Рішення № 57702145, 20.04.2016, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 715-77-21, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"20" квітня 2016 р.Справа № 922/679/16

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Жельне С.Ч.

при секретарі судового засідання Федоровій Т.О.

розглянувши справу

за позовом Публічного АТ "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ до ФОП ОСОБА_2, смт. Ківшарівка про стягнення коштів у сумі 42 325,00 грн. за участю представників сторін:

від позивача: Хлабистін Д.М. за дов. б/н від 10.12.15 року;

від відповідача: не з'явився.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі Регіональна філія "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", звернулось до Фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 про стягнення штрафу у розмірі 42 325,00 грн. Судові витрати позивач просить суд покласти на відповідача. В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на ст.3 Закону України "Про залізничний транспорт", Статут залізниць України та п.22 "Правила видачі вантажів". Вказує, що відповідач всупереч вимогам чинного законодавства та положень Статуту залізниць України при перевезенні вантажу зазначив меньшу массу вантажу ніж його фактична вага, що в свою чергу є підставою для стягнення з нього, як вантажовідправника штрафу за складеним актом.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 14.03.2016 року було прийнято вказану позовну заяву, порушено провадження у справі та призначено її розгляд на 06.04.2016 року об 11:30.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 06.04.2016р. у зв'язку з неявкою відповідача розгляд справи було відкадено на 20.04.2016р.

У судовому засіданні 20.04.2016р. представник позивача підтримує позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідач, повідомлений належним чином, у судове засідання не з'явився, у зв'язку з чим справа розглядається на підставі ст.75 ГПК України за наявними в ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи позовної заяви, заслухавши пояснення представника позивача, повно та всебічно дослідивши обставини справи та докази на їх підтвердження, суд встановив наступне.

Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця", м. Київ, в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця", м. Дніпропетровськ, надавало послуги з перевезення вантажів Фізичній особі-підприєцю ОСОБА_2.

Так у вересні 2015 року зі станції Мена Південно-Західної залізниці Фізична особа-підприємець ОСОБА_2 здійснив відправлення вагону №60908233 згідно накладної №33204124 на станцію Легендарна Донецької залізниці. Однак, з боку відповідача встановлені порушення вимог чинного законодавства при оформленні перевізних документів.

Згідно з залізничною накладною № 33204124, вагон № 60908233, вказана маса вантажу складає 45 000 кг., фактично ж встановлено, що маса вантажу складає 38 000 кг, що на 7000 кг менше, ніж вказано у накладній.

В зв'язку з вищенаведеним, було складено акт загальної форми від 09.09.2015р. (а.с.12)

Враховуючи викладені обставини, позивач звернувся до господарського суду із позовом, в якому, на підставі ст. 118, 122 Статуту залізниць, просить суд стягнути з відповідача штраф за невірне зазначення маси вантажу, згідно з накладною № 33204124 в розмірі 42 325,00 грн.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, суд виходить з наступного.

Законом України "Про залізничний транспорт", а саме статтею 3, визначається, що законодавство про залізничний транспорт загального користування складається з Закону України "Про транспорт", Закону України "Про залізничний транспорт", Статуту залізниць України та інших актів законодавства України. Нормативні документи, що визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування є обов'язковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Відповідно до частин 5, 6 статті 306 ГК України, перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов'язана з переміщенням продукції виробничо-технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Загальні умови перевезення вантажів, а також особливі умови перевезення окремих видів вантажів (вибухових речовин, зброї, отруйних, легкозаймистих, радіоактивних та інших небезпечних речовин тощо) визначаються цим Кодексом і виданими відповідно до нього транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до ч. 5 ст. 307 ГК України, умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями встановлюється транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами.

Згідно з частиною 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Статтями 2, 5, 6 Статуту передбачено, що Статут залізниць України визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, які користуються залізничним транспортом; на підставі цього Статуту Мінтрансом затверджені "Правила перевезень вантажів", які є обов'язковими для всіх юридичних осіб; накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

Пунктом 1.1 розділу 4 Правил оформлення документів, а також статтями 23, 24 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено пунктом 2.3 " Правил оформлення перевізних документів" своїм підписом підтверджує представник відправника; вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній.

Частина 1 статті 24 Статуту залізниць України визначає, що вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ним у накладній.

Ст. 118 Статуту залізниць України передбачає, що за пред'явлення вантажу, який заборонено до перевезень або який потребує під час перевезення особливих заходів безпеки, та з неправильним зазначенням його найменування або властивостей з відправника, крім заподіяних залізниці збитків і витрат, стягується штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати за всю відстань перевезення.

Стаття 122 Статуту залізниць України встановлює, що за неправильно зазначені у накладній масу, кількість місць вантажу, його назву, код та адресу одержувача з відправника, порта стягується штраф у розмірі згідно із статтею 118 цього Статуту. При цьому відправник несе перед залізницею відповідальність за наслідки, які виникли.

Відповідно до статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Отже, позивач за неправильне зазначення в накладній маси вантажу нарахував відповідачеві штраф у розмірі п'ятикратної провізної плати у сумі 42 325,00 грн., який просить стягнути з останнього.

Відповідно до частини першої статті 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання.

Згідно з частиною другою статті 43 ГПК України та статтею 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 року "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", будь-які подані учасниками процесу докази (в тому числі, зокрема, й стосовно інформації у мережі Інтернет) підлягають оцінці судом на предмет належності і допустимості. Вирішуючи питання щодо доказів, господарські суди повинні враховувати інститут допустимості засобів доказування, згідно з яким обставини справи, що відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Що ж до належності доказів, то нею є спроможність відповідних фактичних даних містити інформацію стосовно обставин, які входять до предмета доказування з даної справи. Суд обґрунтовує своє рішення лише тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Подані докази не можуть бути відхилені судом з тих мотивів, що вони не передбачені процесуальним законом.

Статтею 43 ГПК України передбачено, що господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи викладене, позовні вимоги позивача підлягають повному задоволенню.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується ст. 49 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1, 4, 12, 22, 32-34, 43, 44, 49, 65, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 (АДРЕСА_1, код ЄДРПОУ НОМЕР_1) на користь Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (49602, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 108, код ЄДРПОУ 40081237) штраф в сумі 42 325 грн. 00 коп., судові витрати в сумі 1 378 грн. 00 коп.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено 25.04.2016 р.

Суддя С.Ч. Жельне