Ухвала суду № 57699843, 25.04.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра, 8, корпус 1

УХВАЛА

про відмову у вжитті заходів забезпечення адміністративного позову

25 квітня 2016 року м. Київ № 826/5427/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Данилишина В.М., при секретарі судових засідань Новик В.М., за участю позивача, представників відповідача та третьої особи-2, без участі представника третьої особи-1, розглянув у попередньому судовому засіданні клопотання адвоката Ушакова Вячеслава Сергійовича про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову.

На підставі ч.ч. 3, 7 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у попередньому судовому засіданні 25 квітня 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини ухвали.

Всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується заявлене клопотання, об'єктивно оцінивши наявні у матеріалах справи докази, які мають юридичне значення для її розгляду та вирішення, суд -

ВСТАНОВИВ:

До Окружного адміністративного суду міста Києва (також далі - суд) надійшов позов адвоката Ушакова Вячеслава Сергійовича (далі - позивач) до Міністерства юстиції України (далі - відповідач) про визнання незаконним з моменту прийняття та скасування наказу відповідача від 19 лютого 2016 року №479/5 "Питання оптимізації системи безоплатної вторинної правової допомоги" (далі - оскаржуваний наказ).

Одночасно із позовом позивачем заявлено письмове клопотання про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зупинення дії оскаржуваного наказу до прийняття у справі судового рішення по суті (далі - заявлене клопотання).

Відповідною ухвалою суду відкрито провадження в адміністративній справі №826/5427/16 (далі - справа), у якій призначено попереднє судове засідання, та зазначено, що заявлене клопотання піддягає розгляду і вирішенню у порядку та спосіб, встановлені ч. 3 ст. 118 КАС України, тобто у судовому засіданні із повідомленням осіб, які беруть участь у справі.

У попередньому судовому засіданні 25 квітня 2016 року, судом, відповідно до ч.ч. 2, 3 ст. 53 КАС України, до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача залучено Раду адвокатів України (далі - третя особа-1), а на стороні відповідача - Координаційний центр з надання правової допомоги (далі - третя особа-2).

Присутні у попередньому судовому засіданні 25 квітня 2016 року позивач заявлене клопотання підтримав та просив задовольнити його, представники відповідача та третьої особи-2 заперечували проти заявленого клопотання та просили залишити його без задоволення.

Представник третьої особи-1 у судове засідання 25 квітня 2016 року не прибув.

Як з'ясовано судом під час підготовки заявленого клопотання до розгляду і вирішення, на його обґрунтування позивачем зазначено, зокрема, про те, що оскаржуваним наказом незаконно та необґрунтовано ліквідовано Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області та підпорядковані йому місцеві центри, а також Регіональний центр з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Луганській області та підпорядковані йому місцеві центри.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Закону України "Про безоплатну правову допомогу" (далі - Закон), Міністерство юстиції України утворює регіональні (республіканський (Автономної Республіки Крим), обласні, Київський та Севастопольський міські) та місцеві (районні, міжрайонні, міські, міськрайонні, міжрайонні та районні у містах) центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги. Центри з надання безоплатної вторинної правової допомоги є територіальними відділеннями Координаційного центру з надання правової допомоги і утворюються з урахуванням потреб відповідної адміністративно-територіальної одиниці та забезпечення доступу осіб до безоплатної вторинної правової допомоги.

Згідно зі ст.ст. 132, 133, ч. 1 ст. 59 Конституції України, територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій.

Систему адміністративно-територіального устрою України складають: Автономна Республіка Крим, області, райони, міста, райони в містах, селища і села.

До складу України входять: Автономна Республіка Крим, Вінницька, Волинська, Дніпропетровська, Донецька, Житомирська, Закарпатська, Запорізька, Івано-Франківська, Київська, Кіровоградська, Луганська, Львівська, Миколаївська, Одеська, Полтавська, Рівненська, Сумська, Тернопільська, Харківська, Херсонська, Хмельницька, Черкаська, Чернівецька, Чернігівська області, міста Київ та Севастополь.

Кожен має право на правову допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Господарська діяльність з надання безоплатної правової допомоги двох адміністративно-територіальних одиниць - Харківської та Луганської області, шляхом видання оскаржуваного наказу, фактично та юридично базується на балансі одного новоствореного підприємства з поширенням його функцій на дві адміністративно-територіальні одиниці, що, за переконанням позивача, є порушенням ч. 7 ст. 16 Закону.

Незупинення дії оскаржуваного наказу, як зазначено у заявленому клопотанні, завдасть значної шкоди правам та інтересам позивача як учасника правовідносин із Регіональним центром з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській області та Місцевим центром №2, для відновлення яких необхідно буде докласти значних зусиль і витрат.

Крім того, внаслідок ліквідації Регіональних центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Харківській та Луганській областях, підпорядкованих їм місцевих центрів право громадян на доступ до безоплатної правової допомоги зазнає суттєвого обмеження.

Так, відповідно до ч. 1 ст. 117, ч.ч. 1, 3 ст. 118 КАС України, суд за клопотанням позивача або з власної ініціативи може постановити ухвалу про вжиття заходів забезпечення адміністративного позову, якщо існує очевидна небезпека заподіяння шкоди правам, свободам та інтересам позивача до ухвалення рішення в адміністративній справі, або захист цих прав, свобод та інтересів стане неможливим без вжиття таких заходів, або для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат, а також якщо очевидними є ознаки протиправності рішення, дії чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень.

Клопотання про забезпечення адміністративного позову розглядається не пізніше наступного дня після його одержання й у разі обґрунтованості та терміновості вирішується ухвалою негайно без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі.

Питання про забезпечення адміністративного позову, крім випадків, встановлених ч. 1 цієї статті, вирішується в судовому засіданні з повідомленням осіб, які беруть участь у справі. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені, не перешкоджає розглядові таких питань.

Згідно з ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Розглядаючи та вирішуючи подану заяву, суд зазначає, що вжиття заходів забезпечення позову допускається, якщо невжиття таких заходів може ускладнити або призвести до неможливості виконання судового рішення.

Забезпечення позову - це вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, до прийняття у справі судового рішення по суті заходів щодо створення можливості реального виконання у майбутньому постанови суду, якщо її буде прийнято на користь позивача.

У вирішенні питання про вжиття заходів забезпечення позову суд повинен здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності їх вжиття з урахуванням: розумності, обґрунтованості та адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом забезпечення позову та його предметом; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду у разі невжиття заходів забезпечення позову; запобігання порушенню охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу, у разі вжиття заходів забезпечення позову.

Поряд з цим, у ході розгляду заявленого клопотання судом не виявлено підстав, які б свідчили про очевидну небезпеку заподіяння шкоди правам та інтересам позивача до прийняття у справі судового рішення по суті, або унеможливили б захист цих прав та інтересів без вжиття заходів забезпечення позову чи ускладнювали б відновлення таких прав та інтересів при виконанні судового рішення у межах заявлених позовних вимог.

При цьому, висновки щодо наявності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу судом повинні бути зроблені тільки на підставі з'ясування фактичних обставин справи та перевірки їх наявними доказами, поданими сторонами протягом судового розгляду справи.

Таким чином, перевіривши зазначені у заявленому клопотанні доводи на предмет їх відповідності вище викладеним нормам та з'ясованим судом обставинам, вислухавши думку присутніх у судовому засіданні позивача та представників відповідача і третьої особи-2, а також оцінивши докази, які уже містяться у матеріалах справи, суд прийшов до висновку про необґрунтованість заявленого клопотання та, як наслідок, про відсутність підстав для його задоволення, оскільки за відсутності очевидних ознак протиправності оскаржуваного наказу зупинення його дії є фактично прийняттям судового рішення без розгляду справи по суті, що не відповідає меті застосування правового інституту забезпечення позову.

Крім того, за переконанням суду, позивачем не обґрунтовано та не доведено, що до прийняття у справі судового рішення по суті дійсно існує очевидна небезпека заподіяння шкоди його правам та інтересам, що захист цих прав та інтересів стане неможливим без вжиття заходів забезпечення позову, що для їх відновлення необхідно буде докласти значних зусиль та витрат.

Суд вважає, що зазначені у заявленому клопотанні доводи є тільки припущеннями позивача, оскільки належних і допустимих доказів, на підставі яких суд міг би прийти до висновку про існування очевидної небезпеки заподіяння шкоди його правам та інтересам, до заявленого клопотання не додано.

Керуючись ст.ст. 111, 117, 118, 121, 160, 165 КАС України, суд -

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволенні клопотання адвоката Ушакова Вячеслава Сергійовича про вжиття заходів забезпечення позову в адміністративній справі №826/5427/16.

Копії ухвали у повному обсязі направити сторонам та третім особам (вручити їх уповноваженим представникам), роз'яснивши, що ухвала може бути оскаржена. Оскарження ухвали не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Згідно зі ст.ст. 185, 186 КАС України, ухвала може бути оскаржена повністю або частково шляхом подання до Київського апеляційного адміністративного суду через Окружний адміністративний суд міста Києва апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Київського апеляційного адміністративного суду.

Відповідно до ст. 254 КАС України, ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Суддя В.М. Данилишин

Ухвала у повному обсязі складена 29 квітня 2016 року