Ухвала суду № 57699997, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

10 травня 2016 року

справа № 808/8279/15

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Богданенка І.Ю.,

суддів: Уханенка С.А. Дадим Ю.М. ,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу Київської митниці ДФС

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року

у справі №808/8279/15

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон»

до Київської митниці ДФС

про визнання протиправними та скасування рішення і картки відмови,–

ВСТАНОВИВ:

У жовтні 2015 року товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» звернулося у Запорізький окружний адміністративний суд з позовом до Київської митниці ДФС про визнання протиправними та скасування рішення про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2015 року №125110011/2015/010077/2 та картки відмови у митному оформленні товарів від 16 червня 2015 року №125110011/2015/00100.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено. Визнано протиправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2015 року №125110011/2015/010077/2 та картку відмови у митному оформленні товарів від 16 червня 2015 року №125110011/2015/00100.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, Київська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувану постанову та ухвалити нову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду першої інстанції, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що між товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» та Пелагос П/Ф (Фарерські острови) укладено контракт від 30 квітня 2015 року №188F/2015Р на поставку свіжозамороженої або охолодженої риби різних видів та морепродуктів (за асортиментом, кількістю, вартістю та на умовах визначених сторонами і зазначених в інвойсах на кожну партію товару), за умовами якого позивачем придбано товар (морожена скумбрія ціла). Товар постачався за ціною 1,125 доларів США за кг, на умовах FСА м. Клайпеда, Литва.

Для здійснення митного контролю та митного оформлення товару товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» подана митна декларація від 16 червня 2015 року №125110011/2015/008054, відповідно до якої позивачем митна вартість товару визначена за методом №1 – за ціною договору (основний метод). Рівень заявленої митної вартості товару становить 470978,06 грн. (тобто 24,17 грн. або 1,15 доларів США за 1 кг). При цьому, митна вартість згідно з частиною 10 статті 58 Митного кодексу України включає вартість товару згідно рахунків – 461978,07 грн. (21937,50 доларів США х 21,058829 курс), та вартість витрат на транспортування товарів до місця ввезення на митну територію України – 9000,00 грн., інших витрат які підлягають включенню в митну вартість товару, у позивача не було.

Разом із митною декларацією, позивачем надані наступні документи: контракт №188F/2015Р від 30 квітня 2015 року; інвойс від 05 червня 2015 року; калькуляцію постачальника; прайс-лист від 20 травня 2015 року; міжнародну товарно-транспортну накладну від 10 червня 2015 року; довідку про транспортні витрати від 11 червня 2015 року; договір доручення №30-10/14 від 30 жовтня 2014 року; дублікат ветеринарного свідоцтва від 02 червня 2015 року серії ЄРД-00 №203095; ветеринарний (санітарний) сертифікат від 10 червня 2015 року №LТ0176627/L2-6106; сертифікат походження від 05 червня 2015року; сертифікат якості від 05 червня 2015 року; експортну декларацію від 10 червня 2015 року №15LTUB000EK000Е667; експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-287 від 08 червня 2015 року.

16 червня 2015 року декларанту надійшло повідомлення від митного органу про те, що згідно з вимогами пункту 3 статті 53 Митного кодексу України позивачу необхідне надати додаткові документи, що підтверджують заявлену митну вартість товару і обраний метод ї визначення, а саме: платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару; копію митної декларації країни виробника; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій пре вартість товару або сировини.

Товариство з обмеженою відповідальністю «Кліон» листом від 16 червня 2015 року №06/02-539 повідомило відповідача про неможливість надати додаткові документи у 10-ти денний термін та про їх надання на протязі 80 днів з моменту митного оформлення. При цьому, позивач зазначив, що експортна декларація та висновки про якісні та вартісні характеристики товарів Запорізької торгово-промислової палати надавались разом з митною декларацією.

У зв’язку з неподанням додаткових документів, митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів від 16 червня 2015 року №125110011/2015/010077/2. При цьому, відповідачем використано наявну у нього інформацію щодо раніше визнаних/визначених митних вартостей з розрахунку 1,84 доларів США за 1 кг товару.

На підставі даного рішення митним органом оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення від 16 червня 2015 року №125110011/2015/00100.

Не погодившись з визначеною відповідачем митною вартістю товару, позивач скористався правом наданим частиною 3 статті 52 Митного кодексу України, оформивши нову митну декларацію від 16 червня 2015 року №125110011/2015/008093 за якою сплатив митні платежі згідно із заявленою митною вартістю товарів та надавши гарантію в розмірі різниці між заявленою позивачем митною вартістю та митною вартістю визначеною відповідачем (шляхом грошової застави у розмірі 92816,01 грн.), про що зазначено у графі 47 митної декларації (під кодом « 55»).

Відповідно до частини 8 статті 55 Митного кодексу України 06 липня 2015 року товариством з обмеженою відповідальністю «Кліон» для підтвердження заявленої митної вартості додатково надано до митниці додаткові документи: експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-287 від 08 червня 2015 року, лист товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон» №06/02-648 від 06 липня 2015 року про укладені договори з третіми особами, договір міжнародного транспортного експедирування №2015МЭ/ЗМ від 02 січня 2015 року, рахунок від 15 червня 2015 року, лист постачальника від 02 липня 2015 року з даними бухгалтерського обліку та договори з третіми особами.

Проте, Київська митниця не скасувала рішення від 16 червня 2015 року №125110011/2015/010077/2, про що повідомлено позивача листом від 15 липня 2015 року №5845/4/10-10-60-01-47.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

У відповідності до частин 4, 5 статті 58 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому, ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, – це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов’язаних із продавцем осіб для виконання зобов’язань продавця.

Згідно зі статтею 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за основним методом (тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції)) та другорядними: за ціною договору щодо ідентичних товарів; за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; на основі віднімання вартості; на основі додавання вартості (обчислена вартість); за резервним. Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод – за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Статтею 53 Митного кодексу України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Документами, які підтверджують митну вартість товарів є: декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п’ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об’єктом купівлі-продажу); якщо рахунок сплачено, – банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; за наявності – інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У силу частини 5 статті 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

З аналізу частин 1, 2 статті 53 Митного кодексу України убачається, що Митним кодексом передбачено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.

Дана норма кореспондується з положеннями статті 318 Митного кодексу України, якою встановлено, що митний контроль має передбачати виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.

Відповідно до статті 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом – за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Зокрема, статтею 58 Митного кодексу України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов’язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи.

Згідно з частиною 4 статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний, зокрема, здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Частиною 3 статті 53 Митного кодексу України передбачено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов’язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов’язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов’язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Отже, митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов’язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених у статті 58 Митного кодексу України.

Митний орган має право відійти від наведених вище законодавчих обмежень, що пов’язують з перевіркою основного переліку документів, які підтверджують митну вартість, та витребувати від декларанта додаткові документи лише якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, адже такі вади не дозволяють митному органу законно здійснити визначений законом мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи для розмитнення задекларованого товару.

Таким чином, з огляду на законодавчо встановлену компетенцію митного органу при перевірці митної вартості імпортованих товарів, зазначені розбіжності повинні бути не будь-якими, а лише тими, що стосуються числового значення заявленої митної вартості чи розрахунку митної вартості здійсненої декларантом.

Судом установлено, що при перевірці правильності визначення митної вартості товару, згідно з вимогами статті 53 Митного кодексу України митний орган дійшов висновку про те, що документи, які надані до митного оформлення товару містять розбіжності, у зв’язку з чим 16 червня 2015 року декларанту направлено електронне повідомлення, у якому зазначено про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та повідомлено про необхідність надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товару, а саме: 1) платіжні або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару (з реквізитами, необхідними для ідентифікації даного товару), 2) копію митної декларації країни виробника; 3) висновки спеціалізованої експертної організації про якісні та вартісні характеристики або інформація біржових організацій про вартість товару.

Відповідно до частин 3, 4 статті 53 Митного кодексу України право органу доходів і зборів на висунення письмової вимоги про надання додаткових документів виникає лише у разі, коли у документах, поданих для митного оформлення згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, наявні розбіжності, ознаки підробки або відсутність всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, наявні обґрунтовані підстави вважати, про наявність взаємозв’язку між продавцем і покупцем, який впливає на заявлену декларантом митну вартість.

При цьому, згідно з пунктом 2 частини 4 статті 54 Митного кодексу України орган доходів і зборів під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів зобов’язаний надавати декларанту або уповноваженій ним особі письмову інформацію про причини, за яких заявлена ними митна вартість не може бути визнана.

Разом з тим, у повідомленні від 16 червня 2015 року, яким витребовувалися додаткові документи, не зазначено які саме розбіжності містять документи надані позивачем. Крім того, експортна декларація №15LTUB000EK000Е667 від 10 червня 2015 року, сертифікат походження №ВС 29056 від 05 червня 2015 року, сертифікат якості №54-2015 від 05 червня 2015 року та експертний висновок Запорізької торгово-промислової палати №ОИ-287 від 08 червня 2015 року надавалися разом з митною декларацією.

Суд зазначає, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11 вересня 2012 року (реєстраційний №26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).

У подальшому, при наданні документів, визначених у повідомленні від 16 червня 2015 року, декларантом у повному обсязі виконані вимоги митниці щодо подання додаткових документів та висновків щодо ціни товару, проте вони не були прийняті до уваги.

Згідно з частиною 6 статті 54 Митного кодексу України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Відповідно до частини 1 статті 55 Митного кодексу України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів. Прийняте митним органом письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити, зокрема, обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано, наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом; вичерпний перелік вимог щодо надання додаткових документів, передбачених частиною третьою статті 53 цього Кодексу, за умови надання яких митна вартість може бути визнана митним органом; обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування, що встановлено частинами першою, другою статті 55 Митного кодексу України.

Між тим, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано. При цьому, в рішенні зазначено, що митну вартість визначено за резервним методом визначення митної вартості товару, з урахуванням інформації, наявної у митному органі, зокрема з посиланням на рішення про коригування митної вартості від 14 травня 2015 року №1120500000//2015/000090/1, від 27 травня 2015 року №504050002/2015/000007/2 та від 03 червня 2015 року №112050000/2015/000105/2.

За загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Крім того, Київська митниця ДФС для коригування митної вартості товарів використала митні декларації, які подавались для пропуску товару на митну територію України та по яким картки відмови та рішення про коригування митної вартості були оскаржені. Митний орган повинен був утриматись від їх використання у митному оформленні товарів, оскільки на момент такого існував невирішений спір щодо попереднього митного оформлення.

З урахуванням викладеного, суд першої інстанції дійшов обґрунтованих висновків щодо задоволення позовних вимог товариства з обмеженою відповідальністю «Кліон».

Суд апеляційної інстанції вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

За таких обставин, судом першої інстанції повно встановлені обставини справи та надана правильна юридична оцінка, у зв’язку з чим підстави для задоволення апеляційної скарги та скасування постанови суду відсутні.

Відповідно до частини 1 статті 200 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду – без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись статтями 197, 198, 200, 205, 206, 212 Кодексу адміністративного судочинства України,–

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Київської митниці ДФС – залишити без задоволення.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 23 листопада 2015 року – залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п’ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів.

Головуючий: І.Ю. Богданенко

Суддя: С.А. Уханенко

Суддя: Ю.М. Дадим