Постанова № 57685889, 11.05.2016, Долинський районний суд Івано-Франківської області

Справа №: 343/885/16-а

Провадження №: 2-а/0343/60/16

П О С Т А Н О В А

I М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 травня 2016 року м. Долина

Суддя Долинського районного суду Івано-Франківської області Керніцький І. І., розглянувши в порядку скороченого провадження в приміщенні Долинського районного суду Івано-Франківської області справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобовязання вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Долинського районного суду Івано-Франківської області із адміністративним позовом до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області про визнання неправомірними дій щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років та зобовязання вчинити дії.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 лютого 2016 року він звернувся до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (з 01.04.2016 - Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) із заявою в довільній формі про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру", так як у наданні заяви встановленого зразка було відмовлено працівниками управління. 25 лютого 2016 року управління Пенсійного фонду України у Долинському районі відмовило йому у призначенні песії. 5 квітня 2016 року повторно звернувся до Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області із заявою встановленого зразка про призначення пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" та копією всіх необхідних документів. В квітні 2016 року отримав від управління лист-повідомлення про те, що йому відмовлено в призначенні пенсії за вислугою років та повернуто документи, додані до заяви. Відповідач не оформив відмову в призначенні пенсії рішенням комісії зі складанням протоколу, як це вимагається законом, а надіслав лист-повідомлення № 165/12 від 11.04.2016. Позивач вважає, що Управлінням Фонду безпідставно відмовлено йому в призначенні пенсії, не вивчено всі надані ним документи та не надано їм належної оцінки. Крім того, відмову в призначенні пенсії не оформлено у належному процесуальному вигляді. Вважає, що Долинським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України порушено його права. Тому, він змушений звернутися до суду з адміністративним позовом, оскільки дії управління Фонду щодо відмови у призначенні йому пенсії за вислугою років у відповідності до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" є безпідставними, суперечать Конституції України та не ґрунтуються на вимогах закону та просив: визнати неправомірними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як працівнику прокуратури; зобов'язати Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період з 01.09.1992 р. по 14.10.1998 р.; зобов'язати Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України " Про прокуратуру " від 14 жовтня 2014 р. № 1697 - VII з 05 квітня 2016 року в розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати.

Ухвалою суду від 25 квітня 2016 року відкрито скорочене провадження у справі.

04 травня 2016 року на адресу суду надійшли письмові заперечення відповідача проти позову, в яких останній вказав, що в своїй позовній заяві позивач просить суд визнати неправомірними дії управління щодо відмови у призначенні пенсії. Зазначені вимоги та доводи позивача, управління вважає безпідставними та такими, що не підлягають задоволенню виходячи з наступного. Відповідно до розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 №213 у разі неприйняття до 01.06.2015 закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до законів України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про судоустрій і статус суддів", "Про статус народного депутата України", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України. У зв'язку з викладеним з 01.06.2015 пенсії в порядку та на умовах, визначених Законами України "Про державну службу", "Про прокуратуру", "Про Кабінет Міністрів України", "Про судову експертизу", "Про Національний банк України", "Про службу в органах місцевого самоврядування", "Про дипломатичну службу", Податкового та Митного кодексів України, Положення про помічника-консультанта народного депутата України, не призначаються, а раніше призначені пенсії не перераховуються. Враховуючи наведене просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повномуобсязі.

З урахуванням положень ст. 183-2 КАС України, за результатами розгляду поданого відповідачем заперечення проти позову суд дійшов висновку про можливість розгляду справи в порядку скороченого провадження.

Дослідивши матеріали справи та надавши їм юридичну оцінку суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову з огляду на таке.

Судом встановлено, що, 17 лютого 2016 року та повторно 5 квітня 2016 року ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Долинському районі Івано-Франківської області (з 01.04.2016 - Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) із заявами про призначення пенсії за вислугу років у відповідності до ст. 86 Закону України "Про прокуратуру".

Як вбачається з листів № 29/1-13 від 25.02.2016 та № 165/12 від 11.04.2016 управління Пенсійного фонду України у Долинському районі (Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області) повідомило ОСОБА_1 про те, що його заяви розглянуті відповідно до Закону України «Про звернення громадян», та роз'яснено, що у зв'язку із набранням чинності Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 р. № 1697-VII з 15.07.2015 року відсутнє право на призначення (перерахунок) пенсії працівникам прокуратури.

Однак, такі висновки відповідача суд вважає такими що не ґрунтуються на вимогах закону, а відтак є безпідставними враховуючи наступне.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Пенсійне забезпечення прокурорів і слідчих прокуратури, до яких законодавцем віднесено і позивача, встановлено приписами ст. 50-1 Закону № 1789-12 та приписами ст. 86 Закону України №1697-VII.

Згідно з частиною першою статті 50-1 Закону «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, прокурори і слідчі мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 12 років.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин, до вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 цього Закону, в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею трьох років.

Таким чином, до стажу роботи який дає право на призначення пенсії позивачу зараховується як час роботи на прокурорських посадах так і половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

З довідки № 11-320 вих-16 від 15.04.2016, виданої Прокуратурою Івано-Франківської області вбачається, що старший радник юстиції ОСОБА_1 працює в органах прокуратури Івано-Франківської області з 28.10.1998 року, на посаді начальника відділу нагляду за додержанням законів органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю управління нагляду у кримінальному провадженні прокуратури області - з 18 січня 2016 року по даний час.

Як вбачається із записів трудової книжки серії НОМЕР_1 дата заповнення 23 жовтня 1998 року, позивач працює в органах прокуратури з 28.10.1998 року по теперішній час, а також у відповідності до записів в трудовій книжці станом на 05.04.2016 стаж позивача роботи за вислугою років складає 23 роки 6 місяців 20 днів, в тому числі на прокурорських посадах - 17 років 5 місяців 7 днів.

Таким чином, стаж роботи позивача на прокурорських посадах, який дає право на призначення пенсії, з 28.10.1998 р. по 05.04.2015 р. становить 17 років 5 місяців 7 днів.

Вказана обставина відповідачем не заперечується та в силу положень ч. 3 ст. 72 КАС України не підлягає доказуванню.

Крім того, як вбачається з архівної довідки № 1/78 від 04.04.2016 виданої Харківським національним університетом внутрішніх справ ОСОБА_1, позивача згідно наказу № 59 о/с від 30.08.1992 зараховано на перший курс денної форми навчання. Наказом Університету внутрішніх справ від 22.06.1996 р. № 153 о/с ОСОБА_1 був відрахований, отримав повну вищу освіту за спеціальністю «Правознавство» та диплом спеціаліста НОМЕР_2 від 22.06.1996 р.

З диплому серії НОМЕР_2 виданого 22 червня 1996 року вбачається, що ОСОБА_1 закінчив Університет внутрішніх справ за спеціальністю правознавство та рішенням державної екзаменаційної комісії від 22.06.1996 року йому присвоєно кваліфікацію спеціаліста - юриста.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 28 Закону України «Про вищу освіту» університет - багатогалузевий (класичний, технічний) або галузевий (профільний, технологічний, педагогічний, фізичного виховання і спорту, гуманітарний, богословський/теологічний, медичний, економічний, юридичний, фармацевтичний, аграрний, мистецький, культурологічний тощо) вищий навчальний заклад, що провадить інноваційну освітню діяльність за різними ступенями вищої освіти (у тому числі доктора філософії), проводить фундаментальні та/або прикладні наукові дослідження, є провідним науковим і методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, сприяє поширенню наукових знань та провадить культурно-просвітницьку діяльність;

Згідно статті 42 Закону України «Про освіту» підготовка фахівців у вищих навчальних закладах може проводитися з відривом (очна), без відриву від виробництва (вечірня, заочна), шляхом поєднання цих форм, а з окремих спеціальностей - екстерном. Цим Законом підтверджується рівноправність кожної із зазначених форм навчання за певним освітньо-кваліфікаційним рівнем і передбачає здобуття громадянами вищої освіти відповідного державного стандарту.

Навчання в Харківському національному університеті внутрішніх справ ОСОБА_1 на юридичному факультеті, є беззаперечним фактом, що підтверджується архівною довідкою від 04.04.2016 № 1/78 та дипломом серії НОМЕР_2, виданого 22 червня 1996 року.

Період навчання позивача в Харківському національному університеті внутрішніх справ складає 3 роки 9 місяців 22 дні - з 30.08.1992 року (наказ № 59 о/с про зарахування на перший курс денної форми навчання) по 22.06.1996 року (наказ № 153 о/с про відрахування з університету), а відтак згідно з приписами ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» половина навчання позивача, а саме 1 рік 10 місяців 26 днів підлягає зарахуванню до вислуги років, що дає право на пенсію.

При цьому, як зазначено вище стаж роботи позивача на прокурорських посадах, який дає право на призначення пенсії становить 19 років 7 місяців, половина строку навчання у вищому навчальному закладі становить 2 роки 5 місяців 15 днів, що в сумі складає 22 роки 15 днів та дає право позивачу на призначення пенсії відповідно до статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру".

Згідно з частиною другою статті 50-1 Закону «Про прокуратуру» №1789-ХІІ, в редакції на час виникнення спірних правовідносин пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

Отже, позовні вимоги щодо зобовязати відповідача призначити позивачу пенсію з 05 квітня 2016 року відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у розмірі 60 відсотків від середньомісячного заробітку є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Посилання ж відповідача на те, що з 1 червня 2015 року не здійснюється ні призначення, а ні перерахунки пенсій відповідно до спеціального законодавства, а саме відповідно до Закону України «Про прокуратуру» суд вважає безпідставним, оскільки на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року норма статті статті 50-1 Закону «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ, не втратила чинності, а продовжувала діяти до 15 липня 2015 року.

Поряд з цим, на момент набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури уже було врегульовано Законом України «Про прокуратуру» від 14 жовтня 2014 року №1697-VII відповідно до прикінцевих положень якого норми щодо пенсійного забезпечення працівників прокуратури набули чинності 15 липня 2015 року.

Зокрема, відповідно до частини 1 статті 86 Закону №1697-VII прокурори мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку за наявності на день звернення вислуги років не менше: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року - 22 роки, у тому числі стажу роботи на посадах прокурорів не менше 12 років.

Згідно з частиною 2 статті 86 Закону №1697-VII пенсія призначається в розмірі 60 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до якої включаються всі види оплати праці, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообовязкове державне соціальне страхування, а до 1 січня 2011 року - страхові внески на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії.

До вислуги років, що дає право на пенсію згідно з цією статтею, зараховується час роботи на прокурорських посадах, зазначених у статті 15 цього Закону, стажистами, на посадах помічників і старших помічників прокурорів, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах денної форми навчання або на юридичних факультетах вищих навчальних закладів денної форми навчання.

Таким чином, на зміну вимог статті 50-1 Закону «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ набули чинності положення статті 86 Закону №1697-VII «Про прокуратуру», відповідно до яких в повній мірі збережено право працівників прокуратури на пенсійне забезпечення за вислугою років. При цьому, положення статті 86 Закону «Про прокуратуру» №1697-VII аналогічні приписам статті 50-1 Закону «Про прокуратуру»№ 1789-ХІІ щодо періоду роботи який зараховується до стажу роботи, який дає право на призначення пенсії за вислугою років та розміру пенсійного забезпечення.

В свою чергу, Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10 грудня 2013 року (справа №21-348а1) та від 17 грудня 2013 року (справа №21-445а13).

Крім того, вирішуючи питання про застосування наведеного Закону в часі, суд виходить з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Таким чином, суд не бере до уваги посилання відповідача на Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» №213-УІІІ від 02.03.2015 року, яким скасовуються норми Закону України «Про прокуратуру» щодо пенсійного забезпечення осіб, оскільки це суперечить вимогам ч. 1 ст. 58 Конституції України, якою передбачено, що закони та нормативні акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність.

Відповідно до частини 1 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Згідно статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади. У справах щодо оскарження рішень суди перевіряють чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Разом з тим, відповідно до частини 2 статті 11 КАС України суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, і не може виходити за межі позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено належними засобами доказування правомірності свого рішення щодо відмови позивачу у зарахуванні до вислуги років половини строку навчання у вищому навчальному закладі та відмови у призначенні пенсії, натомість позовні вимоги позивача суд вважає обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Що стосується допущення постанови суду до негайного виконання слід зазначити, що відповідно до пункту 8 частини 6 статті 183-2 КАС України в постанові, прийнятій у скороченому провадженні, зазначається обов'язок відповідача виконати постанову негайно, крім постанови в адміністративній справі, передбаченій пунктом 2 частини першої цієї статті, тобто в тому числі з приводу призначення чи перерахунку пенсій.

Разом з тим, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 256 КАС України негайно виконуються постанови суду про присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць. Поряд з цим, згідно з пунктом 1 частини 2 статті 256 КАС України суд, який прийняв постанову, за заявою осіб, які беруть участь у справі, або з власної ініціативи може ухвалою в порядку письмового провадження або зазначаючи про це в постанові звернути до негайного виконання постанову у разі стягнення всієї суми боргу при присудженні платежів, визначених пунктами 1 і 2 частини першої цієї статті.

Таким чином, з аналізу вказаної норми слідує висновок, що негайне виконання постанов в адміністративних справах може застосовуватись лише у разі стягнення суми боргу, а відтак у вимога позивача про допущення до негайного виконання постанови суду зобовязального характеру не може бути задоволена. Крім того, така вимога не є позовною вимогою в розумінні Кодексу адміністративного судочинства України, а є встановленням порядку виконання судового рішення.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 2, 4, 6-12, 70-72, 86, 94, 159-163, 167, 183-2, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задоволити.

Визнати неправомірними дії Долинського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області щодо відмови у призначенні пенсії за вислугу років ОСОБА_1 як працівнику прокуратури.

Зобов'язати Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області зарахувати ОСОБА_1 до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугу років, період з 01.09.1992 р. по 14.10.1998 р.

Зобов'язати Долинське об'єднане управління Пенсійного фонду України Івано-Франківської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 86 Закону України " Про прокуратуру " від 14 жовтня 2014 р. № 1697 - VII з 05 квітня 2016 року в розмірі 60 % від суми місячної заробітної плати.

Постанова суду першої інстанції, якщо інше не встановлено цим кодексом, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим кодексом, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Долинський районний суд Івано-Франківської області протягом десяти днів з часу ознайомлення з постановою в повному обсязі , а особи, які брали участь у справі але не були присутні під час проголошення постанови суду, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цієї постанови.

Суддя:

"Повний текст постанеови суцду виготовлено 10 травня 2016 року. Оригінал постанови знаходиться в матеріалах справи"

Суддя