Ухвала суду № 57701522, 11.05.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

11.05.2016Справа № 910/24170/15

За заявоюПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»про розстрочення виконання рішенняу справі№910/24170/15за позовомУнікредит Банк Австрія АГ (UNICREDIT BANK AUSTRIA AG)доПублічного акціонерного товариства «Укрнафта»простягнення 21 943 079,00 грн.Суддя Босий В.П.

Представники сторін: від позивача:Кацер Ю.І., Рибак-Сікорський А.Б. від відповідача:Мануілова Я.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Унікредит Банк Австрія АГ (UNICREDIT BANK AUSTRIA AG) звернувся до господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про стягнення 19 192 620,37 грн.

Рішенням господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. позовні вимоги UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) задоволено частково, стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на користь UniCredit Bank Austria AG (УніКредит Банк Австрія АГ) суму заборгованості з виплати дивідендів у розмірі 16 420 144 (шістнадцять мільйонів чотириста двадцять тисяч сто сорок чотири) грн. 36 коп., інфляційні втрати у розмірі 2 625 956 (два мільйони шістсот двадцять п'ять тисяч дев'ятсот п'ятдесят шість) грн. 68 коп., 3% річних у розмірі 261 822 (двісті шістдесят одна тисяча вісімсот двадцять дві) грн. 40 коп. та судовий сбір у розмірі 160 759 (сто шістдесят тисяч сімсот п'ятдесят дев'ять) грн. 46 коп., в іншій частині в задоволенні позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 р. рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/24170/15 залишено без змін.

14.03.2016 р. на виконання вказаного рішення господарським судом міста Києва був виданий відповідний наказ.

06.04.2016 р. до господарського суду міста Києва надійшла заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/24170/15.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 11.04.2016 р. заяву Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» призначено до розгляду на 20.04.2016 р.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2016 р. розгляд заяви відкладено на 11.05.2016 р. у зв'язку з необхідністю витребування додаткових доказів.

Представники позивача в судове засідання з'явилися, надали пояснення по суті спору, проти задоволення заяви Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» заперечували повністю.

Представник відповідача в судове засідання з'явилася, надала суду додаткові докази на виконання вимог ухвали від 20.04.2016 р., подану заяву підтримала та просила задовольнити.

Розглянувши заяву про розстрочку виконання рішення, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для її розгляду, господарський суд міста Києва вважає, що заява не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, за поданням прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена у встановленому порядку.

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання.

Тобто, суд повинен враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

При цьому, враховуються можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, а також такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Отже, розстрочка виконання рішення має базуватись на принципах співрозмірності і пропорційності з метою забезпечення балансу прав і законних інтересів стягувачів і боржників (рішення Конституційного Суду України від 26.06.2013 р. № 5-рп/2013).

На необхідність встановлення зазначених обставин також вказано у п. 7.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України» №9 від 17.10.2012 р.

В заяві про розстрочку виконання рішення суду у даній справі заявник посилається на перебування в складному фінансовому становищі у зв'язку з гострим дефіцитом обігових коштів, інфляційними процесами в країні, а також зростанням податкових зобов'язань товариства. При цьому, виконання рішення суду у даній справі саме частинами, на думку заявника, забезпечить баланс інтересів обох сторін.

Відповідно до ст. 33 Господарського просувального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

В якості доказів важкого фінансового становища відповідачем надано суду лист Державної фіскальної служби України №1266/10/28-10-41-2-16 від 18.01.2016 р., а також баланс та звіт про фінансові результати за 2015 рік.

Дослідивши наданий відповідачем баланс (звіт про фінансовий стан) Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» на 31.12.2015 р. судом встановлено наявність сукупної дебіторської заборгованості у розмірі більше ніж 10 мільярдів гривень, а також достатньої кількості грошових коштів для погашення заборгованості перед позивачем у даній справі.

За змістом частини першої статті 229 Господарського кодексу України та частини першої статті 625 Цивільного кодексу України, за невиконання грошового зобов'язання боржник відповідає, хоч би його виконання стало неможливим не тільки в результаті його винних дій чи бездіяльності, а і внаслідок дії непереборної сили або простого випадку. Відповідальність боржника означає можливість стягнення за рахунок майна боржника суми невиконаного грошового зобов'язання. Тобто боржник не звільняється від відповідальності за невиконання чи неналежне виконання грошового зобов'язання за будь-яких обставин.

Окрім того, частина 2 статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважаються обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до частини другої статті 617 Цивільного кодексу України не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх зобов'язань контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов'язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

В силу статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа відповідає за своїми зобов'язаннями усім належним їй майном.

Отже, відсутність у боржника грошових коштів не може свідчити про неможливість виконання рішення суду з огляду на існування інших, крім звернення стягнення на грошові кошти, передбачених Законом України "Про виконавче провадження" способів виконання рішення суду.

Аналогічні висновки містяться у постанові Вищого господарського суду України від 15.10.2014 р. у справі № 5016/1841/2011(16/144).

З урахуванням викладеного суд приходить до висновку, що, по-перше, надані заявником докази свідчать про існування реальних можливостей виконання Публічним акціонерним товариством «Укрнафта» рішення суду у даній справі у повному обсязі, а, по-друге, навіть у випадку відсутності достатньої кількості грошових коштів для належного виконання ним зобов'язання зі сплати заборгованості на користь позивача, у суду були б відсутні підстави для кваліфікації таких обставин як виняткових в розумінні приписів ст. 121 Господарського процесуального кодексу України.

Також суд вважає, що відповідач не обґрунтував суду необхідності розстрочення виконання рішення суду у даній справі саме на запропонований строк (36 місяців), а також не надав суду належних доказів на підтвердження того, що зі спливом вказаного строку він зможе забезпечити реальну можливість надходження грошових коштів у встановленому розмірі на рахунок позивача.

В той же час, в судовому засіданні 11.05.2016 р. представником заявника було надано довідку про те, що 20.04.2016 р. з рахунку ПАТ «Укрнафта» під час проведення виконавчих дій з виконання рішення суду у даній справі були в повному обсязі списані грошові кошти на депозитний рахунок Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України.

Отже судом встановлено, що після звернення до суду із даною заявою боржник мав достатньо грошових коштів для розрахунку з позивачем та мав реальну можливість виконати рішення суду в повному обсязі. При цьому, належних доказів на підтвердження факту настання негативних наслідків такого виконання заявником суду не надано.

Також суд враховує, що невиконання відповідачем грошових зобов'язань по виплаті на користь позивача, як акціонера товариства, суми дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки порушує матеріальні інтереси позивача у даній справі та може призвести до негативних наслідків для нього (зокрема, матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів).

За таких обставин, заява Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/24170/15 задоволенню не підлягає.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, суд -

УХВАЛИВ:

В задоволенні заяви Публічного акціонерного товариства «Укрнафта» про розстрочку виконання рішення господарського суду міста Києва від 23.11.2015 р. у справі №910/24170/15 відмовити.

Суддя В.П. Босий