Ухвала суду № 57696205, 10.05.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №587/111/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Куц В. І.Номер провадження 22-ц/788/918/16 Суддя-доповідач - Хвостик С. Г. Категорія - 23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Хвостика С. Г.,

суддів - Левченко Т. А. , Околота Г. М.

за участю секретаря - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Апеляційного суду Сумської області апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська»

на рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 березня 2016 року

в цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі, стягнення заборгованості з орендної плати, трьох процентів річних і інфляційних втрат та

за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі, стягнення збитків та орендної плати, -

в с т а н о в и л а:

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 02 березня 2016 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_3 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» про розірвання договору оренди землі від 17 січня 2005 року, стягнення заборгованості з орендної плати в сумі 2197 грн. 27 коп., трьох процентів річних і інфляційних втрат у зв'язку з його необґрунтованістю.

Також відмовлено у задоволенні зустрічного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» до ОСОБА_3 про розірвання договору оренди землі від 17 січня 2005 року, стягнення збитків в сумі 13613 грн. 26 коп. та виплаченої орендної плати за 2013 рік в сумі 1440 грн. 74 коп. за його необґрунтованістю.

Вказане рішення суду сторони оскаржили в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_4, посилаючись на неповне з'ясування судом першої інстанції обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального і процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 скасувати і ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги у повному обсязі. Щодо рішення суду в частині відмови у задоволенні зустрічного позову, представник позивача просить залишити його без змін.

В доводах апеляційної скарги зазначається, що суд першої інстанції дійшов необґрунтованого висновку щодо відсутності підстав для розірвання договору оренди землі між позивачем і відповідачем, оскільки вживаний судом термін «несвоєчасна сплата» свідчить про несплату коштів за певний період, зокрема, у строк, передбачений договором оренди землі. Отже, представник позивача вважає доведеним факт систематичної несплати відповідачем орендної плати позивачу (протягом двох платіжних періодів підряд) за користування його земельною ділянкою, що є підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Щодо позовної вимоги про стягнення заборгованості по орендній платі, то, на думку представника позивача, суд першої інстанції не врахував належним чином умови договору оренди землі про те, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції за всі попередні роки користування відповідача земельною ділянкою позивача, тому дійшов помилкового висновку про відсутність заборгованості з орендної плати. Крім того, як вважає представник позивача, висновок суду першої інстанції про сплату відповідачем пені за прострочення сплати орендної плати не відповідає дійсності.

У своїй апеляційній скарзі ТОВ «Агрофірма «Косівщинська», посилаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині відмови у задоволенні позову ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його позову, а в іншій частині щодо відмови у задоволенні первісного позову ОСОБА_3 - рішення суду залишити без змін.

Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, позивач за зустрічним позовом зазначає, що дії ОСОБА_3 щодо передачі земельної ділянки у користування ТОВ «Авіс-Україна» у той час, коли діє договір оренди з їхньою юридичною особою, є протиправними, оскільки порушують право ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» на користування зазначеною земельною ділянкою. Отже, завдані збитки товариству відповідно до норм цивільного законодавства та пунктів 24, 29, 39 договору оренди землі підлягають відшкодуванню в повному обсязі особою, яка їх завдала, тобто ОСОБА_3, а укладений між сторонами договір оренди земельної ділянки підлягає розірванню.

Крім того, ТОВ «АФ «Косівщинська» вказує на те, що у 2013 році сплатило ОСОБА_3 орендну плату у сумі 925,79 грн., а також частково сплатило в рахунок майбутніх виплат 514,95 грн. Оскільки, товариство у 2013-2014 році не могло користуватися спірною земельною ділянкою по незалежним від нього обставинам, внаслідок порушення ОСОБА_3 умов договору, то воно повинно бути звільнено від орендної плати за 2013-2014 роки.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача за первісним позовом ОСОБА_3 - ОСОБА_4 про задоволення їх апеляційної скарги, а також пояснення представника позивача за зустрічним позовом ТОВ «АФ «Косівщинська» ОСОБА_5 про задоволення саме їх апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають відхиленню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивачу ОСОБА_3 відповідно до державного акту на право власності на землю серія НОМЕР_1, виданого Косівщинською сільською радою 26 березня 2001 року, на праві приватної власності належить земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею ріллі 2,72 га, кадастровий номер НОМЕР_2, що розташована на території Косівщинської сільської ради, Сумського району (а.с.14).

17 січня 2005 року між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» був укладений договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 5 років на умовах сплати товариством позивачу орендної плати у розмірі 442 грн. на рік, виходячи із узгоджених 1,5% від нормативної грошової оцінки земельної ділянки, яка відповідно до п.5 зазначеного договору становить 29466,74 грн. (а.с.10-11).

Згідно з п.п.11, 12 вказаного договору оренди землі обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Орендна плата вноситься до 30 числа останнього у звітному році місяця.

Крім того, п.14 цього договору визначено, що розмір орендної плати переглядається один раз у два роки, зокрема, в разі змін розмірів земельного податку, підвищення цін, тарифів, в тому числі внаслідок інфляції, а примітка після п.21 договору передбачає, що у разі несплати орендної плати у строки, визначені Договором, справляється пеня в розмірі 0,01% від невиплаченої суми за кожен день прострочення.

Відповідно до п.36 вказаного договору його дія припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання іншою стороною договірних зобов'язань, а також з інших підстав, визначених законом.

Вказаний договір зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України» 21 грудня 2006 року, про що у Державному реєстрі земель вчинено відповідний запис за № НОМЕР_4 (а.с.11).

22 грудня 2006 року орендодавець ОСОБА_3 передала орендарю ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» вказану земельну ділянку в розмірі 2,72 га в оренду в натурі, про що свідчить складений акт приймання-передачі земельної ділянки (а.с.11 на звороті).

01 січня 2009 року між сторонами був укладений додатковий договір до вищевказаного договору оренди землі, який 11 листопада 2010 року був зареєстрований у Сумському районному реєстраційному відділі Сумської регіональної філії ДП «Центр державного земельного кадастру» за № НОМЕР_3 (а.с.13).

Пунктами 1.1, 1.2 цього додаткового Договору викладено в новій редакції п.п.5, 8 Договору оренди землі та визначено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки становить 36125,14 грн., строк оренди збільшено до 10 років, а пунктом 1.3 Додаткового договору викладено в новій редакції п. 9 Договору оренди землі та визначено, що орендна плата встановлюється в розмірі 1083 грн. 75 коп. за рік, що становить 3,0% від нормативної грошової оцінки земельної частки (паю).

Як вбачається з видаткових касових ордерів від 10 грудня 2013 року за № 101203 та № 101204, ОСОБА_3 10 грудня 2013 року була нарахована та виплачена двома платежами, тобто по 1712 грн. 89 коп. кожний, орендна плата за 2011, 2012 і 2013 роки, а всього на загальну суму 3425 грн. 78 коп. (а.с.50, 51).

Крім того, під час дії договору оренди землі, укладеного між ОСОБА_3 та ТОВ «Агрофірма «Косівщинська», а саме: 01 січня 2011 року позивачка за первісним позовом уклала договір оренди цієї ж земельної ділянки з ТОВ «Авіс-Україна», який був зареєстрований у відділі Держкомзему у Сумському районі 28 грудня 2012 року за № НОМЕР_5 (а.с.173-175).

Постановою Сумського окружного адміністративного суду від 11 листопада 2014 року у справі за позовом ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» до управління Держземагенства у Сумському районі Сумської області, треті особи: ТОВ «Авіс-Україна», ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_9, ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18, ОСОБА_19 визнано протиправною та скасовано державну реєстрацію договору оренди земельної ділянки, укладеної між ТОВ «Авіс-Україна» та ОСОБА_3 (а.с.86-88).

Вказана постанова була залишена без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 18 лютого 2015 року і набрала законної сили (а.с.89-91).

Під час розгляду цієї справи ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» надало докази на підтвердження того факту, що саме воно обробляло спірну земельну ділянку ОСОБА_3 протягом 2013-2014 років.

Відмовляючи у задоволенні первісного позову, суд першої інстанції виходив з того, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, а орендна плата за 2011 та 2012 роки була їй виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі та з урахуванням індексів інфляції і пені, тому відсутні підстави для стягнення орендної плати, трьох процентів річних та інфляційних втрат. Також суд вважав, що факт несвоєчасної сплати орендної плати за спірні періоди не може свідчити про систематичне невиконання відповідачем за первісним позовом договірних зобов'язань і не може бути підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі.

Відмовляючи ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» у задоволенні зустрічного позову, суд виходив з того, що товариство не довело, що не обробляло та не могло обробляти протягом 2013 - 2014 років земельну ділянку ОСОБА_3, тому відсутні правові підстави як для розірвання договору оренди землі між сторонами, так і для повернення сплаченої орендарем орендної плати за 2013 рік. Суд також дійшов висновку про те, що ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» не надало доказів можливості отримання ним реальних доходів, а надало лише розраховані за середніми статистичними показниками розрахунки уявних, але не реальних доходів, які могло б отримати, у зв'язку з чим відмовив у задоволенні вимоги про стягнення збитків у вигляді упущеної вигоди.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів погоджується з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з ч.2 ст.651 ЦК України договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Як зазначено в ст.13 Закону України «Про оренду землі», який є спеціальним законом і має пріоритет перед іншими законами щодо застосування спірних правовідносин, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

За змістом ст.21 Закону України «Про оренду землі» розмір, форма та строки орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі та не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству.

Виходячи з вимог ч.1 ст.32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов'язків, передбачених статтями 24 і 25 цього Закону та умовами договору, так як за правилами ч.1 ст.24 цього Закону орендодавець вправі вимагати від орендаря своєчасного внесення орендної плати; в разі випадкового знищення чи пошкодження об'єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Положеннями п. «д» ч.1 ст.141 ЗК України передбачено, що підставою для припинення права користування земельною ділянкою є систематична несплата орендної плати.

Як вбачається з матеріалів справи, 10 грудня 2013 року відповідач виплатив ОСОБА_3 орендну плату за користування земельною ділянкою за 2011-2013 роки на загальну суму 3425 грн. 78 коп., що підтверджується копіями видаткових касових ордерів та не спростовано позивачкою (а.с.50, 51).

З урахуванням індексів інфляції, умов укладеного між сторонами договору оренди землі та додаткового договору до цього договору орендна плата має становити:

- за 2011 рік = 1133 грн. 60 коп. (1083,75 грн. * 104,6 %) / 100%;

- за 2012 рік = 1133 грн. 60 коп. (індекс інфляції був нижче 100%);

- за 2013 рік: = 1139 грн. 27 коп. (1133,60 грн. * 100,5 %) / 100%;

Відповідно до п. 14 договору оренди землі розмір пені за прострочення сплати орендної плати становить:

- за 2011 рік, з 31 грудня 2011 року по 10 грудня 2013 року, = 80 грн. 60 коп. (1133,60 грн. * 711 дн. * 0,01% / 100%);

- за 2012 рік, з 31 грудня 2012 року по 10 грудня 2013 року, = 39 грн. 11 коп. (1133,60 грн. * 345 дн. * 0,01% / 100%);

- за 2013 рік орендна плата сплачена відповідачем своєчасно, тому пеня не нараховувалась.

З урахуванням 15 % ПДФО, що передбачено вимогами ст. 168 Податкового кодексу України, до виплати ОСОБА_3 станом на 10 грудня 2013 року належало:

- за 2011 рік: (1133,60 грн. + 80,60 грн. = 1214,20 грн. - 182,13 грн.) = 1032,07 грн.;

- за 2012 рік: (1133,60 грн. + 39,11 грн. = 1172,71 грн. - 175,91 грн.) = 996,80 грн.;

- за 2013 рік: (1139,27 грн. - 170,89 грн.) = 968,38 грн.

Отже, всього позивачу належала до виплати орендна плата за 2011 - 2013 роки, з урахуванням індексів інфляції та пені, в сумі 2997 грн. 25 коп. (1032,07 грн. + 996,80 грн. + 968,38 грн.), хоча фактично вона отримала більше на 428 грн. 53 коп. (3425 грн. 78 коп.), тобто було сплачено наперед, що вбачається з пояснень представника товариства.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про помилковість виконаного представником позивача розрахунку орендної плати з врахуванням індексів інфляції, починаючи з 2006 року, але законних підстав застосовувати до обумовленого сторонами у додатковому договорі, який набрав чинності 11 листопада 2010 року, розмірі річної орендної плати індекси інфляції за попередні періоди, тобто з 2006 року, не вбачається, у зв'язку з чим доводи апеляційної скарги з цього приводу не заслуговують на увагу.

З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що орендна плата за 2013 рік була виплачена позивачу своєчасно і у повному обсязі, а орендна плата за 2011 та 2012-ті роки хоча і була їй виплачена із порушеннями визначених договором строків, однак теж у повному обсязі, з нарахуванням інфляційних та пені, а взагалі, розмір виплаченої їй орендної плати за 2011-2013 роки є дещо завищеним, що знайшло підтвердження матеріалами справи, тому до доводів апеляційної скарги про те, що позивачу не нараховувалась пеня за прострочення строків виплати орендної плати колегія суддів відноситься критично, так як вони є голослівними.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність законних підстав для стягнення з відповідача заборгованості з орендної плати за спірний період та інших стягнень, на чому наголошувалося в позовній заяві та в апеляційній скарзі.

Також колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для розірвання спірного договору оренди земельної ділянки за позовом ОСОБА_3, оскільки сам по собі лише факт несвоєчасної сплати орендної плати за користування земельною ділянкою за 2011-2012 роки не може бути у даному конкретному випадку підставою для розірвання укладеного між сторонами договору оренди землі, так як таке можливо за умови систематичної несплати орендної плати, що позивачем не доведено, тому доводи апеляційної скарги з цього приводу також не заслуговують на увагу.

До того ж, доказів звернення до відповідача з вимогою про сплату заборгованості з орендної плати за період з грудня 2013 року по грудень 2014 року позивач та його представник суду не надали. Отже, на день звернення до суду з даним позовом права ОСОБА_3 фактично були вже відновлені, а договірні правовідносини з відповідачем продовжувались, як і раніше.

Колегія суддів погоджується також і з висновками суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення зустрічного позову ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» з огляду на наступне.

Відповідно до ст. 22 Цивільного кодексу України, збитками є доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про оренду землі» збитками вважаються, зокрема, доходи, які орендар міг би реально отримати в разі належного виконання орендодавцем умов договору.

Таким чином, у вигляді упущеної вигоди можуть бути відшкодовані тільки ті доходи, які б могли бути реально отримані.

Суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» не надало належних та допустимих доказів на підтвердження того, що у 2013 - 2014 роках спірну земельну ділянку товариство планувало засіяти саме соняшником і пшеницею, а не іншими культурами. Крім того зі звіту форми №4-сг «Посівні площі сільськогосподарських культур під урожай 2013 року» вбачається, що ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» на орендованих землях, а значить і на земельній ділянці ОСОБА_3, окрім іншого, вирощувало багаторічні трави, а саме люцерну на сіно, зелений корм, силос (а.с.179-180).

Отже, посилання ТОВ «Агрофірма «Косівщинська» в апеляційній скарзі на наявність у орендаря збитків у вигляді упущеної вигоди на заявлену ним суму лише за самим фактом укладення ОСОБА_3 договору оренди земельної ділянки з іншим орендарем є необґрунтованим, так як межі земельної ділянки відповідачки ОСОБА_3 на день подачі зустрічного позову не були виділені в натурі на місцевості і товариство не довело, що саме цю земельну ділянку воно не обробляло протягом 2013-2014 років, хоча й заплатило ОСОБА_3 орендну плату за 2013 рік і дещо наперед за 2014 рік.

У зв'язку з вищезазначеним суд першої інстанції також дійшов правильного висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі та повернення сплаченої ТОВ Агрофірма «Косівщинська» на користь ОСОБА_3 орендної плати за 2013 рік, оскільки АФ «Косівщинська» належними та допустимими доказами не доведено обставин того, що товариство протягом 2013-2014 років не обробляло та не могло обробляти земельну ділянку ОСОБА_3 (а.с.168, 169-172, 179-180, 182, 192).

Інші доводи апеляційних скарг висновків місцевого суду також не спростовують і не містять посилань на такі порушення, які б слугували підставою для зміни чи скасування рішення суду.

Відповідно до вимог ч.2 ст.308 ЦПК України не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

За таких обставин, коли суд першої інстанції постановив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його зміни чи скасування колегія суддів не вбачає, отже, апеляційні скарги необхідно відхилити.

Керуючись ст.ст. 307 ч.1 п.1; 308; 314 ч.1 п.1; 315 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 та Товариства з обмеженою відповідальністю «Агрофірма «Косівщинська» відхилити, а рішення Сумського районного суду Сумської області від 02 березня 2016 року в даній справі залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і з цього часу може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий -

Судді -