Ухвала суду № 57700350, 12.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р. Справа № 495/605/16-а

Категорія: 2.2 Головуючий в 1 інстанції: Мишко В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді -Шеметенко Л.П.судді -Димерлія О.О. судді -Єщенка О.В.

при секретарі - Алексєєвої Т.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Білгород-Дністровської міської ради на постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року по справі за позовом ОСОБА_4 до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И Л А :

У січні 2016 року ОСОБА_4 звернувся до суду з адміністративним позовом до Білгород-Дністровської міської ради Одеської області, в якому просив:

- визнати протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради, як розпорядника публічної інформації, що виявилися у не наданні інформації на запит ОСОБА_4 на отримання публічної інформації зареєстрований за номером 02/62-112 від 15 грудня 2015 року;

- зобов'язати Білгород-Дністровську міську раду, як розпорядника публічної інформації, протягом 5 днів з дня набрання чинності рішення суду, надати відповідь на запит ОСОБА_4 на отримання публічної інформації № 02/62-112 від 15 грудня 2015 року, в якій:

- надати інформацію про перелік нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Білгород-Дністровський;

- надати належним чином завірені копії договорів, за якими нерухоме майно передано в оренду суб'єктам господарської діяльності або фізичним особам;

- надати інформацію про передачу нерухомого майна у господарське відання, оперативне управління, належним чином завірені копії рішень (наказів, розпоряджень) щодо такої передачі;

- надати інформацію щодо бюджетних витрат на утримання нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Білгород-Дністровський, у 2015 році;

- надати належним чином завірену копію плану приватизації комунального нерухомого майна, рішень про його затвердження;

- надати інформацію про виконання плану приватизації у 2015 році комунального нерухомого майна та належним чином завірені копії документів по кожному з приватизованих об'єктів (відповідні рішення, експертні висновки про вартість майна, договори купівлі-продажу);

- стягнути з Білгород-Дністровської міської ради моральну шкоду у розмірі 71172 грн. та вирішити питання щодо розподілу судових витрат.

В обґрунтування поданого позову ОСОБА_4 посилався на те, що 15.12.2015 року він звернувся до Білгород-Дністровської міської ради із запитом про надання публічної інформації, та отримав від відповідача відповідь про те, що копіювання кожного договору, рішень міської ради, на підставі яких укладені договори, експертні висновки про вартість майна охоплюють великий об'єм інформації, а у Білгород-Дністровській міській раді відсутнє необхідне технічне забезпечення для копіювання такої кількості документів, що фактично є порушенням чинного законодавства. На думку позивача, вказані дії відповідача порушують його права та суперечать ст.ст. 3, 13-15, 19-20, 23-24 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року позов ОСОБА_4 задоволено частково.

Визнано протиправними дії Білгород-Дністровської міської ради, як розпорядника публічної інформації, що виявилися у не наданні інформації на запит ОСОБА_4 на отримання публічної інформації, зареєстрований за номером 02/62-112 від 15 грудня 2015 року.

Зобов'язано Білгород-Дністровську міську раду, як розпорядника публічної інформації, протягом 5 днів з дня набрання чинності рішення суду, надати відповідь на запит ОСОБА_4 на отримання публічної інформації № 02/62-112 від 15 грудня 2015 року.

Присудити з місцевого бюджету Білгород-Дністровської міської ради Одеської області на користь ОСОБА_4 судові витрати в розмірі 1102 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з вказаною постановою суду першої інстанції, Білгород-Дністровська міська рада подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просила скасувати оскаржувану постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4

Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

15 грудня 2015 року ОСОБА_4 звернувся до Білгород-Дністровської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, а саме просив надати відомості, щодо нерухомого майна, що належить територіальній громаді міста Білгород-Дністровський, інформацію про передачу нерухомого майна у господарське відання, оперативне управління, належним чином завірені копії рішень (наказів, розпоряджень) щодо такої передачі, інформацію щодо бюджетних витрат на утримання нерухомого майна, яке належить територіальній громаді міста Білгород-Дністровський, у 2015 році, а також з наданням належним чином завірених копій договорів, за якими нерухоме майно передано в оренду суб'єктам господарської діяльності або фізичним особам та копії копію плану приватизації комунального нерухомого майна, рішень про його затвердження (а.с.11).

Не отримавши запитувану інформацію, 24.12.2015 року позивачем на адресу Білгород-Дністровської міської ради було надіслано повторний запит (а.с.12).

24 грудня 2015 року виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради на адресу ОСОБА_4 було надіслано лист № 02/62-112/95, в якому позивача було повідомлено про необхідність уточнити період, якого стосується запитувана інформація. Також повідомлено, що у Білгород-Дністровській міській раді відсутнє необхідне технічне обладнання для копіювання такої кількості документів, у зв'язку з чим просили більш детально повідомити, за який період заявник бажає ознайомитися із вказаними матеріалами та зазначено, що вони всі знаходяться в Управлінні комунальної власності Білгород-Дністровської міської ради.

Окрім цього, у листі зазначено, що прийняті Білгород-Дністровською міською радою рішення, відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднені на офіційному веб-порталі міста Білгород-Дністровський.

Звертаючись з позовом до суду першої інстанції, позивач посилався на те, що розпорядником запитуваної ним інформації є Білгород-Дністровська міська рада, тоді як відповідь на його звернення була надана виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради, який не є розпорядником такої інформації, та лише після направлення ним другого звернення. Позивач посилався те, що відповідачем - Білгород-Дністровською міською радою взагалі не було надано відповіді на його звернення щодо надання публічної інформації, що порушує його права та законні інтереси.

Вирішуючи справу, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач не надав позивачу відповідь на запитувану ним інформацію у спосіб передбачений законодавством, що регулює спірні правовіносини, а тому позовні вимоги в частині визнання неправомірних дій відповідача, а також зобов'язання його вчинити відповідні дії підлягають задоволенню.

Колегія суддів погоджується з виновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про доступ до публічної інформації», публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб'єктами владних повноважень своїх обов'язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб'єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Визначальним для публічної інформації є те, щоб вона була заздалегідь готовим, зафіксованим продуктом, отриманим або створеним лише суб'єктом владних повноважень у процесі виконання своїх обов'язків.

За змістом статті 2 Закону України «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI) метою цього Закону є забезпечення прозорості та відкритості суб'єктів владних повноважень і створення механізмів реалізації права кожного на доступ до публічної інформації.

Статтею 3 Закону № 2939-VI закріплено право запитувача на доступ до публічної інформації, яке згідно із пунктом 1 частини 1 вказаної статті гарантується, зокрема, обов'язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.

За змістом статті 12 Закону № 2939-VI суб'єктами відносин у сфері доступу до публічної інформації є: 1) запитувачі інформації - фізичні, юридичні особи, об'єднання громадян без статусу юридичної особи, крім суб'єктів владних повноважень; 2) розпорядники інформації - суб'єкти, визначені у статті 13 цього Закону; 3) структурний підрозділ або відповідальна особа з питань запитів на інформацію розпорядників інформації.

Згідно ч. 1 ст. 13 Закону № 2939-VI розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб'єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб'єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов'язковими для виконання.

В силу ст. 14 Закону розпорядники інформації зобов'язані, зокрема, мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 у поданому запиті ставив питання про надання інформації про майно, яке знаходиться у комунальній власності територіальної громади міста Білгород-Дністровський, інформації щодо розпорядження вказаним майном, а також щодо бюджетних витрат на утримання вказаного нерухомого майна; інформації про виконання плану приватизації у 2015 році комунального нерухомого майна.

Згідно ст. 25 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» сільські, селищні, міські ради правомочні розглядати і вирішувати питання, віднесені Конституцією України, цим та іншими законами до їх відання. При цьому, ст. 26 Закону встановлено перелік питань, вирішення яких відноситься до виключної компетенції сільських, селищних, міських рад.

Главою 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено повноваження виконавчих органів сільських, селищних, міських рад. При цьому, ст. 29 Закону передбачені повноваження виконавчих органів сільких, селищних, міських рад щодо управління комунальною власністю. Так, до власних (самоврядних) повноважень виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, 1) управління в межах, визначених радою, майном, що належить до комунальної власності відповідних територіальних громад; 4) підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо порядку та умов відчуження комунального майна, проектів місцевих програм приватизації та переліку об'єктів комунальної власності, які не підлягають приватизації; організація виконання цих програм; підготовка і внесення на розгляд ради пропозицій щодо визначення сфер господарської діяльності та переліку об'єктів, які можуть надаватися у концесію, подання раді письмових звітів про хід та результати відчуження комунального майна.

Відповідно до ст. 35 Регламенту Білгород-Дністровської міської ради, затвердженої рішенням Білгород-Дністровської міської ради № 1- VII від 23.11.2015 року міська рада організує свою роботу шляхом вирішення питань, що входять до її компетенції безпосередньо на сесіях або через постійні комісії (тимчасові контрольні), виконавчий комітет, відділи, управління й інші виконавчі органи в межах їх компетенції.

Відповідь на запит ОСОБА_4 від 15.12.2015 року надано виконавчим комітетом Білгород-Дністровської міської ради за підписом міського голови.

З огляду на положення чинного законодавства та враховуючи все вищезазначене, колегія суддів вважає необґрунтованим та безпідставним посилання позивача на те, що відповідь на його запит розпорядником інформації надана не була, оскільки розпорядником інформації в силу вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації» є орган місцевого самоврядування, який відповідно до Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» діє, в тому числі, через утворені ним виконавчі органи.

В свою чергу, відповідно до статті 20 вказаного Закону розпорядник інформації має надати відповідь на запит на інформацію не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

У разі, якщо запит стосується надання великого обсягу інформації або потребує пошуку інформації серед значної кількості даних, розпорядник інформації може продовжити строк розгляду запиту до 20 робочих днів з обґрунтуванням такого продовження. Про продовження строку розпорядник інформації повідомляє запитувача в письмовій формі не пізніше п'яти робочих днів з дня отримання запиту.

В даному випадку, відповідь на запит позивача від 15.12.2015 року датована 24.12.2015 року.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що відповідачем при розгляді запиту позивача були порушені вимоги статті 20 Закону України «Про доступ до публічної інформації» та несвоєчасно надано відповідь на запит.

Згідно ч. 5 ст. 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації» не може бути обмежено доступ до інформації про розпорядження бюджетними коштами, володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно.

Витребувана позивачем інформація містить ознаки публічної інформації, та не може бути обмежена.

Відповідно до частини 1 статті 22 вказаного Закону розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту в таких випадках: 1) розпорядник інформації не володіє і не зобов'язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит; 2) інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону; 3) особа, яка подала запит на інформацію, не оплатила передбачені статтею 21 цього Закону фактичні витрати, пов'язані з копіюванням або друком; 4) не дотримано вимог до запиту на інформацію, передбачених частиною п'ятою статті 19 цього Закону.

З наданої на запит позивача відповіді від 24.12.2015 року № 02/62-112/95 вбачається, що запитувану інформацію ОСОБА_4 не отримав.

При цьому, вказана відповідь не містить відповідної інформації на означені у запиті питання та не зазначає підстави для відмови у її ненаданні відповідно до статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації».

Так, відповідач посилається на те, що запитувана інформація має великий об'єм документів, та у Білгород-Дністровської міської ради відсутнє необхідне технічне забезпечення для копіювання такої кількості документів.

З цього приводу, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» у разі, якщо задоволення запиту на інформацію передбачає виготовлення копій документів обсягом більш як 10 сторінок, запитувач зобов'язаний відшкодувати фактичні витрати на копіювання та друк.

Розмір фактичних витрат визначається відповідним розпорядником на копіювання та друк в межах граничних норм, встановлених Кабінетом Міністрів України. У разі якщо розпорядник інформації не встановив розміру плати за копіювання або друк, інформація надається безкоштовно.

В даному випадку, відповідач не скористався наданим йому у відповідності до положень в порушення ст. 21 Закону України «Про доступ до публічної інформації» правом та не визначив розмір фактичних витрат на копіювання та друк документів, що запитувалися позивачем та не надав розрахунок із зазначенням реквізитів для сплати таких витрат.

При цьому, відсутність можливості здійснити копіювання такої кількості документів, яку витребовував позивач не є підставою для відмови у наданні запитуваної публічної інформації.

Крім того, у відповіді, наданій позивачеві міститься посилання відповідача на те, що прийняті міською радою рішення відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації» оприлюднені на офіційному веб-порталі міста Білгород-Дністровський.

Стаття 5 Закону України «Про доступ до публічної інформації» передбачає, що доступ до інформації забезпечується шляхом: 1) систематичного та оперативного оприлюднення інформації: в офіційних друкованих виданнях; на офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет; на інформаційних стендах; будь-яким іншим способом; 2) надання інформації за запитами на інформацію.

Отже, виконання розпорядником інформації обов'язку щодо оприлюднення публічної інформації не звільняє його від обов'язку надати таку інформацію на запит.

При цьому, за приписами частини 2 статті 22 Закону України «Про доступ до публічної інформації» відповідь розпорядника інформації про те, що інформація може бути одержана запитувачем із загальнодоступних джерел, або відповідь не по суті запиту вважається неправомірною відмовою в наданні інформації.

Викладені у відповіді обставини не можуть бути підставою для ненадання запитуваної позивачем інформації.

Таким чином, колегія суддів вважає, що відповідачем, у порушення вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації», не було надано ОСОБА_4 публічну інформацію на його запит від 15.12.2015 року та необґрунтовано відмовлено у її ненаданні, чим порушено права позивача.

З огляду на зазначене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо часткової обгрунтованості заявлених позовних вимог та їх задоволення.

Стосовно позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, колегія суддів зазначає нгаступне.

В силу статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Статтею 1173 Цивільного кодексу України визначено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Згідно з пунктом 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Таким чином, розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

В даному випадку позивач не вказав, до якої саме шкоди призвели дії відповідача, не надав жодного доказу та не довів, що існує причинно-наслідковий зв'язок між моральними стражданнями та діями відповідача, не доведено, що саме дії відповідача призвели до заподіяння моральних страждань позивачу.

З огляду на викладене, вимоги позивача про стягнення з відповідача на його користь моральної шкоди у розмірі 71172 грн. задоволенню не підлягають.

Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції правильно застосовані норми матеріального та процесуального права, вірно встановлено фактичні обставини справи та дана правова оцінка, а наведені в апеляційній скарзі доводи не дають підстав для висновку про незаконність чи необґрунтованість судового рішення.

За таких обставин підстав для скасування постанови суду першої інстанції та задоволення апеляційної скарги не вбачається.

Керуючись ст.ст. 195, 196; п.1 ч.1 ст. 198; ст. 200; п.1 ч.1 ст. 205; ст. 206; ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Білгород-Дністровської міської ради - залишити без задоволення.

Постанову Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 24 лютого 2016 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після її проголошення, та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Повний текст судового рішення виготовлено 16 травня 2016 року.

Головуючий: Л.П. Шеметенко Суддя: О.О. Димерлій Суддя: О.В. Єщенко