Рішення № 57700858, 11.05.2016, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

61022, м.Харків, пр.Науки, 5

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

11.05.2016р. Справа № 905/84/16

за позовом Приватного підприємства «Лантан Компані», ЄДРПОУ 35844129, м.Луганськ

до відповідача Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська»,

ЄДРПОУ 31599557, м.Родинське

третя особа без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача

Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область

про стягнення заборгованості в розмірі 30559000,00 грн., інфляційних нарахувань в

розмірі 23053853,39 грн., 3% річних в розмірі 2750097,26 грн., пені в сумі

12623032,18 грн.

Суддя Г.В. Левшина

Представники:

від позивача: Юрченко Є.О. - по дов.

від відповідача: Подлєснова Л.П. - по дов.

від третьої особи: не з'явився

В засіданні суду брали участь:

СУТЬ СПРАВИ:

Приватне підприємство «Лантан Компані», м.Луганськ, позивач, звернувся до господарського суду з позовною заявою до відповідача, Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське, про стягнення основного боргу в сумі 30559000 грн. 00 коп., інфляції в сумі 23053853 грн. 39 коп., трьох процентів річних в сумі 2750097 грн. 26 коп., пені в сумі 12623032 грн. 18 коп.

В обгрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання відповідачем своїх зобов'язань за договором №04/07-4т від 04.07.2011р. в частині оплати вартості товару, отриманого за видатковою накладною №ЛК-280202 від 28.02.2013р.

Відповідач у відзиві на позов від 22.01.2016р. №01/11-86, заперечує проти позовних вимог, посилаючись на тривалу відсутність з боку сторін будь-яких юридично значущих дій, пов'язаних з виконанням договору №04/07-4т від 04.07.2011р., що є підтвердженням фактичного взаємного погодження сторонами договору зменшення його ціни до суми, що була сплачена відповідачем. Одночасно, відповідач також не визнав позов в частині вимог про стягнення інфляції та трьох процентів річних, пені. Щодо вимог про стягнення пені відповідачем заявлено про застосування позовної давності.

10.02.2016р. до суду надійшла заява відповідача від 08.02.2016р. про застосування позовної давності до позовних вимог.

29.02.2016р. до суду надійшло клопотання від 29.02.2016р. Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське про залучення до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Міністерство енергетики та вугільної промисловості України.

Вказане клопотання судом залишено без задоволення як необгрунтоване.

Ухвалою від 11.01.2016р. до участі у справі залучено третю особу без самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, Головне управління Державної казначейської служби України у Донецькій області, м.Маріуполь, Донецька область.

Третя особа в судові засідання не з'явилася, пояснень по суті спору не надала.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, господарський суд встановив:

Відповідно до ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Зобов'язання згідно із ст.ст.11, 509 Цивільного кодексу України, ст.174 Господарського кодексу України виникають, зокрема, з договору та інших правочинів.

Згідно із ст.202 Цивільного кодексу України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Погоджена дія двох або більше сторін є дво- чи багатостороннім правочином.

Як встановлено судом, 04.07.2011р. між сторонами був підписаний договір №04/07-4т про закупівлю вентиляторів, укладений з учасником - переможцем процедури відкритих торгів, проведеної 10.06.2011р. на підставі рішення комітету з конкурсних торгів, оформленого протоколом засідання від 14.06.2011р.

Згідно п.1.1 даного договору позивач зобов'язався у 2012 році поставити відповідачу товари, зазначені в специфікації, а відповідач - прийняти і оплатити такі товари.

Найменування: вентилятор ВО 32/20 АН у кількості 2 шт. (п.1.2 договору). Обсяги закупівлі товарів можуть бути зменшені залежно від реального фінансування видатків (п.1.3 договору).

Сторонами 04.07.2011р. до договору було підписано специфікацію №1, згідно з якою постачанню позивачем відповідачу підлягали вентилятори ВІО 32/20 АН у кількості 2 шт. на загальну суму 55000000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ.

За приписом п.3.1 договору його ціна становить 55000000 грн. 00 коп. з урахуванням ПДВ. В ціну договору включена вартість шеф монтажу. Ціна договору може бути зменшена за взаємною згодою сторін (п.3.2 договору).

В розділі 5 договору сторонами було узгоджено порядок поставки товару. Постачання узгодженої партії товару здійснюється на умовах DDP відповідно до правил «ІНКОТЕРМС-2010р.». Позивач зобов'язується поставити відповідачу товар протягом 12 місяців з моменту підписання договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до 31.12.2012р. (п.10.1 договору).

З урахуванням викладеного, за висновками суду, двосторонній характер договору купівлі-продажу зумовило взаємне виникнення у кожної зі сторін прав та обов'язків. Тобто, з укладенням такого договору продавець прийняв на себе обов'язок передати покупцеві певну річ і водночас набував права вимагати її оплати, а покупець у свою чергу зобов'язався здійснити оплату придбаної речі та водночас набув права вимагати від продавця її передачі.

Згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках від 23.11.2011р., 25.06.2012р., 17.10.2012р., 28.12.2012р., 18.01.2013р. відповідачем на користь позивача було перераховано попередню оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 24441000 грн. 00 коп.

В свою чергу, за видатковою накладною №ЛК-280202 від 28.02.2013р. позивачем було передано, а відповідачем прийнято два вентилятори ВО 32/20 АН на суму 55000000 грн. 00 коп. на підставі договору від 04.07.2011р. №04/07-4т. Факт отримання відповідачем від позивача даних вентиляторів також підтверджується наявною у матеріалах справи довіреністю №04, виписаною відповідачем 25.02.2013р. на ім'я свого представника, якою уповноважено останнього отримати від позивача за договором від 04.07.2011р. №04/07-4т два вентилятори ВО 32/20 АН.

Підписання покупцем видаткової накладної, яка є первинним обліковим документом у розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" і яка відповідає вимогам, зокрема, статті 9 названого Закону і Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку та фіксує факт здійснення господарської операції і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов'язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

При цьому, посилання відповідача на тривалу відсутність з боку сторін будь-яких юридично значущих дій, пов'язаних з виконанням договору від 04.07.2011р. №04/07-4т, що є підтвердженням фактичного взаємного погодження сторонами договору зменшення його ціни до суми, яка була сплачена відповідачем, суд вважає безпідставними.

Зокрема, згідно ст.632 Цивільного кодексу України зміна ціни після укладення договору допускається лише у випадках і на умовах, встановлених договором або законом.

Зміна або розірвання договору за приписом ст.654 Цивільного кодексу України вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Відповідних доказів внесення сторонами змін до договору від 04.07.2011р. №04/07-4т відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно вимог ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

За приписом ст.526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст.193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст.693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором.

Згідно п.4.1 договору від 04.07.2011р. №04/07-4т розрахунки за товар здійснюються в національній валюті України.

Відповідач за рахунок державних коштів здійснює передплату за товар щомісячно - до 20 числа поточного місяця, рівними частинами, протягом 12 місяців починаючи з дати підписання сторонами даного договору. За взаємною згодою сторін можлива відстрочка платежу (п.4.2 договору).

Отже, сторони встановили строки виконання боржником зобов'язань:

- до 20.07.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.08.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.09.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.10.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.11.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.12.2011р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.01.2012р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.02.2012р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.03.2012р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.04.2012р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.05.2012р. - 4583333 грн. 33 коп.;

- до 20.06.2012р. - 4583333 грн. 37 коп.

Як вказувалось вище, згідно з наданими до матеріалів справи банківськими виписками по рахунках від:

- 23.11.2011р. відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 7500000 грн. 00 коп.

- 25.06.2012р. відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 5000000 грн. 00 коп.

- 17.10.2012р. відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 6500000 грн. 00 коп.

- 28.12.2012р. відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 5000000 грн. 00 коп.

- 18.01.2013р. відповідачем на користь позивача було перераховано оплату за вентилятор згідно договору від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 441000 грн. 00 коп., всього на суму 24441000 грн. 00 коп.

Таким чином, за висновками суду, приймаючи до уваги надані до матеріалів справи документи, фактично відповідачем були виконані свої зобов'язання за договором від 04.07.2011р. №04/07-4т щодо здійснення першого-п'ятого платежів за липень 2011р.-листопад 2011р. на суму 22916666,65 грн. та частково шостого платежу за грудень 2011р. на суму 1524333,35 грн.

Решта зобов'язань за грудень 2011р. на суму 3058999,98 грн., за січень-травень 2012р. по 4583333,33 грн. щомісячно, за червень 2012р. - 4583333,37 грн., а всього на суму 30559000,00 грн., всупереч ст.ст.525, 526, 692 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України відповідачем не виконана.

Відповідачем в заяві від 08.02.2016р. заявлено про застосування позовної давності до вимог щодо стягнення основного боргу.

Згідно із статтею 256 Цивільного кодексу України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України).

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

За змістом ст.261 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалась або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Як вказувалось судом вище, за умовами договору від 04.07.2011р. №04/07-4т відповідач мав сплачувати позивачу вартість товару по 4583333 грн. 33 коп. протягом липня 2011р.-травня 2012р. та у червні 2012р. - 4583333,37 грн. до 20 числа кожного місяця.

Таким чином, приймаючи до уваги часткове виконання відповідачем своїх зобов'язань за договором від 04.07.2011р. №04/07-4т, позивач дізнався про порушення відповідачем свого права на:

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 3058999,98 грн. - 20.12.2011р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.12.2011р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,33 грн. - 20.01.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.01.2012р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,33 грн. - 20.02.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.02.2012р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,33 грн. - 20.03.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.03.2012р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,33 грн. - 20.04.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.04.2012р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,33 грн. - 20.05.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.05.2012р.;

- отримання грошових коштів у розмірі на суму 4583333,37 грн. - 20.06.2012р., у зв'язку з чим право позивача на відповідний позов виникло з 21.06.2012р.

Виходячи з того, що позовна заява направлена до суду 25.12.2015р. (згідно поштового штампу на конверті), судом встановлено, що позивачем не дотримано встановлений ст.257 Цивільного кодексу України трирічний строк позовної давності за вимогами про стягнення заборгованості в загальній сумі 30559000 грн. 00 коп.

Посилання позивача на переривання строку позовної давності суд до уваги не приймає.

Зокрема, за приписом ст.264 Цивільного кодексу України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.

Згідно п.4.4.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» у дослідженні обставин, пов'язаних із вчиненням зобов'язаною особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку, господарському суду необхідно у кожному випадку встановлювати, коли конкретно вчинені боржником відповідні дії, маючи на увазі, що переривання перебігу позовної давності може мати місце лише в межах строку давності, а не після його спливу.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов'язку, можуть, з урахуванням конкретних обставин справи, належати: визнання пред'явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. При цьому якщо виконання зобов'язання передбачалося частинами або у вигляді періодичних платежів і боржник вчинив дії, що свідчать про визнання лише певної частини (чи періодичного платежу), то такі дії не можуть бути підставою для переривання перебігу позовної давності стосовно інших (невизнаних) частин платежу.

Як встановлено, в обгрунтування факту переривання строку позовної давності по вимогах про стягнення основного боргу в сумі 30559000,00 грн. позивач посилається на сплату відповідачем 18.01.2013р. грошових коштів в сумі 441000,00 грн. згідно рахунку №ЛК-1501-о від 15.01.2013р.

Вказаний рахунок був виписаний позивачем за договором від 04.07.2011р. №04/07-4т на суму 31000000,00 грн. за вентилятор ВО 32/20АН у кількості 1,127. При цьому, у графі рахунку «Найменування» міститься відмітка позивача - доплата за договором.

Одночасно, як вказувалось вище, за умовами договору від 04.07.2011р. №04/07-4т здійснення відповідачем оплати товару передбачалося частинами.

Таким чином, за висновками суду, сплата відповідачем 18.01.2013р. заборгованості в сумі 441000,00 грн. не може свідчити про визнання останнім загальної суми основного боргу у розмірі 30559000,00 грн., а є лише доказом, що підтверджує погодження відповідача з наявністю заборгованості в сумі 441000,00 грн., яка є меншою ніж черговий з прострочених платежів за умовами договору. Отже, здійснення відповідачем із простроченням часткового виконання грошового зобов'язання відносно сьомого чергового платежу, не може свідчити про визнання відповідачем боргу відносно восьмого та подальших платежів.

Будь-яких доказів (як-то підписаних сторонами актів звірок взаємних розрахунків, листів відповідача тощо), які б підтверджували вчинення відповідачем дій, направлених на визнання загальної заборгованості перед позивачем в сумі 30559000,00 грн., позивачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із п.4 ст.267 Цивільного кодексу України закінчення строку позовної давності до пред'явлення позову є підставою для відмови в позовних вимогах.

За приписом п.5 ст.267 Цивільного кодексу України якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності, порушене право підлягає захисту.

Поважними причинами є такі обставини, які роблять своєчасне пред'явлення позову до суду неможливим або ускладненим.

Відповідного клопотання про захист порушеного права позивачем до матеріалів справи не надано.

Наявності поважних причин пропуску позивачем встановленого трирічного строку позовної давності на звернення до суду з вимогами про стягнення заборгованості в сумі 30559000,00 грн. судом не встановлено.

Враховуючи вищевикладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 30559000,00 грн. підлягають залишенню без задоволення.

За приписом ст.625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання і на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Тобто, вимога про сплату інфляційних витрат та річних є додатковою вимогою.

Позивачем на підставі ст.625 Цивільного кодексу України нараховано та пред'явлено до стягнення три проценти річних в розмірі 2750097 грн. 26 коп. за період з 01.12.2012р. по 30.11.2015р. та інфляцію в сумі 53612853 грн. 39 коп. за період з грудня 2012р. по листопад 2015р.

Статтею 230 Господарського кодексу України передбачено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

За приписом ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з п.7.5 договору від 04.07.2011р. №04/07-4т за прострочення оплати товару відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі облікової ставки НБУ від суми простроченої оплати за кожний день прострочення.

Позивачем на підставі п.7.5 договору від 04.07.2011р. №04/07-4т нараховано та пред'явлено до стягнення пеню в сумі 12623032 грн. 18 коп. за період з 01.12.2012р. по 30.11.2015р.

Відповідач в заяві заявив про застосування судом строків позовної давності щодо вимог про стягнення пені.

Відповідно до ст.266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги (стягнення неустойки, накладення стягнення на заставлене майно тощо).

За змістом п.5.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013р. N10 «Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів» зі спливом позовної давності до основної вимоги позовна давність спливає і до додаткової вимоги - стягнення неустойки. Якщо позовна давність спливла за основною вимогою, то вважатиметься, що вона спливла і стосовно додаткової вимоги.

Згідно п.5.3 постанови зі спливом позовної давності за вимогою про повернення або сплату коштів спливає й позовна давність за вимогою про сплату процентів, передбачених статтями 536, 625 Цивільного кодексу України, і сум інфляційних нарахувань згідно з тією ж статтею 625 Цивільного кодексу України (незалежно від періоду часу, за який обчислено відповідні суми процентів та інфляційних нарахувань, оскільки такі суми є складовою загальної суми боргу).

За таких обставин, враховуючи сплив позовної давності щодо вимог про стягнення основного боргу, позовна давність спливла і до вимог щодо стягнення трьох процентів річних в розмірі 2750097 грн. 26 коп., інфляції в сумі 53612853 грн. 39 коп. та пені в сумі 12623032 грн. 18 коп., внаслідок чого позов в цій частині вимог також підлягає залишенню без задоволення.

Судовий збір підлягає віднесенню на позивача повністю.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд,

ВИРІШИВ:

Відмовити повністю в задоволенні позовних вимог Приватного підприємства «Лантан Компані», м.Луганськ до Державного підприємства «Вугільна компанія «Краснолиманська», м.Родинське про стягнення основного боргу в сумі 30559000 грн. 00 коп., інфляції в сумі 23053853 грн. 39 коп., трьох процентів річних в сумі 2750097 грн. 26 коп., пені в сумі 12623032 грн. 18 коп.

В судовому засіданні 11.05.2016р. оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Повний текст рішення підписано 16.05.2016р.

Суддя Г.В. Левшина