Рішення № 57688305, 12.05.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22ц/790/2924/16

Справа № 638/13217/15ц Головуючий 1 інст. - Шишкін О.В.

Категорія: договірні Доповідач - Трішкова І.Ю.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Харківської області в складі:

головуючого-судді Трішкової І.Ю.,

суддів Піддубного Р.М.,

Пилипчук Н.П.,

за участю секретаря Огар І.В.,

заслухавши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 на рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року у цивільній справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

в с т а н о в и л а :

Позивач ОСОБА_4 звернувся до суду із вказаною позовною заявою, в якій просив стягнути із ОСОБА_2 22 451 719,21 грн., посилаючись на те, що 15 серпня 2009 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 280 000 євро, що було еквівалентом 3 360 00 грн., відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути отриману суму у строк до 01.12.2009 року із сплатою 2,5 відсотків від позиченої суми на місяць.

15 грудня 2012 року відповідачем сплачено позивачу 110 000 Євро, про що відповідач отримав відповідну розписку.

31 травня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду, якою строк повернення коштів продовжено до 15 серпня 2012 року.

У зв'язку із невиконанням зобов'язання у встановлений строк, позивачем на адресу позивача надіслано письмову вимогу, яка відповідачем була проігнорована.

Представник відповідача проти позову заперечував, посилаючись на те, що договір позики складений без дотримання вимог Цивільного кодексу для аналогічних договорів, крім того вказав про те, що згідно вимог ст.ст. 524, 533 ЦК України, грошові зобов'язання мають бути виражені і виконані у гривнях.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року позов задоволено частково.

З ОСОБА_2 стягнуто на користь ОСОБА_4 2197300 грн. в рахунок відшкодування заборгованості за договором позики від 15.08.2009 року, а також стягнуто на користь ОСОБА_4 суму сплаченого судового збору у розмірі 357,61 грн.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

В апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду і ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм матеріального і процесуального права.

В апеляційній скарзі ОСОБА_4 поставлено питання про скасування рішення та ухвалення нового, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Судова колегія вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлено, що 15 серпня 2009 року між сторонами було укладено договір позики, відповідно до умов якого позивач передав, а відповідач прийняв грошові кошти у сумі 280 000 євро, що на той час було еквівалентом 3 360 00 грн., відповідач, у свою чергу, зобов'язався повернути отриману суму у строк до 01.12.2009 року із сплатою 2,5 відсотків від позиченої суми на місяць.

Про передачу коштів сторонами підписано розписку.

15 грудня 2012 року відповідачем сплачено позивачу 110 000 Євро, про що відповідач отримав відповідну розписку.

31 травня 2012 року сторонами укладено додаткову угоду, якою строк повернення коштів продовжено до 15 серпня 2012 року.

У зв'язку із невиконанням зобов'язання у встановлений строк, позивачем на адресу позивача надіслано письмову вимогу. Натомість, в порушення умов Договору, Додаткової угоди та вимог ст.1049 ЦК України ОСОБА_2 у встановлений строк не повернув.

Оскільки ОСОБА_2 не виконав зобов'язання, передбачене договором, суд першої інстанції обґрунтовано визначився з необхідністю стягнути з відповідача суму боргу.

Але судова колегія не погоджується із сумою стягнення, оскільки вказана сума визначена з порушенням норм матеріального права.

Відповідно до ст. 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів ( суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої якості.

Згідно ст. 1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається в письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем юридична особа, - незалежно від суми.

В підтвердження укладення договору позики та його умов може бути представлена розписка позичальника або інший документ, що засвідчує передачу йому позикодавцем певної грошової суми або визначеної кількості речей.

Статтею ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання повинне виконуватися належним чином згідно умовам договору.

Як зазначено у ст.524 ЦК України, зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні, проте в договорі сторони можуть визначити грошовій еквівалент зобов'язання в іноземній валюті ( постанова Верховного Суду України від 06 червня 2-012 року у справі №6-49цс12).

Разом з тим, незалежно від фіксації еквівалента зобов'язання в іноземній валюті, згідно з ч.ч.1,2 ст.533 ЦК України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.

Якщо в зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини суди у разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми, що підлягає стягненню у цій іноземній валюті з вказівкою на конвертацію цієї суми в національну валюту на день здійснення платежу.

У разі пред'явлення позову про стягнення грошової суми в іноземній валюті суди у мотивувальній частині рішення наводять розрахунки з переведенням іноземної валюти в національну за курсом, встановленим Національним банком України на день ухвалення рішення.

Оскільки виконання зобов'язання зводиться до сплати грошей, а зобов'язання пов'язані зі сплатою грошей є грошовими зобов'язаннями, то в разі його порушення мають застосовуватись передбачені ЦК України проценти. Нараховувати їх потрібно у валюті боргу - іноземній валюті, однак сплачувати у валюті платежу - гривнях.

Сторони не заперечували, що ОСОБА_2 отримав у борг від ОСОБА_4 280000 Євро. 15.05.2012 року ОСОБА_4 отримав від ОСОБА_2 в рахунок погашення заборгованості 110000 Євро. Строк дії договору визначений до 01 грудня 2009 року.

Додатковою угодою до Договору позики від 31.05.2012 року строк дії договору позики продовжений до 15 серпня 2012 року

Пунктом 3.4. Договору займу передбачено, що боржник повинен сплатити по закінченню строку дії договору не тільки суму боргу, але й проценти за користування грошима в розмірі 2,5% від суми боргу у місяць, що передбачено ст.1048 ЦК України.

Статтею 1050 ЦК України передбачено, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст.625 ЦК України, яка передбачає відповідальність за порушення грошового зобов'язання у вигляді сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Даним договором позики передбачено 2,5% від суми боргу у місяць.

Пунктом 4.1 Договору позики передбачена відповідальність сторін за порушення зобов'язання, у тому числі і сплату пені у розмірі 0,25% від суми Договору за кожен день прострочки.

Відповідно до норм ч.2 ст.258 та ст.266 ЦК України стягнення неустойки ( штрафу, пені) обмежується останніми 12 місяцями перед зверненням кредитору до суду, а починається з дня (місяця) з якого вона нараховується у межах строку позовної давності за основною вимогою (постанова Верховного Суду України від 6 листопада 2013 року у справі №6-11цс13).

ОСОБА_4 звернувся до суду у серпні 2015 року, просив стягнути основну суму боргу, проценти за користування грошима, проценти відповідно до ст.625 ЦК України з урахуванням повернутих 110000 Євро, а також пеню за прострочення зобов'язання за один рік перед зверненням до суду. При цьому позивач надав розрахунок суми, яка підлягає стягненню, з урахуванням курсу Євро до гривні на час звернення до суду.

Перевіривши наданий розрахунок (а.с. 5), судова колегія вважає, що він зроблений відповідно до норм чинного законодавства.

До ухвалення судового рішення позивач свої вимоги не змінював, просив стягнути заборгованість за позикою у гривні.

Тому судова колегія вважає за необхідне змінити рішення суду і стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача суму позики у розмірі 6814613,96 грн., проценти, передбачені договором і відповідно до ст.625 ЦК України у розмірі 9418770,01 грн.. пеню за прострочення зобов'язання у розмірі 6218335,24 грн., а всього 22451719,21 грн.

Також судова колегія змінює рішення суду в частині стягнення судового збору, оскільки стягнувши судовий збір на користь ОСОБА_4, суд не звернув увагу на те, що позивач був звільнений від сплати судового збору у зв'язку з тим, що він є інвалідом 2 групи і звільнений від сплати судового збору згідно п.9 ч.1 ст.5 Закону України "Про судовий збір".

За таких обставин судовий збір підлягає сплаті на користь держави.

Керуючись ст.ст. 303,307,309,314,319 ЦПК України, судова колегія судової палати з цивільних справ,

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Дзержинського районного суду м. Харкова від 10 березня 2016 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІПН НОМЕР_1) на користь ОСОБА_4 (ІПН НОМЕР_2) загальну суму заборгованості у розмірі 22 451 719 (двадцять два мільйони чотириста п'ятдесят одну тисячу сімсот дев'ятнадцять) грн. 21 коп., з яких: сума позики - 6 814 613 (шість мільйонів вісімсот чотирнадцять тисяч шістсот тринадцять) грн. 96 коп.; відсотки за користування коштами - 9 418 770 (дев'ять мільйонів чотириста вісімнадцять тисяч сімсот сімдесят) грн. 01 коп.; пеня від загальної суми за кожен день прострочки - 6 218 335 (шість мільйонів двісті вісімнадцять тисяч триста тридцять п'ять) грн. 24 коп.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір у розмірі 3654 (три тисячі шістсот п'ятдесят чотири) грн.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили після проголошення, але протягом двадцяти днів може бути оскаржено до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий І.Ю. Трішкова

Судді Р.М. Піддубний

Н.П. Пилипчук