Рішення № 57687135, 16.05.2016, Новобаварський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Харкова)

Справа № 2012/6816/2012

Провадження № 2/639/9/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Жовтневий районний суд м. Харкова у складі:

головуючого судді Гаврилюк С.М.,

при секретарі Волкової Н.О., Богоявленської І.М., Чубенко О.С., Луценко С.М.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток у праві власності, визнання права власності ,

встановив:

У серпні 2012 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив перерозподілити ідеальні частки у праві спільної часткової власності на житловий будинок з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Райкомівська, № 9-а, посилаючись на те, що він за свої власні кошти переобладнав сарай-гараж літ. «К» розмірами 7,60 х 4,90 м (сарай-гараж літ «Ж») та добудовав ванну літ. «а-6 » загальною площею 5,6 кв.м .

У липні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4, в якому просив визнати за ним право власності на добудову літ. «а-6 » загальною площею 5,6 кв.м та сарай-гараж літ. «К» розмірами 7,60х 4,90 м (сарай-гараж «Ж»). При цьому він зазначив, що йому на праві власності належить 1/2 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: м. Харків, вул. Райкомівська, № 9-а. Співвласником другої половини цієї нерухомості є його сестра ОСОБА_4. За свої власні кошти він переобладнав сарай-гараж літ. «Ж», та добудував до житлового будинку ванну літ. «а-6».

Ухвалою судді Жовтневого районного суду Макарова О.В. від 06.08.2013 року вказані справи були обєднані в одне провадження (т. 1, а.с. 180).

17 жовтня 2014 року ОСОБА_1 помер. Згідно відповіді Пятої Харківскої державної нотаріальної контори від 24.04.2015 року спадщину після його смерті прийняли його дружина ОСОБА_2М та донька ОСОБА_3, які у відповідності до ст. 37 ЦПК України залучені судом до участі у справі правонаступниками позивача.

Правонаступники позивача підтримали в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_1 та просили їх задовольнити. ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що є вдовою ОСОБА_1, проживає в будинку за адресою: м. Харків, вул. Райкомівська, № 9-а з 1990 року. Зі слів свого чоловіка їй відомо , що він прибудував ванну до будинку в 1978 році, а потім в 1989-1990 роках ОСОБА_1 побудував сарай-гараж за свої власні кошти.

ОСОБА_3 пояснила суду, що ванна кімната побудована до її народження, про будівництво сараю-гаражу позивачем вона знає зі слів батька в силу свого неповноліття на момент його будування.

Після оголошеної перерви у судовому засвданні правонаступники позивача надали заяви з проханням розглядати справу за їхньої відсутністю (т. 3, а.с. 128,129).

Належним чином повідомлені представники правонаступників позивача в судове засідання 11.05.2016 року не з'явилися, що відповідно до ч. 2 ст. 169 ЦПК України не є перешкодою до розгляду справи.

Відповідач ОСОБА_4 проти задоволення позовних вимог заперечувала та пояснила, що їй на праві спільної часткової власності належить ? частина спірного будинку, ? частину якого їй подарувала мати за життя, а ? частину вона успадкувала після смерті матері. Її матір, ОСОБА_5 проживала однією сімєю та мала один сімейний бюджет з ОСОБА_1 В 1978-1980 роках ОСОБА_5 була ініціатором прибудову ванни до будинку, в якому проживала з сином, ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, який працював учнем слюсаря-збірника, а в 1977-1979 служив в рядах Радянської армії . Двоповерховий цегловий сарай-гараж літ. «К» був побудований ОСОБА_5 та ОСОБА_1 сумісно на місці знесеного деревяного гаража літ. «Ж». Це майно ОСОБА_4 успадкувала разом з ОСОБА_1 після смерті їхньої матері.

Суд, вислухавши пояснення сторін, їх представників, свідків, дослідивши матеріали цивільної справи та копії інвентаризаційної справи № 53185, вважає позовні вимоги такими, що не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Пятої Харківської державної нотаріальної контори 25.11.1976 року, р. № 1-1866, ОСОБА_1 належало 1/4 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Райкомівська, будинок № 9-а (т.1, а.с. 44-46).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Пятої Харківської державної нотаріальної контори 03.03.2009 року, р. № 6-241, ОСОБА_1, належало 1/4 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Райкомівська, будинок № 9-а (т.1, а.с. 47).

Відповідно договору дарування, посвідченого державним нотаріусом Першої Харківської державної нотаріальної контори 26.12.1997 року, р. № 6--5408, ОСОБА_4 належить 1/4 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Райкомівська, будинок № 9-а (т. 1, а.с. 49).

На підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого державним нотаріусом Пятої Харківської державної нотаріальної контори 03.03.2009 року, р. № 6-236, ОСОБА_4 належить 1/4 частина житлового будинку з відповідною частиною надвірних будівель, що знаходиться за адресою: місто Харків, вулиця Райкомівська, будинок № 9-а (т. 1, а.с. 109).

17 жовтня 2014 року позивач ОСОБА_1 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть (т.3, а.с. 13).

Згідно листу Пятої Харківської державної нотаріальної контори спадщину після його смерті прийняли його дружина ОСОБА_2 та донька ОСОБА_3О.(т.3, а.с. 27-28), які у відповідності до ст. 37 ЦПК України залучені судом до участі у справі правонаступниками позивача.

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної у м. Харкові ради від 27.12.1988 року № 197-7 був прийнятий в експлуатацію на імя ОСОБА_1 гараж літ. «Ж» розміром 2,6 х 5,4 м (т.2, а.с. 146).

Згідно матеріалам інвентаризаційної справи гараж літ. «Ж» розміром 2,6 х 5,4 м деревяний вартістю 133 радянських рублів був знесений (матеріали інвентаризаційної справи , а. 56-59).

Відповідно листу КП «ХМБТІ» від 17.09.2013 року № 352 встановлено, що сарай літ. «Ж» розміром 2,6 х 5,4 м деревяний , побудований в 1972 році, був переобладнаний в гараж. Переобладнаний деревяний гараж літ. «Ж» розміром 2,6 х 5,4 м було прийнято в експлуатацію рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 27.12.1988 року № 197-7. При проведенні поточної інвентаризації 03.03.1990 року було встановлено, що гараж літ. «Ж» знесений, а на його місці побудований цегельний гараж-сарай літ. «Ж», 1989 року забудови, розміром 7,60 х 4,90 м (т.1, а.с. 198).

Рішенням виконавчого комітету Жовтневої районної ради від 05.06.1990 року № 100-69 було прийнято в експлуатацію на імя двох співвласників: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 двоповерховий цегляний гараж-сарай літ. «Ж» (зараз літ.«К») розміром 7,60 х 4,90 кв.м , висотою 4,85 м та приміщення 1-10 (зараз 1-6) (матеріали інвентаризаційної справи а. 63 - 64).

Вказане рішення від 05.06.1990 року № 100-69 є дійсним, ніким не оскаржувалося. Жодних доказів, які б свідчили про протилежне, матеріали справи не містять. На підставі цього рішення виконкому у обох співвласників: ОСОБА_5 та ОСОБА_1 виникло право власності на сарай-гараж літ. «К» та прибудову літ. «а» приміщення ванної кімнати літ. «6».

Згідно записам у будинковій книзі в житловому будинку № 9-а по вулиці Райкомівській в місті Харкові на час будівництва були зареєстровані співвласники, а з 1992 року й ОСОБА_2 (т.1, а.с. 254-257).

Як вбачається з трудової книжки ОСОБА_1 на час будівництва спірного приміщення він працював з 1976 року учнем слюсаря-збірника, в період 1977-1979 років був звільнений у звязку зі службою в рядах Радянської армії (т. 1, а.с.т 239).

Свідки ОСОБА_6, ОСОБА_7 в судовому засіданні пояснили, що вони бачили, як ОСОБА_1 будував гараж, чи приймала участь в будівництві ОСОБА_5 вони достовірно не знають. Їм відомо, що ОСОБА_5 та ОСОБА_1 проживали разом однією сімєю, мали добрі родинні стосунки, як мати та син.

Свідок ОСОБА_8 суду пояснила, що її батько, що був чоловіком рідної сестри ОСОБА_5Є, та інші родичі фізично допомагали ОСОБА_5 та ОСОБА_1 в будівництві ними ванної кімнати та цегельного двоповерхового сараю-гаражу. Їй відомо, що ОСОБА_5 вклала в будівництво цього сараю-гаража грошові кошти, що були одержані нею весною 1988 року від продажу спадкового будинку після смерті її матері.

Згідно висновку судової будівельно-технічної експертизи № 3037 від 16.06.2014 року, проведеної експертом ХНДІСУ ім.. Засл. проф. ОСОБА_9 в результаті проведеного дослідження частки співвласників ОСОБА_1 та ОСОБА_4 у звязку зі зведенням прибудови літ. «а» (ванної кімнати літ. «1-6» та гаражу-сараю літ. «К» розмірами 7,60 х 4,90 м перерозподіленню не підлягають і становлять: ОСОБА_4 -1/2 частина, ОСОБА_1 ? частина (т. 1, а.с. 215-219).

Квитанції, що надані в обгрунтування позовних вимог , датовані періодом 1987-1989 року, не містять відомостей про покупця.

В обгрунтування позовних вимог також надана до суду квитанція на купівлю цегли від 27.11.1988 року на імя ОСОБА_1, однак у свудовому засіданні не доведено, що вказана цегля була використана на будівництво сараю-гаражу( т. 2, а.с. 32).

Відповідно до ст. 58 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень.

Позивач та його правонаступники не надали суду достатніх належних доказів того, що саме ОСОБА_1 самотужки побудував вищезазначені побудови.

У відповідності до п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України в редакції 2003 року Цивільний Кодекс України застосовується до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності.

Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов'язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.

Згідно п. 9 Постанови Пленуму ВССУ по розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 «Про практику застосування судами статті 376 Цивільного Кодексу України (про правовий режим самочинного будівництва) " від 30.03.2012 року за загальним правилом кожна особа має право на захист свого цивільного права лише в разі його порушення, невизнання або оспорювання (частина перша статті 15 ЦК, частина перша статті 3 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК). У зв'язку із цим звернення до суду з позовом про визнання права власності на самочинне будівництво має здійснюватися за наявності даних про те, що порушене питання було предметом розгляду компетентного державного органу, рішення якого чи його відсутність дають підстави вважати про наявність спору про право.

Право власності на спірні будови визначається рішенням компетентного на час будівництва органу виконкому місцевої ради.

Згідно п. 1 Інструкції про порядок реєстрації будинків та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР , що затверджена заступником Міністра комунального господарства Української РСР ОСОБА_10 31 січня 1966 р. та погоджена зі заступником голови Верховного суду Української РСР ОСОБА_11 15 січня 1966 р. ( Інструкція втратила чинність на підставі Наказу Держжитлокомунгоспу N 56 ( z0031-96 ) від 13.12.95 ), реєстрацію будинків з обслуговуючими їх будівлями і спорудами та домоволодінь у містах і селищах міського типу Української РСР провадять бюро технічної інвентаризації виконкомів

місцевих ОСОБА_11 депутатів трудящих.

Відповідно п.12 Постанови Пленуму Верховного Суду України N 7 від 04.10.1991 року ( Зі змінами ) « Про практику застосування судами законодавства, що регулює право приватної власності громадян на жилий будинок», при розгляді спорів між учасниками спільної часткової власності на жилий будинок про зміну часток суди повинні враховувати, що такі вимоги можуть бути задоволені, якщо учасник спільної власності збільшить в ньому за свій рахунок корисну площу будинку (жилих і підсобних його приміщень) шляхом прибудови,

надбудови або перебудови, проведеної з дозволу виконкому місцевої ОСОБА_11 і за згодою решти учасників спільної власності. Спорудження господарських будівель (сараїв, гаражів тощо) не є підставою для збільшення встановленого раніше розміру частки в праві власності на будинок.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

З огляду на вищевикладене суд не вбачає підстав щодо задоволення необгрунтованого позову.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, підлягає стягненню з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 сплачений відповідачкою судовий збір за подання заяви про забезпечення доказів у розмрі по 53 грн. 65 коп. з кожної.

Керуючись ст.ст. 5, 6,10, 11, 57,58, 60,61, 88, 208, 209, 212 -215 ЦПК України , ст. 357 ЦК України , суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_1 , правонаступниками якого є ОСОБА_2, ОСОБА_3, до ОСОБА_4 про перерозподіл ідеальних часток у праві власності, визнання права власності - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмрі по 53 (п'ятдесят три) грн. 65 коп. з кожної.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Харківської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.

Особами, які брали участь у справі, але не були присутні в судовому засіданні під час проголошення судового рішення - шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя С.М.Гаврилюк