Постанова № 57702367, 12.05.2016, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"12" травня 2016 р.Справа № 916/4380/15Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі:

Головуючого судді: Лисенко В.А.

Суддів: Ліпчанської Н.В., Ярош А.І.

Секретар судового засідання: Молодов В.С.

За участю представників сторін:

від ПАТ ОСОБА_1 коровай ОСОБА_2, за довіреністю б/н від 11.11.2015р.;

від ОСОБА_1 міської ради ОСОБА_3, за довіреністю №222/исх-гс від 11.06.2015р.;

від ТОВ ФОРЕС ОСОБА_4, за довіреністю б/н від 01.04.2016р.

Інші представники в судове засідання не з'явились, про час, дату та місце його проведення повідомлені належним чином.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційні скарги ОСОБА_1 міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС"

на рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2016р.

по справі № 916/4380/15

за позовом Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай

до відповідачів: 1) ОСОБА_1 міської ради

2) Товариства з обмеженою відповідальністю „Агроальянс груп

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача: Департамент комунальної власності ОСОБА_1 міської ради та Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРЕС

про визнання незаконним та недійним рішення, усунення перешкод у користуванні майном

Встановила:

29.10.2015р. Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 коровай звернулось до господарського суду Одеської області з позовом до відповідача ОСОБА_1 міської ради в якому просить визнати незаконним рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.04.2015р. № 6648-VI Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень, визнати недійсним рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.04.2015р. № 6648-VI „Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю „ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень, зобовязати ОСОБА_1 міську раду усунути перешкоди у користуванні Публічним акціонерним товариством „ОСОБА_1 коровай земельною ділянкою площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9.

Рішенням господарського суду Одеської області від 25.02.2016 року по справі № 916/ 4380/15 позов задоволено частково .

Визнано недійсним рішення ОСОБА_1 міської від 16 квітня 2015 року №6648-VІ Про надання дозволу Товариству з обмеженою відповідальністю ФОРЕС на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень. Призведено розподіл судових витрат та стягнуто з ОСОБА_1 міської ради на користь Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай судовий збір в розмірі 1218,00грн. В решті позову відмовлено.

Рішення в частині задоволення позову мотивовано порушенням прав користувача земельної ділянки ПАТ "ОСОБА_1 коровай", який не звертався до ОСОБА_1 міської ради із заявою про відмову від користування земельної ділянки, а тому припинення права користування земельною ділянкою на підставі вищезазначеного рішення прийняте з порушенням норм діючого законодавства. Крім того, Товариство з обмеженою відповідальністю ФОРЕС не є власником приміщень, під які надано дозвіл на розробку проекту земельної ділянки.

Рішення в частині відмови у позові мотивовано недоведеністю позовних вимог.

Крім того, ухвалою господарського суду від 25 лютого 2016 року припинено провадження у справі відносно Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС ГРУП" у зв'язку з відсутністю предмету позову.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 міська рада звернулась із апеляційною скаргою, в який посилаючись на порушення судом норм матеріального права просить частково скасувати судове рішення в частині задоволення позову та відмовити у задоволенні цій частині позову.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, ОСОБА_1 міська рада посилається на те, що ТОВ "Форес" на підставі договорів купівлі продажу є власником 23/100 та 2/ 25 будівель хлібозаводу №1 по вул. Одарія, 9, а тому на підставі ст.120 Земельного кодексу України до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні будівлі. На думку апелянта, матеріали справи містять достатньо доказів добровільної відмови позивача від права користування часткою земельної ділянки, на якій розташовані будівлі, належні ТОВ "Форес". На думку апелянта, суд помилково застосовує необхідність нотаріального засвідчення письмової згоди користувача на припинення права користування земельною ділянкою. Нотаріальну згоду користувача передбачена виключно у разі вилучення земельної ділянки. У даному випадку земельна ділянка у позивача не вилучається, а припиняється його право користування внаслідок набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці. ОСОБА_1 міська рада звертає увагу на неналежність посилання суду першої інстанції на рішення Суворовського районного суду м. Одеси від 25 березня 2015 р. як на відсутність згоди землекористувача, оскільки на час прийняття рішення у справі вищенаведене судове рішення від 25 березня 2015 року було скасовано. Суд першої інстанції не звернув увагу на те, що оспорюваним рішенням лише було надано дозвіл на розробку проекту землеустрою, а питання надання або передачі земельної ділянки у користування даним рішенням не вирішувалось. З посилкою на постанови Пленуму ВГСУ та Вищого спеціалізованого суду України сторона зазначає, що не може вважатися наданням земельної ділянки лише рішення компетентного органу влади про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або для розробки проекту забудови.

Більш детальніше доводи зазначені у скарзі.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 14.04.2016р. залучено до участі у справі Товариство з обмеженою відповідальністю „Агроальянс груп, як іншого відповідача.

Представники Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОАЛЬЯНС ГРУП" та Департаменту комунальної власності ОСОБА_1 міської ради у судове засідання призначене на 12 травня 2016 року не зявились, не скористались наданим їм ст. 22 ГПК України правом та повноважних представників не направили.

Сторони про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Причини неявки повноважних представників суду не відомі.

Апеляційною інстанцією також враховано, що явка представників сторін не визнавалась судом обовязковою.

Відповідно до приписів п. 2 Інформаційного листа Вищого господарського суду від 15.03.2010р. № 01-08/140 „Про деякі питання запобігання зловживанню процесуальними правами у господарському судочинстві особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце її розгляду судом, якщо ухвалу про порушення провадження у справі надіслано за поштовою адресою, зазначеною у позовній заяві. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Судова колегія дійшла висновку про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті за відсутності зазначених представників сторін.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів апеляційної скарги та просить залишити рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Заслухавши представників сторін присутніх у судовому засіданні, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет їх юридичної оцінки господарським судом Одеської області, проаналізувавши застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступників висновків.

Відповідно до приписів ст.101 ГПК України у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегією встановлено, що на підставі п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, ст.ст.12, 123, 124 Земельного кодексу України, ОСОБА_1 міською радою прийнято рішення (пункт 1) про припинення права постійного користування позивача земельною ділянкою площею 0,6185 га за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9.

Пунктом 2 цього рішення ТОВ "ФОРЕС" надається дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду, орієнтовною площею 0,6185 га, за адресою: м. Одеса, вул. Одарія, 9, для експлуатації і обслуговування виробничо-складських приміщень.

Розглянувши питання законності цього рішення, судова колегія звертає увагу на наступне.

ВАТ "ОСОБА_1 коровай" є єдиним належним користувачем 3,2446 гектарів землі в межах згідно з планом землекористування по вулиці Армійська, 11 (ділянка М1) та по вулиці Одарія, 9 (ділянка М2), право на користування якою виникло та продовжує діяти на підставі державного акта №63 від 17.06.1999р.

Згідно з п. 34 ч.1 ст. 26 Закону України Про місцеве самоврядування в Україні, виключно на пленарних засіданнях сільської, селищної, міської ради вирішуються такі питання: вирішення відповідно до закону питань регулювання земельних відносин.

Статтею 12 Земельного кодексу України визначені повноваження міських рад, в тому числі, Відповідача по справі, а саме:

а)розпорядження землями територіальних громад;

б)передача земельних ділянок комунальної власності у власність громадян та юридичних осіб відповідно до цього Кодексу;

в)надання земельних ділянок у користування із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

г)вилучення земельних ділянок із земель комунальної власності відповідно до цього Кодексу;

ґ) викуп земельних ділянок для суспільних потреб відповідних територіальних громад сіл, селищ, міст;

д)організація землеустрою;

е)координація діяльності місцевих органів земельних ресурсів;

є) здійснення контролю за використанням та охороною земель комунальної власності, додержанням земельного та екологічного законодавства;

ж)обмеження, тимчасова заборона (зупинення) використання земель громадянами і юридичними особами у разі порушення ними вимог земельного законодавства;

з)підготовка висновків щодо вилучення (викупу) та надання земельних ділянок відповідно до цього Кодексу;

и)встановлення та зміна меж районів у містах з районним поділом;

і)інформування населення щодо вилучення (викупу), надання земельних ділянок;

ї) внесення пропозицій до районної ради щодо встановлення і зміни меж сіл, селищ, міст;

й) вирішення земельних спорів;

к)вирішення інших питань у галузі земельних відносин відповідно до закону.

До зазначених повноважень у вказаних вище нормативних документах, відсутнє право міської ради на припинення вже наявного у субєкта господарювання права постійного користування земельною ділянкою без поважних причин, перелік яких є вичерпним та вказаний в ст.141 Земельного кодексу України, без обґрунтованих, підкріплених нормами права, пояснень.

При цьому, означене (оскаржуване) рішення не вмотивовано, в рішенні відсутні посилання на причини/підстави, що спричини припинення права позивача на користування вказаною земельною ділянкою.

Суд звертає увагу, що сам державний акт №63 від 17.06.1999р., є доказом, що підтверджує законне право користування Позивачем по справі спірної земельної ділянки. Жодного судового рішення, рішення органу державної влади чи органу місцевого самоврядування про припинення дії вказаного державного акта №63 від 17.06.1999р. не прийнято. Жодним іншим документом дія державного акта №63 від 17.06.1999р. не скасована. Границі виділеної і зазначеної в акті №63 від 17.06.1999р. землі не змінені. Суду не надано належних доказів відмови Позивача від земельної ділянки у розумінні Земельного Кодексу України.

Припинення права постійного користування земельною ділянкою у разі добровільної відмови землекористувача здійснюється за його заявою до власника земельної ділянки.

Власник земельної ділянки на підставі заяви землекористувача приймає рішення про припинення права користування земельною ділянкою, про що повідомляє органи державної реєстрації. Судова колегія звертає увагу на те, що ОСОБА_1 міській раді, ані нотаріальної, ані оформленої в будь якій інший спосіб заяви на відмову від права постійного землекористування Публічне акціонерне товариство ОСОБА_1 коровай не надавав. Питання щодо припинення права користування на земельну ділянку вирішується окремо та за певних, визначених законом, підстав, які, також, в даній ситуації, відсутні. Відповідачу відомо, що така земельна ділянка є частиною земельної ділянки, що знаходиться у Позивача на праві постійного користування.

Правовою підставою припинення права користування земельною ділянкою ПАТ "ОСОБА_1 коровай" у даному випадку є або відмова землекористувача від права користування земельної ділянки (п. " а" ст. 141 ЗК) , або набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці ( пункт "е" ст. 141 ЗК).

Як вже зазначено вище, позивач не звертався до міської ради із заявою про відмову від користування певної частки земельної ділянки.

Щодо наявності права власності на споруди, розташовані на земельній ділянці, то судова колегія звертає увагу на наступне.

В апеляційних скаргах ОСОБА_1 міська рада та Товариство з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС" наполягають на тому, що ТОВ "ФОРЕС" на підставі договорів купівлі продажу є власником 23/100 та 2/ 25 будівель хлібозаводу №1 по вул. Одарія, 9, а тому на підставі ст.120 Земельного кодексу України до нього перейшло право користування земельною ділянкою, на якій розміщені відповідні будівлі.

Але з такими доводами не можна погодитись у зв'язку з таким.

Дійсно після набуття права власності на споруди ТОВ "ФОРЕС" на підставі договорів купівлі продажу вже звертався із відповідною заявою про надання дозволу на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду.

Розпорядженням міського голови № 2287-01 від 31.12. 2002 р. вже було надано згоду ТОВ "ФОРЕС" на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду загальної площею 0, 6185 га для експлуатації та обслуговування господарське складської бази за адресою м. Одеса, вул. Одарія, 9.

Зазначене розпорядження не скасовано та не визнано недійсним.

Встановлено, що після 2002 року ТОВ "ФОРЕС" здійснило самочинне будівництво, що встановлено постановою ОСОБА_1 апеляційного господарського суду від 04 серпня 2011 року по справі № 3/17-1435-2011 р.

Згідно зі ст.35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Цією ж постановою визначено, що у даному конкретному випадку має місце спроба незаконної легітимізації самочинного будівництва. Тому надання дозволу ТОВ "ФОРЕС" на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в оренду орієнтованою площею 0,6185 га при наявності згоди на розробку проекту відведення земельної ділянки в оренду загальної площею 0, 6185 га та самочинного будівництва є неправомірним.

Крім того, на час прийняття спірного рішення право власності на будівлі, розташовані на цієї земельної ділянці було зареєстровано за ПАТ "ОСОБА_1 каравай".

Відповідно до п.5 ст. 12 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень " від 1 липня 2004 року

N 1952-IV із змінами та доповненнями Відомості Державного реєстру прав вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки їх не скасовано у порядку, передбаченому цим Законом.

Таким чином, на час прийняття спірного рішення припинення права користування земельною ділянкою ПАТ "ОСОБА_1 коровай" за такою правовою підставою як набуття іншою особою права власності на житловий будинок, будівлю або споруду, які розташовані на земельній ділянці ( пункт "е" ст. 141 ЗК), не має бути застосоване .

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Оскільки рішенням міської ради надано дозвіл на розробку проекту землеустрою земельної ділянки, що частково перебуває у постійному землекористуванні іншої особи, цим рішенням порушено її право землекористування, а тому таке рішення підлягає визнанню недійсним на підставі ст. 155 Земельного кодексу України.

Таких висновків додержується Верховний суд України у справах № 6-169цч12 від 06.02.2013, № 21-342а12 від 06.11.2012, № 6-103цс12 від 26.09.2012.

Доводи апеляційної скарги на безпідставність посилання господарського суду на Рішення Суворовського районного суду міста ОСОБА_3 від 26.03.2015р. по цивільній справі №523/3566/15-ц внаслідок його подальшого скасування є такими, що заслуговують на увагу, але не мають бути покладеними в основу рішення без спростування відомостей Державного реєстратора на час прийнятого Рішення ОСОБА_1 міської ради від 16.04.2015р. № 6648-VI.

Згідно з Роз'ясненням Вищого арбітражного суду від 26.01.2000р. N02-5/35 Про деякі питання практики вирішення спорів, пов'язаних з визнанням недійсними актів державних чи інших органів, акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Підставами для визнання акта недійсним є невідповідність його вимогам чинному законодавству та/або визначеній законом компетенції органу, який видав цей акт. Обов'язковою умовою визнання акту недійсним є також порушення у зв'язку з прийняттям відповідного акту прав та охоронюваних законом інтересів підприємства чи організації - Позивача у справі.

За таких обставин, спірне рішення №6648-VІ від 16.04.2015 року є таким, що прийняте ОСОБА_1 міською радою поза межами, які визначені у статті 141 Земельного кодексу України, в порушення cт.cт.12, 123, 124 Земельного кодексу України, а отже існують підстави для визнання його недійсним.

Частиною 2 статті 95 Земельного кодексу України визначено, що порушені права землекористувачів підлягають відновленню в порядку, встановленому законом.

Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань (ст. 55 Конституції України).

Відповідно до ст. 13 Конституції України, держава забезпечує захист прав усіх суб'єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки.

Відповідно до ст.20 Господарського кодексу України, держава забезпечує захист прав і законних інтересів суб'єктів господарювання та споживачів. Кожний субєкт господарювання та споживач має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб'єктів захищаються шляхом: визнання повністю або частково недійсними актів органів державної влади та органів місцевого самоврядування, актів інших суб'єктів, що суперечать законодавству, ущемляють права та законні інтереси субєкта господарювання або споживачів. Порядок захисту прав суб'єктів господарювання та споживачів визначається цим Кодексом, іншими законами.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: припинення дії, яка порушує право; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до п.6 ст.12 Господарського процесуального кодексу України, господарським судам підвідомчі справи у спорах, що виникають із земельних відносин, в яких беруть участь суб'єкти господарської діяльності, за винятком тих, що віднесено до компетенції адміністративних судів.

Згідно п.1.1 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, питання про те, чи підвідомча господарському суду справа у спорі, що виник із земельних правовідносин, повинно вирішуватись залежно від того, який характер мають спірні правовідносини, тобто чи є вони приватноправовими чи публічно-правовими, та чи відповідає склад сторін у справі статті 1 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до п. 1.2.2 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, з положень статей 13, 14, 140, 142, 143 Конституції України, статей 11, 16, 167, 169, 374 ЦК України, статей 2, 8, 48, 133, 148, 152, 197 ГК України, статей 80, 84, 123, 124, 127, 128 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) випливає, що органи виконавчої влади або органи місцевого самоврядування у правовідносинах щодо розпорядження земельними ділянками державної та комунальної власності (наданні земельних ділянок громадянам та юридичним особам у власність або в користування, відчуженні земельних ділянок державної або комунальної власності, укладенні, зміні, розірванні договорів купівлі-продажу, ренти, оренди земельної ділянки та інших договорів щодо земельних ділянок, встановленні сервітуту, суперфіцію, емфітевзису, в тому числі прийнятті державними органами та органами місцевого самоврядування відповідних рішень) діють як органи, через які держава або територіальна громада реалізують повноваження власника земельних ділянок. Реалізуючи відповідні повноваження, державні органи або органи місцевого самоврядування вступають з юридичними та фізичними особами у цивільні та господарські правовідносини. Отже, у таких відносинах держава або територіальні громади є рівними учасниками земельних відносин з іншими юридичними та фізичними особами, у тому числі з суб'єктами підприємницької діяльності. Таким чином, справи у спорах за участю державних органів та органів місцевого самоврядування, що виникають з правовідносин, у яких державні органи та органи місцевого самоврядування реалізують повноваження власника землі, а також в інших спорах, які виникають із земельних відносин приватноправового характеру, за відповідності складу сторін спору статті 1 ГПК підвідомчі господарським судам.

Пунктом 1.2.3 р.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин визначено, що згідно з частиною другою статті 13 Конституції України кожний громадянин має право користуватися природними об'єктами права власності народу відповідно до закону. Громадяни та юридичні особи у визначеному законом порядку набувають прав власності та користування земельними ділянками відповідно до їх цільового призначення для ведення господарської діяльності або задоволення особистих потреб. Відносини, пов'язані з набуттям та реалізацією громадянами, юридичними особами прав на земельні ділянки та з цивільним оборотом земельних ділянок ґрунтуються на засадах рівності сторін і є цивільно-правовими.

Відповідно до п.п.1.3 1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин, у порядку господарського судочинства вирішенню підлягають такі категорії спорів, засновані на положеннях статті 319 ЦК України, глав 27, 29, 33, 34 ЦК України та глави 15 ГК України, розділів ІІІ-V ЗК України: щодо набуття, здійснення та припинення прав юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців, територіальних громад та держави на земельні ділянки; про визнання незаконними рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади та органів місцевого самоврядування з питань передачі земельних ділянок у власність чи надання їх у користування, припинення права власності на земельні ділянки, вилучення цих ділянок з користування і про зобов'язання названих органів залежно від характеру спору виконати певні дії, як цього вимагають приписи чинного законодавства; про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою; інші спори, пов'язані з правами і охоронюваними законом інтересами суб'єктів господарювання та інших юридичних осіб на земельні ділянки.

Висновки Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №6 від 17.05.2011р. Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин повністю кореспондуються із позицією з питання щодо підвідомчості та підсудності спорів, що виникають із земельних відносин, Верховного суду України від 17.02.2015р. по справі №21-551а14

Відповідно до ч.1 ст.116 Земельного кодексу України, підставою набуття права власності або права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності є рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування, за умови, що такі рішення прийняті у межах їх повноважень та відповідно до закону.

Згідно ст.141 Земельного кодексу України підставою припинення права користування земельною ділянкою є зокрема добровільна відмова від права постійного користування земельною ділянкою.

Що стосується вимоги позивача стосовно визнання спірного рішення незаконним суд першої інстанції обґрунтовано відмовив у її задоволенні з мотивів неналежного способу захисту порушеного права.

Крім цього, судом першої інстанції правильно визначено, що позивачем не було доведено наявність вчинення обєктивних перешкод у користуванні спірною земельною ділянкою, так як при застосуванні даного способу захисту необхідно довести, перш за все в чому саме полягають такі перешкоди. Прийняття спірного рішення відповідачем саме по собі не є перешкодою у користуванні земельною ділянкою.

Враховуючи викладене, правильним є висновок суду, що вимоги Публічного акціонерного товариства ОСОБА_1 коровай підлягають частковому задоволенню в частині визнання спірного рішення недійсним. В решті позовних вимог судом першої інстанції правильно відмовлено у задоволенні позовних вимог .

Таким чином, доводи апеляційних скарг не спростовують висновки місцевого суду, у звязку з чим колегія суддів вважає, що рішення місцевого суду прийнято з дотриманням норм матеріального і процесуального права, відповідає фактичним обставинам і матеріалам справи, а підстави, передбачені ст. 104 ГПК України для його зміни чи скасування, відсутні.

У зв'язку з таким апеляційна скарга залишається без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.99, 101, 103 п.1, 105 ГПК України, судова колегія -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційні скарги ОСОБА_1 міської ради та Товариства з обмеженою відповідальністю "ФОРЕС" - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Одеської області від 25.02.2016р.по справі № 916/4380/15 - залишити без змін.

Постанова в порядку ст. 105 ГПК України набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повний текст постанови підписано 13.05.2016р.

Головуючий суддя В.А. Лисенко

Суддя Н.В. Ліпчанська

Суддя А.І. Ярош