Постанова № 57700645, 11.05.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Справа № 876/1629/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Коваля Р.Й.,

суддів Гуляка В.В.,

Судової-Хомюк Н.М.

з участю секретаря судового засідання Федчук М.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради на постанову Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2016 року в адміністративній справі № 465/6920/15-а за позовом ОСОБА_2 до Франківської районної адміністрації Львівської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Львівське комунальне підприємство «Затишне», про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення та протоколу про адміністративне правопорушення,

В С Т А Н О В И В :

16 жовтня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до Франківського районного суду м.Львова із вказаним позовом та просив скасувати постанову адміністративної комісії Франківської районної адміністрації Львівської міської ради від 08 жовтня 2015 року за № 347 про накладення на нього адміністративного стягнення - штрафу в розмірі 340 грн, а також протокол про адміністративне правопорушення за № 6 від 20 серпня 2015 року.

Позовні вимоги обгрунтовує тим, що він не вчиняв правопорушення, передбаченого статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення (надалі - КУпАП), за вчинення якого його притягнуто до адміністративної відповідальності, оскільки огорожа 18 років стоїть на межі, яка погоджена сусідніми землекористувачами, що підтверджується протоколом погодження від 11.08.2003 року.

Постановою Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2016 року позов задоволено частково.

Постанову Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 347 від 08 жовтня 2015 року про притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності за статтею 152 КУпАП з накладенням штрафу в розмірі 340 грн скасовано, а справу провадженням закрито.

У задоволенні позовних вимог про скасування протоколу про адміністративне правопорушення за № 6 від 20 серпня 2015 року відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, її оскаржила Франківська районна адміністрація Львівської міської ради, яка вважає, що рішення суду першої інстанції прийняте без повного та об'єктивного дослідження всіх матеріалів справи. Тому просила скасувати постанову суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог і прийняти в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Вимоги апеляційної скарги обгрунтовано тим, що протокол про адміністративне правопорушення був складений належним чином, а ОСОБА_2 визнав свою вину у вчиненні правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України у зв'язку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що апеляційну скаргу необхідно частково задовольнити.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, 20 серпня 2015 року головним інженером Львівського комунального підприємства «Затишне» (надалі - ЛКП «Затишне») складено протокол № 6 про порушення статті 150 КУпАП «Порушення правил користування жилими будинками і жилими приміщеннями» про те, що власником будинку АДРЕСА_1 ОСОБА_2 самовільно влаштовано огорожу на прибудинковій території будинку АДРЕСА_1; факт правопорушення посвідчують свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (а.с.5).

Розглянувши цей протокол, 08 жовтня 2015 року адміністративна комісія при Франківській районній адміністрації Львівської міської ради прийняла постанову за № 347, якою встановила, що зазначеними вище діями ОСОБА_2 порушив приписи статті 152 КУпАП і, у зв'язку з цим, наклала на ОСОБА_2 адміністративне стягнення - штраф у розмірі 340 грн (а.с.7).

Приймаючи рішення про часткове задоволення позову, суд першої інстанції обгрунтовував його тим, що відповідачем не надано до суду належних доказів відповідно до статті 251 КУпАП, які б підтверджували вчинення правопорушення позивачем, зокрема: пояснень свідків тощо.

Зі змісту оскаржуваної постанови не видно, що таку прийнято на підставі протоколу № 347 від 08 жовтня 2015 року, при тому, що кваліфікація дій порушника в цих процесуальних актах визначена за різними статтями КУпАП.

Також, посадовою особою, що склала протокол, не встановлено часу вчинення правопорушення і невірно визначено кваліфікацію дій винної особи.

При цьому, відповідачем не спростовано доводів позивача щодо законності встановлення спірної огорожі, з огляду на наявність у справі акта встановлення і узгодження меж земельної ділянки від 11 серпня 2003 року, яким проведено встановлення і узгодження меж громадянина ОСОБА_2 із суміжними землевласниками (землекористувачами), зокрема відділом освіти Франківського району; акт підписано також директором ЛКП «Листопадове» ОСОБА_5

Разом з тим, суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог щодо скасування протоколу № 6 від 20.08.2015 року, складеного головним інженером ЛКП «Затишне», оскільки такі вимоги заявлені до неналежного відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду частково погоджується із такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Порядок влаштування огорож урегульовано Положенням про порядок влаштування огорож у м.Львові, затвердженим рішенням виконавчого комітету Львівської міської ради від 09.09.2011 року № 834, яким визначено планувальні вимоги до влаштування огорож, перелік необхідних документів для отримання дозволу на влаштування огорожі, порядок отримання дозволу на влаштування огорожі тощо.

Підпунктом 20.1.24 Правил благоустрою м.Львова, затверджених ухвалою Львівської міської ради від 21.04.2011 року № 376, встановлено відповідальність громадян та юридичних осіб за порушення у сфері благоустрою території, а саме: відповідно до пункту 44 статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» накладаються стягнення, передбачені статтями 82, 152 КУпАП за порушення вимог цих Правил, зокрема, за самочинне встановлення постійних і тимчасових огорож.

Статтею 152 КУпАП (у редакції Закону України від 21.01.2010 р. № 1825-VI) передбачено, що порушення державних стандартів, норм і правил у сфері благоустрою населених пунктів, правил благоустрою територій населених пунктів тягнуть за собою накладення штрафу на громадян від двадцяти до вісімдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Досліджуючи питання щодо правомірності притягнення ОСОБА_2 до адміністративної відповідальності та наявності у його діях складу адміністративного правопорушення, колегія суддів приходить до висновку про відсутність достатніх даних, які б вказували на те, що саме позивачем, а не іншою особою встановлено огорожу і що така огорожа була встановлена самочинно; також не встановлено - коли така огорожа була встановлена, що має значення для правильної кваліфікації дій винної особи та строків накладення адміністративного стягнення (початку перебігу строку давності), визначених статтею 38 КУпАП.

Невідомо - який факт правопорушення посвідчують свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4 (відповідно до протоколу № 6 від 20 серпня 2015 року) - факт встановлення огорожі чи факт її наявності, оскільки копії пояснень цих свідків до суду не надано; не було заявлено і клопотань про допит цих свідків в судовому засіданні.

Відповідно до частини другої статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, заперечуючи проти позову, не довів правомірності своїх дій при прийнятті оскаржуваного рішення.

За таких обставин колегія суддів приходить до переконання про підставність позовних вимог щодо скасування постанови Франківської районної адміністрації Львівської міської ради № 347 від 08 жовтня 2015 року та правомірність задоволення таких вимог судом першої інстанції.

Разом з тим, при вирішенні даного публічно-правового спору суд не взяв до уваги приписи абзацу третього частини другої статті 17 КАС України і, вийшовши за межі позовних вимог, прийняв незаконне рішення про закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, що не належить до компетенції адміністративних судів, а тому у цій частині винесена постанова підлягає скасуванню.

Згідно зі статтею 202 КАС України підставами для скасування постанови суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

Керуючись ст.ст.160 ч.3, 195, 196, 198 ч.1 п.3, 202, 205 ч.2, 207, 254 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Франківської районної адміністрації Львівської міської ради задовольнити частково.

Постанову Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2016 року в адміністративній справі № 465/6920/15-а в частині закриття на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_2 за статтею 152 Кодексу України про адміністративні правопорушення скасувати.

В іншій частині постанову Франківського районного суду м.Львова від 18 лютого 2016 року в адміністративній справі № 465/6920/15-а залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складення постанови у повному обсязі.

Головуючий суддя Р.Й.Коваль

Судді В.В.Гуляк

Н.М.Судова-Хомюк

Постанова складена у повному обсязі 16 травня 2016 року.