Ухвала суду № 57692480, 18.04.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 18.04.2016

Справа № 334/2285/16-ц

Провадження № 2/334/1904/16

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2016 року суддя Ленінського районного суду м. Запоріжжя Дубина Л.А. розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди,

В С Т А Н О В И В:

У провадження Ленінського районного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Розглянувши позовну заяву та надані матеріали суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Стаття 16 ЦК України передбачає, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, а також визначає способи захисту цивільних прав та інтересів.

Зі змісту позову ОСОБА_1 вбачається, що він не згоден з судовими рішеннями ухваленими у цивільних справах та ставить питання про відшкодування шкоди завданої, внаслідок прийняття Верховним Судом України правового висновку по справі №6-164 цс12.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що судді при здійсненні правосуддя незалежні і підкоряються лише закону. Однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків встановлених законом.

Основними засадами судочинства, зокрема, є забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду, крім випадків, встановлених законом, а також обовязковість рішень суду.

Наведені норми права дають підстави дійти висновку, що судові рішення є обовязковими до виконання на всій території України, і тому вважаються законними, доки вони не скасовані в апеляційному чи касаційному порядку або не переглянуті компетентним судом в іншому порядку, визначеному процесуальним законом, в межах провадження справи, в якій вони ухвалені, що є гарантією забезпечення їх законності та обґрунтованості.

Суд є органом, який розглядає скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів державної влади, посадових і службових осіб, а його рішення (дії, бездіяльність) оскаржуються лише в порядку, визначеному ст.129 Конституції і законодавством про судочинство.

Здійснення правосуддя в Україні врегульовано конституційними нормами окремо від діяльності інших органів державної влади. Відповідно до ст.62 Конституції України матеріальна й моральна шкода, завдана безпідставним засудженням, відшкодовується державою лише в разі скасування вироку як неправосудного. Проте й у цьому разі за заподіяну особі шкоду відповідає не суд або суддя, а держава.

Крім того, відповідно до пункту 10 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про незалежність судової влади» від 13 червня 2007 року №8 виключне право перевірки законності та обґрунтованості судових рішень має відповідний суд згідно з процесуальним законодавством. Оскарження у будь-який спосіб судових рішень та вирішення справи поза передбаченим процесуальним законом порядком у справі не допускається, і суди повинні відмовляти у прийнятті позовів та заяв з таким предметом.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 12 червня 2009 року №6 «Про деякі питання, що виникають у судовій практиці при прийнятті до провадження адміністративних судів та розгляді ними адміністративних позовів до судів і суддів» судам розяснено, що у розумінні положень частини першої статті 2, пунктів 1, 7, 9 статті 3, статті 17, частини третьої статті 50 КАСУ суди та судді при розгляді ними цивільних, господарських, кримінальних, адміністративних справ та справ про адміністративні правопорушення не є субєктами владних повноважень, які здійснюють владні управлінські функції, і не можуть бути відповідачами у справах про оскарження їх рішень, дій чи бездіяльності, вчинених у звязку з розглядом судових справ.

Як зазначив Конституційний суд України в своєму рішенні від 23 травня 2001 р.№6-рп\2001 судоустрій і судочинство визначаються виключно законом України. Порядок здійснення правосуддя регламентується відповідно процесуальним законодавством України. Процесуальні акти і дії суддів, які стосуються вирішення розгляду справи у першій інстанції та прийняття по них судових рішень належить до сфери правосуддя і можуть бути оскаржені лише в судовому порядку відповідно до процесуального законодавства України. Позасудовий порядок оскарження актів і дій суддів, які стосуються здійснення правосуддя, неможливий.

У звязку із викладеним, розгляд судом позовних вимог, незалежно від їх викладення та змісту, предметом яких є, по суті, оскарження процесуальних дій судді (суду), повязаних із розглядом справи (від стадії відкриття провадження у справі до розгляду по суті, перегляду судових рішень у передбачених процесуальним законом порядках і їх виконання), нормами ЦПК України чи іншими законами України не передбачено.

Відповідно до п.1 ч.2 ст.122 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Враховуючи викладене, позовні вимоги ОСОБА_1 про стягнення матеріальної шкоди завданої протиправним рішенням та діями Верховного Суду України не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, тому у відкритті провадження у справі слід відмовити, а позовну заяву разом з усіма додатками до неї належить повернути позивачу.

Керуючись п.1 ч.2 ст. 122 ЦПК України, суддя -

У Х В А Л И В:

Відмовити у відкритті провадження за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України про відшкодування шкоди.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Запорізької області протягом 5 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 5 днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: Дубина Л. А.