Постанова № 57702426, 11.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа№ 910/32381/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Калатай Н.Ф.

суддів: Ропій Л.М.

Рябухи В.І.

при секретарі Рибчич А. В.

За участю представників:

від позивача: не з'явились

від відповідача: Маліков В. В. - представник за довіреністю № 2 від 01.01.2016

Маліков С. В. - представник за довіреністю № 1 від 01.01.2016

Дмитрук В. О. - представник за довіреністю № 3 від 20.01.2016

від третьої особи: не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016

у справі № 910/32381/15 (суддя Турчин С.О.)

за позовом Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації)

до Приватного підприємства «Корені»

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача

Київська міська рада

про розірвання договору

ВСТАНОВИВ:

Позов заявлено про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем 09.12.2003 договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 108, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-4119, за яким відповідачу продано об'єкт незавершеного будівництва - «Лижна база», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 4, з огляду на неналежне виконання відповідачем умов вказаного договору в частині своєчасної добудови об'єкта незавершеного будівництва.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.03.2016, повний текст якого складений та підписаний 14.03.2016, у справі № 910/32381/15 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції ґрунтується на тому, що матеріалами справи доведений факт порушення відповідачем умов спірного договору щодо забудови об'єкта приватизації у строк, встановлений договором, тобто до 09.12.2010, однак у зв'язку із поданням позову після спливу строку позовної давності, ненаведенням жодних причин поважності пропуску такого строку та враховуючи подану відповідачем заяву про застосування строків позовної давності, суд вирішив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Не погоджуючись з рішенням, Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/32381/15 та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

В апеляційній скарзі позивач послався на те, що судом першої інстанції при прийнятті оспорюваного рішення не прийнято до уваги те, що позивачу про невиконання відповідачем своїх обов'язків за спірним договором стало відомо лише після обстеження об'єкта приватизації на території, на якій він розташований, про що був складений акт від 18.08.2015, а відтак, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог про розірвання спірного договору почався 18.08.2015.

Ухвалою від 11.04.2016 колегії суддів Київського апеляційного господарського суду в складі: головуючий суддя - Калатай Н.Ф., судді Ропій Л. М., Рябуха В. І. відновлено строк подання апеляційної скарги, апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) прийнято до розгляду та порушене апеляційне провадження.

Позивач та третя особа представників в судове засідання не направили, про причини неявки представників не повідомили.

Враховуючи належне повідомлення всіх учасників про час і місце судового розгляду апеляційної скарги, а також те, що явка представників сторін в судове засідання не визнана обов'язковою, колегія суддів дійшла висновку про розгляд апеляційної скарги у відсутність представників позивача та третьої особи за наявними матеріалами апеляційного провадження.

Під час розгляду справи представники відповідача проти задоволення апеляційної скарги заперечили, просили залишити її без задоволення, а оспорюване рішення суду першої інстанції - без змін.

Дослідивши матеріали апеляційної скарги, матеріали справи, заслухавши пояснення представників відповідача, з урахуванням правил ст. ст. 99, 101 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якими апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення господарського суду у повному обсязі, колегія суддів встановила таке.

09.12.2003 Головне управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), назву якого було змінено на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) (позивач), як продавець та відповідач як покупець уклали договір купівлі-продажу нежилого приміщення № 108, посвідчений державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстрований в реєстрі за № 2-4119 (далі Договір) (а.с. 11-12), відповідно до умов якого позивач прийняв на себе зобов'язання продати, а відповідач купити об'єкт незавершеного будівництва - «Лижна база», який знаходиться за адресою: м. Київ, вул. Тростянецька, 4 (чотири) (далі - об'єкт приватизації), відповідач зобов'язується прийняти об'єкт приватизації і сплатити ціну відповідно до умов, що визначені у Договорі.

Право власності на об'єкт приватизації переходить до відповідача з моменту підписання акту прийому-передачі (п 1.3 Договору).

Відповідно до п. 3.1 Договору, передача об'єкта приватизації здійснюється позивачем відповідачу в 3-денний термін після сплати повної ціни продажу об'єкта.

Згідно з п. 1.6 Договору об'єкт приватизації продано за 386 494 грн.

З наявних в матеріалах справи копій платіжних доручень № 451 від 24.11.2003 та № 527 від 25.12.2003 (а.с. 160-161) слідує, що в рахунок оплати спірного об'єкту приватизації відповідачем перераховано 386 494 грн., тобто сплачено повну вартість об'єкту приватизації.

29.12.2003 сторонами підписано Акт № 108 передачі об'єкта незавершеного будівництва - «Лижна база» на вул. Тростянецькій, 4 (а.с. 13), яким сторони зафіксували факт передачі позивачем відповідачу спірного об'єкту незавершеного будівництва.

В п. 1.2 Договору сторонами погоджено, що об'єкт продано для завершення його будівництва з можливою зміною його первісного призначення та введення його в експлуатацію протягом трьох років з моменту підписання Договору.

Частиною 3 пункту 5.1 Договору встановлений обов'язок відповідача, зокрема, у встановлений Договором термін прийняти об'єкт приватизації та завершити будівництво об'єкта у трирічний термін.

Водночас рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 16/38 за позовом Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) до Приватного підприємства «Корені» про розірвання договору купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва та за зустрічним позовом Приватного підприємства «Корені» до Головного управління комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про внесення змін до договору (а.с. 14-15) в задоволенні первісного позову відмовлено, зустрічний позов задоволено повністю, внесено зміни в частину 5 пункту 5.1 Договору і викладено зазначену умову Договору в наступній редакції «- питання відведення, купівлі або оренди земельної ділянки покупець вирішує в установленому законом порядку, а продавець сприяє покупцю у вирішення цього питання в межах, передбачених законодавством», зобов'язано продавця подовжити термін будівництва об'єкту до 09.12.2010, внесено зміни до частини 3 пункту 5.1 Договору і викладено її в наступній редакції: «-у встановлений цим договором термін прийняти Об'єкт приватизації та завершити будівництво до 9 грудня 2010 р.».

Вказане рішення Господарського суду міста Києва набрало законної сили, а відтак, в силу приписів ст. 35 ГПК України факт внесення змін до Договору є доведеним.

Згідно з п. 7.3 Договору, у разі невиконання відповідачем умов Договору позивач має право, в установленому чинним законодавством порядку, на розірвання договору та повернення об'єкта за актом прийома-передачі позивачу.

Пунктом 6.1 Договору до обов'язків позивача, серед іншого, віднесений й обов'язок здійснювати контроль за виконанням умов Договору.

Відповідно до приписів п. 11.4 Договору у разі невиконання однією із сторін умов Договору він може бути змінений або розірваний на вимогу другої сторони в порядку, передбаченому чинним законодавством України.

Звертаючись до суду з цим позовом, позивач посилається на те, що відповідач у встановлений Договором строк, а саме до 09.12.2010, свій обов'язок по завершенню будівництва спірного об'єкту приватизації не виконав, що є підставою для розірвання Договору.

На доказ невиконання вказаного обов'язку позивачем до матеріалів справи долучено акт обстеження об'єкта незавершеного будівництва «Лижна база», розташованого на вул. Тростянецькій, 4 в Дарницькому районі м. Києва від 18.08.2015 (а.с. 16), складеного головним спеціалістом відділу приватизації Департаменту комунальної власності м. Києва, головним спеціалістом відділу контролю за благоустроєм та охороною навколишнього середовище Дарницької РДА, головним спеціалістом управління капітального будівництва Дарницької РДА та помічником-консультантом депутата Київради, зі змісту якого слідує, що на час обстеження жодних робіт по добудові розпочатого корпусу лижної бази не проводилося і не проводиться, навпаки йде руйнування цокольної частини фундаменту та зведених частин першого поверху.

Суд першої інстанції за наслідками розгляду спору сторін по суті у задоволенні позовних вимог позивача відмовив, що колегія суддів вважає вірним з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Відповідно до ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори.

Відповідно до ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно зі ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Спірний Договір за своєю правовою природою є договором купівлі-продажу об'єкта незавершеного будівництва, а тому спірні правовідносини регулюються, в тому числі, Законами України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», «Про приватизацію державного майна».

Згідно з положеннями ст. 19 Закону України «Про особливості приватизації об'єктів незавершеного будівництва», обов'язковими умовами приватизації об'єктів незавершеного будівництва, крім продажу під розбирання, є, серед іншого, встановлення строку завершення будівництва об'єкта незавершеного будівництва.

Відповідно до ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)», органи приватизації здійснюють контроль за виконанням покупцем умов договору купівлі-продажу, а у разі їх невиконання застосовують санкції, передбачені чинним законодавством, та можуть у встановленому порядку порушувати питання про розірвання договору.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

За правилами ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до п. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно зі ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання, настають наслідки, передбачені договором або законом, в тому числі і припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з частинами 1, 2 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Відповідно до п. 9 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, до договорів, що були укладені до 1 січня 2004 року і продовжують діяти після набрання чинності Цивільним кодексом України, застосовуються правила цього Кодексу щодо підстав, порядку і наслідків зміни або розірвання договорів окремих видів незалежно від дати їх укладення.

Згідно з ч. 5 ст. 27 Закону України «Про приватизацію державного майна» на вимогу однієї із сторін договір купівлі-продажу може бути розірвано або визнано недійсним за рішенням суду в разі невиконання іншою стороною зобов'язань, передбачених договором купівлі-продажу, у визначені строки.

За умовами Договору, з урахуванням змін, внесених рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2008 у справі № 16/38, відповідач мав завершити будівництво спірного об'єкту приватизації у строк до 09.12.2010, в той час як невиконання вказаного обов'язку, відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, є підставою для розірвання Договору.

З наданих самим відповідачем письмових пояснень (а.с. 55-60) слідує, що об'єкт приватизації станом на дату звернення з цим позовом до суду забудований не був, проте, відповідач, заперечуючи проти позову, зазначає, що Акт обстеження від 18.08.2015, який позивач вважає належним доказом невиконання відповідачем обов'язку по завершенню будівництва спірного об'єкту приватизації, не може вважатися таким доказом, оскільки складений з порушенням Порядку контролю за виконанням умов договорів купівлі-продажу об'єктів приватизації державними органами приватизації, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 10.05.2012 № 631.

Так, у вказаних поясненнях відповідач зазначає, що позивач не вжив у встановленому порядку заходів щодо відведення земельної ділянки, на якій розташований об'єкт незавершеного будівництва, та не звертався з поданням до органів виконавчої влади щодо відведення земельної ділянки відповідачу. Оскільки здійснення будівництва потребує дотримання відповідних вимог законодавства, а закінчення будівництва можливе лише після врегулювання земельних питань, відповідач був позбавлений можливості приступити до виконання своїх зобов'язань по Договору.

Отже, відповідачем не заперечується факт того, що на даний час будівництво об'єкта приватизації завершено не було, а відтак, відповідачем не були виконані умови Договору щодо добудови об'єкта приватизації у строк.

Відповідно до приписів ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Посилання відповідача на відсутність оформленого права користування земельною ділянкою з вини позивача не може бути прийнята судом до уваги, оскільки матеріали справи не місять доказів вчинення відповідачем, починаючи з 2009 року, жодних дій на отримання права користування земельною ділянкою, в тому числі звернення до позивача щодо сприяння в оформлені права на земельну ділянку, в той час як відповідач не був позбавлений захистити свої права, які на його думку порушені позивачем, у судовому порядку.

Отже, матеріалами справи підтверджується факт порушення відповідачем умов Договору щодо добудови об'єкта приватизації у строк до 09.12.2010, що відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства є підставою для розірвання Договору.

Водночас слід зазначити про таке.

Відповідно до п. 2.3 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013, якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов'язаний застосувати до спірних правовідносин положення статті 267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв'язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право, але в будь-якому разі вирішити спір з посиланням на зазначену норму ЦК України).

Частиною 4 ст. 267 ЦК України визначено, що сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Законом не встановлено вимог щодо форми заяви сторони про сплив позовної давності. Відтак, її може бути викладено у відзиві на позов або у вигляді окремого клопотання, письмового чи усного. В останньому випадку воно обов'язково має бути зазначене в протоколі судового засідання (пункт 6 частини другої статті 81-1 ГПК); господарський суд може також запропонувати відповідачеві викласти таку заяву в письмовій формі та долучити її до матеріалів справи (ч. 7 п. 2.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» № 10 від 29.05.2013).

Згідно з ч. 3 ст. 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Відповідачем у відзиві на позовну заяву (а.с. 35-38) фактично подано заяву про застосування строку позовної давності (а.с. 125-126 т. 1).

Згідно з ст. 265 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

За правилами ст. 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Згідно з частиною 1 ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Відповідно до ч. 5 с. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Враховуючи, що обов'язок добудувати об'єкт приватизації відповідач мав виконати у строк до 09.12.2010, з дня, наступного за вказаною датою, а саме з 10.12.2010, почався перебіг строку позовної давності, та, відповідно, вказаний строк закінчився 09.12.2013.

Посилання позивача на те, що йому про невиконання відповідачем своїх обов'язків за Договором стало відомо лише після обстеження об'єкта приватизації на території, на якій він розташований, про що був складений акт від 18.08.2015, а відтак, з урахуванням приписів ч. 1 ст. 261 ЦК України, перебіг позовної давності щодо вимог про розірвання спірного договору почався 18.08.2015, колегією суддів до уваги не приймаються як такі, що суперечать положенням чинного законодавства, оскільки виходячи зі змісту ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається не виключно від дня, коли особа довідалася, а й від дня, коли особа могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила, в той час як про невиконання відповідачем обов'язку добудувати об'єкт приватизації у встановлений строк позивач міг довідатись зі спливом вказаного строку.

Слід зазначити і про те, що як за умовами Договору (п. 6.1), так і відповідно до чинного законодавства (ч. 8 ст. 23 Закону України «Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)») саме на позивача покладений обов'язок здійснювати контроль за виконанням відповідачем умов Договору, в той час як матеріали справи не містять жодних доказів того, що нездійснення позивачем відповідного контролю в період з 10.12.2010 (дата, до якої відповідач мав здійснити добудову об'єкту) до 18.09.2015 (дата складення акту обстеження) сталось внаслідок поважних причин, та за обставин, які від позивача не залежали.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 ГПК України, якщо в міжнародних договорах України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, встановлені інші правила, ніж ті, що передбачені законодавством України, то застосовуються правила міжнародного договору.

Стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Отже, судові рішення Європейського суду з прав людини є пріоритетним джерелом права для національного суду.

У рішенні від 20.09.2011 у справі «ВАТ «Нафтова компанія «Юкос» проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив: позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення.

Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов'язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.

За таких обставин, суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позовних вимог про розірвання укладеного між позивачем та відповідачем 09.12.2003 договору купівлі-продажу нежилого приміщення № 108, посвідченого державним нотаріусом Першої Київської державної нотаріальної контори Барановою Т.І. та зареєстрованого в реєстрі за № 2-4119, з підстав пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду з вказаними вимогами та наявності відповідної заяви відповідача про застосування позовної давності.

Враховуючи вищевикладене, апеляційна скарга Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) задоволенню не підлягає, рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/32381/15 відповідає чинному законодавству, фактичним обставинам і матеріалам справи, підстав для його скасування не вбачається.

Судові витрати на подачу апеляційної скарги, відповідно до ст.ст. 44, 49 ГПК України, покладаються на Департамент комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації).

Керуючись ст. 99, ст.ст. 101-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Департаменту комунальної власності м. Києва виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) на рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/32381/15 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 10.03.2016 у справі № 910/32381/15 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/32381/15.

Головуючий суддя Н.Ф. Калатай

Судді Л.М. Ропій

В.І. Рябуха