Рішення № 57700900, 14.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.16р. Справа № 904/1870/16

За позовом Керівника Криворізької місцевої прокуратури №3 Дніпропетровської області в інтересах держави в особі:

1. Криворізької міської ради, м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

2. Комунального підприємства "Кривбасводоканал", м. Кривий Ріг

до Житлово-будівельного кооперативу "Гірник", м. Кривий Ріг Дніпропетровської області

про стягнення 91571,12 грн боргу за договором № 664 від 28.02.2002

Суддя Воронько В.Д.

Представники:

від прокуратури: прокурор відділу Трубіцин Д.М., посвідчення № 028865 від 17.09.2014;

від позивача-1: не з'явився;

від позивача-2: юрисконсульт Сілін В.О., довіреність № 36 від 22.04.2016;

від відповідача: не з'явився.

СУТЬ СПОРУ:

22.03.2016 керівник Криворізької місцевої прокуратури № 3 Дніпропетровської області звернувся до господарського суду Дніпропетровської області з позовом в інтересах держави в особі Криворізької міської ради та Комунального підприємства "Кривбасводоканал" до житлово-будівельного кооперативу "Гірник" про стягнення останнього на користь комунального підприємства "Кривбасводоканал" боргу в сумі 59493,56 грн за надані згідно з договором № 664 від 28.02.2002 послуги з водопостачання та водовідведення, 25029,73 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 2080,37 грн 3% річних, 4967,46 грн пені.

Прокурор Криворізької місцевої прокуратури надав докази направлення копії позовної заяви з додатками до неї на адресу Криворізької міської ради.

Проте, 1-й позивач - Криворізька міська рада не забезпечив явку свого представника до суду, хоча належним чином був повідомлений про дату, час та місце судового слухання.

2-м позивачем 07.04.2016 надано акт звірки сторонами взаємних розрахунків станом на 05.04.2016, в якому вказано про наявність основного боргу у розмірі 57847,25 грн, що є меншою сумою, ніж заявлена прокурором до стягнення, але документи на часткове погашення боргу не надані. 10.05.2016, в підтвердження погашення відповідачем 1646,31 грн основного боргу, 2-й позивач надав до суду копією витягу по рахунку 26007010023160 А-Банку та подав заяву про зменшення розміру позовних вимог на суму основного боргу та інші вимоги залишити незмінними. Таким чином останній просить суд стягнути 57847,25 грн основного боргу, 25029,73 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 2080,37 грн 3% річних, 4967,46 грн пені.

Суд, розглянувши вищевказану заяву, дійшов висновку, що остання не суперечить приписам ст. 22 ГПКи України, а тому приймається судом до розгляду та врахована при вирішенні спору.

Відповідач своїм правом на подання відзиву на позов та на участь у судовому засіданні не скористався, про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином за його місцезнаходженням згідно матеріалів справи та за інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Від відповідача повернулося рекомендоване повідомлення на адресу господарського суду з відміткою про вручення поштового відправлення.

З огляду на викладене суд керується ч.1 ст.64 ГПК України, у якій зазначено, що ухвала про порушення провадження по справі надсилається зазначеним особам (сторонам) за повідомленою ними господарському суду поштовою адресою. У разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження по справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в ЄДР юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою вважається, що ухвала про порушення провадження по справі вручена їм належним чином.

Аналогічна позиція викладена у п.п. 3.9.1, 3.9.2 постанови пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" де зазначено, що особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог частини першої статті 64 та статті 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. Доказом такого повідомлення в разі неповернення ухвали підприємством зв'язку може бути й долучений до матеріалів справи та засвідчений самим судом витяг з офіційного сайту Українського державного підприємства поштового зв'язку "Укрпошта" щодо відстеження пересилання поштових відправлень, який містить інформацію про отримання адресатом відповідного поштового відправлення, або засвідчена копія реєстру поштових відправлень суду. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Крім того, суд наголошує на тому, що ухвали суду були надіслані відповідачу завчасно, з урахуванням Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 № 958.

За таких обставин у суду маються достатні підстави вважати, що ним вжито належних заходів до повідомлення відповідача про дату, час та місце судового слухання, але відповідач не скористався своїм правом на участь свого представника у судовому засіданні.

При цьому, стаття 22 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) зобов'язує сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Враховуючи те, що норми статті 65 ГПК України, щодо обов`язку господарського суду витребувати у сторін документи і матеріали, що необхідні для вирішення спору, кореспондуються з диспозитивним правом сторін подавати докази, а пункт 4 частини 3 статті 129 Конституції України визначає одним з принципів судочинства свободу в наданні сторонами суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови для надання сторонами доказів та заперечень та здійснені всі необхідні дії щодо витребування додаткових доказів, а тому вважає за можливе розглядати справу за наявними в ній і додатково поданими на вимогу суду матеріалами і документами.

У пункті 2.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 18 роз'яснено: якщо стороною (або іншим учасником судового процесу) у вирішенні спору не подано суду в обґрунтування її вимог або заперечень належні і допустимі докази, в тому числі на вимогу суду, або якщо в разі неможливості самостійно надати докази нею не подавалося клопотання про витребування їх судом (частина перша статті 38 ГПК України), то розгляд справи господарським судом може здійснюватися виключно за наявними у справі доказами, і в такому разі у суду вищої інстанції відсутні підстави для скасування судового рішення з мотивів неповного з'ясування місцевим господарським судом обставин справи.

Так, справа розглядається за наявними в ній матеріалами, визнаними судом достатніми, в порядку статті 75 ГПК України.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті,

ВСТАНОВИВ:

28.02.2002 між Комунальним підприємством "Кривбасводоканал" (далі - 2-й позивач, Кривбасводоканал) та Житлово-будівельним кооперативом "Гірник" (далі - відповідач, абонент) було укладено договір на подачу води з комунального водопроводу та приймання стічних вод до комунальної каналізації № 664 (далі - договір), за умовами п.1.1 якого Кривбасводоканал зобов'язується забезпечити питною водою, а абонент прийняти та оплатити воду орієнтовно в об'ємі 6600 м3/рік 550 м3/міс, яка відповідає Держстандарту 2874-82 "Вода питна", а також приймає від нього стічні води в об'ємі 6600 м3/рік 550 м3/міс.

Тарифи на послуги водопостачання та водовідведення в період дії договору затверджені рішенням Криворізького виконкому від 01.06.2000 № 379 і можуть бути змінені відповідно до діючого законодавства України. Тарифи на момент заключення договору складають за 1м3 з ПДВ для населення: вода питна - 0,40 грн, стоки - 0,26 грн (п. 4.4 договору).

Пунктом 4.5 договору визначено, що у разі затвердження нових тарифів на послуги водопостачання та водовідведення Кривбасводоканал письмово повідомляє абонента згідно діючого законодавства без додаткового узгодження розмірів та терміну введення нових тарифів.

Згідно п.4.1 договору розрахунки за воду і стоки здійснюються грошовими коштами і підлягають оплаті абонентом у триденний термін після отримання платіжних доручень.

Свої договірні зобов'язання щодо водопостачання та водовідведення 2-й позивач виконав в повному обсязі, що підтверджується актами забору води підписаними сторонами за липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2013 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2014 року; січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень, листопад, грудень 2015 року та січень 2016 року, які є первинними документами, що фіксують факти здійснення господарських операцій та є підставою для бухгалтерського обліку.

Реєстрами документів, які надані 2-м позивачем відповідачу підтверджується, що рахунки вручалися останньому безпосередньо під розписку.

Про затвердження нових тарифів, дійсних на час виникнення заборгованості, КП "Кривбасводоканал" повідомляв ЖБК "Гірник" листами №№ 227 від 14.02.12, 1188 від 25.08.14, 289 від 03.04.15, 1156 від 11.12.15, що підтверджується підписом про отримання відповідних листів відповідачем.

В порушення умов договору відповідач свої фінансові зобов'язання щодо оплати отриманих послуг не виконав, у зв'язку з чим в нього виникла заборгованість перед 2-м позивачем на загальну суму 59493,56 грн, на суму якої останній нарахував штрафні санкції у вигляді: пені у сумі 4967,46 грн, 3% річних у сумі 2080,37 грн та інфляційних нарахувань у сумі 25029,73 грн.

Дії відповідача полягають у завданні збитків стратегічно важливому об'єкту - Комунальному підприємству КП "Кривбасводоканал", діяльність якого полягає у забезпеченні потреб населення та інших споживачів послугами водопостачання, транспортування питної води споживачам по водопровідним мережам: забезпечення транспортування стічних вод по колекторам та каналізаційним мережам, їх очищення на очисних спорудах з доведенням якості очистки стічних вод, що випускаються у водойми, до екологічних і санітарних вимог, що в свою чергу завдає збитків економіці держави в цілому.

Пунктом 2 ст. 121 Конституції України передбачено, що на прокуратуру України покладається представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом.

Згідно з абзацом 3 ч. 1 та ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України господарський суд порушує справи за позовними заявами: прокурорів, які звертаються до господарського суду в інтересах держави. Прокурор, який звертається до господарського суду в інтересах держави, в позовній заяві самостійно визначає, в чому полягає порушення інтересів держави, та обґрунтовує необхідність їх захисту, а також вказує орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Відповідно до абзацу 2, 3 п. 5 рішення Конституційного суду України від 08.04.1999 року № 3-рп/99 "орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах" означає орган, на який державою покладено обов'язок щодо здійснення конкретної діяльності у відповідних правовідносинах, спрямованої на захист інтересів держави. Таким органом, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України може виступати орган державної влади чи орган місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади. Орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, фактично є позивачем у справах, порушених за позовною заявою прокурора.

В даному випадку органом державної влади виступає Криворізька міська рада, якою під час наданих їй повноважень створене комунальне підприємство "Кривбасводоканал".

Таким чином, Криворізька міська рада в особі комунального підприємства "Кривбасводоканал" є органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у відносинах, що виникають з питань водопостачання і водовідведення на території міста Кривого Рогу та Криворізького району в тому числі під час скиду стічних вод у комунальну каналізаційну мережу.

Пунктом 1.2 статті 1 Статуту комунального підприємства "Кривбасводоканал" визначено, що підприємство засноване на власності територіальної громади міста Кривого Рогу Дніпропетровської області. Засновником підприємства та власником його майна є орган місцевого самоврядування в особі Криворізької міської ради.

Згідно вимог ст. 50 Конституції України, кожному громадянину гарантується право на безпечне для його здоров'я та життя навколишнє природне середовище, а несплата Житлово-будівельним кооперативом "Гірник" коштів за надані послуги комунальному підприємства "Кривбасводоканал" призводить до порушення прав підприємства та громадян міста, може призвести до погіршення етану наданим послуг з водопостачання, водовідведення у місті Кривому Розі, що впливає на стан навколишнього природного середовища, і, відповідно, завдає істотну шкоду довкіллю та інтересам держави у галузі охорони навколишнього природного середовища.

Тому комунальному підприємству "Кривбасводоканал" державою надані повноваження здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Вказані обставини порушують інтереси держави, що і стало причиною звернення прокуратури до суду з цим позовом.

Предметом цього позову з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог є 57847,25 грн основного боргу, 25029,73 грн інфляційних нарахувань на суму боргу, 2080,37 грн 3% річних, 4967,46 грн пені.

Дослідивши обставини справи, надані матеріали, оцінивши надані докази у їх сукупності, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та необхідність задоволення позову з таких підстав.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України підставою виникнення цивільних прав і обов'язків (зобов'язань) є, зокрема, договір.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ч. 1 ст. 901 та ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст.526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Абзацом 2 ч. 1 ст. 22 Закону України "Про питну воду та питне водопостачання" також встановлено, що споживачі питної води зобов'язані, зокрема, своєчасно вносити плату за використану питну воду відповідно до встановлених тарифів на послуги централізованого водопостачання і водовідведення.

Приписами ст.530 Цивільного кодексу України, зокрема, встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Факт надання 2-м позивачем послуг з водопостачання та водоовідведення відповідачу останнім не оспорений та споживання яких підтверджено матеріалами справи.

Згідно ст.33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

За приписами ст.34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Враховуючи викладене, господарським судом встановлено, що за період з липня 2013 року по січень 2016 року має місце заборгованість відповідача перед 2-м позивачем у сумі 57847,25 грн.

Порушенням зобов'язання, у відповідності до ст.610 Цивільного кодексу України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання, тобто - неналежне виконання.

Згідно зі ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відносно вимоги позивача про стягнення з відповідача пені в сумі 4967,46 грн суд зазначає наступне.

Стаття 216 Господарського кодексу України передбачає відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим кодексом, іншими законами і договором.

Згідно п.1 ст.230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Частиною 1 ст.549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частиною 3 вказаної статті визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Пунктом 4.8. договору передбачено, що при несвоєчасній оплаті сум за договором абонент зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням 0,5 % від суми простроченого платежу за кожен несплачений день .

Перевіривши розрахунок пені наданий до справи, суд дійшов висновку про наступне.

Частиною 6 ст.232 Господарського кодексу України встановлено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права щодо стягнення неустойки (штрафу, пені) визначається п.1 ч.2 ст.258 Цивільного кодексу України та складає 1 рік.

З наданого розрахунку вбачається, що пеня нарахована 2-м позивачем вірно і не перевищує встановлений законодавством шестимісячний строк та враховуючи відсутність з боку відповідача заяви в порядку ст. 267 Цивільного кодексу України вимоги щодо її нарахування на суму простроченої оплати за кожним рахунком окремо є обґрунтованою та складає у загальній сумі 4967,46 грн.

Згідно ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання; боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до приписів п. 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 № 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць. Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). У застосуванні індексації можуть враховуватися рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ, викладені в листі Верховного Суду України від 03.04.1997 № 62-97р.

Так, на підставі приписів ст. 625 Цивільного кодексу України та викладеної правової норми 2-м позивачем нараховано та заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 13.08.2013 по 03.02.2016 за кожним рахунком окремо у загальній сумі 2080,37 грн та інфляційних нарахувань за аналогічний період у сумі 25029,73 грн, перевіривши розрахунки яких суд дійшов висновку про їх обґрунтованість, а тому вони підлягають задоволенню.

З урахуванням викладеного та наявних у справі доказів суд вважає, що прокурор та 2-й позивач належним чином довели наявність вини відповідача у невиконанні свого обов'язку щодо оплати отриманих послуг, а тому особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідальність за наявності його вини (умислу чи необережності), якщо інше не встановлено законом або договором (частина 1 ст.614 ЦК України).

Згідно ст. 43 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України) України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності з приписами ст.ст. 33, 34 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень; докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

На підставі ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Враховуючи матеріали справи, позовні вимоги підлягають задоволенню повністю з підстав про які йдеться вище у цьому рішенні.

Витрати по сплаті судового збору згідно ст.ст.44 та 49 ГПК України покладаються на відповідача у сумі 1378,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 75, 82, 84 та 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Дніпропетровської області

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карбишева, буд. 14, ідентифікаційний код 23077689) на користь Комунального підприємства "Кривбасводоканал" (50027, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Єсеніна, буд. 6а, ідентифікаційний код 03341316) 57847,25 грн основного боргу, 25029,73 грн інфляційних нарахувань, 2080,37 грн 3% річних, 4967,46 грн пені, видати наказ 2-му позивачу після набрання рішенням законної сили.

3. Стягнути з Житлово-будівельного кооперативу "Гірник" (50047, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Карбишева, буд. 14, ідентифікаційний код 23077689) на користь Прокуратури Дніпропетровської області (49044, м. Дніпропетровськ, пр-т Дмитра Яворницького (Карла Маркса), буд. 38, МФО 820172, р/р 35217020000291 в ДКСУ в м. Київ, ідентифікаційний код 02909938) витрати по сплаті судового збору у сумі 1378,00 грн, видати наказ заявнику після набрання рішенням законної сили.

В судовому засіданні відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України оголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення складено та підписано - 16.05.2016.

Суддя В.Д. Воронько