Ухвала суду № 57700487, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11.05.2016 р.Справа № 820/169/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Калиновського В.А.

Суддів: Філатова Ю.М. , Бенедик А.П.

за участю секретаря судового засідання Тітової А.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016р. по справі № 820/169/16

за позовом ОСОБА_1

до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни

треті особи Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК" , Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК"

про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_1, звернулась до Харківського окружного адміністративного суду з позовом до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК", Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК", в якому просила суд: зобов'язати уповноважену особу Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну внести ОСОБА_1 до списку вкладників за договорами банківського вкладу Публічного акціонерного товариства "АКТАБАНК"; стягнути з Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (ідентифікаційний номер: 21708016, місцезнаходження м. Київ, бульвар Т. Шевченка, б. 33-Б) на користь ОСОБА_1 (податковий номер НОМЕР_1) гарантовану суму відшкодування вкладу разом із нарахованими процентами в розмірі 199324 (сто дев'яносто дев'ять тисяч триста двадцять чотири) грн. 00 коп. за банківським вкладом на депозитному рахунку НОМЕР_2, відкритому в Публічному акціонерному товаристві "АКТАБАНК" відповідно до договору банківського вкладу "Універсальний" № В11-0574/Т/630693 від 05 серпня 2014 року.

Представником Фонду гарантування вкладів фізичних осіб було заявлено клопотання про залишення адміністративного позову позивача без розгляду у зв'язку із пропуском строку звернення до суду.

Обґрунтовуючи вимоги заявленого відповідачем клопотання зазначено, що з причин не включення позивача до переліку вкладників, позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Ю.В. із письмовою заявою від 28.01.2016р. з вимогою включення його до переліку вкладників за договорами банківського вкладу ПАТ "АКТАБАНК" та повідомити про отримання грошових коштів з депозитного рахунку. Окрім того, з аналогічною заявою позивач звертався 23 березня 2015 р. (вх. №1937). Тобто, про порушення на думку позивача, своїх прав, свобод та законних інтересів, позивач дізнався ще у березні 2015 року.

Ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 року клопотання представника відповідача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, про залишення позовної заяви без розгляду - задоволено. Адміністративний позов ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни, треті особи: Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення № 11 "Харківське регіональне управління" ПАТ "АКТАБАНК", Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК", про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми - залишено без розгляду. Роз'яснено позивачу його право на повторне звернення до суду після усунення підстав, з яких заява була залишена без розгляду.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, позивачем подано апеляційну скаргу, в якій вона просить скасувати оскаржувану ухвалу, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції, при прийнятті постанови, норм матеріального та процесуального права, а саме: Конвенції про захист прав і основоположних свобод, Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 8, 99 КАС України, з обставин і обґрунтувань, викладених в апеляційній скарзі.

Відповідач подав заперечення на апеляційну скаргу, в яких він, наполягаючи на законності та обґрунтованості ухвали суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану ухвалу без змін.

В судове засідання апеляційної інстанції сторони не прибули, були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Відповідно до ч. 4 ст. 196 КАС України, справа розглядається за відсутності сторін.

Згідно ст. 41 КАС України, колегія суддів, враховуючи неявку у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, вважає за можливе фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювати.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції, залишаючи адміністративний позов без розгляду, виходив з того, що положеннями ст. 99 КАС України чітко визначений момент, з якого починається перебіг строку звернення до суду - з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, про порушення своїх прав, свобод та законних інтересів позивач дізналась ще у березні 2015 року, тобто звернулась до суду з пропущенням встановленого законодавством шестимісячного строку. Інформації щодо наявності поважних причин пропуску строку звернення до суду адміністративний позов не містить, судом таких причин не встановлено.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до положень статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

За загальним правилом згідно з частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як свідчать матеріали справи та не заперечується відповідачами, 26 вересня 2014 року на ім'я начальника відділу № 19 ПАТ «АКТАБАНК» засобами поштового зв'язку позивач надіслала заяву, в якій просила достроково видати через касу належні їй готівкові грошові кошти з депозитного рахунку в розмірі 193 000 грн. 00 коп. та нараховані по ньому проценти /а.с. 11/. Вказану заяву Банк отримав 29 вересня 2014 року, про що свідчить зворотнє повідомлення про вручення поштового відправлення /а.с. 12/. Однак свої зобов'язання за договором банківського вкладу Банк не виконав, кошти не повернув, відповіді не надіслав.

Натомість, позивач отримала лист Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб за вих. № 4221 від 16 жовтня 2014 року, де було зазначено, що наразі вирішити питання про повернення позивачу її депозитних коштів не вбачається можливим, оскільки Банк віднесений до категорії неплатоспроможних і в ньому введена тимчасова адміністрація, на період дії якої згідно ч. 5 ст. 36 Закону № 4452 задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банку не здійснюється /а.с. 113/.

Таким чином, жодного конкретного рішення про виплату позивачу або відмову виплатити їй депозитні кошти ані Банком, ані Уповноваженою особою Фонду прийнято не було.

Встановлений договором банківського вкладу термін виконання Банком його зобов'язань по поверненню вкладу та сплаті відсотків скінчився 05 листопада 2014 року /а.с. 8/.

Але вкладені грошові та нараховані на них проценти виплачені позивачеві так і не були.

На початку 2015 року позивачу стало відомо, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 15 січня 2015 року за № 19 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКТАБАНК», 16 січня 2015 року виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення за № 6 «Про початок процедури ліквідації ПАТ «АКТАБАНК» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію банку», згідно з яким було розпочато процедуру ліквідації ПУБЛІЧНОГО АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА «АКТАБАНК» з відшкодуванням з боку Фонду гарантування коштів за вкладами фізичних осіб та призначено уповноваженою особою Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлію Вікторівну строком на 1 рік з 16 січня 2015 року по 15 січня 2016 року включно.

У зв'язку з цим, 16 лютого 2015 року на ім'я уповноваженої особи Фонду гарантування на ліквідацію ПАТ «АКТАБАНК» Приходько Юлії Вікторівни позивач надіслала заяву від 28 січня 2015 року, в якій просила повідомити її про те, чи прийнято до розгляду її заяву від 26 вересня 2014 року про повернення коштів за договором банківського вкладу рішення, який результат розгляду цієї заяви та чи внесено дані про виплату їй вкладу за договором банківського вкладу до переліку вкладників за Договорами банківських вкладів ПАТ "АКТАБАНК" /а.с. 13/.

У відповідь на цю заяву Уповноважена особа Фонду надіслала позивачу лист за вих. № 1274 від 07 квітня 2015 року, в якому зазначила, що під час складання списку осіб, які мають право на відшкодування вкладів за рахунок Фонду, нею нібито була виявлена група договорів (в тому числі договір позивача), укладених за обставин, що нібито можуть вказувати на приготування до заволодіння державними коштами Фонду. У зв'язку з цим, Уповноважена особа Фонду звернулася до правоохоронних органів із заявою про вчинення кримінального правопорушення.

У вказаному листі зазначено, що у разі, якщо Уповноважена особа Фонду отримає від правоохоронних органів рішення про закриття кримінального провадження відносно конкретного вкладника ПАТ «АКТАБАНК» (в тому числі позивача), то рішення про виплату суми вкладу в межах граничного відшкодування буде прийнято у найкоротші строки. /а.с. 114/.

Крім того, як свідчать матеріали справи 23 березня 2015 року позивач також подала заяву про виплату банківського вкладу, в якій вимагала терміново надати їй відповідь на питання, коли і де вона зможе отримати свої гроші та нараховані на них проценти по вкладу на її депозитному рахунку /а.с. 14/.

Жодного вмотивованого рішення за цією заявою про виплату суми вкладу Уповноважена особа Фонду також не прийняла і відповіді не надіслала.

Враховуючи викладене, колегія суддів зазначає, що жодного рішення про виплату суми вкладу позивачу Уповноваженою особою фонду так і не було прийнято, а прийняття такого рішення відстрочено на час так званого досудового розслідування обставин укладення співробітниками Банку із позивачем договору банківського вкладу.

Таким чином, беручи до уваги те, що численні заяви позивача залишились без вмотивованих відповідей з боку Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів, і Уповноважена особа Фонду так і не прийняла жодного рішення щодо виплати або відмови у виплаті позивачу її банківського вкладу, колегія суддів дійшла висновку про те, що позивач обґрунтовано вважала, що вона вичерпала всі можливі визначені законом способи досудового врегулювання виниклого спору, у зв'язку з чим змушена була звернутися за захистом свої порушених прав вкладника із позовом до суд.

Колегія суддів зазначає, що зі змісту позовної заяви, вимоги ОСОБА_1 полягають у зобов'язанні Уповноваженої особи Фонду вчинити дії із включення її до списку вкладників банку, що мають право на відшкодування коштів з Фонду, зобов'язанні самого Фонду виплатити граничну суму відшкодування за вкладом.

За таких обставин факт ймовірної бездіяльності відповідачів можна було встановити лише з моменту прийняття Уповноваженою особою Фонду конкретного рішення щодо включення позивача до списку вкладників банку, які мають право на відшкодування своїх коштів за рахунок Фонду, або про відмову включити її до цього списку.

Однак, такого рішення відповідачами прийнято не було.

Варто зауважити, що у разі, якщо обов'язок посадових осіб здійснити певну дію прямо передбачено законом, але строки її вчинення не зазначені, то бездіяльність може бути оскаржена в будь-який час, коли особа прийде до висновку, що ця бездіяльність порушує її права чи свободи, оскільки правопорушення є триваючим.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і практика Європейського Суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) є джерелом права.

Пунктом 1 статті 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.

У Рішенні у справі "Креуз проти Польщі" від 19.06.2001 ЄСПЛ констатує, що право на суд не є абсолютним і воно може бути піддане обмеженням, дозволеним за змістом, тому що право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання з боку держави. Разом з тим, такі обмеження не повинні впливати на доступ до суду чи ускладнювати цей доступ таким чином і такою мірою, щоб завдати шкоди суті цього права, та мають переслідувати законну мету. Проявом цього права є забезпечення для кожної особи можливості звернутися до суду.

У рішеннях у справі "Мірагаль Есколано та інші проти Іспанії" від 13 січня 2000 року та "Перес де Рада Каваніллес проти Іспанії" від 28 жовтня 1998 року ЄСПЛ зазначив, що надто суворе тлумачення внутрішніми судами процесуальної норми позбавило заявників права доступу до суду і завадило розгляду їхніх позовних вимог. Це визнане порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ у справі "Іліан проти Туреччини" зазначає, що правило встановлення обмежень доступу до суду у зв'язку з пропуском строку звернення повинно застосовуватися з певною гнучкістю і без надзвичайного формалізму, воно не застосовується автоматично і не має абсолютного характеру; перевіряючи його виконання слід звертати увагу на обставини справи.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку про те, що, залишивши позов без розгляду, суд першої інстанції позбавив позивача можливості захистити свої права та інтереси, чим порушив її право на захист прав, свобод та інтересів і розгляд справи в адміністративному суді, гарантоване п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 204 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

Зважаючи на встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що ухвала Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016 року по справі № 820/169/16 прийнята з порушення норм матеріального чи процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання, а отже підлягає скасуванню з направленням справи до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, п. 3 ст. 199, п. 4 ст. 204, ст.ст. 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Харківського окружного адміністративного суду від 24.03.2016р. по справі № 820/169/16 скасувати.

Справу за позовом ОСОБА_1 до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб , Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Приходько Юлії Вікторівни треті особи Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" в особі Відділення №11"Харківське регіональне управління "ПАТ "АКТАБАНК" , Публічне акціонерне товариство "АКТАБАНК" про зобов'язання вчинити певні дії та стягнення суми направити до суду 1 інстанції для продовження розгляду справи.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та не може бути оскаржена в силу ч. 2 ст. 211 КАС України, оскільки не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуючий суддя (підпис)Калиновський В.А.Судді(підпис) (підпис) Філатов Ю.М. Бенедик А.П. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.