Постанова № 57700465, 11.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 815/4719/15

Категорія: 12.3 Головуючий в 1 інстанції: Танцюра К.О.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

судді - Джабурія О.В.,

судді - Крусяна А.В.,

при секретарі судового засідання Богданової С.Д., Макогона С.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання дій протиправними, незаконними та стягнення заборгованості і компенсації за моральну шкоду, -

В С Т А Н О В И Л А :

18.08.2015р. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання противоправними та незаконними дій щодо не сплати щомісячного грошового забезпечення з урахуванням індексації, матеріальної компенсації за невикористані чергові відпустки за 2011-2015 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2011-2015 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011-2015 роки, одноразової винагороди за строк безперервної календарної військової служби понад 30 років, одноразової допомоги при звільненні в запас за період з 10 червня 2011 року, стягнення 309 498,45 грн. в якості несплачених своєчасно: щомісячного грошового забезпечення за час вимушеного прогулу з урахування індексації, матеріальної компенсації за невикористані чергові відпустки за 2011-2015 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2011-2015 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011-2015 роки, одноразової винагороди за строк безперервної календарної військової служби понад 30 років, одноразової допомоги при звільненні в запас, стягнення компенсації за завдану моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішенням Луганського окружного адміністративного суду по справі №812/10743/13-а задоволено його адміністративний позов до Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління: визнано неправомірними і скасовані накази начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління №8 від 10.06.2011р. та №29 від 13.07.2011р., зобов'язано начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління допустити підполковника ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська, зобов'язано начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1 у повному обсязі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченого грошового забезпечення за час відсторонення від виконання службових обов'язків за період з 10 червня 2011 року по день допуску його до виконання службових обов'язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Луганська включно. Позивач зазначив, що 18.12.2014р. виданий наказ першого заступника Міністра оборони України №18 про його звільнення в запас за станом здоров'я з посади начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ без прийняття наказу про поновлення його на посаді. Також, позивач зазначив, що наказом №34 від 26.02.2014р. його було виключено зі списків Південно - Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, однак розрахунок з ним по грошовому забезпеченню при звільненні зроблений не був. Позивач посилається на те, що військовослужбовцям, рішення про звільнення яких з військової служби або переміщення на нижче оплачувану посаду визнані незаконними та які у зв'язку із цим поновлені на військовій службі (посаді), за рішенням повноважного органу, який прийняв рішення про таке поновлення, виплачується грошове забезпечення за час вимушеного прогулу або різниця за час виконання військового обов'язку на нижче оплачуваній посаді, що вони недоотримали внаслідок незаконного звільнення. Разом з тим позивач зазначав, що на виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду по справі №812/10743/13-а йому було виплачено 66 819,79грн., однак щомісячне грошове забезпечення у повному обсязі йому не сплачено, чергові відпустки за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки тривалістю 45 діб або ж матеріальна компенсація замість них не надана, грошова допомога для оздоровлення за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки не надана, матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань за 2011, 2012, 2013, 2014, 2015 роки не надана, одноразова винагорода за строк безперервної календарної військової служби понад 30 років не виплачена, матеріальна допомога при звільненні виплачена не у повному обсязі, а виходячи тільки із грошового забезпечення без додаткових видів грошового забезпечення. Позивач у адміністративному позові зазначав, що військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини. Крім того, позивач вважає, що такими незаконними, на його погляд, діями відповідачем йому завдана суттєва моральна шкода, яку він оцінює в 300 000 грн.

Відповідач заперечував проти позову, зазначивши що умови та порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які відсторонені від посад відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України, визначені п.11.2 Інструкції №260, який не передбачає виплату військовослужбовцям за період, протягом якого вони не перебували на посадах внаслідок відсторонення від посад, грошового забезпечення, на отримання якого вони втратили право, у разі скасування постанови про відсторонення від посад. Поновлення виплати посадових окладів та додаткових видів грошового забезпечення, на отримання яких військовослужбовець втратив право у зв'язку з відстороненням від посади, передбачено лише у випадках постановлення виправдовувального вироку суду, закриття кримінальної справи (відмови в порушенні кримінальної справи) за відсутністю події злочину, відсутністю у діянні складу злочину або недоведеністю обвинуваченого у вчинені злочину. Проте, згідно постанови про закриття кримінального провадження від 04.03.2014р., винесеної слідчим Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, кримінальне провадження, в рамках якого позивач був відсторонений від посади, закрите на підставі ст.284 ч.1 п.4 КПК України - у зв'язку з набранням чинності законом, яким скасована кримінальна відповідальність за діяння, вчинене особою. Закриття кримінального провадження із зазначених підстав не передбачає поновлення виплати військовослужбовцеві тих видів грошового забезпечення, на отримання яких він втратив право у зв'язку з відстороненням від посади відповідно до вимог Кримінально-процесуального кодексу України. Також, представник відповідача зазначала, що належні позивачу відповідно до судового рішення види грошового забезпечення: оклад за військовим званням та надбавка за вислугу років йому виплачені. На думку представника відповідача підстави для нарахування та виплати зазначених позивачем сум відсутні, крім одноразової винагороди за строк безперервної календарної військової служби понад 30 років.

Постановою Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015р. позов задоволений частково. Визнані протиправними дії відповідача щодо не нарахування та виплати ОСОБА_1 одноразової винагороди за строк безперервної календарної військової служби понад 30 років. В решті позову відмовлено.

Не погодившись із прийнятою постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову - про задоволення позовних вимог в повному обсязі.

В ході апеляційного розгляду до участі у справі в якості третьої особи притягнуто КЕВ м.Одеси, яке здійснює технічне та фінансове забезпечення відповідача. Третя особа в судове засідання не з'явилась, надала заяву про слухання справи у відсутності її представника (т.2 а.с.52).

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачаються наступні обставини.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду по справі №812/10743/13-а, залишеної без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05.03.2014р., задоволений адміністративний позов ОСОБА_1 до начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління, яким визнано неправомірними дії відповідача щодо недопущення підполковника ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, визнано неправомірним та скасовано накази відповідача №8 від 10.06.2011р. та №29 від 13.07.2011р., зобов'язано начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління допустити підполковника ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, зобов'язано начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління провести нарахування та виплату позивачу у повному обсязі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, з урахуванням раніше виплаченого грошового забезпечення за час відсторонення від виконання службових обов'язків за період з 10 червня 2011 року по день допуску ОСОБА_1 до виконання службових обов'язків начальника Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ, включно (а.с.20-26).

З матеріалів справи вбачається, що 14.03.2011р. порушено кримінальну справу №12011303007 за фактом перевищення військовими службовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.424 ч.3 КК України, а також перевищення службовими особами Артемівської міської ради Донецької області своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками складу злочину, передбаченого ст.365 ч.3 КК України.

06.06.2011р. за вищевказаним фактом порушено кримінальну справу №12011303015 відносно ОСОБА_1

06.06.2011р. за №12011303014 порушено кримінальну справу за фактом перевищення військовими службовими особами Квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганськ своїх службових повноважень, що причинило тяжкі наслідки, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 424 ч. 3 КК України, а також перевищення службовими особами Артемівської міської ради Донецької області своїх службових повноважень, що спричинило тяжкі наслідки, за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 365 ч.3 КК України.

Наказом начальника Південно-Східного територіального КЕУ від 10.06.2011р. №8 в зв'язку із порушенням кримінальної справи стосовно підполковника ОСОБА_2, начальника КЕВ м.Луганська, за ознаками злочину, передбаченого ч.3 ст.424 КК України останнього відсторонено від службових обов'язків з 10.06.2011р. (т.1 а.с.101).

14 червня 2011 року за вищевказаним фактом стосовно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу № 12011303016 за ст.424 ч.3 КК України, 24.06.2011р. ОСОБА_2 пред'явлене обвинувачення за ст.424 ч.3 КК України.

Наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 13.07.2011р. №29, прийнятого на підставі відповідної постанови військового прокурора Донецького гарнізону від 24.06.2011р., підполковника ОСОБА_2 з 13.07.2011р. відсторонено від займаної посади (т.1 а.с.102).

Постановою прокурора Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері від 18.11.2013р. скасовано постанову про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_2 від посади, у зв'язку із тим, що відпала потреба у відстороненні, так як всі свідки допитані й документи витребувані (т.1 а.с.141-142).

На виконання вказаної постанови від 18.11.2013р., та у зв'язку із закінченням 15.11.2011р. дії контракту, начальником Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління прийнято наказ №144 від 29.11.2013р., згідно з яким зобов'язано т.в.о. начальника квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська ОСОБА_2 з метою визначення ступеню придатності до військової служби за станом здоров'я пройти військово-лікарську комісію та після отримання висновку організувати його виконання відповідно до встановленого порядку.

Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 22 січня 2014р., залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014р., у справі №812/10743/13-а за адміністративним позовом ОСОБА_2 до начальника Південно-східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про зобов'язання винити певні дії задоволені вимоги позивача. В зв'язку із ненаданням відповідачем доказів про виконання постанови військового прокурора Донецького гарнізону від 18.11.2013р. про скасування постанови про відсторонення обвинуваченого ОСОБА_2 від посади, суд прийшов до висновку, що з 18.11.2013р. накази №8 від 10.06.2011р. та №29 від 13.07.2011р. (про відсторонення від виконання службових обов'язків) є такими, що порушують права позивача та скасував їх. Поряд з цим суд зобов'язав відповідача провести нарахування та виплату ОСОБА_2 у повному обсязі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення з урахуванням раніше виплаченого грошового забезпечення за час відсторонення від виконання службових обов'язків за період з 10.06.2011р. по день допуску ОСОБА_2 до роботи.

Постановою слідчого Донецької прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Південного регіону України від 04.03.2014р. закрито кримінальне провадження за ст.424 ч.3 КК України відносно підполковника ОСОБА_2 на підставі ст.284 ч.1 п.4 КПК України, в зв'язку із декриміналізацією діяння (т.1 а.с.145-153).

За результатами висновку військово-лікарської комісії на предмет визначення ступеню придатності до проходження військової служби ОСОБА_2 визнаний обмежено придатним до військової служби.

Наказом першого заступника Міністра оборони України від 18.02.2014р. №18 підполковника ОСОБА_2 звільнено у запас за станом здоров'я з правом носіння військової форми одягу.

Наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 26.02.2014р. №34 ОСОБА_2 з 26.02.2014р. виключено зі списків особового складу квартирно-експлуатаційного відділу м.Луганська та знято зі всіх видів забезпечення.

У зв'язку із допущеними описками у викладенні прізвища позивача наказом першого заступника Міністра оборони України від №19 від 20.02.2015р. було внесено зміни у наказ №18 від 18.02.2014р. та наказом начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління від 27.02.2015р. №36 внесено зміни до наказу №34 від 26.02.2014р. в частині викладення прізвища позивача.

Відмовляючи у позові в частині стягнення щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, суд першої інстанції виходив з відсутності законодавчого дозволу на поновлення таких виплат, враховуючи, що скасування наказів відповідача про відсторонення ОСОБА_2 від виконання обов'язків пов'язано не з їх неправомірністю, а в наслідок несвоєчасного виконання постанови прокурора від 18.11.2013р. про скасування постанови про відсторонення ОСОБА_2 від посади в зв'язку із мінуванням в цьому потреби.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям врегульовано Інструкцією про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженою наказом Міноборони України від 11.06.2008р. № 260 та зареєстрованою в Мінюсті 14.07.2008р. за № 638/15329 (далі - Інструкція № 260) та Інструкцією про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міноборони України від 10.04.2009р. № 170 та зареєстрованою у Мінюсті 19.05.2009р. за № 43/16454 (далі - Інструкція № 170).

Луганський окружний адміністративний суд, приймаючи постанову від 22.01.2014р. у справі № 812/10743/13а про зобов'язання начальника Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління провести нарахування та виплату ОСОБА_1 у повному обсязі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення за час відсторонення від посади, виходив з наявності в нього такого права відповідно до п.11.1 Інструкції № 260.

Зазначена постанова суду першої інстанції набрала законної сили на підставі ухвали Донецького апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2014р., в якій також підтверджено право на отримання позивачем грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення, в розмірі, на який він мав право протягом відсторонення від посади, на підставі абз.5 п.4.29 Інструкції № 170.

Відтак, адміністративними судами у справі № 812/10743/13а вже вирішений спір про право позивача на отримання у повному обсязі посадового окладу, окладу за військовим званням, надбавки за вислугу років та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, в розмірі, на який він мав право протягом відсторонення від посади, за період з 10.06.2011р. по день допуску до службових обов'язків.

Тому доводи відповідача у даній справі про відсутність у ОСОБА_1 права на отримання додаткових видів грошового забезпечення на час відсторонення від посади не приймаються апеляційним судом до уваги.

Оскільки позивач звільнений з військової служби з 26.02.2014р. без допуску до службових обов'язків, розрахунок грошового забезпечення та додаткових видів грошового забезпечення має бути розрахований з 10.06.2011р. по 26.02.2014р.

На виконання постанови Луганського окружного адміністративного суду від 22.01.2014р. Південно-Східним територіальним квартирно-експлуатаційним управлінням 23.02.2015р. прийнятий наказ № 53 про виплату у повному обсязі посадового окладу в розмірі 1133 грн., окладу за військове звання "підполковник", надбавку за вислугу років в розмірі 40% та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення відповідно до виданих наказів, з урахуванням раніше виплаченого грошового забезпечення за час усунення від виконання службових обов'язків за період з 10.06.2011р. по день звільнення з військової служби (т.1 а.с.180-181).

З матеріалів справи вбачається, що на виконання наказу №53 позивачу нараховано та в подальшому виплачено грошове забезпечення (посадовий оклад, оклад за військове звання, надбавка за вислугу років) в розмірі 51 417,33 грн. (т.1 а.с.223-224).

В ході розгляду справи позивачем зроблений розрахунок грошового забезпечення, на який він мав право протягом відсторонення від посади за період з 10.06.2011р. по 26.02.2014р., правильність якого підтверджена відповідачем (розрахунок зроблений на вимогу суду апеляційної інстанції), з урахуванням щомісячних додаткових видів грошового забезпечення та індексації, з якого вбачається, що грошове забезпечення мало становити 146 651,14 грн.

Оскільки позивачу нараховано з подальшою виплатою грошове забезпечення в розмірі 51 417,33 грн., яке визначено з відрахуванням розміру грошового забезпечення, що виплачувалось позивачу щомісячно протягом відсторонення від посади в загальному розмірі 5 912,39 грн., донарахуванню та стягненню підлягає забезпечення в розмірі 99 820,48 грн.

Вимоги щодо стягнення грошового забезпечення за період з 27.02.2014р. по серпень 2015р. не підлягають задоволенню, оскільки позивач у цей період не проходив військову службу та був звільнений з неї 26.02.2014р.

Відмовляючи у позові щодо стягнення одноразової грошової допомоги при звільненні, суд першої інстанції виходив з відсутності предмету спору, оскільки така допомога виплачена позивачу в повному обсязі.

Судова колегія не погоджується з такими висновками суду, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991р. № 2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Частиною 2 ст.15 Закону № 2011-ХІІ передбачена виплата військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за станом здоров'я, одноразової грошової допомоги в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Аналогічні положення містить пункт 38.1 Інструкції № 260.

З наказу про звільнення від 18.02.2014р. № 18 вбачається, що ОСОБА_1 має вислугу 30 років 06 місяців (т.1 а.с.176).

Виходячи з законодавчого визначення складових грошового забезпечення, місячне грошове забезпечення ОСОБА_1 включати додаткові види грошового забезпечення і становить 3 785,30 грн.

Згідно розрахунку грошової допомоги у разі звільнення з військової служби, зробленого відповідачем на вимогу суду, зазначена грошова допомога складає 56 779,50 грн. (3 785,3 х 30 : 2).

З матеріалів справи вбачається, що позивачу сплачена грошова допомога при звільненні, виходячи з розміру грошового забезпечення 1768,20 грн. (без врахування щомісячних додаткових видів грошового забезпечення), та складала 26 523 грн. (т.1 а.с.115-116).

Враховуючи викладене, донарахуванню та стягненню з відповідача підлягає одноразова грошова допомога при звільненні в розмірі 29 858,65 грн.

Враховуючи, що компенсація за невикористану відпустку за рік звільнення також розраховувалась відповідачем з невірного розміру грошового забезпечення (без урахування щомісячного додаткового грошового забезпечення), її виплата здійснена не в повному обсязі.

Так, з матеріалів справи вбачається, що компенсація за невикористану відпустку за рік звільнення (45 днів) нарахована в розмірі 2 652,30 грн., виходячи з грошового забезпечення 1768,2 грн. (т.1. а.с.106).

Виходячи з грошового забезпечення позивача 3 785,3 грн., компенсація з невикористану відпустку (45 днів) мала складати 5 677,95 грн.(3 785,3 : 30 х 45). З урахуванням вже здійснений виплат, стягненню підлягає 3 025,65 грн.

Щодо стягнення винагороди за строк безперервної служби судом першої інстанції вірно зроблений висновок про наявність у позивача права на її отримання, виходячи з положень п.32.1 Інструкції № 260, яка при вислузі 30 років має становити 2,5 розміру посадового окладу та окладу за військове звання.

Відтак винагорода складає 3 157,5 грн. ((1133+130) х 2,5), яка і підлягає стягненню з відповідача на користь ОСОБА_1

Доводи суду першої інстанції про неможливість стягнення цієї винагороди з відповідача є невірними, оскільки саме на підставі наказів Південне-Східного територіального КЕУ здійснювалось нарахування всіх виплат позивачу при звільненні.

Покладення технічного та фінансового забезпечення Південне-Східного територіального КЕУ на КЕВ м.Одеси, на думку судової колегії, не виключає можливість стягнення з відповідача належних сум на користь позивача, а є наслідком притягнення КЕВ м.Одеси до участі у справі, що і було зроблено судом апеляційної інстанції.

Доводи відповідача про пропуск позивачем строку пред'явлення позову судова колегія вважає такими, що не ґрунтуються на обставинах справи.

Так, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 протягом 2014р. та початку 2015р. намагався отримати відповідь від відповідача про детальний розрахунок здійснених виплат, проте отримував від Південно-Східного територіального КЕУ відповіді загального характеру (т.1 а.с.188-190). З детальним розрахунком проведених виплат позивач ознайомився лише під час розгляду даної справи.

Виходячи з наведеного, відсутні підстави для висновку про пропуск ОСОБА_1 строку звернення з даним позовом до суду.

Відмовляючи в задоволенні позову про стягнення моральної шкоди, суд першої інстанції виходив з відсутності протиправності діянь відповідача.

Судова колегія, вирішуючи спір в цій частині виходить з наступного.

Цивільно-правова відповідальність за завдану моральну шкоду визначається статтею 1167 ЦК України.

Так, за приписами частини першої статті 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

В судовому засіданні в ході апеляційного розгляду встановлена протиправність дій відповідача, який не в повному обсязі нарахував грошове забезпечення позивачу, не здійснив інші виплати при звільненні в належному розмірі.

Як зазначає позивач, вказані дії відповідача завдали йому значної моральної шкоди,

оскільки тривалий час з дня постановлення судового рішення в адміністративній справі про нарахування та виплати йому грошового забезпечення, залишався без належного матеріального забезпечення, в зв'язку з чим був змушений існувати на кошти дружини та доньки, що морально пригнічувало його.

Вказані протиправні дії відповідача також позбавили позивача права на отримання пенсійного забезпечення у належному розмірі, оскільки відповідач відмовлявся від включення до складу грошового забезпечення позивача щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, не склав належного та достовірного грошового атестату позивача.

Позивач більше року намагався отримати від відповідача належні суми до виплати, звертався з численними заявами, як до відповідача, так і вищих військових інстанцій.

Внаслідок завданих моральних страждань з жовтня 2014р. у позивача різко погіршився стан здоров'я, внаслідок чого він потрапив на лікування до Військово-медичного клінічного центру Південного регіону, а в березні 2015р. - до Овідіопольської районної лікарні (т.1 а.с.38-39).

Надаючи висновок про завдання відповідачем моральної шкоди позивачу, судова колегія враховує, що ст.17 Закону № 2011-ХІІ допускає відшкодування військовослужбовцям моральної шкоди у встановленому законом порядку.

Визначаючи розмір моральної шкоди, судова колегія враховує принцип співмірності та вважає можливим визначити її і розмірі 15 000 грн.

Оцінюючи вимоги позивача про стягнення недоплаченого грошового забезпечення, одноразової грошової допомоги при звільненні, винагороди за строк безперервної календарної служби, компенсації за невикористану відпустку, відшкодування моральної шкоди, як частково обґрунтованими, судова колегія вважає, що вимоги про стягнення матеріальної компенсації за невикористані чергові відпустки за 2011-2015 роки, грошової допомоги для оздоровлення за 2011-2015 роки, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань за 2011-2015 роки, не підлягають задоволенню, в зв'язку з чим судом першої інстанції правомірно відмовлено в їх задоволенні.

Так, чинним законодавством України не передбачено виплату матеріальної компенсації за невикористані чергові відпустки, крім відпустки у році звільнення з військової служби.

Судом першої інстанції вірно встановлено, що позивач не звертався із заявами протягом 2011-2015рр. про надання йому грошової допомоги для оздоровлення, та протягом 2012-2015рр про надання матеріальної допомоги для вирішення соціально побутових питань.

З матеріалів справи вбачається, що згідно наказу начальника Південного територіального КЕУ від 28.03.11р. №51 ОСОБА_2 надана матеріальна допомога для вирішення соціально-побутових питань у розмірі 3388,00 грн.(а.с.196), тому в цій частині відсутній предмет спору.

Відтак, відсутні підстави для нарахування позивачу таких виплат та їх стягнення.

Оскільки судом першої інстанції не враховано, що правовідносини з приводу нарахування та виплати позивачу в повному обсязі грошового забезпечення, фактично вирішені при розгляді адміністративної справи № 812/10743/13а, що призвело до невірних висновків про безпідставність вимог про стягнення в більшому розмірі одноразової грошової допомоги при звільненні, грошової компенсації за невикористану відпустку у році звільнення, необґрунтовано зроблені висновки про неможливість стягнення одноразової винагороди за строк безперервної служби, моральної шкоди, відповідно до ст.202 КАС України, постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення позову в цій частині.

Відповідно до ст.94 КАС України, в разі часткового задоволення позову (на 24,75%), з відповідача на користь позивача підлягають стягненню понесені останнім судові витрати пропорційно до частини задоволених позовних вимог. При подачі позову позивачем сплачений судовий збір в розмірі 487,20 грн., тому йому має бути присуджені витрати в розмірі 120,58грн.

Керуючись ст.ст. 195,197,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія,

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.

Постанову Одеського окружного адміністративного суду від 17 листопада 2015 року - скасувати з прийняттям нової постанови про часткове задоволення позову ОСОБА_1 до Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління про визнання дій протиправними, незаконними та стягнення заборгованості і компенсації за моральну шкоду.

Стягнути з Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 24981994) на користь ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) заборгованість по виплаті грошового забезпечення з урахуванням індексації в розмірі 99 820,48 (дев'яносто дев'ять тисяч вісімсот двадцять) грн., грошової допомоги у разі звільнення з військової служби в розмірі 29 858,65 (двадцять дев'ять тисяч вісімсот п'ятдесят вісім) грн., одноразової винагороди за строк безперервної служби в розмірі 3 157,5 (три тисячі сто п'ятдесят сім) грн., компенсації за невикористану відпустку у разі звільнення з військової служби в розмірі 3 025,65 грн. (три тисячі двадцять п'ять), моральної шкоди в розмірі 15 000 грн., а всього 150 861,92 (сто п'ятдесят тисяч вісімсот шістдесят одна) грн.

В решті позову відмовити.

Стягнути з Південно-Східного територіального квартирно-експлуатаційного управління (код ЄДРПОУ 24981994) на користь ОСОБА_1 (ід.код НОМЕР_1) витрати на оплату судового збору в розмірі 120,58 (сто двадцять) грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В. Вербицька

Суддя: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян