Рішення № 57695944, 10.05.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/11922/15-ц

Провадження №2/592/615/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 травня 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми у складі:

головуючого: судді Бичкова І. Г. ,

при секретарі: Троценко Ю. Ю. ,

за участю позивача: ОСОБА_1 ,

за участю відповідачів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в приміщенні суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про виселення, зобовязання не вчиняти певні дії, про зобовязання сплатити поточні комунальні платежі, -

В С Т А Н О В И В :

22.12.2015 року ОСОБА_1 звернувся Ковпаківського районного суду м. Суми з позовом до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про виселення з квартири, в якому він зазначив про те, що на підставі рішення Ковпаківського районного суду м. Суми від 25.03.2014 року, залишеного без змін ухвалою апеляційного суду Сумської області від 24.04.2014 року, було визнано за ОСОБА_4 право власності на 7/12 частин нерухомого майна квартири № 56 у будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, м. Суми у порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_6 , яка померла 23.04.2012 року. ОСОБА_2 є сином ОСОБА_4 . 17.12.2015 року близько 18 години 30 хвилин від сусідів будинку № 6 по проспекту Шевченка у місті Суми він дізнався про те, що в черговий раз ОСОБА_2 висвердлює замки на вхідних дверях квартири № 56. Коли він приїхав то побачив, що біля квартири знаходиться купа людей, вхідні двері відчинені. ОСОБА_7 них він побачив ОСОБА_2 з його дружиною, неповнолітню дівчину та молодого чоловіка. Він намагався потрапити до квартири, де він має частку та в якій він зареєстрований. Молодий чоловік, який представився співробітником поліції, повідомив про те, що заселяє до квартири відповідача та не пустив його до квартири й в грубій формі став виштовхувати. Він одразу подзвонив на 102 і викликав поліцію, так як квартира перебуває у спільній частковій власності, і ОСОБА_2 не має ніякого відношення до неї. На виклик прийшов співробітник поліції, і тільки з ним позивач зміг потрапити до квартири. Поліцейський відібрав у нього пояснення, в яких він засвідчив, що позивач проти вселення ОСОБА_2 до квартири, так як його дії носять незаконний характер. Дочекавшись коли піде співробітник поліції, його знову ті же самі особи в грубій формі, з погрозами, виштовхнули з квартири. Таким чином, ОСОБА_2 , не маючи його згоди, як співвласника квартир, вселився до вищезазначеної квартири і при цьому не дотримується правил співжиття. Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Спеціальним нормативним актом, який регулює реалізацію права власності на житло, є ЖК України. За змістом ст. 156 ЖК України співвласник житлового будинку (квартири) вправі вселити в належне йому жиле приміщення членів своєї сімї за згодою всіх інших співвласників. Члени сімї співвласника житлового будинку (квартири) користуються жилим приміщенням нарівні зі співвласником будинку (квартири) , якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням. Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі порушення, невизнання або оспорювання. Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК України особи, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяються без надання їм іншого жилого приміщення. За згодою на вселення ОСОБА_4 її сина ОСОБА_2 до нього не зверталася та він такої згоди на його вселення не давав. Вважає, що за відсутності його згоди, як співвласника, на вселення ОСОБА_2 у квартиру, не породжує у нього права користування даною квартирою, тому він повинен бути виселений. Згідно ст. 114 ЦПК України позови, що виникають з приводу нерухомого майна, предявляються за місцезнаходженням майна або основної її частини. Керуючись ст. ст. 3, 118 120 ЦПК України; ст. 358 ЦК України; ст. 156 ЖК України, він просив: 1. Прийняти його позовну заяву та відкрити провадження. 2. Виселити ОСОБА_2 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми. 3. Витребувати з відділу поліції (м. Суми) Головного управління Національної поліції в Сумській області матеріали перевірки за заявою ОСОБА_8 Від 18.12.2015 року. 4. На підтвердження обставин, викладених у позовній заяві, викликати до суду свідків, список яких буде надано суду на першому судовому засіданні (вхідний № 41665/15 від 22.12.2015 року) (а. с. 3, 4) .

12.04.2016 року ОСОБА_1 надав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми уточнену позовну заяву, в якій він зазначив про те, що в провадженні судді Ковпаківського районного суду м. Суми Бичкова І. Г. знаходиться цивільна справа № 592/11922/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_4 про виселення з квартири. Ст. 31 ЦПК України передбачено право позивача протягом усього часу розгляду справи збільшиш розмір позовних вимог. Користуючись даним правом, даною позовною заявою він збільшує свої вимоги, виходячи з наступного. Після незаконного вселення відповідача ОСОБА_2 до квартири АДРЕСА_1, в подальшому до неї самоправно вселилися і стали проживати його дружина ОСОБА_3 та його батько ОСОБА_5 . Його згоди, як співвласника квартири на вселення вказаних осіб до квартири, яка знаходиться у спільній власності, він не давав. Факт їхнього проживання підтвердять свідки, яких він буде просити суд заслухати. Тому він вважає, що крім ОСОБА_2 повинні бути також виселені ОСОБА_3 та ОСОБА_5. На судовому засіданні по даній справі, яке відбулося 02.03.2016 року ОСОБА_5 був присутній як вільний слухач, але суд надав йому можливість висловитися. В своїй промові останній звинуватив його в тяжкому злочині вбивстві матері. ОСОБА_2 17.12.2015 року незаконно вселився і при його появі в даній квартирі викликав поліцію, повідомивши їм про начебто його побиття. Тобто, ще не розпакував свої речі, а вже викликав поліцію, чим позбавив його можливості користуватися своєю частиною квартири. ОСОБА_3 буде робити все що скаже її чоловік ОСОБА_2 . Тому, якщо він зявиться до квартири, де будуть присутні відповідачі, буде вже не одна, а три заяви до поліції. Відповідно до приписів цивільного права суд може винести рішення про заборону вчиняти певні дії. Позивач бажає, щоб суд зобовязав заборонити зявлятися ОСОБА_2 , ОСОБА_5 та ОСОБА_3 в даній квартирі. Також ОСОБА_2 з грудня 2015 року мешкає в даній квартирі та користується водою, газом та електрикою, при цьому не сплачуючи поточні платежі за комунальні послуги. Крім нього водою, газом та електрикою користуються ОСОБА_3 та ОСОБА_5 . Позивач вважає, що за період їх проживання в квартирі відповідачі повинні сплатити за спожитий газ та послуги за газопостачання, за спожиту електроенергію, за водопостачання та водовідведення по рахункам, які будуть виставлені за період їхнього проживання. Керуючись ст. ст. 31, 118 120 ЦПК України, він просив: 1. Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми. 2. Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчиняти певні дії, а саме: не зявлятися в квартирі № 56, по проспекту Шевченка, 6 м. Суми. 3. Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в солідарному порядку, сплатити поточні комунальні платежі за час їхнього проживання в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2, з 17.12.2015 року по дату їх виселення (вхідний № 13799 від 12.04.2016 року) (а. с. 79, 80) .

Відповідач ОСОБА_2 після одержання копії ухвали про відкриття провадження у даній цивільній справі і позовної заяви не скористався своїм правом подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення, як те передбачено ст. ст. 122, 128 ЦПК України.

Після подачі позивачем ОСОБА_1 уточненої позовної заяви відповідачі ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_5, одержавши уточнену позовну заяву, не скористалися своїм правом подати суду письмове заперечення проти позову із зазначенням доказів, що підтверджують його заперечення, як те передбачено ст. ст. 122, 128 ЦПК України.

02.03.2016 року в судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 надав суду письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що 17.12.2016 року зранку його мама зібрала речі для того, щоб перевезти їх в АДРЕСА_3. Він погодився допомогти мамі, найняв машину з вантажниками для перевезення речей у вказану квартиру. Коли вони стали носити речі та хотіли відкрити своїм ключем двері, то зрозуміли, що ОСОБА_1 вже змінив замки, оскільки ключі не підходили. Він висвердлив замок, оскільки це було вже не в перший раз, так як ОСОБА_1 постійно змінював замки, а коли набридло йому міняти замки, то він почав засовувати в замки дріт і сміття. Перший раз вони зайшли в квартиру 12.11.2015 року згідно виконавчому листу. У матері зовсім здали нерви. Цілих півтора року вона оббивала пороги виконавчої служби та безрезультатно. На цей раз, отримавши вже третій виконавчий лист, виданий 11.11.2015 року, мама вирішила відкривати сама та заходити, а його попросила їй допомогти. Він запросив двох свідків, і коли вони зайшли, то були вражені побаченим. Всі змішувачі в кухні і ванні були вирвані, електричні вимикачі були зняті, газова колонка була відсутня. В залі було знято внутрішньо вікно разом з дверима балкона, а це вже зима. Вони зняли показання лічильників води, газу і електрики. Вся квартира була порожня, не було меблів і був нежилий вигляд, хоча вони знали про те, що ОСОБА_1 пускав квартирантів. Вони з мамою на другий день почали косметичний ремонт. Він завіз матеріали, інструменти та приступили до ремонту. ОСОБА_1 зявився на четвертий день після їх вселення та знову змінив замки. Вони про це дізналися, коли прийшли робити ремонт. Мама пішла до дільничного для того, щоб повідомити про те, що вони вселилися, але зараз вони не можуть зайти, оскільки ОСОБА_1 змінив замки. Дільничний сказав їм про те, що вони мають повне право розкрити замок і заходити. Тоді все і почалося. Вони відкривали, а ОСОБА_1 закривав. Потім вже для економії замків ОСОБА_1 став засовувати дроти в серцевину замка, і дійшло до того, що він запінив піною двері для того, щоб їх не відкрити. Так вони мучилися довго, починаючи з 12.11.2015 року та до 17.12.2015 року. Дільничний все це знає. Мама вирішила завозити речі вже як є, без ремонту. Зараз він у мами залишився для того, щоб відновити квартиру, привести її в порядок. Він допоміг мамі завезти речі, встановив змішувачі, завіз меблі, відмивав квартиру від пилу і бруду, і буде допомагати мамі завжди, коли вона попросить. Він ще хоче сказати, що ця війна триває вже давно. Вона почалася тоді, коли бабуся була ще жива. Він з бабусею прожив 7 років і коли у бабусі стався інсульт, то вони з мамою стали доглядати за нею. ОСОБА_1 був в Києві та не приїхав, а зявився лише через два місяці. Прийшов і всіх їх повикидав, а слідом від нього пішла і бабуся зі своєї квартири від нестерпних умов життя. Бабуся у них жила до самої смерті. А ОСОБА_1 залишився в квартирі та тримав там квартирантів і наживався на їхній квартирі. ОСОБА_1 цього не заперечує, про це детально відображено в ухвалі апеляційного суду Сумської області від 05.10.2015 року. Ще він хоче доповнити, що в своїй заяві ОСОБА_1 пише про те, що він не міг зайти в квартиру, хоча все було навпаки. І тільки після приходу поліції, тоді він і впустив в квартиру його маму і вони змогли занести речі з підїзду. Все це супроводжувалося бійками та скандалами. ОСОБА_1 вискакував у підїзд і відключав їм світло, оскільки він електрик і знає як це робиться. Після того, як ОСОБА_1 напав на нього в квартирі та кілька разів ударив, він викликав поліцію й їх двох забрали до відділку. Після цього інциденту ОСОБА_1 жодного разу не зявлявся. Нехай він назве причину того, щоб він не міг знаходиться в квартирі. Він просив суд дати йому можливість проживати з мамою, і допомогти їй матеріально і фізично, оскільки вона вже у віці і сама не впорається. Він сподівається на позитивну відповідь (а. с. 34, 35) .

04.04.2016 року позивач ОСОБА_1 подав до канцелярії Ковпаківського районного суду м. Суми пояснення, в яких він зазначив про те, що в провадженні судді Ковпаківського районного суду м. Суми Бичкова І. Г. знаходиться цивільна справа за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: ОСОБА_4 про виселення з квартири. До обставин викладених в позовній заяві він хоче додатково повідомити наступне. З матеріалів досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12015200440006912, яке проводить слідча ОСОБА_9 при допиті ОСОБА_4 , як свідка, яка була попереджена під підпис про кримінальну відповідальність, передбачену ст. 384 КК України (завідомо неправдиве показання) , остання надала свідчення про те, що вона проживає в ІНФОРМАЦІЯ_1, а її син ОСОБА_2 проживає в ІНФОРМАЦІЯ_2. Також вона вказала на те, що під час вселення її сина до квартири АДРЕСА_4, були присутні дружина сина ОСОБА_3, ОСОБА_10 та її цивільний чоловік, що підтверджується протоколом допиту від 05.01.2016 року. На судовому засіданні від 02.03.2016 року ОСОБА_4 дала вже інші свідчення про те, що начебто в квартиру АДРЕСА_5, 17.12.2015 року вселилася вона. Свідчення ОСОБА_4 стосовно одних і тих же обставин є різними. В поліції вона дає одні свідчення, які більш правдиві, в суді інші, чим вводе в оману суд, даючи неправдиві свідчення, до яких треба віднестися критично. Коли ОСОБА_2 17.12.2015 року незаконно вселився до вищевказаної квартири, то біля 21 години він викликав по цій адресі поліцію, повідомивши їм про начебто його побиття. ОСОБА_2 ще не розпакував свої речі, а вже викликає поліцію, діючи з корисних мотивів, бажаючи позбавити його можливості користуватися своєю частиною квартири. 03.12.2015 року при свідку ОСОБА_11 (АДРЕСА_6) повідомив про те, що в нього пропали гроші в сумі 15 тисяч, за які він хотів купити квартиру, але тепер не може. Він вважає, що такі вчинки ОСОБА_2 позбавляють можливості його користуватися своєю власністю. Якщо він прийде до своєї квартири, той знову викличе поліцію та його буде притягнуто до кримінальної відповідальності. Також він хоче звернути увагу на той факт, що ОСОБА_2 вказує постійно різні адреси. В рапорті оперуповноваженого ОСОБА_12 від 17.12.2015 року ОСОБА_2 надав адресу свого мешкання: АДРЕСА_7. В той же день, даючи одні пояснення, він вже вказав адресу: АДРЕСА_8, а в інших АДРЕСА_9. Як можливо людині вірити, якщо в один і той же день він співробітникам поліції повідомив три різні адреси свого мешкання. На даний час на частку квартири, яка належить ОСОБА_4 (7/12 накладений арешт, копію якого він надав суду на судовому засіданні, яке відбулося 02.02.2016 року. Він вважає, що ОСОБА_4 з метою тяганини та у разі задоволення його позову про виселення ОСОБА_2 для неможливості його виконати дозволила вселитися ОСОБА_5 та дружині сина ОСОБА_3 без його, як співвласника квартири, згоди. Факт проживання даних осіб в даній квартирі можуть підтвердити сусіди: ОСОБА_13 (АДРЕСА_10) ; ОСОБА_14 (АДРЕСА_11) ; ОСОБА_15 (АДРЕСА_12) (вхідний № 12618 від 04.04.2016 року) (а. с. 67, 68) .

10.05.2016 року в судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 надала суду письмові пояснення, із змісту яких вбачається, що коли вони завезли речі мами в розорену квартиру, вони природно почали допомагати робити ремонт, але ОСОБА_1 продовжує судові процеси, після одного з таких судів мама прийшла сама не своя та вночі у неї стався напад і вони викликали швидку допомогу. 22.03.2016 року маму забрали в лікарню, як зясувалося це був інфаркт головного мозку. На лікарню (на лікування) пішло 3000 грн. . Вона хоче сказати, що вони з чоловіком ніколи не кинуть хвору матір. Вона зараз в стані глибокій депресії, на межі самогубства. Лікарі рекомендують повторно пройти курс лікування. Вона просить не залишати їх маму один на один зі своєю хворобою (а. с. 89) .

У відкритому судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позов підтримав, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в позовній заяві та в уточненій позовній заяві, просив його задовольнити. Він просив: 1. Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми. 2. Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчиняти певні дії, а саме: не зявлятися в квартирі № 56, по проспекту Шевченка, 6 м. Суми. 3. Зобовязати ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в солідарному порядку, сплатити поточні комунальні платежі за час їхнього проживання в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2, з 17.12.2015 року по дату їх виселення.

У відкритому судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 уточнений позов визнав частково, надав суду пояснення, аналогічні викладеним в письмових поясненнях. Він просив відмовити у задоволенні вимог про виселення його ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми. Він також просив відмовити у задоволенні вимог про зобовязання його ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчиняти певні дії, а саме: не зявлятися в квартирі № 56, по проспекту Шевченка, 6 м. Суми. Він не заперечував проти задоволення вимог про зобовязання його ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в солідарному порядку, сплатити поточні комунальні платежі за час їхнього проживання в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2, з 17.12.2015 року по дату їх виселення.

У відкритому судовому засіданні відповідачка ОСОБА_3 ОСОБА_7 Олександрович уточнений позов визнала частково, надала суду пояснення, аналогічні викладеним в письмових поясненнях. Вона просила відмовити у задоволенні вимог про виселення її, ОСОБА_2, ОСОБА_5 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми. Вона також просила відмовити у задоволенні вимог про зобовязання її, ОСОБА_2, ОСОБА_5 не вчиняти певні дії, а саме: не зявлятися в квартирі № 56, по проспекту Шевченка, 6 м. Суми. Вона не заперечувала проти задоволення вимог про зобовязання її, ОСОБА_2, ОСОБА_5, в солідарному порядку, сплатити поточні комунальні платежі за час їхнього проживання в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2, з 17.12.2015 року по дату їх виселення.

У відкритому судовому засіданні третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 просила відмовити у задоволенні позову.

В судове засідання відповідач ОСОБА_5 не зявився. Про місце, дату та час судового засідання він був повідомлений належним чином. Таким чином, суд дійшов до висновку про можливість розгляду даної цивільної справи у відсутність відповідача ОСОБА_5, що повністю узгоджується та не суперечить вимогам ст. ст. 27, 158, 169 ЦПК України.

Вислухавши пояснення позивача ОСОБА_1, пояснення відповідачів: ОСОБА_2, ОСОБА_3, пояснення третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4, пояснення свідків: ОСОБА_11, ОСОБА_13, дослідивши та перевіривши письмові докази справи, встановивши такі юридичні факти та відповідні їм правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Із змісту відмітки в графі місця проживання на сторінці 12 паспорту громадянина України серії МА № 134289, виданого 24.04.1996 року Центральним ВВС СМУ УМВС України в Сумській області на імя ОСОБА_1, вбачається, що з 17.03.2010 року та до теперішнього часу його місце проживання зареєстроване за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3 (а. с. 5/зв) .

Із змісту відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 18.11.2015 року вбачається, що ОСОБА_1 є власником 5/24 частин квартири, розташованої за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Т. Г. АДРЕСА_13, на праві спільної часткової власності (а. с. 7) .

Рішенням Ковпаківського районного суду від 25.03.2014 року по справі № 592/10090/13-ц, провадження № 2/592/112/14 за ОСОБА_4 було визнане право власності на 7/12 частин нерухомого майна квартири № 56 у будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6 м. Суми, в порядку спадкування за заповітом після смерті 23.04.2012 року ОСОБА_6 (а. с. 8, 9) .

Із змісту відомостей з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 17.02.2016 року вбачається, що ОСОБА_4 є власником 7/12 частин квартири, розташованої за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Т. Г. АДРЕСА_13, на праві спільної часткової власності (а. с. 42) .

В ч. 1 ст. 4 ЦПК України зазначено, що, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Тобто, особа, законний інтерес або право якої порушено, може скористатися способом захисту, який прямо передбачений нормою матеріального права або може скористатися можливістю вибору між декількома способами захисту, якщо це не заборонено законом. Якщо ж спеціальні норми не встановлюють конкретних заходів, то особа має право обрати спосіб із числа передбачених ст. 16 ЦК з урахуванням специфіки порушеного права й характеру правопорушення.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до ЦПК України, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. При цьому кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Отже, в цивільному судочинстві діє принцип диспозитивності, який полягає, в тому числі, в тому, що суд не має права виходити за межі вимоги сторін (ч. 1 ст. 11 ЦПК України) . Цивільне судочинство не допускає вихід за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав людини. Суд не може виходити за межі позовних вимог, тобто не може застосовувати інший спосіб захисту, ніж зазначив позивач у позовній заяві.

Згідно ч. 1 ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Тобто, учасники права спільної часткової власності, як і індивідуальні власники, наділяються правами володіння, користування та розпорядження майном. Але оскільки право кожного співвласника не обмежується якоюсь чітко визначеною частиною, а поширюється на усе спільне майно, право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Здійснення права на засадах спільної згоди учасників має розглядатися як загальне правило, винятки з якого можуть встановлюватись законом. Так, за ст. 361 ЦК України кожен співвласник наділений правом самостійного розпорядження часткою у праві спільної часткової власності. Отже, якщо інше не встановлено законом, учасники спільної часткової власності здійснюють свої права на засадах загальної згоди. Тому жоден з учасників самостійно не має права укладати правочини щодо спільного майна без згоди інших.

Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.

Ст. 391 ЦК України визначено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

У разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про виселення.

Вирішення питання про наявність правових підстав для виселення особи із житлового будинку залежить, зокрема, від вирішення питання про правомірність набуття права користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства, від ставлення до своїх обовязків по утриманню житла, а також відношення до прав та свобод інших співмешканців.

Згідно ч. 3 ст. 116 ЖК України осіб, які самоправно зайняли жиле приміщення, виселяють без надання їм іншого жилого приміщення.

Отже, питання про виселення на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України може ставитися лише у разі встановлення факту самоправного зайняття жилого приміщення (відсутність договору або ордеру, а також визнання їх недійсними, тощо) .

З досліджених в судовому засіданні доказів встановлено, що відповідачі зареєстровані в цьому ж населеному пункті за іншою адресою, не є членами сімї позивача, не укладали з ним ніяких угод щодо користування спірним жилим приміщенням, а заселилися в квартиру, розташовану за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Т. Г. АДРЕСА_13, без будь-яких правових підстав.

Із змісту ч. 2 ст. 156 ЖК України вбачається, що за згодою власника будинку (квартири) член його сімї вправі вселяти в займане ним жиле приміщення інших членів сімї.

За загальним правилом обсяг прав членів сімї щодо користування жилим приміщенням дорівнює обсягу прав власника житла. При тлумаченні останнього положення слід мати на увазі, що вселення членів сімї власника у житлове приміщення не перетворює їх на співвласників, відтак вони не наділяються правами на використання житла в тому обсязі, в якому їх має власник.

Із змісту абз. 2 ст. 3 Закону України Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні № 1382-IV від 11.12.2003 року (із змінами і доповненнями) вбачається, що свобода пересування право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Із змісту абз. 6 ст. 1 Закону України Про житлово-комунальні послуги № 1875-IV від 24.06.2004 року (із змінами і доповненнями) вбачається, що виконавець субєкт господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору; виробник субєкт господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги.

Згідно абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір № 3674-VI від 08.07.2011 року (із змінами і доповненнями) у разі коли в позовній заяві об'єднано дві і більше вимог немайнового характеру, судовий збір сплачується за кожну вимогу немайнового характеру.

Аналізуючи встановлені обставини справи, наведені нормативно-правові акти, які врегульовують вказані спірні правовідносини, суд дійшов до наступного висновку.

Отже, що стосується вимоги ОСОБА_1 про виселення ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 з квартири № 56 будинку по проспекту Т. Г. Шевченка, 6, що у м. Суми, то оскільки відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстровані в цьому ж населеному пункті, але за іншою адресою, оскільки відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не є членами сімї позивача ОСОБА_1, оскільки відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не укладали з позивачем ОСОБА_1 ніяких угод щодо користування спірним жилим приміщенням, а заселилися в квартиру, розташовану за адресою: м. Суми, пр-т Шевченка Т. Г. АДРЕСА_13, без будь-яких правових підстав, оскільки відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 на теперішній час фактично самоправно займають спірне жиле приміщення, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині позовні вимоги слід задовольнити на підставі ч. 3 ст. 116 ЖК України.

Отже, що стосується вимоги ОСОБА_1 про зобовязання ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3 не вчиняти певні дії, а саме: не зявлятися в квартирі № 56, по проспекту Шевченка, 6 м. Суми, то оскільки відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, як громадяни України, які на законних підставах перебувають в Україні, мають право вільно та безперешкодно за своїм бажанням переміщатися по території України у будь-якому напрямку, у будь-який спосіб, у будь-який час, оскільки позивач ОСОБА_1 не сплатив судовий збір за цю вимогу немайнового характеру, як те передбачене абз. 2 ч. 3 ст. 6 Закону України Про судовий збір , відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Отже, що стосується вимоги ОСОБА_1 про зобовязання ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_3, в солідарному порядку, сплатити поточні комунальні платежі за час їхнього проживання в квартирі, за адресою: АДРЕСА_2, з 17.12.2015 року по дату їх виселення, то оскільки позивач ОСОБА_1 не є виконавцем субєктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальної послуги споживачу відповідно до умов договору, а також не є виробником субєктом господарювання, який виробляє або створює житлово-комунальні послуги; оскільки обраний позивачем ОСОБА_1 спосіб захисту не відповідає цивільно-правовим засадам, відтак суд дійшов до висновку про те, що в цій частині у задоволенні позовних вимог слід відмовити.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про виселення, зобовязання не вчиняти певні дії, про зобовязання сплатити поточні комунальні платежі, слід задовольнити частково; що ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 слід виселити з квартири АДРЕСА_14, що у м. Суми, без надання іншого жилого приміщення.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 208, 209, 213 215, 218, 222 ЦПК України, -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів: ОСОБА_4 про виселення, зобовязання не вчиняти певні дії, про зобовязання сплатити поточні комунальні платежі, задовольнити частково.

Виселити ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 з квартири АДРЕСА_14, що у м. Суми.

В задоволенні інших вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_5 в рівних частках на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 487,20 грн. .

Рішення може бути оскаржене.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Апеляційна скарга подається апеляційному суду Сумської області через суд першої інстанції Ковпаківський районний суд м. Суми, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Головуючий: І.Г. Бичков