Ухвала суду № 57694668, 13.05.2016, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №468/1939/15-ц 13.05.2016 13052016 13.05.2016

Провадження №22-ц/784/1129/16

Справа № 468/1939/15-ц Головуючий в 1 інстанції - Янчук С.В.

Провадження № 22ц/784/1129/16 Доповідач - Маляренко І.Б.

Категорія: 23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Миколаївської області у складі :

Головуючого: Маляренко І.Б.

Суддів: Буренкової К.О., Темнікової В.І.,

За участю секретаря: Тищенка Л.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Миколаєві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1, поданою через представника - ОСОБА_2, на рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до

Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» про стягнення заборгованості по орендній платі за період 2011-2015 років,

В С Т А Н О В И Л А :

В грудні 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із позовом, в якому посилалась на те, що їй на праві приватної власності на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку належить 15.1 гектара землі (рілля, зрошення та пасовища). Згідно з договором оренди від 02.12.2010 року ці земельні ділянки передані в платне користування відповідачу - СТОВ «Світоч» терміном на 5 років для вирощування сільськогосподарських культур (п. 15 та п.2). Нормативна грошова оцінка ділянки станом на 01.01.2011 року в сумі 130328.32 грн. складається із нормативної грошової оцінки землі, проведеної станом на 01.07.1995 року в сумі 40727.60грн. (базова) та коефіцієнта індексації 3.2 (п.5).

Згідно з п.9 орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошова - не менше 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладення договору становить 6400 грн., спосіб внесення - готівка.

Указом Президента України від 19.08.08 №725/2008 «Про невідкладні заходи щодо захисту власників земельних ділянок та земельних часток (паїв)» запроваджена орендна плата земельних часток (паїв) у розмірі не менше 3 відсотків визначеної відповідно до законодавства вартості земельної ділянки. Обмеження щодо збільшення розміру орендної плати згідно з діючим законодавством відсутні.

Пунктом 10 Договору оренди передбачено, що обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Індекс інфляції за 2015 рік станом на 1 листопада згідно з довідкою ГУ статистики в Миколаївській області становив 1.395.

У разі невнесення орендної плати у строки, визначені договором, справляється пеня в розмірі 0.3% несплаченої суми за кожний день прострочення (п. 14).

Постановою Кабінету Міністрів України від 31 жовтня 2011 року № 1185 «Про внесення змін до «Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів» пункт 5 доповнено абзацом такого змісту: «Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації ), застосовується коефіцієнт 1.756».

Постанова набрала чинності з 1 січня 2012 року. Однак СТОВ «Світоч» з 2012 по 2015 рік до показників нормативної грошової оцінки землі коефіцієнт 1.756 не застосовувало, внаслідок чого виникла заборгованість по орендній платі, яка станом на 1 грудня складає 63852 грн. 74 коп.

На неодноразові звернення до СТОВ «Світоч» щодо здійснення розрахунку орендної плати з урахуванням вищенаведених змін, нею було отримано відмову.

З урахуванням викладеного позивачка просила суд стягнути зі СТОВ «Світоч» на її користь заборгованість з орендної плати в сумі 63852.74 грн., а також судові витрати.

Рішенням Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2016 року у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись із зазначеним рішенням, ОСОБА_1 звернулась до суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів апеляційного суду вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав:

Так, згідно зі ст. 10 ЦПК України обставини цивільних справ встановлюються судом за принципом змагальності. Суд же, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, лише створює необхідні умови для всебічного і повного дослідження обставин справи. При дослідженні і оцінці доказів, встановленні обставин справи і ухваленні рішення суд незалежний від висновків органів влади, експертиз або окремих осіб.

Згідно зі ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі наданих сторонами доказів. Крім того ст.60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на основу своїх вимог або заперечень.

Як вбачається з матеріалів справи, судом під час розгляду цієї справи були створені такі умови. Судом були досліджені і оцінені в їх сукупності всі докази, надані сторонами, відповідно до вимог ст. 212 ЦПК України. Виходячи з наданих сторонами доказів, суд першої інстанції правильно дійшов висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Ухвалюючи рішення по справі, суд виходив з того, що позивачка на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку є власником земельної ділянки площею 15.1 гектара для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

04.05.2010 року між сторонами було укладено договір оренди вищевказаної земельної ділянки строком на п'ять років, згідно з яким позивачкою надано, а СТОВ «Світоч» прийнято у користування земельну ділянку площею 15.1 га. строком на 5 років.

Даний договір було зареєстровано Баштанським районним відділом Миколаївської регіональної філії ДП «Центр Державного земельного кадастру при Держкомземі України».

Пунктом 5 вищезазначеного договору оренди землі передбачено, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки земель становить 65 129 грн. 12 коп.

З пунктів 9, 10 та 13 даного договору вбачається, що орендна плата вноситься орендарем у формі та розмірі: грошова - 5% нормативної грошової оцінки земельної ділянки, що на день укладання договору становить 6400 грн., спосіб внесення готівкою. Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції. Розмір орендної плати переглядається щорічно у разі: зміни розмірів земельного податку, у тому числі внаслідок інфляції, погіршення стану орендованої земельної ділянки не з вини орендаря, що підтверджено документами, в інших випадках передбачених законом. В усіх інших випадках розмір орендної плати не переглядається.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши письмові докази, суд дійшов висновку про те, що виходячи з розмірів, передбачених положеннями п. 9 договору /орендна плата/, відповідач з позивачем за оренду земельної ділянки за період з

2011 по 2015 роки розрахувався в повному обсязі. Також суд дійшов до висновку, що збільшення в односторонньому порядку з боку позивача орендної плати договором не передбачено, а тому посилання на ту обставину, що з 2011 року збільшилася нормативна грошова оцінка земельних ділянок, що, на думку позивачки, автоматично веде до збільшення орендної плати, суперечить умовам договору та діючому законодавству.

Не погоджуючись з рішенням суду, апелянт не бере до уваги того, що положеннями постанови КМУ № 1185 від 31.10. 2011 року було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ № 213 від 23 березня 1995р., дія якої застосовується лише щодо визначення розміру орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності.

З п.1 вказаної Методики вбачається, що нормативна грошова оцінка земельних ділянок здійснюється з метою визначення розміру земельного податку, державного мита при міні, спадкуванні та даруванні земельних ділянок згідно із законом, орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, втрат сільськогосподарського і лісогосподарського виробництва, а також під час розроблення показників та механізмів економічного стимулювання раціонального використання та охорони земель.

Вимогами ч.4 ст. 201 ЗК України передбачено, що при здійсненні цивільно-правових угод щодо земельних ділянок використовується експертна грошова оцінка.

Виходячи з аналізу вищевикладеного, колегія суддів вважає, що суд дійшов вірного висновку про те, що вимоги позивачки не ґрунтуються на законі, а тому не підлягають задоволенню.

Доводи апеляційної скарги стосовно безпідставного не застосування відповідачем коефіцієнту 1.756 для визначення грошової оцінки земельної ділянки, починаючи з 2012р., що призвело до не донарахування орендної плати та виникнення боргу з орендної плати, є необґрунтованими, виходячи з наступного.

Так, пункт 13 договору оренди, укладеного між сторонами, дійсно передбачає, що розмір орендної плати переглядається щорічно у разі зміни розміру земельного податку, у тому числі внаслідок інфляції, погіршання стану орендованої ділянки не з вини орендарів та інших випадках, передбачених законом, але це не означає, що відповідач повинен був відповідно до постанови КМУ № 1185 від 31.10. 2011 року самостійно в обов'язковому порядку переглянути розмір орендної плати і встановити її, виходячи з грошової оцінки земельної ділянки, збільшеної на коефіцієнт 1.756, так як відносини, пов'язані з орендою землі, згідно зі ст. 2 Закону України "Про оренду землі" регулюються ЗК України, ЦК України, Законом України "Про оренду землі", законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно зі ст. ст. 13, 14, 19 цього Закону договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов'язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов'язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства. Після досягнення сторонами домовленості з питань орендної плати та інших істотних умов, передбачених ст. 15 Закону України "Про оренду землі", підписання договору оренди та його реєстрації він набуває чинності та може бути змінений лише за взаємною згодою сторін, у тому числі й у частині розміру орендної плати (ст. 792 ЦК України, ст. 30 Закону України "Про оренду землі").

За ст. 21 Закону України „Про оренду землі" орендна плата за землю -це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди землі. Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди ((крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України). Обчислення розміру орендної плати за землю здійснюється з урахуванням індексів інфляції, якщо інше не передбачено договором оренди, а розмір та умови орендної плати, що зазначені в договорі оренди, не можуть суперечити чинному на час укладення договору оренди законодавству. Укладений між сторонами договір оренди відповідав вимогам діючого на час його укладення законодавства.

Ст. 23 Закону України „Про оренду землі" передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін. Під час укладення договору сторони дійшли згоди про те, що нормативна оцінка земельної ділянки з урахуванням коефіцієнта індексації грошової оцінки земель становить 65129 грн.12 коп. На час укладення договору грошова оцінка землі була визначена згідно з Методикою нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою КМУ № 213 від 23 березня 1995р. Постановою КМУ № 1185 від 31.10. 2011 року, на яку посилається позивачка, було внесено зміни до Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ № 213 від 23 березня 1995р., а сааме, пункт 5 Методики було доповнено абзацом такого змісту: «Для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації ), застосовується коефіцієнт 1.756». Постанова набрала чинності з 1 січня 2012 року.

Оскільки сторонами досягнуто домовленості щодо орендної плати, виходячи з грошової оцінки землі, яка зазначена в договорі, то до внесення змін до договору оренду відповідач правомірно при обчисленні розміру орендної плати виходив з даної грошової оцінки землі, що не суперечить Закону України "Про плату за землю". Вимога Закону України „Про плату за землю" стосовно щорічного уточнення грошової оцінки землі на коефіцієнт індексації і встановлення орендної плати в розмірі, не меншому ніж розмір земельного податку, є обов'язковою для суб'єктів договорів оренди земельних ділянок, які перебувають у державній або комунальній власності, орендна плата за які централізується на спеціальних бюджетних рахунках, розподіляється та використовується відповідно до цього Закону, і не носить обов'язкового характеру для угод інших суб'єктів землекористування. Це випливає з ч.2 ст. 21 Закону України „Про оренду землі", ст. 2, розділів 6,7 Закону України „Про плату за землю".

В матеріалах справи відсутні докази того, що позивачка зверталась до відповідача з пропозицією щодо внесення змін до договору оренди в частині визначення грошової оцінки земельної ділянки після набрання чинності постанови КМУ № 1185 від 31.10. 2011 року, якою було передбачено застосування коефіцієнту 1.756 для врахування змін у рентному доході, який створюється при виробництві зернових культур, до показників нормативної грошової оцінки ріллі, проведеної станом на 1 липня 1995 року (з урахуванням індексації ). Крім того, не всі землі, передані позивачкою в оренду, мають статус ріллі. Її доводи про те, що відповідач сам повинен був внести зміни до договору оренди або ініціювати укладення додаткової угоди до договору оренди, не відповідають вимогам діючого законодавства, а саме, ст. 23 Закону України „Про оренду землі", якою передбачено, що орендна плата за земельні ділянки, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, переглядається за згодою сторін і не передбачено обов'язку саме орендаря ініціювати зміни до договору оренди у разі зміни діючого законодавства. Не передбачає такого обов'язку відповідача і укладений між сторонами договір оренди ( п. 34 договору оренди).

Те, що за договором оренди між сторонами у справі передбачена грошова форма орендної плати, як і за земельні ділянки, які знаходяться в комунальній або державній власності, з урахуванням положень ст. 21, 30 Закону України „Про оренду землі" та ст. 792 ЦК України, також не є достатньою підставою для автоматичного застосування до договору оренди Методики нормативної грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженої постановою КМУ № 213 від 23 березня 1995р., з наступними змінами.

З тих же підстав не заслуговують на увагу також доводи апеляційної скарги про те, що відповідачем не була вчасно збільшена нормативно - грошова оцінка земельних ділянок з урахуванням індексів інфляції. Більш того, договором оренди, укладеним між сторонами, передбачено обчислення розміру орендної плати за землю з урахуванням індексів інфляції ( п.10 договору), що було виконано відповідачем.

Так, коефіцієнт інфляції порівняно з 2010 р. протягом 2011 р.,2012 р.,2013 р.,2014 р. дорівнював 1, тому орендна плата не індексувалася, в 2015р. індекс інфляції становив 1.249 і був застосований відповідачем.

Застосування напряму індексів інфляції для визначення нормативної грошової оцінки земельної ділянки договором не передбачено, оскільки згідно п. 13 договору інфляція враховується як чинник, який призвів до зміни розміру земельного податку, що, в свою чергу, може стати підставою для перегляду розміру орендної плати, але шляхом внесення змін до вже укладеного договору оренди, чого не було зроблено сторонами по даній справі.

Крім того, при прийнятті остаточного рішення у справі, апеляційний суд враховує також те, що із наданих представниками відповідача податкових декларацій з фіксованого сільськогосподарського податку за 2011-2014р.р., згідно з якими нормативно - грошова оцінка одиниці площі земельної ділянки залишалася незмінною, вбачається, що вони були прийняті ДПІ у Баштанському районі без зауважень стосовно неправильного визначення податку.

Інші доводи апелянта містять її суб'єктивний аналіз як матеріалів справи, так і вимог діючого законодавства і фактично направлені на переоцінку доказів, яким суд дав належну та правильну оцінку в їх сукупності.

Згідно зі ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

? Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України,

колегія суддів -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану через представника - ОСОБА_2, - відхилити, рішення Баштанського районного суду Миколаївської області від 29 березня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Світоч» про стягнення заборгованості по орендній платі за період 2011-2015 років - залишити без змін.

Ухвала набирає чинності негайно, але протягом 20 днів може бути оскаржена.

шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України

з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий:

Судді: