Ухвала суду № 57685741, 11.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4102/16 Справа № 185/1757/16-ц Головуючий у 1 й інстанції - Боженко Л. В. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Осіяна О.М., Пищиди М.М.

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_2

на ухвалу судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року про повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, -

ВСТАНОВИЛА:

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року ОСОБА_2, на підставі ст. ст. 151,153 ЦПК України, повернено заяву про скасування заходів забезпечення позову, що застосовані ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25.04.2012 року по справі № 2/0531/1223/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики / а. с. 7 /.

З цією ухвалою не погодилася ОСОБА_2 і звернувся до суду з апеляційною скаргою, де просить скасувати ухвалу від 29.02.2016 року та постановити нову, якою скасувати заходи забезпечення позову, посилаючись на те, що вона є незаконною та необґрунтованою, оскільки постановлена з порушенням норм процесуального права /а. с. 9-14 /.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно задовольнити частково, а ухвалу - скасувати, з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 25.02.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області із заявою про скасування заходів забезпечення позову (тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України), що застосовані до нього ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25.04.2012 року по справі № 2/0531/1223/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики / а. с. 1-4 /.

Ухвалою судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29.02.2016 року ОСОБА_2, на підставі ст. ст. 151,153 ЦПК України, повернено заяву про скасування заходів забезпечення позову, що застосовані ухвалою Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25.04.2012 року по справі № 2/0531/1223/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики / а. с. 7 /.

Повертаючи ОСОБА_2 заяву про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що ця заява подана без додержання вимог ст. 151 ЦПК України, а тому відповідно до ч. 8 ст. 153 ЦПК України підлягає поверненню заявнику.

Однак, з такими висновками суду першої інстанції погодитися не можне, оскільки вони не відповідають дійсним обставинам справи та вимогам процесуального закону.

Так, постановляючи 29.02.2016 року ухвалу про повернення ОСОБА_2 заяви про скасування заходів забезпечення позову на підставі ст. 151, ч. 8 ст. 153 ЦПК України суд першої інстанції не прийняв до уваги, що цими статтями передбачені вимоги щодо заяви про забезпечення позову, а не про скасування заходів забезпечення позову.

Скасування заходів забезпечення позову передбачено ст. 154 ЦПК України, якою не визначені конкретні вимоги до заяви про скасування заходів забезпечення позову, що не прийняв до уваги суд першої інстанції.

До того ж, звертаючись 25.02.2016 року до суду з заявою про скасування заходів забезпечення позову ОСОБА_2 зазначив підстави скасування цих заходів / а. с. 1-4 /.

Щодо посилань суду першої інстанції в ухвалі на те, що ОСОБА_2 не надано суду належним чином завірену ухвалу Куйбишевського районного суду м. Донецька від 25.04.2012 року (справа № 2/0531/1223/12) про забезпечення позову, - то це питання знаходиться в межах компетенції суду першої інстанції, який вправі витребувати у заявника належно оформлену копію цієї ухвали (засвідчену відбитком гербової печатки суду), а в разі відсутності такої у заявника перевірити її наявність в Єдиному державному реєстрі судових рішень та отримати належну повну копію, так як ЄДРСР є доступним суду, але чого позбавлений заявник, оскільки Куйбишевський районний суд м. Донецька припинив свою діяльність, тому що знаходиться в районі АТО.

Оскільки, у відповідності до вимог чинного законодавства, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області має повний доступ до Єдиного державного реєстру судових рішень, то, в разі необхідності, суд першої інстанції не позбавлений можливості отримати з ЄДРСР і належну копію рішення Куйбишевського районного суду м. Донецька від 06.06.2012 року по справі № 2/0531/1223/12 за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики, так як заявником надано суду копію неповного та неналежно оформленого тексту цього судового рішення / а. с. 23-26 /.

З матеріалів заяви про скасування заходів забезпечення позову вбачається, що ухвала про забезпечення позову від 25.04.2012 року була постановлена Куйбишевським районним судом м. Донецька (справа № 2/0531/1223/12), який припинив свою діяльність у зв'язку зі знаходженням його в районі АТО і згідно з розпорядженням Голови Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02.09.2014 року № 27/0/38-14 розгляд справ, підсудних Куйбишевському районному суду м. Донецька, здійснюється Павлоградським міськрайонним судом Дніпропетровської області.

Згідно із частиною третьою статті 1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» справи, розгляд яких не закінчено і які перебувають у провадженні місцевих, апеляційних судів, розташованих в районі проведення антитерористичної операції, в разі неможливості здійснювати правосуддя передаються судами відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності протягом десяти робочих днів з дня прийняття розпорядження головою відповідного вищого спеціалізованого суду.

Відповідно до абзацу 2 частини третьої статті 1 ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції» у разі неможливості передачі матеріалів справи відповідно до встановленої згідно з цим Законом підсудності вчинення необхідних процесуальних дій здійснюється за документами і матеріалами, поданими учасниками судового процесу, за умови, що такі документи і матеріали є достатніми для ухвалення відповідного судового рішення.

Матеріали і документи є достатніми, якщо суд може вирішити справу по суті.

Достатність оцінюється судом індивідуально.

Вирішуючи питання щодо достатності матеріалів і документів для ухвалення відповідного судового рішення, судам слід враховувати, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, а відповідно до частини четвертої статті 10 ЦПК України вони повинні сприяти всебічному і повному з'ясуванню обставин справи шляхом роз'яснення особам, які беруть участь у справі, їх прав та обов'язків, попередження про наслідки вчинення або не вчинення процесуальних дій і сприяння здійсненню їхніх прав у визначених процесуальним законодавством випадках.

Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом України в постанові від 09.12.2015 року у справі № 6-934цс15, яка в силу ст. 3607 ЦПК України, зокрема, є обов'язковою для застосування всіма судами України.

ОСОБА_2 звернувся до Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області з заявою про скасування заходів забезпечення позову, до якої додав копії наявних у нього матеріалів та судових рішень.

Повертаючи ОСОБА_2 заяву про скасування заходів забезпечення позову суд першої інстанції не прийняв до уваги норми вище зазначеного ЗУ «Про здійснення правосуддя та кримінального провадження у зв'язку з проведенням антитерористичної операції», як і не прийняв до уваги вимоги частини четвертої статті 10 ЦПК України.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що ухвала суду від 29.02.2012 року, як така що постановлена з порушенням норм процесуального права, - не може залишатись в силі і підлягає скасуванню з направленням матеріалів заяви про скасування заходів забезпечення позову до суду першої інстанції для повторного вирішення цього питання.

Керуючись ст.ст. 303,307,312 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Ухвалу судді Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 29 лютого 2016 року про повернення заяви про скасування заходів забезпечення позову - скасувати, матеріали заяви повернути до того ж суду для повторного вирішення цього питання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню не підлягає.

СУДДІ: