Ухвала суду № 57688338, 12.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

_______________

Справа №617/1779/15-ц Головуючий суддя І інстанції Ворона С. В.

Провадження № 22-ц/790/3188/16 Суддя доповідач Пилипчук Н.П.

Категорія: Спори про право власності та інші речові права про приватну власність

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого - судді: Пилипчук Н.П.,

суддів: Кокоші В.В., Трішкової І.Ю.

при секретарі - Огар І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Харкові справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про визнання права власності на 1/2 частину сумісної квартири,

В С Т А Н О В И Л А :

ОСОБА_2 звернулася до суду із зазначеним позовом посилаючись на те, що з 29.12.2001 року по 18.06.2013 року перебувала в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1. Під час шлюбу за сумісні кошти вони 19.01.2008 року набули у спільну сумісну власність квартиру АДРЕСА_1. Квартира зареєстрована на ОСОБА_1 В 2013 році сім*я розпалася і рішенням Вовчанського райсуду від 18.06.2013 року шлюб між ними був розірваний. Спірна квартира знаходиться в повному розпорядженні відповідача. Вважає, що в сумісно набутій подружжям квартирі їй належить половина, тобто 1/2 частину зазначеної квартири.

Просить визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача судові витрати в розмірі 3885 грн..

Рішенням Вовчанського районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року позов ОСОБА_2 - задоволено. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, загальною площею 86.8 кв.метри, житловою площею 49.3 кв.метри, розташованої по АДРЕСА_1. Стягнуто з ОСОБА_1, на користь ОСОБА_2 судові витрати в розмірі 3885 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати. Посилається на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Наполягає, що кошти на які була придбана спірна квартира належали ОСОБА_1 особисто, так як гроші ним були отримані від продажу приватизованої квартири, документи які підтверджують факт приватизації частини квартири на ім'я ОСОБА_1 було долучено до матеріалів справи, також даний факт був підтверджений показаннями свідків, які біли допитані в судовому засіданні.

Згідно ч. 1 ст. 303 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників процесу що з'явились, обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

В силу ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом встановлено, що згідно копії Свідоцтва про одруження НОМЕР_1 виданого 29.12.2001 р., ОСОБА_1 та ОСОБА_3 одружились 29.12.2001 року, актовий запис 153. Після одруження прізвище - ОСОБА_1, ОСОБА_1. Шлюб розірвано 18.06.2013 року.

До укладення шлюбу ОСОБА_1 був співвласником квартири АДРЕСА_4, яку він разом із ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7 набув в порядку приватизації, що вбачається із копії свідоцтва на право власності на житло, видане 14 грудня 1993 року (а.с. 38).

Зазначену квартири АДРЕСА_4 співвласники продали на підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 29.07.2005 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. Продаж вчинено за 74414 грн. (а.с. 25). На долю кожного співвласника, які були рівними припадало по 14882,8 грн.

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.07.2007 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Колесниченком С.О., ОСОБА_1 придбав квартиру АДРЕСА_5. Зазначені обставини вбачаються із змісту договору купівлі-продажу, посвідченого 16.01.2008 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю. (а.с. 47)

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 16.01.2008 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Корнєвою І.Ю., зазначену квартиру АДРЕСА_5 ОСОБА_1 передав у власність ОСОБА_10 Продаж вчинено за 12625 грн. (а.с. 47)

На підставі договору купівлі-продажу, посвідченого 19.01.2008 року приватним нотаріусом Вовчанського районного нотаріального округу Харківської області Кротовою І.К., ОСОБА_1 за суму 17675 грн. придбав квартиру АДРЕСА_1, Харківської області. (а.с. 23)

Згідно довідки КП «Вовчанське бюро технічної інвентаризації» №506 від 13.08.2015 року, право власності на нерухоме майно розташоване за адресою - АДРЕСА_1, зареєстровано за ОСОБА_1 на підставі Договору купівлі-продажу від 19.01.2008 , реєстр №103.

Відповідно до вимог ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 57 СК визначено, що особистою приватною власністю дружини (чоловіка) є майно, набуте нею (ним) за час шлюбу, але за кошти, які належали їй (йому) особисто.

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України), майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно зі ст. 63 СК України, дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними.

Статтею 65 СК України передбачено, що дружина і чоловік розпоряджаються майном, що є об'єктом спільної сумісної власності подружжя, за взаємною згодою. Договір, укладений одним із подружжя в інтересах сім'ї, створює обов'язки для другого з подружжя, якщо майно, одержане за договором, використане в інтересах сім'ї.

Відповідно до ст. 70 СК України у разі поділу майна, що є об'єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

До складу майна, що підлягає поділу, включається загальне майно подружжя, наявне у нього на час розгляду справи, та те, що знаходиться у третіх осіб. При поділі майна враховуються також борги подружжя та правовідносини за зобов'язаннями, що виникли в інтересах сім'ї (ч. 4 ст. 65 СК України).

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в постанові від 21 грудня 2007 року № 11 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та поділ спільного майна подружжя» вирішуючи спори між подружжям про майно, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, наявного на час припинення спільного ведення господарства, з'ясовувати джерело і час його придбання. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу (статті 60, 69 СК, ч. 3 ст. 368 ЦК), відповідно до частин 2, 3 ст. 325 ЦК можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім'я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом. Спільною сумісною власністю подружжя, зокрема, можуть бути: квартири, жилі й садові будинки; земельні ділянки та насадження на них, продуктивна і робоча худоба, засоби виробництва, транспортні засоби; грошові кошти, акції та інші цінні папери, паєнакопичення в житлово-будівельному, дачно-будівельному, гаражно-будівельному кооперативі; грошові суми та майно, належні подружжю за іншими зобов'язальними правовідносинами, тощо.

Таким чином, законодавцем презюмується виникнення права спільної сумісної власності щодо майна, набутого подружжям у шлюбі і обов'язок з доведення тієї обставини, що майно придбане у шлюбі, є особистою власністю одного з подружжя, покладений на останнього.

Згідно зі ст. ст. 57, 58 ЦПК України доказами вважаються будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказі, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідач стверджує, що квартира АДРЕСА_5 16.07.2007 року була придбана ним за кредитні кошти, кредит отриманий ним особисто без згоди позивача, а грошові кошти отримані 16.01.2008 року від продажу вказаної квартири були витрачені ним на погашення кредиту. Між тим, зазначені доводи не спростовують висновків суду про наявність підстав для задоволення позову.

Відповідач наполягає, що при придбанні квартири АДРЕСА_1, Харківської області ним були використані грошові кошти, отримані від продажу квартири АДРЕСА_4 вчиненого співвласниками 29.07.2005 року та які зберігались у його батьків. Проте, матеріали справи не містять належних та допустимих доказів цих обставин.

Посилання відповідача на те, що спірна квартира придбана за його особисті кошти, отримані ним від продажу частки в приватизованій квартирі, не знайшли свого об'єктивного підтвердження. Письмових доказів на підтвердження цієї обставини не надано ні суду першої ні суду апеляційної інстанції, а посилання відповідача на те, що ці обставини можуть бути підтверджені показами свідків, не ґрунтуються на законі.

За таких обставин, підстав для скасування рішення суду першої інстанції не вбачається. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.

Керуючись ст. ст. 303, 304, п.1 ч.1 307, 308, 313, 315, 317, 319 ЦПК України, судова колегія судової палати, -

У Х ВА Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Вовчанського районного суду Харківської області від 23 березня 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий -

Судді -