Постанова № 57689864, 05.05.2016, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа № 127/5298/16-а

Провадження № 2-а/127/233/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року Вінницький міський суд Вінницької області

в складі: головуючого-судді Луценко Л.В.,

при секретарі Завадюк О.І.,

за участю: позивача ОСОБА_1,

представника відповідача Павич О.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Вінниці адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідача Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії, мотивуючи свої позовні вимоги тим, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане 01.12.1999 року та витяг з протоколу №90 від 24.09.2015 року засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України.

Так, з 09.12.1982 року по 01.06.1999 року позивач працював водієм у Вінницькому автопідприємстві №10176, яке з 20.03.1986 року було перейменовано у «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554», а з 01.01.1996 року на базі вказаного підприємства засновано ВАТ «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554».

У період з 15.07.1986 року по 24.07.1986 року позивач був відряджений до м. Димар Київської області для робіт на підприємстві «Київдорстрой» по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з місця роботи.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

Позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до абзацу 1 ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці 15.12.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС.

Вважає дії відповідача протиправними та такими, що суперечать нормам закону, що стало підставою для звернення до суду зданим позовом, в якому просив визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі зниженням пенсійного віку, згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»; зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити, починаючи з 16.09.2015 року призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 позовні вимоги підтримав в повному обсязі та просив суд останні задовольнити з підстав, зазначених у позові.

Представник відповідача за довіреністю Павич О.С. позовні вимоги не визнала та просила в задоволенні останніх відмовити.

Заслухавши пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши зібрані докази по справі в їх сукупності, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних міркувань.

Так, в судовому засіданні достовірно встановлено та сторонами не оспорюється, що позивач має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та віднесений до 3 категорії постраждалих внаслідок Чорнобильської катастрофи, про що свідчить посвідчення серії НОМЕР_1, видане 01.12.1999 року (а.с.4).

Згідно трудової книжки позивача серії НОМЕР_2 від 19.11.1980 року вбачається, що 09.12.1982 року по 01.06.1999 року позивач працював водієм у Вінницькому автопідприємстві №10176, яке з 20.03.1986 року було перейменовано у «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554», а з 01.01.1996 року на базі вказаного підприємства засновано ВАТ «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554» (а.с.6).

З матеріалів справи також встановлено, що у період з 15.07.1986 року по 24.07.1986 року позивач був відряджений до м. Димар Київської області для робіт на підприємстві «Київдорстрой» по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС з місця роботи з автомобілем КамАЗ-5511, д.н.з. №56-36 (згідно Книги реєстрації посвідчень на відрядження було видане Посвідчення за №13-49), що підтверджується довідкою ВАТ «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554» від 14.10.2005 року №417 (а.с.7).

Окрім того, вищезазначені обставини також підтверджуються довідкою Головшляхбуд трест «Київшляхобуд-2» №165 від 01.10.1992 року (а.с.9), довідкою тресту «Вінницяшляхбуд» №500 від 18.12.2002 року (а.с.10), довідкою «Вінницького автотранспортного підприємства 10554» №5118 від 21.12.1992 року (а.с.11), копією довідки ВАТ «Іванівське дорожно-будівельне управління №39» №37 від 09.04.1999 року за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122 (а.с.8).

16.09.2015 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, як учаснику ліквідації аварії на ЧАЕС відповідно до абзацу 1 ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Проте, рішенням комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці 15.12.2015 року позивачу було відмовлено у призначенні пенсії зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у зв'язку з відсутністю первинних документів, підтверджуючих безпосередню участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (а.с.12).

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій: учасники ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження з моменту аварії до 1 липня 1986 року незалежно від кількості робочих днів, а з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів, пенсія призначається зі зниженням пенсійного віку на 10 років.

Згідно із ст.10 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» учасниками ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС вважаються громадяни, які безпосередньо брали участь у будь-яких роботах, пов'язаних з усуненням самої аварії, її наслідків у зоні відчуження у 1986-1987 роках незалежно від кількості робочих днів, а у 1988-1990 роках - не менше 30 календарних днів, у тому числі проведенні евакуації людей і майна з цієї зони, а також тимчасово направлені або відряджені у зазначені строки для виконання робіт у зоні відчуження, включаючи військовослужбовців, працівники державних, громадських, інших підприємств, установ і організацій незалежно від їх відомчої підпорядкованості, а також ті, хто працював не менше 14 календарних днів у 1986 році на діючих пунктах санітарної обробки населення і дезактивації техніки або їх будівництві. Перелік цих пунктів визначається Кабінетом Міністрів України.

Окрім того, за змістом частини 2 статті 14 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» категорія 2 особі, постраждалої внаслідок Чорнобильської катастрофи, встановлюється учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у зоні відчуження: з моменту аварії до 1 липня 1986 року - незалежно від кількості робочих днів; з 1 липня 1986 року по 31 грудня 1986 року - не менше 5 календарних днів.

Документом, що підтверджує статус громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи та надає право на користування пільгами, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», у тому числі призначення пенсії зі зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій є посвідчення «Учасник ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС».

Окрім того, згідно із ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.2.1 Постанови правління Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №22-1 від 25.11.2005 року до заяви про призначення пенсії за віком додаються документи, які засвідчують особливий статус особи, зокрема посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.1988 року №122, або довідка військової частини, у складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою виконувались роботи з ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на територіях радіоактивного забруднення, видана органами місцевого самоврядування (підприємствами, установами, організаціями) (при призначенні пенсії за віком із застосуванням норм статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»).

Відповідно до ст.69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

З матеріалів справи достеменно встановлено, що позивач з 15.07.1986 року по 24.07.1986 року, протягом 5 календарних днів, приймав участь у ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС, оскільки даний факт підтверджується наступними належними та допустими доказами, а саме: посвідченням учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС серії НОМЕР_1, виданим 01.12.1999 року (а.с.4); витягом з протоколу №90 від 24.09.2015 року засідання комісії зі спірних питань визначення статусу осіб, які брали участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС Міністерства соціальної політики України, відповідно до якого комісія вирішила на підставі представлених документів підтвердити статус учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС категорії 3 ОСОБА_1, оскільки останній виконував роботи в зоні відчуження в ІІ половині 1986 року від 1 до 5 календарних днів (а.с.5); трудовою книжкою позивача серії НОМЕР_2 (а.с.6); довідкою ВАТ «Вінницьке автотранспортне підприємство 10554» від 14.10.2005 року №417, згідно якої у період з 15.07.1986 року по 24.07.1986 року з підприємства позивач був відряджений до населеного пункту м. Димар Київської області з автомобілем КамАЗ д.н.з.56-36 для робіт на підприємстві «Київдорстрой» по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС (а.с.7); довідкою Головшляхбуд трест «Київшляхобуд-2» №165 від 01.10.1992 року, згідно якої позивач перебував у зоні відчуження в населених пунктах Чорнобиль з 19.07.1986 року та з 21.07.1986 року (а.с.9); довідкою тресту «Вінницяшляхбуд» №500 від 18.12.2002 року, відповідно до якої позивач працював на будівництві автодороги Чорнобиль-Зелений Мис в с. Плютовище на АБЗ ДСУ-18 в 30 км. зоні, здійснював перевезення вантажу по маршруту Плютовище - Чорнобиль 15.07.1986 року, 18.07.1986 року, 20.07.1986 року (а.с.10); довідкою «Вінницького автотранспортного підприємства 10554» №5118 від 21.12.1992 року, відповідно до якої за перевезення вантажу по маршруту Плютовище - Чорнобиль 15, 18, 19, 20, 21 липня 1986 року позивачу за 5 днів нарахована заробітна плата у трьохкратному розмірі (а.с.11).

Суд звертає увагу, що вищевикладені документи були також надані відповідачу з одночасним зверненням позивача про призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, так як дана обставина вбачається зі змісту рішення комісії УПФ України в м. Вінниці від 15.12.2015 року №12797 (а.с.12).

Окрім того, суд не приймає до уваги думки та доводи представника відповідача про те, що оскільки позивачем не надана відповідачу довідка встановленої форми (ф.122), що згідно чинного законодавства визначає час виконання робіт по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС безпосередньо в зоні відчуження, а тому відповідач дійшов обґрунтованого висновку про відмову у призначенні пенсії, оскільки відповідач УПФ України в м. Вінниці фактично зводить спір до встановлення статусу громадянина, який постраждав внаслідок Чорнобильської катастрофи, що не відноситься до його компетенції та є неприпустимим.

Таким чином, враховуючи, що позивач звернувшись до відповідача із заявою про призначення йому пенсії відповідно до статті 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» подав всі необхідні документи, що передбачені Порядком надання та оформлення документів для призначення пенсій та підтверджують особливий статус позивача, суд приходить до обґрунтованого висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком відповідно до ч.1 ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» зі зниженням пенсійного віку на 10 років, а дії відповідача є неправомірними, а відтак позов підлягає задоволенню.

Судові витрати залишити за позивачем.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 19, 46, 95 Конституції України, ст.ст. 49, 50, 54, 62, 63, 67 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», ст.ст. 2, 6, 18, 41, 122, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати неправомірним та скасувати рішення комісії Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС зі зниженням пенсійного віку згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Вінниці здійснити, починаючи з 16.09.2015 року призначення, нарахування та виплату ОСОБА_1 пенсії за віком як ліквідатору наслідків аварії на Чорнобильській АЕС згідно ст.55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Судові витрати залишити за позивачем.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Вінницького апеляційного адміністративного суду через Вінницький міський суд Вінницької області. У разі, якщо судом було проголошено лише вступну та резолютивну частини, апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Суддя: