Ухвала суду № 57700464, 11.05.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 р.Справа № 820/11985/15Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Дюкарєвої С.В.

Суддів: Жигилія С.П., Перцової Т.С.

за участю: секретаря судового засідання - Мороз Є.В.

представника позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Вельми І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2016р. по справі № 820/11985/15

за позовом ОСОБА_4

до Міністерства оборони України

про визнання протиправними діянь та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач - ОСОБА_4, звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства оборони України в якому просить суд:

- поновити строк звернення до суду з адміністративним позовом;

- визнати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині, про відмову в призначенні одноразової грошової допомоги старшому прапорщику у відставці ОСОБА_4 пункт 152 протоколу № 4 від 16 червня 2014року, протиправним;

- скасувати пункт 152 протоколу № 4 від 16 червня 2014року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується старшого прапорщика у відставці ОСОБА_4;

- зобов'язати Міністерство оборони України(Код ЄДРПОУ 00034022)вчинити дії щодо нарахування та виплатити старшому прапорщику у відставці ОСОБА_4 (ідентифікаційний номер: НОМЕР_1) одноразову грошову допомогу в зв'язку з встановленням інвалідності 11 групи внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби в розмірі 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності, відповідно до Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. N 975, з урахуванням виплаченої раніше суми обов'язкового особистого державного страхування;

- зобов'язати Міністерство оборони України(Код ЄДРПОУ 00034022) як суб'єкта владних повноважень подати протягом десяти днів з дня набрання судового рішення законної сили, звіт про виконання судового рішення, що передбачено ч. 1 ст.267 КАС України.

Ухвалою Чугуївського міського суду Харківської області від 05 квітня 2016 року відмовлено ОСОБА_4 в поновленні строку для звернення до суду.

Адміністративний позов ОСОБА_4 до Міністерства оборони України про визнання протиправними діянь та зобов'язання вчинити певні дії - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись із вказаною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить суд апеляційної інстанції скасувати ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05 квітня 2016 року та направити справу до суду першої інстанції для продовження її розгляду.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції, при прийнятті оскаржуваної ухвали, норм матеріального і процесуального права, зокрема, ст. ст. 99, 100 Кодексу адміністративного судочинства України, п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності баз встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, що призвело до неправильного вирішення питання, а також на доводи та обставини викладені в апеляційній скарзі.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників сторін, перевіривши, в межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що Комісією Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.06.2014 року ОСОБА_4 було відмовлено в призначенні йому одноразової грошової допомоги.

Лист Харківського обласного військового комісаріату від 19.08.2014 року з відомостями щодо висновку Комісії Міністерства оборони України, зі слів представника позивача, ОСОБА_4 отримав 25.08.2014 року, до суду ж позивач звернувся тільки 22.12.2015 року. Як пояснив представник позивача, обґрунтовуючи пропуск строку звернення до суду, ОСОБА_4 з 16.09.2014 року по 30.06.2015 року перебував за межами України.

Приймаючи рішення про залишення адміністративного позову без розгляду, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем пропущено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом, передбачений ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, без поважних причин.

За висновком суду першої інстанції, позивачем не доведено поважність причин пропуску строку звернення до суду, що зумовило застосування судом наслідків пропущення строку звернення до суду, визначених ст.100 КАС України, та відповідно залишення адміністративного позову без розгляду.

Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Дотримання строку звернення з позовом є однією з умов для реалізації права на подання позову у публічно-правових відносинах.

Відповідно до пункту 5 частини першої статті 107 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, чи подано адміністративний позов у строк, установлений законом (якщо адміністративний позов подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до суду, то чи достатньо підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними).

Як свідчать матеріали справи, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом 22.12.2015 року із вимогами щодо визнання протиправним та скасування пункту 152 протоколу № 4 від 16 червня 2014 року засідання Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі ( смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби в частині що стосується старшого прапорщика у відставці ОСОБА_4

Згідно з ч. 2 ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

З наведених вище приписів КАС України випливає, що адміністративний позов може бути поданий у межах строку звернення до адміністративного суду визначеного цим Кодексом або іншими законами, який обчислюється з моменту коли позивач дізнався або повинен був дізнатися про порушення своїх прав.

Наслідки пропуску строку звернення до адміністративного суду визначені у ст. 100 цього Кодексу, за приписами частини 1 якої адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених Кодексом адміністративного судочинства України певних процесуальних дій. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах, а також стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов'язків. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Поважними причинами пропуску строку звернення до суду відповідно до вимог Кодексу адміністративного судочинства України визнаються обставини, які є об'єктивно непереборними та не залежать від волевиявлення сторони і пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій.

Аналіз змісту наведених норм права свідчить про те, що залишення позову без розгляду, у зв'язку з пропуском строку звернення до суду, може мати місце тільки при встановленні обставин щодо початку перебігу строку звернення до суду, зокрема, обставин, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів; та з'ясування причин пропуску цього строку.

Як зазначає позивач у адміністративному позові (а.с. 8), заяві від 22.01.2016 року (а.с. 74) та апеляційній скарзі (а.с. 151), про порушення своїх прав він дізнався на початку вересня 2014 року з листа Харківського обласного військового комісаріату, датованого 19 серпня 2014 року № 13/2/ОГД в якому повідомлено позивача, що розглянувши подані документи, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разу загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 16.06.2014 № 4 п. 152 дійшла до висновку про відмову в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги. Вказує, що для захисту своїх порушених прав в отриманні одноразової грошової допомоги по II групі інвалідності в суді, позивачу була необхідна завірена копія витягу з протоколу № 4 комісії МОУ. Позивач двічі звертався з листами до Директора Департаменту фінансів МОУ та ХОВК де просив, надати завірений витяг пункту 152 протоколу № 4 від 16.06.2014 р. засідання комісії МОУ (додаток № 24 позову), від 17.09.2015р. за № 6103713547366 (додаток № 25 позову). До ХОВК від 05.09.2015р. за № 6100129438980 (додаток № 26 позову). І тільки 05.10.2015р. позивач отримав завірену копію витягу з протоколу від Директора Департаменту фінансів МОУ (додаток № 2). На думку позивача, пропуску строку звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів у позивача не було, оскільки комісія МОУ порушила приписи викладені в абзаці 2 порядку № 975 і не вислала у вересні 2014 р. завірену копію пункту 152 протоколу № 4 від 16.06.2014 р., а тільки надіслала позивачеві 05.10.2015 р.

З наведеного слідує, що позивач пов'язує початок перебігу строку звернення до суду з даним адміністративним позовом саме з моментом отримання копії оскарженого пункту 152 протоколу № 4 від 16.06.2014 р., тобто 05.10.2015 року.

Колегія суддів вважає такі доводи позивача помилковими, оскільки чинним законодавством передбачено, що шестимісячний строк звернення до суду з адміністративним позовом обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як вбачається з листа Харківського обласного військового комісаріату від 19 серпня 2014 року № 13/2/ОГД, ОСОБА_4, у відповідності до вимог п. 13 Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності баз встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975, повідомлено про те, що за результатами розгляду поданих позивачем документів, комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разу загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби дійшла до висновку про відмову в призначенні ОСОБА_4 одноразової грошової допомоги згідно рішення від 16.06.2014 № 4 п. 152. Також заявнику повідомлено підстави та мотиви прийнятого Комісією рішення (а.с. 27).

Таким чином, оскільки про порушення своїх прав позивач дізнався на початку вересня 2014 року, отримавши вищезазначений лист, право на звернення до суду з даним адміністративним позовом виникло у позивача ще у вересні 2014 року, проте ОСОБА_4 звернувся до суду лише в грудні 2015 року, тобто поза межами строку, встановленого частиною 2 статтею 99 Кодексу адміністративного судочинства України.

Слід зазначити, що звернувшись до суду з даним адміністративним позовом у строк, встановлений законодавством, позивач не був позбавлений можливості у відповідності до ч. 2 ст. 106 Кодексу адміністративного судочинства України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, зазначити докази які він не може самостійно надати або звернутись із заявою про забезпечення доказів в порядку ст. 75 КАС України, оскільки позивачу було відомо про порушення своїх прав та яким саме рішенням, як на думку позивача, їх порушено, а тому неможливість отримання протягом тривалого часу копії протоколу від 16.06.2014 № 4 не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.

Згідно ч. 1 ст. 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Однак, позивачем ані до суду ані першої, ані апеляційної інстанцій не було надано належних доказів поважності пропуску строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.

Посилання позивача на те, що він у період з 16.09.2014 по 30.09.2014 знаходився на лікуванні, а з 01.10.2014 по 30.06.2015 - за межами України (а.с. 86, 87), не можуть слугувати належними доказами поважності причин пропуску строку звернення до суду, оскільки враховуючи, що про порушення своїх прав та законних інтересів позивач дізнався у вересні 2014 року, навіть за вирахуванням часу його перебування на лікарняному та за кордоном, ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом після спливу встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України строку - майже через півроку.

Частиною 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини (ч. 2 ст. 8 Кодексу адміністративного судочинства України).

Європейський Суд з прав людини у п. 35 рішення від 12.03.2009 (справа Плахтєєв та Плахтєєва проти України) зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду з позовом щодо його прав та обов'язків. У такій формі в цьому пункті втілено "право на суд", одним з аспектів якого є право доступу до суду (див. рішення у справі "Ґолдер проти Сполученого Королівства" (Golder v. The United Kingdom) від 21 лютого 1975 року, серія А, № 18, сс. 17- 18, пп. 35- 36). Однак це право не є абсолютним. Воно може підлягати законним обмеженням, в тому числі і встановленням строків на звернення до суду за захистом порушених прав (див. рішення у справі "Стаббіґс та інші проти Сполученого Королівства" (Stubbings and Others v. the United Kingdom) від 22 жовтня 1996 року, Reports 1996-IV, с. 1502-3, пп. 51- 52; і у справі "Толстой Милославський проти Сполученого Королівства" (Tolstoy Miloslavsky v. the United Kingdom) від 13 липня 1995 року, серія A, № 316-B, сс. 80- 81, пп. 62- 67).

Отже, враховуючи те, що національним законодавством України встановлені певні обмеження, зокрема, щодо строку звернення до адміністративного суду, про що позивачу мало бути відомо, а також те, що позивач не вказав жодних документально підтверджених, поважних, об'єктивних причин пропуску строку звернення до суду з вказаним позовом, а додані до позову матеріали не свідчать про наявність поважних причин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про відсутність підстав для визнання причин пропуску строку звернення до суду поважними та правомірно залишив позовну заяву ОСОБА_4 без розгляду.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 199 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а ухвалу суду - без змін.

Відповідно до ч.1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову чи ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про залишення позовної заяви без розгляду, правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків рішення суду, а тому підстав для скасування оскарженої ухвали, суд апеляційної інстанції не вбачає.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 199, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.

Ухвалу Чугуївського міського суду Харківської області від 05.04.2016р. по справі № 820/11985/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Дюкарєва С.В.Судді(підпис) (підпис) Жигилій С.П. Перцова Т.С. Повний текст ухвали виготовлений 16.05.2016 р.