути зясовано питання щодо наявності або відсутності фактичних та правових підстав для застосування 652 ЦК України, а саме одночасної наявності вищенаведених чотирьох умов розірвання договору, оскільки, як вбачається зі змісту вказаної норми, за відсутності хоча б однієї із вищеперелічених умов договір не може бути розірвано в судовому порядку. Місцевим господарським судом в оскаржуваному рішенні було наведено приписи ст.652 ЦК України, а також правову позицію, викладену у Постанові Верховного Суду України від 27.02.12 у справі № 3-9гс12, відповідно до якої, у разі якщо заінтересована особа не довела одночасної наявності чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК, підстав для розірвання спірного договору оренди немає. Разом з тим, судом першої інстанції не надано відповідної оцінки та не зроблено мотивованих висновків стосовно кожної із зазначених чотирьох умов.

А саме, місцевим господарським судом зясовано порядок формування тарифів та зазначено, що згідно з ст. 1 Закону України Про теплопостачання, тариф (ціна) на теплову енергію визначається як грошовий вираз витрат на виробництво, транспортування, постачання одиниці теплової енергії (1 Гкал) з урахуванням рентабельності виробництва, інвестиційної та інших складових, що визначаються згідно із методиками, розробленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг; у відповідності до п.п. 18-19 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11 N 869, вартість оренди основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання належить до планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання.

Судом першої інстанції також встановлено та матеріалами справи підтверджується, що до 01.01.14 вартість оренди майна за договором входила до структури тарифів, встановлених ПАТ Полтаваобленерго у м. Кременчуці. 31.12.13 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, було ухвалено Постанову № 497 із подальшими змінами (т.1, а.с. 16 - 28), якою було затверджено тарифи на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії ПАТ Полтаваобленерго. До структури вказаних тарифів не включено вартість оренди майна квартальних теплових мереж за договором № 291 від 01.03.01 а лише включено вартість оренди державного майна, а саме, магістральних теплових мереж за договором №1056 від 22.09.99. Вказана Постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, не була оскаржена у встановленому порядку та на теперішній час є чинною.

За твердженням позивача, з яких погодився суд першої інстанції, відповідне є істотною зміною обставин, внаслідок якої є можливим розірвання укладеного між сторонами договору.

Колегія суддів зазначає, що вказана обставина дійсно може бути розцінена як істотна для господарської діяльності позивача. Разом з тим, відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом України у вищенаведеній постанові від 27.02.12 у справі №3-9гс12, а також у постанові від 11.12.12 у справі №3-63гс12, закон повязує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 ЦК України, при істотній зміні обставин.

Однак оскаржуване рішення суду не містить висновку щодо наявності або відсутності першої необхідної умови для розірвання договору, встановленої ст.652 ЦК України, а саме - що в момент його укладення сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане. ПАТ "Полтаваобленерго" у позовній заяві, а також в усних та письмових поясненнях в суді апеляційної інстанції наполягало на тому, що у випадку, якщо б ПАТ Полтаваобленерго могло передбачити зміну обставин, а саме: відсутність витрат на оренду необхідного майна в складі структури тарифів на теплопостачання то зазначений договір був би укладений на інших умовах. Однак доказів відповідного твердження позивачем суду першої та апеляційної інстанції не надано.

Зі змісту самого договору не вбачається, що його умови (зокрема, щодо розміру орендної плати) будь-яким чином поставлено в залежність від структури тарифів на виробництво, транспортування, постачання теплової енергії тобто від вартості послуг, які надаються ПАТ "Полтаваобленерго" споживачам і які не є предметом даного договору оренди. Позивачем також не надано до матеріалів справи доказів того, що при укладенні договору сторони шляхом відповідного листування (або в будь-який інший спосіб) домовилися, що договір укладається лише за умови незмінності такого фактору як включення орендної плати до структури вищевказаних тарифів. Окрім того, ПАТ "Полтаваобленерго" не обґрунтовано, на яких саме умовах ним було б укладено договір у випадку відповідної зміни обставин станом на 01.03.01.

У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях позивач зазначає, що через припинення тарифних відшкодувань ПАТ "Полтаваобленерго" було позбавлено всіх тих економічних цілей, на які воно розраховувало у 2001 році при укладенні спірного договору, коли відповідні витрати з орендної плати відшкодовувалися в повному обсязі відповідно до структури діючих тарифів для ПАТ "Полтаваобленерго". Водночас позивачем не надано обґрунтування твердження про те, що досягнення всіх його економічних цілей як орендаря за спірним договором планувалося здійснити не шляхом ефективного провадження господарської діяльності, а виключно за рахунок отримання відповідного тарифного відшкодування за рішенням Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг.

Тому колегія суддів не вважає доведеними твердження позивача про те, що в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане.

Стосовно другої умови, наявність якої є обовязковою для розірвання договору (зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися), колегія суддів зазначає, що місцевим господарським судом не надано оцінки причинам зміни обставин, про які зазначає позивач, а також не зясовано, чи було ПАТ "Полтаваобленерго" в змозі усунути вказані причини після їх виникнення.

Позивач посилається на те, що визначення розміру та структури тарифів є прерогативою відповідного державного органу, на рішення якого ПАТ "Полтаваобленерго" жодним чином не може вплинути.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, до кінця серпня 2014 року державне регулювання діяльності ПАТ "Полтаваобленерго" відповідно до Закону України Про природні монополії та Закону України Про державне регулювання у сфері комунальних послуг здійснювалося Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (далі НКРКП), а з 10.09.14 - Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Відповідно до пояснень, наданих суду першої інстанції Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг (т.1, а. с. 58-60), при зверненні до комісії із заявою від 28.12.12 про затвердження тарифів ПАТ "Полтаваобленерго" не було надано обґрунтування та пояснення до розрахунку орендної плати, яка застосовувалась з 01.09.08, а також не надано обґрунтування фактичних витрат на оренду індивідуально визначеного (нерухомого) майна за договором від 01.03.01 № 291 та планових розрахунків на 2012 рік, а саме - у поданих до комісії матеріалах був відсутній договір від 01.03.01 № 291 та повний перелік з експертною оцінкою орендованого майна з урахуванням всіх змін, відсутня додаткова угода та рішення органу місцевого самоврядування щодо передачі прав та обов'язків щодо оренди майна від КП "Кременчукенерго" до КП "Благоустрій Кременчука"; відсутнє рішення суду щодо визначення орендної ставки за використання нерухомого державного майна у розмірі 15%; відсутнє підтвердження фактичних витрат за базовий 2011 і попередній до базового періоду 2010 рік, та розрахунки на плановий 2012 рік по зазначеній оренді майна.

В ході апеляційного провадження представник позивача зазначав, що насправді ПАТ "Полтаваобленерго" було подано до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, усі необхідні документи, однак з невідомих позивачеві причин комісією було прийнято рішення про виключення вартості оренди майна за спірним договором зі складу тарифів. При цьому позивачем не надано доказів оскарження ним відповідного рішення у встановленому порядку (у разі незгоди з висновками комісії).

Колегія суддів зазначає, що питання правомірності дій Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, при прийнятті Постанови № 497 від 31.12.13 не є предметом даного судового розгляду.

Разом з тим, як уже зазначалося, у відповідності до п.п. 18-19 Порядку формування тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення і постачання гарячої води, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.06.11 N 869 (чинною як станом на 31.12.13, так і на теперішній час), вартість оренди основних засобів та інших необоротних матеріальних активів загальногосподарського використання належить до планованих витрат, що включаються до повної собівартості теплової енергії, її виробництва, транспортування та постачання.

Відповідно до п.8 вказаного Порядку, у разі зміни протягом строку дії тарифів обсягу окремих витрат, пов'язаних із провадженням ліцензованої діяльності з виробництва, транспортування та постачання теплової енергії, з причин, які не залежать від ліцензіата, зокрема збільшення або зменшення податків і зборів, мінімальної заробітної плати, орендної плати та амортизаційних відрахувань, підвищення або зниження цін і тарифів на паливно-енергетичні та інші матеріальні ресурси, може проводитися перерахування тарифів шляхом коригування лише тих складових частин структури тарифів, за якими відбулися цінові зміни в бік збільшення або зменшення.

Тобто нормами чинного законодавства, які діяли на момент виникнення спірних правовідносин та в подальшому не зазнавали змін, встановлено механізм, що дозволяє включати відповідні витрати з орендної плати до складу тарифів на теплову енергію, а також коригувати тарифи з урахуванням зміни її розміру. Однак у даному випадку вказаний механізм не було використано про що зазначено Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг у вищенаведених поясненнях із посиланням на недоліки в наданих ПАТ "Полтаваобленерго" документах, при цьому наявність вказаних недоліків позивачем не спростовано. Отже, приймаючи до уваги зазначені пояснення, яким місцевий господарський суд не надав оцінки в оскаржуваному рішенні, колегія суддів зазначає, що причини зміни обставин, на які посилається ПАТ "Полтаваобленерго" (а саме, виключення витрат з орендної плати зі складу тарифів), були повязані з діями самого позивача.

За таких обставин колегія суддів дійшла висновку про недоведеність обставини, на яку посилається позивач і яка відповідно до ст.652 ЦК України є другою необхідною умовою для розірвання договору, а саме що ПАТ "Полтаваобленерго" не могло усунути відповідні причини при всій турботливості та обачності. А саме, суд апеляційної інстанції вважає, що ПАТ "Полтаваобленерго" не надано доказів виявлення ним усієї можливої турботливості та обачності при наданні до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг, відповідних розрахунків та обґрунтувань структури тарифів у частині включення до них витрат з орендної плати за спірним договором.

Стосовно третьої умови, необхідної для розірвання договору (виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору), місцевим господарським судом зазначено, що на підтвердження порушення майнових інтересів представник позивача надав калькуляцію по збиткам ПАТ Полтаваобленерго за 2014-2015 роки в звязку з виконанням договору №291 від 01.03.01. На підставі зазначених доказів суд першої інстанції дійшов висновку про те, що саме виконання позивачем договору завдало товариству значних збитків та призвело до збиткових витрат, які не відшкодовуються, у вигляді сплати КП Благоустрій Кременчука орендної плати на суму 21405534,31 грн.

Однак при цьому в оскаржуваному рішенні зазначено лише про понесення збитків позивачем і не надано жодної оцінки співвідношенню майнового стану обох сторін (враховуючи, зокрема, що ПАТ "Полтаваобленерго" надає послуги з теплопостачання споживачам не лише у м.Кременчук і не вся його господарська діяльність у повному обсязі повязана з використанням квартальних теплових мереж за спірним договором - тоді як діяльність КП "Благоустрій Кременчука" здійснюється виключно в межах м.Кременчук). Також, із наданої позивачем довідки про сплату орендної плати за спірним договором за період з 14.01.14 по 06.10.15 на загальну суму 21405534,31 грн. (т.1, а.с.208), на яку посилається суд першої інстанції, як і з відповідних таблиць, наведених ПАТ "Полтаваобленерго" у запереченнях на апеляційну скаргу (т.2, а.с.47), не вбачається, що вказана сума є саме збитками ПАТ "Полтаваобленерго", які не покриваються за рахунок інших джерел прибутків даного підприємства. Позивачем також не надано суду першої та апеляційної інстанції обґрунтування розміру вказаної суми, підтвердженого первинними бухгалтерськими документами - на що обґрунтовано посилається відповідач у відзиві на апеляційну скаргу.

Окрім того, як уже зазначалося, при укладенні договору сторони (в тому числі і ПАТ "Полтаваобленерго") розраховували на досягнення наступної мети: забезпечення належного утримання та ефективної експлуатації обєкта оренди, забезпечення безперебійного надання послуг по теплопостачанню на необхідному рівні та необхідної якості бюджетним організаціям та населенню міста, погашення заборгованості міського бюджету за теплову енергію (п.1.1 договору). Разом з тим, позивачем не надано обґрунтування, яким чином виконання в договору в подальшому позбавляє його можливості досягти зазначеної мети. У наданих суду апеляційної інстанції поясненнях ПАТ "Полтаваобленерго" зазначає, що відсутність у структурі тарифів з 01.01.14 витрат на оренду квартальних теплових мереж за спірним договором призвела до того, що ПАТ "Полтаваобленерго" не має можливості виконувати умови договору стосовно оплати за оренду та забезпечувати належне утримання орендованого майна. Однак доказів відповідних тверджень позивачем суду не надано.

Колегія суддів також враховує, що ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", яка є спеціальною нормою по відношенню до ст.652 ЦК України, встановлено, що орендар за користування об'єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків господарської діяльності. За таких обставин твердження позивача про те, що внаслідок виконання ПАТ "Полтаваобленерго" спірного договору дане підприємство зазнає збитків, не можуть вважатися належними аргументами.

Посилання позивача на постанову Верховного Суду України від 18.09.13 у справі №6-75цс13 колегія суддів не вважає належними аргументами, оскільки у вказаній постанові йдеться про розірвання договору в порядку ст.651 ЦК України (з підстав істотного порушення другою стороною умов договору) тоді як у даній справі позивач посилається на істотну зміну обставин та просить розірвати договір згідно зі ст.652 ЦК України, не зазначаючи, що відповідачем було допущено будь-які порушення умов договору, які могли б бути підставою для його розірвання відповідно до ст.651 ЦК України.

Щодо наявності четвертої необхідної умови для розірвання договору (із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона) в оскаржуваному рішенні місцевого господарського суду зазначено, що оцінивши договір №291, суд дійшов висновку, що ні в пунктах даного договору, ні в звичаях ділового обороту не міститься положення, яке б покладало ризики зміни тарифів на теплопостачання та його структуру на ПАТ Полтаваобленерго.

Проте, як було встановлено вище, зміст спірного договору оренди (зокрема, визначені ним права та обовязки сторін як орендаря та орендодавця), взагалі не стосується розміру тарифів при наданні ПАТ "Полтаваобленерго" послуг теплопостачання відповідно, вказаний договір в силу своєї правової природи не може містити положень щодо покладення на будь-яку із сторін ризиків зміни обставин у правовідносинах, які стосуються господарської діяльності ПАТ "Полтаваобленерго", але не регулюються даним договором оренди.

Пунктом 10.2 договору встановлено, що його умови зберігають силу протягом всього терміну цього договору, в тому числі, у випадках, коли після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря, а в частині зобовязань орендаря щодо орендної плати до виконання зобовязань.

Позивач вважає, що вказана норма договору свідчить про те, що на орендаря не покладається ризик зміни обставин, що погіршують його становище, апелянт наполягає на тому, що даним положенням договору відповідний ризик покладено саме на орендаря.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів також зазначає, що зміст вищенаведеного пункту договору стосується виключно умов даного договору, якими встановлено права та обовязки сторін у правовідносинах оренди тоді як постанова Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері комунальних послуг № 497 від 31.12.13 є регуляторним актом стосовно структури тарифів за теплопостачання і не містить положень, що погіршували б або покращували становище орендаря порівняно з умовами, закріпленими у спірному договорі (якими не регулюються правовідносини, повязані з відшкодуванням орендареві витрат на орендну плату).

Як було встановлено вище, прийняття вказаної постанови № 497 від 31.12.13 дійсно є обставиною, що істотно вплинула в цілому на господарську (підприємницьку) діяльність ПАТ "Полтаваобленерго", метою якої відповідно до п.2.1 Статуту позивача (т.1, а.с.30) є одержання прибутку про що зазначав позивач в ході апеляційного провадження.

Відповідно до ст.42 ГК України, підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку.

Зі змісту вказаної норми в системному аналізі з вищенаведеними положеннями ч.1 ст.19 Закону України "Про оренду державного та комунального майна", на яку обґрунтовано посилається апелянт і в якій законодавцем розмежовано наслідки господарської діяльності орендаря та його безумовний обовязок виконувати зобовязання, що виникають саме з договору оренди - вбачається, що у правовідносинах оренди державного та комунального майна (які існують між сторонами в даній справі) ризик зміни обставин, повязаних із господарською діяльністю орендаря, покладається на останнього.

Тому твердження позивача, з якими погодився суд першої інстанції, про не покладення на ПАТ "Полтаваобленерго" ризиків зміни тарифів на теплопостачання та його структуру, на думку колегії суддів, не узгоджуються з матеріалами справи та вищенаведеними нормами чинного законодавства.

Колегія суддів зазначає, що згідно зі Статутом відповідача (т.2, а.с.80), КП "Благоустрій Кременчука" також є субєктом, який здійснює підприємницьку діяльність і на якого поширюються приписи ст.42 ГК України. Разом з тим, вказане підприємство не надає послуг із теплопостачання, відповідно, зміна структури тарифів у даній сфері не належить до його підприємницьких ризиків - на відміну від ПАТ "Полтаваобленерго", що здійснює постачання теплової енергії споживачам (п.2.3.6 Статуту ПАТ "Полтаваобленерго").

Як уже зазначалося, відповідно до змісту ст.652 ЦК України, підставою для розірвання договору в судовому порядку є одночасна наявність чотирьох умов, зазначених у вказаній статті тобто відсутність хоча б однієї з них виключає можливість задоволення відповідного позову.

В ході апеляційного провадження судом було встановлено, що позивачем не доведено наявності жодної із вказаних чотирьох умов, тому колегія суддів дійшла висновку, що рішення місцевого господарського суду про часткове задоволення позову в даній справі прийнято при недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими. Натомість доводи Кременчуцької міської ради Полтавської області знайшли підтвердження в ході розгляду справи в апеляційному господарському суді у звязку з чим апеляційна скарга підлягає задоволенню, оскаржуване рішення має бути скасовано, а у задоволенні позову ПАТ "Полтаваобленерго" про розірвання договору оренди індивідуально визначеного майна №291, укладеного 01.03.01 між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Благоустрій Кременчука", слід відмовити.

Позивач в ході апеляційного провадження посилався на те, що спірний договір вже фактично розірвано, оскільки майно, що передавалося в оренду за вказаним договором, повернуто орендодавцеві за актами приймання-передачі від 28.04.16 на виконання рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.15 у даній справі.

Стосовно вказаних тверджень колегія суддів зазначає, що повернення майна було здійснено 28.04.16 - тобто вже після прийняття судом першої інстанції оскаржуваного рішення 16.11.15, а відтак, вказана обставина не може впливати на оцінку судом апеляційної інстанції правомірності розірвання договору згідно із вказаним рішенням.

Позивач посилається на те, що відповідач фактично погодився із оскаржуваним рішенням, прийнявши майно згідно з актами приймання-передачі, проекти яких підготовано ПАТ "Полтаваобленерго" та надіслано відповідачеві на виконання рішення суду від 16.11.15 у даній справі (в період, коли на вказане рішення ще не було подано апеляційну скаргу, отже, за твердженням позивача, воно було чинним) і згодом затверджено рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (що, на думку позивача, також свідчить про визнання апелянтом факту розірвання договору згідно з оскаржуваним рішенням).

Проте, як вбачається з наданих сторонами доказів, зокрема, із листа КП "Благоустрій Кременчука" №584 від 28.04.16, із актів приймання-передачі від 28.04.16 та рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради №393 від 28.04.16, якими було затверджено відповідні акти у жодному із вказаних документів не міститься посилання на розірвання спірного договору за рішенням суду від 16.11.15. Натомість, у листі №584 від 28.04.16 КП "Благоустрій Кременчука" просить ПАТ "Полтаваобленерго" повернути індивідуально визначене майно, передане в оренду за договором №291 від 01.03.01, у звязку з відмовою орендодавця від договору оренди №291 від 01.03.01 згідно з п.8.2 вказаного договору та ст.782 ЦК України з тих підстав, що наймачем не вноситься плата за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Суд апеляційної інстанції також зазначає, що у разі коли на рішення суду першої інстанції, яке набрало законної сили із закінченням встановленого частиною першою статті 93 ГПК строку, подано апеляційну скаргу, і суд апеляційної інстанції відновив цей строк та прийняв скаргу до провадження, то таке рішення місцевого господарського суду до завершення апеляційного розгляду не вважається таким, що набрало законної сили. Даний висновок відповідає правовій позиції Вищого господарського суду України, викладеній у п.15 інформаційного листа від 11.04.05 N01-8/344 "Про деякі питання практики застосування норм Господарського процесуального кодексу України, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів у 2004 році" в редакції інформаційного листа Вищого господарського суду України від 14.03.16 N 01-06/494/16.

За таких обставин, колегія суддів дійшла висновку, що доводи позивача стосовно згоди відповідача та апелянта із розірванням договору за рішенням суду від 16.11.15 в порядку ст.652 ЦК України позбавлені фактичного та правового обґрунтування.

Окрім того, в суді апеляційної інстанції представники апелянта та відповідача наполягали на задоволенні апеляційної скарги що свідчить про незгоду даних учасників процесу із оскаржуваним рішенням про розірвання договору №291 від 01.03.01.

З огляду на викладене, керуючись статтями 33, 43, 49, 99, 101, пунктом 2 статті 103, пунктом 2 частини 1 статті 104, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України,

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Кременчуцької міської ради Полтавської області задовольнити.

Рішення господарського суду Полтавської області від 16.11.15 (з урахуванням ухвали від 25.11.15 про виправлення описки в даті рішення) у справі №917/1252/14 скасувати.

Прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Повний текст постанови складено 16.05.16

Головуючий суддя Шевель О. В.

Суддя Крестьянінов О.О.

Суддя Фоміна В. О.