Ухвала суду № 57700122, 12.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року

справа № 808/2857/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Чередниченко В.Є.,

суддів: Коршуна А.О., Панченко О.М.,

за участю секретаря судового засідання: Яковенко О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську адміністративну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоспецмонтаж» на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі №808/2857/15 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоспецмонтаж» до Запорізької об’єднаної Державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Променергоспецмонтаж» (далі – ТОВ «Променергоспецмонтаж») 28 травня 2015 року звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції в Орджонікідзевському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, правонаступником якої є Запорізька об’єднана Державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Запорізькій області, згідно з яким просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000142213 від 19 грудня 2014 року та №0000122202 від 06 квітня 2015 року.

В обґрунтування своїх вимог позивач зазначає, що вказані податкові повідомлення-рішення повинні бути скасовані, оскільки висновки відповідача, щодо нереальності господарських операцій позивача з ТОВ «Білдінг Інвест Плюс», викладені в акті №145/08-29-22-1308/36358862 від 28 листопада 2014 року (далі – акт перевірки) на підставі якого їх було прийнято є безпідставним та необґрунтованим.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у задоволенні адміністративний позову відмовлено повністю.

Постанова суду мотивована тим, що відповідачем доведена правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції позивач оскаржив її до апеляційного суду з підстав порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою позов задовольнити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що ним надано до перевірки всі первинні документи, які підтверджують реальність проведення спірних господарських операцій з ТОВ «Білдінг Інвест Плюс».

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників позивача які підтримали доводи апеляційної скарги та зазначили, що документи в підтвердження товарності спірних господарських операцій не було надано суду першої інстанції у зв’язку з неналежними діями попереднього представника підприємства, заслухавши представника відповідача яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги та заперечень на неї, дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та знайшло підтвердження під час розгляду апеляційної скарги, що відповідачем було проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ «Променергоспецмонтаж» з питання дотримання вимог податкового законодавства з податку на додану вартість при здійсненні фінансово-господарських операцій, їх реальності та відображення в обліку по взаємовідносинам з ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» за період липень, серпень, вересень 2014 року.

За результатами вказаної перевірки відповідачем складено акт №145/08-29-22-1308/36358862 від 28 листопада 2014 року, в якому зроблено висновок про порушення позивачем п.14.1.36, п.14.1.181 ст.14, п.44.1 п.44.3, пп.44.6 ст.44, п.198.3, п.198.6 ст.198, п.200.1 ст.200, ст.201 Податкового кодексу України, Наказу №678 від 13 листопада 2013 року «Про затвердження форм та Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість», в результаті чого завищено податковий кредит за липень 2014 року на суму 131355,00 грн., серпень 2014 року на суму 9707,00 грн., вересень 2014 року на суму 9000,00 грн., що призвело до:

- заниження позитивного значення різниці між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту з податку на додану вартість за липень 2014 року на суму 131355,00 грн., серпень 2014 року на суму 9707,00 грн., жовтень 2014 року на суму 9000,00 грн.;

- заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду за липень 2014 року на суму 131355,00 грн., серпень 2014 року на суму 9707,00 грн., жовтень 2014 року на суму 9000,00 грн. (т. 1 а.с.17-22).

Податкове зобов’язання з податку на додану вартість (основний платіж), визначене відповідачем у зв’язку із включенням позивачем до складу податкового кредиту за липень-вересень податку на додану вартість за податковими накладними виписаними ТОВ «Білдінг Івест Плюс».

Згідно з актом перевірки відповідач вважає, що вказані податкові накладні виписані за господарськими операціями, які здійснені позивачем на підставі нереальних правочинів з ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» , без мети реального настання правових наслідків.

В акті перевірки посилається на висновки акта №2642/26-55-22-10/39162113 від 01 вересня 2014 року про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» з питань підтвердження господарських відносин із платниками податків за липень 2014 року.

На підставі акта перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення №0000142213 від 19 грудня 2014 року, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за основним платежем податок додану вартість у розмірі 141062,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35265,50 грн. (т.1 а.с.24).

Рішенням Головного управління Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 26 березня 2015 року №2166/7/0801-100413 вищевказане податкове повідомлення-рішення залишено без змін та збільшено на 25235,50 грн. суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями згідно з п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.. (т.1 а.с.31-33).

За результатами розгляду первинної скарги та на підставі акта перевірки відповідачем складено податкове повідомлення-рішення від 19 грудня 2014 року №000014221, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 35262,50 грн. (т.1 а.с.25).

Рішенням Державної фіскальної служби у Запорізькій області від 28 квітня 2015 року №9036/6/99-9910-01-01-15 вищевказані податкові повідомлення-рішення залишено без змін. (т.1 а.с.34-35).

Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень відповідача є предметом спору переданого на вирішення суду.

Вирішуючи спірні відносини між сторонами та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем доведено нереальність здійснення позивачем спірних господарських операцій.

Колегія суддів, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права при винесенні оскарженої постанови, виходить з наступного.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового Кодексу України (далі - ПК України) податковий кредит визначено як суму, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового періоду), визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до пункту 198.1 статті 198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг, дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з пунктом 198.3 статті 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

- придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

- придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Відповідно до пункту 198.6 статті 198 ПК України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу).

Згідно з пунктом 201.8 статті 201 ПК України право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку в порядку, передбаченому статтею 183 цього Кодексу.

Податкова накладна, відповідно до абзацу першого п. 201.10 ст. 201 ПК України, видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Таким чином, вказаними нормами права визначено підстави за яких платник податків має право на віднесення сплачених сум ПДВ, у вартості товарів/послуг, до складу податкового кредиту підприємства. До таких підстав віднесено: наявність господарської операції, понесення витрат, у зв'язку з господарською діяльністю платника, сплата податку на додану вартість у вартості товарів/послуг, факт сплати податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними податковими накладними.

Згідно зі статтею 1 Закону України від 16.07.99 N 996-XIV «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Тобто, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Як встановлено судом апеляційної інстанції, позивач у межах своєї господарської діяльності уклав у письмовій формі договори підряду з ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» про надання послуг:

- №01/07/2014 від 01 липня 2014 року з інформаційно-консультаційних послуг по веденню господарської діяльності (т.1 а.с.38-39);

- №02/07/2014 від 02 липня 2014 року з виконання монтажних робіт з силового електроустаткування НТА-4, електроосвітленню і кабельних тунелях на об'єкті: ЦХП-1, реконструкції травильного відділення з перекладом на солянокислотное травлення на ПАТ «Запоріжсталь» (т.1 а.с.40-41);

- №03/07/2014 від 03 липня 2014 року з виконання відновлювального ремонту ДП-4 на ПАТ «Запоріжсталь» (т.1 а.с.42-43);

- №04/07/2014 від 04 липня 2014 року з виконання реконструкції системи опалення АБК «ТОВ «Єлектромонтаж» по вул. Антенна, 8 (т.1 а.с.44-45);

- 07/07/2014 від 07 липня 2014 року з виконання технічного обслуговування гравійних фільтрів ОЦОССНКЩС з очищенням вертикальних відстійників на об'єкті ПАТ «Дніпроспецсталь» (т.1 а.с.46-47).

Таким чином, позивачем залучено ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» в якості субпідрядника, з метою виконання підрядних робіт за укладеними позивачем з ТОВ «МНУ-34», ТОВ «ЗСМУ» договорами підряду, за умовами яких позивач прийняв на себе зобов’язання виконати роботи з технічного обслуговування гравійних фільтрів ОЦОССНКЩС з очищенням вертикальних відстійників на об'єкті ПАТ «Дніпроспецсталь», будівельно-монтажних та пусконалагоджувальних роботи.

ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» виписано позивачу податкові накладні за липень 2012 року, в кількості які відповідають вимогам ст.201 Податкового кодексу України (т.1 а.с.48-73).

В підтвердження виконання послуг за договором №01/07/2014 від 01 липня 2014 року позивачем надані суду акти № 31/07 від 31.07.2014 на суму 36000,00 грн. та № 32/07 від 31.07.2014 на суму 54000,00 грн. в яких зазначено, що виконавець здійснював консультування позивача (т.1 а.с.75,76). Проте, крім такої вказівки, вказані акти не містять даних відносно того, в який час та в якій формі було надано такі послуги, хто саме з працівників ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» їх надав, а з працівників позивача отримав. Таким чином на думку суду вказані акти є формально складеними та не свідчать про фактичне виконання договірних зобов’язань. Інших доказів в спростування доводів відповідача щодо безтоварності спірної господарської операції по наданню послуг позивачем суду надано не було.

Крім того, суд першої інстанції враховуючи негативні відповіді ПАТ «Запоріжсталь», та ПАТ «Днепроспецсталь» щодо наявності звернень позивача у 2014 році до вказаних товариств із проханням допустити на територію будівництва (реконструкції) працівників ТОВ «Білдніг Інвест Плюс» (т.1 а.с.225), дійшов обґрунтованого висновку про те, що оформлення перепусток для осіб які виконували договірні роботи відбулось не для працівників ТОВ «Білдніг Інвест Плюс». Отже під час судового розгляду справи по суті не знайшли свого підтвердження обставини допуску працівників ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» на території підприємств, де за спірними угодами виконувались підрядні роботи.

Суд апеляційної інстанції вважає такими, що не спростовують зазначені висновки доводи позивача в апеляційній скарзі про видачу вказаних пропусків як на працівників ТОВ «Променергоспецмонтаж» у зв’язку з обмеженими строками, оскільки доказів того, що строки видачі пропусків саме працівникам ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» порівнянно з працівниками ТОВ «Променергоспецмонтаж» є більшими, позивачем суду надано не було.

При цьому, суд першої інстанції обґрунтовано звернув увагу на те, що ДПІ у Печерському районі ГУ Міндоходів у м. Київ в акті від 01.09.2014 № 2642/26-55-22-10/39162113 вказало на те, що ТОВ «Білдінг Інвест Плюс» не має трудових ресурсів необхідних для здійснення фінансово-господарської діяльності товариства.

Також суд першої інстанції аналізуючи зміст актів виконаних підрядних робіт складених за договорами, укладеними позивачем з ТОВ «Білдніг Інвест Плюс» обґрунтовано встановив, що всі вони складені однією датою, містять перелік робіт, які ідентифікувати в межах укладених договорів не має можливості,оскільки ані кошториси, ані довідки про вартість виконаних робіт сторонами за угодами не складались. Суду також не надані будь-які розрахункові документи по спірним господарським договорам (виставлені рахунки, платіжні доручення, банківські виписки тощо).

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що зміст наданих та оглянутих судом документів лише формально відтворює предмет договорів, але не містить жодних конкретних видів робіт та строків їх виконання, що свідчить про неможливість визначення змісту та обсягу конкретної господарської операції.

Щодо доводів позивача в апеляційній скарзі про не надання до перевірки витребуваних документів, так як «вважав безпідставним призначення самої перевірки, а запит про витребування документів таким, що складений з порушенням законодавства» суд апеляційної інстанції зазначає, що відповідно до п.44.6 ст.44 ПК України у разі якщо до закінчення перевірки або у терміни, визначені в абзаці другому пункту 44.7 цієї статті платник податків не надає посадовим особам органу державної податкової служби, які проводять перевірку, документи (незалежно від причин такого ненадання, крім випадків виїмки документів або іншого вилучення правоохоронними органами), що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення такої звітності.

Якщо платник податків після закінчення перевірки та до прийняття рішення контролюючим органом за результатами такої перевірки надає документи, що підтверджують показники, відображені таким платником податків у податковій звітності, не надані під час перевірки (у випадках, передбачених абзацами другим і четвертим пункту 44.7 цієї статті), такі документи повинні бути враховані контролюючим органом під час розгляду ним питання про прийняття рішення.

В абзаці другому пункту 44.7 ст.44 ПК України передбачено, що протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта перевірки платник податків має право надати до контролюючого органу, що призначив перевірку, документи, визначені в акті перевірки як відсутні.

Зміст цих правових норм свідчить, що обов'язок контролюючого органу здійснювати перевірку на підставі первинних документів кореспондується з обов'язком платника податків зберігати такі первинні документи та надавати їх при перевірці. Не надання таких документів нормами пункту 44.6 ст.44 ПК прирівнюється до їх відсутності.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, акт перевірки позивачем отримано 03 грудня 2014 року.

Однак, позивач не скористався наданим йому правом надання відповідачу первинних документів, які підтверджують реальність спірних господарських операцій у строки встановлені п. 44.6, 44.7 ст. 47 Податкового Кодексу України.

Таким чином, відповідно до положень п. 44.6. ст. 44 ПК України вважається, що такі документи були відсутні у такого платника податків на час складення податкової звітності у якій позивач відобразив у складі податкового кредиту спірні суми ПДВ.

Отже, у разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону, а тому, враховуючи, що позивачем не було доведено факту отримання від контрагентів послуг, а також відсутність документів під час проведення податковим органом перевірки, чи визнання протиправним запиту відповідача, колегія суддів приходить до висновку про відсутність у ТОВ «Променергоспецмонтаж» правових підстав для формування податкового кредиту за наслідкам відносин з контрагентами вказаними в акті перевірки.

Таким чином, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що відповідачем в акті перевірки, який став підставою для прийняття спірних податкових повідомлень - рішень, наведено обставин, які свідчать про порушення позивачем вимог Податкового кодексу України.

На підставі зазначеного, суд апеляційної інстанції вважає, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи об'єктивно, повно та всебічно дослідив обставини, які мають суттєве значення для вирішення справи, дав їм правильну юридичну оцінку і ухвалив законне, обґрунтоване рішення без порушень норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, тому постанову суду першої інстанції у цій справі необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Керуючись: пунктом 1 частини 1 статті 198, статтями 205, 206 КАС України, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Променергоспецмонтаж» - залишити без задоволення, а постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 16 вересня 2015 року у справі №808/2857/15 - без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений 13 травня 2016 року.

Головуючий В.Є. Чередниченко

Суддя: А.О. Коршун

Суддя: О.М. Панченко