Ухвала суду № 57685928, 12.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 210/3947/13-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/763/К/16 суддя Попов В.В.

Категорія № 27 (І) Доповідач - Бондар Я.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді: Бондар Я.М.,

суддів: Зубакової В.П., Соколан Н.О.,

за участю: секретаря - Маслової К.В.,

представника відповідача Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» - Трепшиної Катерини Олександрівни, позивача ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_5, позивачів ОСОБА_6, ОСОБА_7, відповідача ОСОБА_8

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" на рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_7 до ОСОБА_8 Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України", треті особи - Орган опіки та піклування Виконавчого комітету Дзержинської районної у місті ради, Дзержинський відділ державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції , приватний нотаріус Криворізького міського нотаріального округу Лігута Лариса Вячеславівна, про визнання договору іпотеки недійсним, -

ВСТАНОВИЛА:

В червні 2013 року ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_7 звернулись до суду із позовом до ОСОБА_8, Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" (далі ПАТ «Ощадбанк») про визнання договору іпотеки недійсним, в якому просили визнати договір іпотеки № ВКЛФ-065/08 від 05.06.2008 року, укладений між ОСОБА_8 та Приватним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України» щодо квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 - недійсним. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» вчинити певні дії щодо виключення із Державного реєстру іпотеки запис про державну реєстрацію договору іпотеки № ВКЛФ-065/08/ від 05.06.2008 року. Зобов'язати Приватне акціонерне товариство «Державний Ощадний банк України» вчинити певні дії щодо виключення із Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяжень № ВКЛФ-065/08 від 05.06.2008 року. А також стягнути з відповідачів судові витрати по справі.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначили, що 10.09.1998 року відповідач ОСОБА_8 придбав за договором купівлі-продажу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6. В цій квартирі з моменту вселення мешкали та були зареєстровані діти: ОСОБА_11 та ОСОБА_7, які народились під час перебування відповідача ОСОБА_8 та позивачки ОСОБА_3 у фактичних шлюбних відносинах. У 2012 році позивачка ОСОБА_3 дізналась, що її чоловік уклав кредитний договір, забезпечений іпотекою у вигляді квартири, в якій мешкала родина. Даний факт став їй відомий лише під час проведення державним виконавцем виконавчих дій по складанню акту опису та арешту майна за судовим рішенням про звернення стягнення на заставне майно в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором в сумі 103979,92 грн. Позивачка ОСОБА_3 стверджує, що не знала про наявність кредиту, забезпеченого іпотекою, а згоду на отримання кредиту підписала під впливом омани з боку свого чоловіка, оскільки на той час не розуміла ані російської, ані української мови. Крім того, укладання іпотечного договору без згоди органу опіки і піклування порушило права неповнолітніх дітей, що проживали та були зареєстровані у квартирі, та вимоги діючого законодавства в сфері охорони дитинства.

Рішенням Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2015 року позовні вимоги ОСОБА_3, ОСОБА_11, ОСОБА_7 задоволено.

Визнано договір іпотеки № ВКЛФ-065/08 від 05.06.2008 року, укладений між ОСОБА_7 та Приватним акціонерним товариством «Державний Ощадний банк України » щодо розташованої за адресою: АДРЕСА_1 недійсним.

Зобов'язано Приватне акціонерне товариство « Державний Ощадний банк України» вчинити певні дії щодо виключення із Державного реєстру іпотеки запис про державну реєстрацію договору іпотеки № ВКЛФ-065/08/ від 05.06.2008 року.

Зобов'язано Приватне акціонерне товариство « Державний Ощадний банк України» вчинити певні дії щодо виключення із Єдиного реєстру обтяжень нерухомого майна запис про державну реєстрацію обтяжень № ВКЛФ-065/08 від 05.06.2008 року

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства «Державний Ощадний банк України» на користь позивача ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 114 грн. 70 коп. та 114 грн. 70 коп.

В апеляційній скарзі представник ПАТ «Ощадбанк», посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги представник ПАТ «Ощадбанк» зазначив, що судом першої інстанції не враховано низку обставин щодо укладення спірного договору іпотеки. Зокрема, позивачкою ОСОБА_3 надано згоду чоловікові на отримання кредиту під іпотеку вказаної квартири. Також, згідно заяви ОСОБА_8 засвідчив, що квартира є його особистим майном, оскільки придбана ним на особисті кошти, набуті до укладення шлюбу. Також представник ПАТ «Ощадбанк» зазначив, що при укладенні іпотечного договору ОСОБА_8 було надано нотаріусу довідку згідно, якої в квартирі зареєстровані лише він з ОСОБА_3 Проте під час розгляду справи у суді, відповідачем було надано суду довідку про склад сім'ї протилежного змісту. Також, представник ПАТ «Ощадбанк» зауважив на тому, що жодних нарікань на умови кредитного та іпотечного договору позивачем ОСОБА_3 не вживало до звернення банку до суду із позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки. Крім того, представник ПАТ «Ощадбанк» звернув увагу на те, що факт приховання ОСОБА_8 та ОСОБА_3 наявності у них та проживання в вказаній квартирі двох неповнолітніх дітей на момент укладення договору іпотеки, а також відсутність дозволу з боку Органу опіки та піклування на укладення спірного договору, не є безумовним підтвердженням наявності підстав для визнання правочину недійсним. Також, представник вказав, що позивачі ОСОБА_11 та ОСОБА_7 не є співвласниками іпотечної квартири, а є лише особами, що набули права користування нею як члени сім'ї власника.

Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх доведеності та обґрунтованості.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Як встановлено судом та вбачається з матеріалів справи, 10.09.1998 року ОСОБА_8 придбав за договором купівлі-продажу квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_6 (а.с.7).

05.06.2008 року між ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_8 укладено договір відновлювальної кредитної лінії № ВКЛФ-065/08 (а.с.22-24) В забезпечення виконання умов кредитного договору того ж дня між ВАТ «Державний ощадний банк» та ОСОБА_8 укладено іпотечний договір (а.с. 9-12).

28.08.2012 року державним виконавцем Дзержинського відділу державної виконавчої служби Криворізького міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження про стягнення у примусовому порядку з ОСОБА_8 на користь ПАТ «Державний ощадний банк України» боргу у сумі 103979, 92 грн. (а.с. 13), а 09.11.2012 року складено акт опису й арешту майна боржника: квартири по АДРЕСА_7 (а.с. 14,15).

Під час проведення вказаних виконавчих дій ОСОБА_3 стало відомо про наявність у її чоловіка кредитних зобов'язань перед банком. Даний факт у судовому засіданні підтвердили інші позивачі та допитані у якості свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13

Відповідно до ст. 261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

Отже, на підставі досліджених у судовому засіданні доказів, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про те, що перебіг строку позовної давності для ОСОБА_3 почав свій відлік з 2012 року, коли вона дізналась про відкриття виконавчого провадження та порушення у зв'язку з цим своїх прав.

Крім того, оскільки позивачами є в тому числі діти ОСОБА_3 та ОСОБА_8, то суд правильно застосувавши до спірних відносин положення ч. 4 ст.261 ЦК України, яка встановлює, що у разі порушення цивільного права або інтересу неповнолітньої особи позовна давність починається від дня досягнення нею повноліття, дійшов обґрунтованого висновку про звернення до суду із вказаним позовом в межах строку позовної давності.

Звертаючись до суду, позивачі аргументували необхідність визнання недійсним договору іпотеки порушенням прав і законних інтересів неповнолітніх дітей відповідача, які проживали та були зареєстровані у АДРЕСА_8 на момент його укладання.

Відповідно до ст. 18 Закону України «Про іпотеку» іпотечний договір укладається між одним або декількома іпотекодавцями та іпотекодержателем у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Згідно із п. 1 ч. 2 ст. 177 СК батьки малолітньої дитини не мають права без дозволу органу опіки і піклування поміж іншого вчиняти такі правочини щодо її майнових прав, як укладення договорів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, у тому числі договори щодо поділу або обміну житлового будинку, квартири.

Аналогічне, положення викладено в ч. 3 ст. 17 Закону України «Про охорону дитинства», згідно якої батьки або особи, які їх замінюють, не мають права без дозволу органів опіки і піклування, наданого відповідно до закону, укладати договори, які підлягають нотаріальному посвідченню та/або державній реєстрації, відмовлятися від належних дитині майнових прав, здійснювати поділ, обмін, відчуження житла, зобов'язуватися від імені дитини порукою, видавати письмові зобов'язання.

Частиною 4 ст. 12 Закону України «Про основи соціального захисту бездомних осіб і безпритульних дітей» передбачено, що для вчинення будь-яких правочинів щодо нерухомого майна, право власності на яке або право користування яким мають діти, необхідний попередній дозвіл органів опіки та піклування, що надається відповідно до закону.

Незважаючи на те, що при оформлені кредиту та іпотеки відповідач ОСОБА_8 надав до ПАТ «Державний ощадний банк України» довідку про начебто відсутність неповнолітніх дітей в квартирі по АДРЕСА_7 (а.с. 41), однак даний факт було спростовано матеріалами справи.

Зокрема, згідно довідок житлово-експлуатаційної організації № 8 від 15.11.2012 № 741, від 18.02.2013 № 107, від 16.06.2015 без номеру, ТОВ «Нова-ком» від 10.04.2015 № 337 (а.с. 25, 28,179, 164) вбачається, що, принаймні, позивач ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, був офіційно зареєстрований в АДРЕСА_8 з 22.11.2002 року, тобто до укладання договору іпотеки від 05.06.2008 року.

Також, факт проживання дітей за вказаною адресою підтверджується довідками з Амбулаторії № 2 КУ «Центр первинної медико-санітарної допомоги № 5 Криворізької міської ради (а.с.26) та поясненнями свідків: ОСОБА_12, ОСОБА_4, ОСОБА_13, наданими в суді першої інстанції. Так, свідками в судовому засіданні підтверджено, що родина ОСОБА_12 разом з дітьми проживає АДРЕСА_9 безперервно останні 10-15 років. Подружжя має 2 спільних дітей: доньку ОСОБА_11, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка приїхала з матір'ю приблизно у 1996 році, та сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, який народився вже у м. Кривому Розі. Крім того, свідки підтвердили, що ОСОБА_3 дійсно дуже погано розуміла російську і українську мови, та почала їх освоювати лише в останні роки.

Крім того, витребуваними судом апеляційної інстанції витягами з амбулаторних карт дітей також встановлено, що діти перебували на обліку в Амбулаторії № 2Комунальної установи «Центр первинної медико-санітарної допомоги №5» Криворізької міської ради, відповідно були закріплені та обслуговувались вказаною амбулаторією ,як такі, що проживали за адресою: АДРЕСА_10. При цьому перші записи в амбулаторних картах обох дітей датовані починаючи з 1998 року, що свідчить про вселення дітей у спірну квартиру задовго до укладення кредитного та іпотечного договорів їхнім батьком.

Загальні підстави визнання недійсними угод і настання відповідних наслідків встановлені статтями 215, 216 ЦК України.

Так, згідно до частин 1 та 3 ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу, відповідно до яких, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства.

Частина 1 ст. 203 ЦК України передбачає, що правочин, що вчиняється батьками

(усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей.

Враховуючи зазначені обставини суд першої інстанції дійшов правильного висновку, про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Зазначеними обставинами та відповідаючи ми їм документами, спростовуються доводи апеляційної скарги про те, щодо неврахування судом першої інстанції низки обставин щодо укладання спірного договору.

Інші, доводи апеляційної скарги не приймаються до уваги колегією суду, оскільки фактично зводяться до незгоди з висновками суду першої інстанції та спробою їх переоцінити, проте у відповідності до вимог ст. 212 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів особами, які беруть участь у розгляді справи, діючим законодавством не передбачена.

Таким чином, вирішуючи спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов'язки сторін, що брали участь у справі, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджуються письмовими доказами.

Отже, переглядаючи справу відповідно до вимог ст.303 ЦПК України в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів не знаходить підстав для скасування рішення суду першої інстанції, у зв'язку з чим апеляційна скарга підлягає відхиленню як недоведена.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний ощадний банк України" відхилити.

Рішення Дзержинського районного суду м. Кривого Рогу від 21 листопада 2015 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий:

Судді: