Рішення № 57685799, 12.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 211/6636/15-ц 22-ц/774/1035/К/16

Справа № 211/6636/15-ц Головуючий у 1-й інстанції

№ провадження 22ц/774/1035/К/16 Ткаченко С.В.

Категорія - 55 (IV) Доповідач Митрофанова Л.В.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області

в складі : головуючого судді: Митрофанової Л.В.,

суддів: Барильської А.П., Ляховської І.Є.,

за участі секретаря: Петренко К.І.,

за участі: представника відповідача Національного університету «Одеська юридична академія» - Олюха Віталія Георгійовича та Лескової-Годлевської Юлії Кимівни;

позивача ОСОБА_5 та її представника ОСОБА_6;

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Кривому Розі апеляційну скаргу представника відповідача Національного університету «Одеська юридична академія» на рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_5 до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні,-

В С Т А Н О В И Л А:

15 жовтня 2015 року ОСОБА_5 звернулась з позовом до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач з 31.03.2006 року по 07.08.2015 року безперервно працювала в Криворізькому факультеті Національного університету "Одеська юридична академія" на посаді бібліографа 2 категорії з повним робочим днем.

Наказом ректора Університету від 30.03.2015 року №1025-24, без згоди ОСОБА_5, їй було надано відпустку без збереження заробітної плати терміном на 183 дня.

18 червня 2015 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу ухвалив рішення за позовом ОСОБА_5, яке 01.09.2015 року залишене без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного суду, та скасував наказ ректора Університету від 30.03.2015 року №1025-24, стягнув з Університету на її користь заборгованість за час вимушеного прогулу в розмірі 6 756,86 грн., матеріальні збитки в розмірі 113,60 грн., та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн. Допущено негайне виконання рішення суду в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми платежу за один місяць.

10.07.2015 року першим Приморським відділом державної виконавчої служби одеського міського управління юстиції було відкрито виконавче провадження №48065535 про стягнення грошової суми в розмірі 6 756,96 гривень, яким надано семиденний термін для добровільного виконання у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом.

Відповідачем у добровільному порядку були сплачені суми коштів за рішенням суду в розмірі 2 000 гривень та 113,60 гривень.

В іншій частині, а саме виплати заборгованості за час вимушеного прогулу у розмірі 6 756,86 гривень, рішення суду Університетом не виконано.

12 жовтня 2015 року на картковий рахунок ОСОБА_5 були перераховані заборговані кошти заробітної плати в сумі 6 756,86 грн., примусово стягнуті з Університету Приморським відділом ДВС Одеського міського управління юстиції на підставі виконавчого листа Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області.

07 серпня 2015 року позивач звільнилась з посади за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України в зв'язку з невиконанням Університетом законодавства про працю (наказ ректора Університету від 6 серпня 2015 року №3066-5). Відповідач фактично розрахувався з нею 12 жовтня 2015 року. Затримка розрахунку при звільнені складає 44 робочих дня (з 08 серпня 2015 року по 11 жовтня 2015 року).

Відповідно до довідки про середню заробітну плату, середньоденна заробітна плата складає 118,38 гривень.

Середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2015 року по 11 жовтня 2015 року складає: 118,38 гривень (середньоденна заробітна плата) х 44 дня (кількість днів затримки розрахунку при звільненні) = 5 208,72 гривень, які позивач просила стягнути з відповідача на свою користь.

Рішенням Довгинцівського районного суду Дніпропетровської області від 28 березня 2016 року позов задоволено.

Стягнуто з Національного університету «Одеська юридична академія» на користь ОСОБА_5 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 08 серпня 2015 року по 11 жовтня 2015 року включно в сумі 5208 грн. 72 коп.

Стягнуто з Національного університету «Одеська юридична академія» на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп.

В апеляційній скарзі представник відповідача ставить питання про скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення про відмову в задоволенні позовних вимог позивача, посилаючи на порушення судом першої інстанції норм процесуального та матеріального права.

Зокрема судом першої інстанції допущено неправильне дослідження та оцінка доказів, не враховано, що на момент звільнення відповідачем проведена виплата всіх належних позивачу сум, в тому числі в добровільному порядку було виконано рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18 червня 2015 року.

Судом першої інстанції невірно застосовано до спірних правовідносин ст. 117 КЗпП України, та в порушення норм чинного законодавства в мотивувальній частині рішення не наведено розрахунку середнього заробітку, що стягнутий судом.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що позивач з 31.03.2006 року по 07.08.2015 року безперервно працювала в Криворізькому факультеті Національного університету «Одеська юридична академія».

Наказом ректора Університету від 30.03.2015 року №1025-24, без згоди ОСОБА_5, їй було надано відпустку без збереження заробітної плати терміном на 183 дня.

Не погоджуючись з наказом ректора, позивач звернулась до Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу з позовом до Університету про скасування наказу про надання відпустки без збереження заробітної плати, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування матеріальної та моральної шкоди.

07 серпня 2015 року позивач звільнилась з посади за власним бажанням на підставі частини 3 статті 38 Кодексу законів про працю України.

Статтею 47 КЗпП України встановлено, що власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу.

Статтею 116 КЗпП України встановлено, що при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

У разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у зазначені строки, підприємство, установа, організація відповідно до ч.1 ст.117 КЗпПУ повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України "Про практику застосування судами законодавства про оплату праці" №13 від 24 грудня 1999 року, установивши при розгляді справи про стягнення заробітної плати у зв'язку із затримкою розрахунку при звільненні, що працівникові не були виплачені належні йому від підприємства, установи, організації суми в день звільнення, коли ж він у цей день не був на роботі, наступного дня після пред'явлення ним роботодавцеві вимог про розрахунок, суд на підставі ст. 117 Кодексу законів про працю України стягує на користь працівника середній заробіток за весь період затримки розрахунку, а при не проведенні його розгляду справи - по день постановлення рішення, якщо роботодавець не доведе відсутності в цьому своєї вини. В разі не проведення розрахунку у зв'язку з виникненням спору про розмір належних до виплати сум, вимоги про відповідальність за затримку розрахунку підлягають задоволенню у повному обсязі, якщо спір вирішено на користь позивача або такого висновку дійде суд, що розглядає справу.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог позивача суд першої інстанції виходив з доведеності позовних вимог позивача.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 18 червня 2015 року Довгинцівський районний суд м. Кривого Рогу ухвалив рішення, яким скасовано наказ ректора Університету від 30.03.2015 року №1025-24, стягнуто з Університету на користь позивача заборгованість за час вимушеного прогулу в розмірі 6 756,86 грн., матеріальні збитки в розмірі 113,60 грн., та моральну шкоду в розмірі 2 000 грн.

Вказане рішення суду залишено без змін ухвалою апеляційного суду Дніпропетровської області від 01.09.2015 року.

Як убачається із матеріалів справи, згідно довідки відповідача (а.с.36), в липні 2015 року, відповідачем добровільно виконано вище зазначене рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.06.2015 року, та позивачу 16.07.2015 року виплачено 6756 грн. 86 коп. заборгованості за час вимушеного прогулу, а 03.08.2015 року виплачено 2000 грн. моральної шкоди та 113 грн. 60 коп. матеріальних збитків.

Таким чином, на момент звільнення позивача 07.08.2015 року, відповідач не мав заборгованості по вище вказаному рішенню суду у звязку із добровільним його виконанням.

Крім того, з довідки відповідача (а.с.36), зведеної відомості № 2 сум зарахування на спеціальні карткові рахунки (а.с.39) вбачається, що в серпні 2015 року, на момент звільнення позивача, з нею проведено повний розрахунок, в суму, яка виплачена позиву враховано суми нарахованого середнього заробітку за квітень, травень, червень 2015 року.

В суді апеляційної інстанції позивач не заперечувала того, що в липні та серпні 2015 року вона отримувала вище зазначені кошти, але не знала природу нарахування цих коштів.

Також судом апеляційної інстанції встановлено, що посилання суду першої інстанції на той факт, що фактично розрахунок з позивачем відбувся 12.10.2015 року є безпідставним, оскільки перерахування 12.10.2015 року позивачці 7582 грн. 55 коп. є повторним стягненням першим Приморським відділом державної виконавчої служби Одеського МУЮ сум за рішенням Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 18.06.2015 року, яке добровільно було виконано в серпні 2015 року.

Таким чином, на підставі вище наведеного, колегія суддів приходить до висновку про те, що в даному випадку законні права працівника не порушено, тому відсутні підстави для задоволення позову.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п.4 ч.1 ст. 309, ст.ст. 313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача Національного університету «Одеська юридична академія» задовольнити.

Рішення Довгинцівського районного суду м. Кривого Рогу від 28 березня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити ОСОБА_5 в задоволенні позовних вимог до Національного університету «Одеська юридична академія» про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні .

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого Суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий:

Судді: