Ухвала суду № 57700198, 11.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

11 травня 2016 рокусправа № 808/5905/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Баранник Н.П.

суддів: Суховарова А.В. Щербака А.А.

за участю секретаря судового засідання: Спірічева Я.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 808/5905/15 за позовом ОСОБА_1 до Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Запоріжжя Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області (далі - відповідач) від 30.06.2015 року №4706-15.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовлено.

Позивач не погодився із рішенням суду першої інстанції та подав апеляційну скаргу. В скарзі, посилаючись на невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні вказав, що суд повно встановив обставини справи, прийняв законне і обґрунтоване рішення, і підстави для його скасування відсутні. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

Позивач про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги був повідомлений у встановленому порядку, в судове засідання не з'явився.

Заслухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 11 квітня 2014 року між позивачем (орендар) та Запорізькою міською радою (орендодавець) було укладено договір оренди землі, відповідно до якого орендарю передається в оренду земельна ділянка площею 0,5469га по вул.8 Березня, 55а у м. Запоріжжі. Нормативна грошова оцінка землі в цінах 2014 року становить 4911982,35грн..

За умовами договору, орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 147359грн. 46 коп. на рік, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2014 року. Пунктом 13 Договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Згідно із витягом, нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 4911982,35грн., коефіцієнт функціонального використання 2,5.

20.02.2015 Департаментом архітектури та містобудування Запорізької міської ради зареєстровані «Містобудівні умови та обмеження» забудови земельної ділянки, а саме, реконструкції нежитлових приміщень по вул. 8 Березня 55,а у м. Запоріжжі.

13.07.2015 Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Запорізькій області зареєстровано декларацію про початок будівельних робіт, а саме: реконструкції нежитлових приміщень по вул. 8 Березня 55,а у м. Запоріжжі.

30.06.2015 відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення №4706-15, яким позивачу визначено до сплати орендну плату у розмірі 184051,97грн.

Позивач із розрахунком зобов'язань, визначених податковим органом, не погодився. Вважає, що оскільки ним розпочато будівництво на земельній ділянці, то має бути застосований коефіцієнт функціонального використання 0,5, а не 2,5, який застосовано при нарахуванні зобов'язання податковою інспекцією.

Вважаючи податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся до суду з вимогами про його скасування.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, який відмовив позивачу у задоволенні позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно п.п. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності.

Статтею 269 ПК України визначено, що платниками податку є: власники земельних ділянок, земельних часток (паїв); землекористувачі.

Відповідно до п. 271.1 ст. 271 ПК України базою оподаткування є: нормативна грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням коефіцієнта індексації, визначеного відповідно до порядку, встановленого цим розділом; площа земельних ділянок, нормативну грошову оцінку яких не проведено.

З матеріалів справи вбачається, що умовами укладеного позивачем із Запорізькою міською радою договору оренди землі (п.12) передбачено, що орендна плата вноситься орендарем у грошовій формі у розмірі 147359грн.46 коп. на рік, що складає трикратний розмір земельного податку в цінах 2014 року. Пунктом 13 цього договору встановлено, що обчислення розміру орендної плати здійснюється з урахуванням цільового призначення та коефіцієнтів індексації.

Згідно витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земель від 10.02.2014 №1252/05/07, нормативна оцінка земельної ділянки складає 4911982,35грн на 2014 рік. У витягу визначено категорію землі за функцією використання як землі комерційного використання. Витяг є невід'ємною частиною договору оренди землі, орендна плата розрахована на підставі вказаної у витягу грошової оцінки земельної ділянки.

Позивач стверджує, що оскільки на орендованій земельній ділянці проводяться будівельні роботи, коефіцієнт функціонального використання дорівнює 0,5.

В даному випадку суд обґрунтовано не прийняв доводи позивача, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1,2 ст.21 Закону України «Про оренду землі», орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Податковий орган наділений повноваженнями зі здійснення контролю за додержанням податкового законодавства, правильністю обчислення, повнотою і своєчасністю сплати до бюджетів податків, установлених законодавством, проте ініціативою вносити зміни в договори оренди землі наділена одна зі сторін цих договорів, тобто, в даному випадку, Запорізька міська рада - орган місцевого самоврядування, через яку відповідною територіальною громадою реалізовано право на передані в оренду земельні ділянки, що знаходяться у комунальній власності.

У відповідності до правової позиції Верховного Суду України, яка викладена у постанові від 11.06.2013 року по справі № 21-443а12 (номер у ЄДРСР 32532892), договір оренди землі є цивільно-правовим, а отже, йому притаманні такі ознаки, як свобода договору, обов'язковість його виконання сторонами тощо. Суб'єкт владних повноважень, який не є учасником договору, не може здійснювати владні управлінські функції шляхом втручання у відносини сторін договору, але має право контролювати належність виконання договору та відповідність його умов чинному законодавству України, зокрема стежити, щоб такі умови не суперечили інтересам суспільства. Якщо ж договір пов'язаний зі сплатою податків і, на думку суб'єкта владних повноважень, спрямований на ухилення від їх сплати, останній, за допомогою адміністративних заходів, уповноважений відновити публічний порядок.

Зміна орендарем функціонального призначення земельної ділянки є підставою для перегляду встановленого розміру орендної плати шляхом внесення відповідних змін до договору оренди землі його учасниками.

Судом встановлено, що між позивачем та Запорізькою міською радою додаткової угоди про внесення змін стосовно розміру орендної плати за землю, з огляду на проведення будівельних робіт, не укладалось.

Фактичне проведення будівельних робіт на орендованій земельній ділянці, без внесення відповідних змін до умов договору стосовно орендної плати, не надає позивачу права самостійно, без згоди орендодавця, змінювати категорію земель за функцією використання з 2,5 на 0,5.

Оскільки сторони договору у розрахунку розміру орендної плати, який є невід'ємною частиною договору, визначили категорію земельної ділянки як «землі комерційного використання» та застосували коефіцієнт 2,5 до ставки земельного податку, а також те, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є саме договір оренди такої земельної ділянки, суд дійшов вірного висновку, що позивач повинен сплачувати орендну плату за землю у відповідності до умов договору оренди землі.

З огляду на викладене, відповідач правомірно визначив позивачу суму орендної плати у розмірі 184051,97грн.. Підстави для задоволення позовних вимог та скасування оскарженого податкового повідомлення-рішення відсутні.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, і підстави для його скасування відсутні.

Керуючись п.1 ч.1 ст.198, ст.ст. 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 06 жовтня 2015 року у справі № 808/5905/15 - залишити без змін.

Ухвала Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в порядку та строки, визначені ст. 212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст ухвали виготовлено 12.05.2016р..

Головуючий: Н.П. Баранник

Суддя: А.В. Суховаров

Суддя: А.А. Щербак