Ухвала суду № 57700099, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2016 рокусправа № 808/4854/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Дадим Ю.М.

суддів: Богданенка І.Ю. Уханенка С.А.

за участю секретаря судового засідання: Сколишева О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпропетровську апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року у справі №808/4854/15 за адміністративним позовом торгівельно-промислової транснаціональної корпорації «Кераміст» до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Торгівельно-промислова транснаціональна корпорація «Кераміст» звернулась до суду з адміністративним позовом до державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області про визнання протиправним та скасування рішення Відповідача №5834/10/10-017 від 28.04.2015 року «Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу».

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року адміністративний позов було задоволено. Визнано протиправним та скасовано рішення податкового органу №5834/10/10-017 від 28.04.2015 року «Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу».

Державна податкова інспекція у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області, не погодившись з рішенням адміністративного суду першої інстанції, посилаючись на порушення ним норм матеріального та процесуального права, звернулось з апеляційною скаргою, в якій просить постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року скасувати та прийняти нове рішення, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що посадовими особами відповідача була проведена позапланова виїзна перевірка позивача з питання нарахування від'ємного значення з податку на додану вартість, яке становить більше 100 тис.грн. за липень 2013, результати якої оформлено актом перевірки від 08.11.2013 № 1361/08-28-15-03/13620827.

Вказаною перевіркою встановлено, що позивач за період з 01.07.2013 року по 31.07.2013 року завищив податковий кредит на загальну суму 2523009 грн.

На підставі вказаних висновків, 22.11.2013 податковий органу прийняв податкове повідомлення-рішення № 0003811503, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 2523009 грн.

14.04.2015 позивач звернувся до податкового органу з заявою про намір досягнення податкового компромісу, до якої додано додаток № 54/К від 14.04.2015, уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9067400545), яким було визначено суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за січень 2014 року, яка дорівнює 2323451 грн., та визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за процедурою податкового компромісу, яка складає 116173 грн. (5% суми заниження податкового зобов'язання). Також до заяви додавався перелік (опис) операцій, щодо яких здійснено уточнення показників податкової декларації для застосування процедури податкового компромісу.

Рішенням ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 року "Про розгляд заяви про намір досягнення податкового компромісу" позивачу було відмовлено в застосуванні процедури податкового компромісу.

Зазначене рішення було обґрунтовано невідповідністю порядку заповнення уточнюючого розрахунку Методичним рекомендаціями щодо особливостей уточнення податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та податку на додану вартість у разі застосування податкового компромісу, затвердженій Наказом ДФС України від 17 січня 2015 року № 13 (далі - Методичні рекомендації № 13), а також тим, що предметом податкового компромісу не може бути від'ємне значення.

Не погодившись з обґрунтованістю зазначеного рішення, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку.

Рішенням про результати розгляду первинної скарги від 04.06.2015 року № 2427/10/08-01-15-01-10 ГУ ДФС у Запорізькій області. Залишеної без змін рішенням ДФС України від 03.07.2015 року № 13842/6-99-99-22-04-01-15 в задоволенні скарги було відмовлено.

Вважаючи протиправними висновки податкового органу, викладені в рішенні № 5834/10/10-017 від 28.04.2015 року, Позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.

Вирішуючи спір між сторонами та задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що податковий орган при винесенні оскаржуваного рішення не діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені чинним законодавством.

Суд апеляційної інстанції погоджується з зазначеними висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до п.1 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, податковий компроміс - це режим звільнення від юридичної відповідальності платників податків та/або їх посадових (службових) осіб за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року з урахуванням строків давності, встановлених статтею 102 цього Кодексу. Платник податків, який вирішив скористатися процедурою податкового компромісу, під час дії податкового компромісу за такі податкові періоди має право подати відповідні уточнюючі розрахунки податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість, в яких визначає суму завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств та/або суму завищення податкового кредиту з податку на додану вартість.

Приписами п.2 підрозділу 9-2 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України, сума заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість сплачується в розмірі 5 відсотків такої суми. При цьому 95 відсотків суми заниженого податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість вважаються погашеними, штрафні санкції не застосовуються, пеня не нараховується. Сума погашеного податкового зобов'язання з податку на прибуток та/або податку на додану вартість в розмірі 95 відсотків внаслідок застосування податкового компромісу не враховується для визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток підприємств.

Згідно з п.11. Податковий компроміс з урахуванням строків давності відповідно до статті 102 цього Кодексу застосовується до правовідносин, що виникли до 1 квітня 2014 року, та поширюється виключно на податкові зобов'язання з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість незалежно від того, проводилися перевірки контролюючих органів чи ні за такі періоди.

Зі змісту зазначених правових норм вбачається, що податковий компроміс має наслідком звільнення платника податків від юридичної відповідальності за заниження податкових зобов'язань з податку на прибуток підприємств та/або податку на додану вартість за будь-які податкові періоди до 1 квітня 2014 року шляхом встановлення податкового зобов'язання в розмірі 5 відсотків від суми заниженого податкового зобов'язання та погашенням решти 95 відсотків.

Як свідчать встановлені обставини справи, у січні 2014 року позивачем було укладено договори купівлі-продажу належних позивачу на праві власності нежитлових приміщень, розташованих в житловому будинку за адресою: АР Крим, м. Ялта, вул. К. Маркса, 18А, які були оподатковані за звичайною ставкою та мали наслідком виникнення у позивача у звітному періоді податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 2691653,00 грн.

При цьому, при розрахунку розміру податкового зобов'язання належного до сплати, Позивач скористався від'ємним значенням різниці між сумою податкових зобов'язань та податкового кредиту попередніх податкових періодів, зокрема липня 2013 року, який у загальній сумі становив 2891211,00 грн., у зв'язку з чим, у останнього не виникло податкових зобов'язань з податку на додану вартість за декларацією з ПДВ за січень 2014 року.

Однак, у зв'язку з не підтвердженням права на податковий кредит за декларацією за липень 2013 року, податковим органом було прийнято податкове повідомлення-рішення № 0003811503 від 22.11.2013 року та зменшено суму від'ємного значення на 2523009.00 грн., що мало наслідком збільшення суми податкового зобов'язання за січень 2014 року.

Зазначена обставина стала підставою для звернення Позивача до податкового органу з заявою про досягнення податкового компромісу, до якої був доданий уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок (реєстраційний №9067400545), яким було визначено суму заниження податкового зобов'язання з податку на додану вартість за податковою декларацією з ПДВ за січень 2014 року, яка дорівнює 2323451 грн., та визначено суму податку на додану вартість, яка підлягає сплаті за процедурою податкового компромісу, яка складає 116173 грн. (5% суми заниження податкового зобов'язання).

Отже, в даному випадку, предметом податкового компромісу виступає сума заниженого, за рахунок від'ємного значення, податкового зобов'язання з податку на додану вартість.

Між тим, податковим орган в апеляційній скарзі зазначає, що норми податкового кодексу України розмежовують поняття податкового зобов'язання та поняття від'ємного значення з ПДВ, оскільки податкові зобов'язання - це кошти, які підлягають сплаті до бюджету та не охоплюють поняття від'ємного значення об'єкту оподаткування податку на додану вартість. На підставі зазначеного, Відповідач дійшов висновку, що предметом податкового компромісу не можуть бути суми від'ємного значення з ПДВ.

При цьому, суд апеляційної інстанції зауважує, що від'ємне значення за своєю правовою природою є позитивним залишком різниці суми податкового кредиту від суми податкового зобов'язання відповідного періоду, яка може бути використана в подальшому для зменшення суми податкових зобов'язань за наступні періоди. Тобто, сформована сума від'ємного значення має безпосередній плив на податкові зобов'язання платника податків, що свідчить про їх пов'язаність.

Отже, висновки податкового органу стосовно відсутності підстав для застосування податкового компромісу до правовідносин, предметом яких виступає завищення суми від'ємного значення з податку на додану вартість є хибними та такими, що суперечать вимогам матеріального права, що в свою чергу свідчить про протиправність рішення №5834/10/10-017 від 28.04.2015 року.

Окрім того, як було встановлено судом, після отримання зазначеного рішення, Позивач оскаржив його в адміністративному порядку, зокрема до Державної фіскальної служби України.

Відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України, рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Згідно п. 56.8 ст. 56 ПК України контролюючий орган, який розглядає скаргу платника податків, зобов'язаний прийняти вмотивоване рішення та надіслати його протягом 20 календарних днів, наступних за днем отримання скарги, на адресу платника податків поштою з повідомленням про вручення або надати йому під розписку.

Приписами п.56.9 ст.56 Податкового кодексу України визначено, що керівник (його заступник або інша уповноважена посадова особа) відповідного контролюючого органу може прийняти рішення про продовження строку розгляду скарги платника податків понад 20-денний строк, визначений у пункті 56.8 цієї статті, але не більше 60 календарних днів, та письмово повідомити про це платника податків до закінчення строку, визначеного у пункті 56.8 цієї статті.

Якщо вмотивоване рішення за скаргою платника податків не надсилається платнику податків протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника (його заступника або іншої уповноваженої посадової особи), така скарга вважається повністю задоволеною на користь платника податків з дня, наступного за останнім днем зазначених строків.

Отже, приписи чинного податкового законодавства встановлюють можливість задоволення скарги платника податків за умови не надіслання податковим органом вмотивованого рішення на скаргу протягом 20-денного строку або протягом строку, продовженого за рішенням керівника.

Як вбачається з матеріалів справи, скарга Позивача на рішення №5834/10/10-017 від 28.04.2015 року була отримана Державною фіскальною службою України 15.06.2015 року.

Отже, починаючи з 16.06.2015 року почав обраховуватися двадцятиденний строк на надання вмотивованої відповіді, який відповідно закінчувався 06.07.2015 року, оскільки 05.07.2015 року припадало на неділю.

Між тим, як вбачається з наданого до суду конверту, яким Позивачу була надіслана відповідь на скаргу, він був направлений 07.07.2015 року, тобто з пропуском встановленого двадцятиденного строку, що за приписами чинного законодавства свідчить про задоволення скарги Позивача.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даному випадку, Відповідачем не було надано до суду додаткових доказів та пояснень, які б спростовували висновки суду першої інстанції та свідчили про необхідність скасування його рішення.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції стосовно обґрунтованості задоволення позовних вимог.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що оскаржувана постанова Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року є обґрунтованою та законною, а підстави для її скасування відсутні.

На підставі наведеного, керуючись, ч.3 ст.160, ст. 196, ст. 198, ст. 200, ст. 205, ст. 206 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя Головного управління ДФС у Запорізькій області - залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 19.10.2015 року у справі №808/4854/15 - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом 20 днів шляхом подання касаційної скарги.

Головуючий: Ю.М. Дадим

Суддя: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко