Ухвала суду № 57685572, 11.05.2016, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/4340/16 Справа № 185/9070/15-ц Головуючий у 1 й інстанції - Врона А. О. Доповідач - Глущенко Н.Г.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 травня 2016 року Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого - Глущенко Н.Г.

суддів - Деркач Н.М., Осіяна О.М.

за участю секретаря - Сахарова Д.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

цивільну справу за апеляційною скаргою

Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"

на заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року по справі за позовом Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

ВСТАНОВИЛА:

Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Український Бізнес Банк" звернулася до суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10.12.2015 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позов банку в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з'ясування, порушення норм матеріального та процесуального права. / а. с. 65-66 /.

Зазначеним заочним рішенням від 10.12.2015 року у задоволенні позовних вимог ПАТ "Український Бізнес Банк" було відмовлено.

Судом встановлено, що ПАТ "Український Бізнес Банк" звернулося до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором, посилаючись на те, що 30.07.2012 року між банком та відповідачем було укладено кредитний договір № КАСТФ/1002326.3, згідно якого ОСОБА_3 отримав кредит в сумі 10 000 грн. зі сплатою 25% річних, строком до 29.07.2016 року.

Оскільки, як зазначив позивач в своєму позові, відповідач не виконує умови кредитного договору, то, станом на 06.08.2015 року, утворилась заборгованість у сумі 9534,52 грн., з яких: сума заборгованості по кредиту - 6687,71 грн., у т. ч. прострочена сума - 6687,71 грн.; сума заборгованості за відсотками - 2846,81 грн., у т. ч. прострочена сума - 2846,81 грн. / а.с.4 /.

В підтвердження укладання кредитного договору та наявності боргу відповідача перед банком, останній надав суду довідку про заборгованість /а.с.4/, виписку з особового рахунку щодо погашення кредиту та відсотків /а.с.7-8/, роздруківку з автоматизованої банківської системи «Скрудж-3» /а.с.9-10/, ксерокопію лише першої сторінки договору застави /а.с.46/ та копію меморіального ордеру № 760_6 від 28.03.2014 року про перерахунок 9145 грн. для страхового платежу відповідно до договору № КАСТФ/1002326.3С/2 від 28.03.2014 року. /а.с.47/

Інших доказів позивач суду не надав, посилаючись на те, що 13.03.2015 року невстановленими озброєними особами було здійснено незаконне зайняття приміщення ПАТ "Український Бізнес Банк" у м. Донецьку по вул. Артема, 125, та незаконне заволодіння майном, коштами і документами банку, про що 23.03.2015 року Уповноваженою особою фонду гарантування вкладів фізичних осіб на здійснення тимчасової адміністрації було подано заяву до ГУМВС України в Донецькій області. Відомості про правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09.04.2015 року та відкрито кримінальне провадження № 12015050620000287 / а.с.5, 6 /

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.

Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ч. 2 ст. 59, ч.ч. 1, 4 ст. 60 ЦПК України обставини справи, які законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування; кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог; доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Виходячи з вищевказаних обставин справи та наданих позивачем доказів, а також наведених норм процесуального закону, суд першої інстанції дійшов висновку, що позовні вимоги банку про стягнення заборгованості за кредитним договором не підлягають задоволенню.

Перевіривши законність та обґрунтованість заочного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що скаргу необхідно відхилити, а заочне рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Вирішуючи спір, який виник між сторонами, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі з'ясував права і обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи сторін та дав їм належну правову оцінку, постановив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами.

При вище наведених обставинах справи, в силу ст.ст. 10, 57-60, 212 ЦПК України, суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ "Український Бізнес Банк".

Приведені в апеляційній скарзі доводи заявника не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці та особистого тлумачення апелянтом норм права.

Відповідно ж до ст. 212 ПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді у судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Як в суді першої інстанції, так і під час апеляційного розгляду справи, ПАТ "Український Бізнес Банк" не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження укладання кредитного договору між ним та ОСОБА_3, на які посилається позивач у своїй позовній заяві. Зокрема, позивач не надав суду ні копію кредитного договору, ні заяву позичальника про видачу кредиту, ні документи в підтвердження отримання позивачем кредитної суми, тощо.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на те, що суд першої інстанції проігнорував виклик відповідача в судове засідання, який повинен був надати докази в спростування позовних вимог, зокрема кредитний договір (про що позивач просив суд), - не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, як зазначив сам позивач в своєму позові, відповідач зареєстрований та проживає в м Донецьку, тобто в районі АТО, а отже він повідомлявся судом про слухання справи у встановленому порядку через офіційний сайт суду /а. с. 33/, оскільки інший зв'язок з відповідачем є недоступним.

Щодо надання доказу укладення спірного кредитного договору, то це, в силу ст. ст. 10, 11, 60 ЦПК України,є безпосереднім обов'язком банку, який звернувся до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором і повинен надати такий договір підтвердивши його укладення та наявність заборгованості з визначенням конкретних сум і строків.

Посилання позивача на роздруківку з автоматизованої банківської системи «Скрудж-3» /а.с.9-10/, копію меморіального ордеру № 760_6 від 28.03.2014 року про перерахунок 9145 грн. для страхового платежу відповідно до договору № КАСТФ/1002326.3С/2 від 28.03.2014 року /а.с.47/ (а згідно тверджень банку, кредитний договір був укладений з відповідачем 30.07.2012 року і його № КАСТФ/1002326.3 ), - як на докази укладення кредитного договору з відповідачем, не можуть бути прийняті до уваги, оскільки, виходячи з наведеного, не є належними та допустимими доказами укладення такого договору, як і довідка про заборгованість за кредитом / а. с. 4 / та виписка з рахунку про погашення кредиту / а. с.7-8 /.

Крім того, на вимогу суду першої інстанції /а. с. 23 /, надати повний розрахунок заборгованості за спірним кредитом, банк не надав такий розрахунок, пославшись лише на свою довідку про заборгованість / а. с. 4,25-26 /, як і не надав інші належні докази, зокрема рух коштів по рахункам щодо спірного кредитного договору і таке інше, що позбавляло суд можливості перевірити умови укладення договору та наявність заборгованості і правильність нарахованого розміру такої заборгованості за кредитом (по сумі кредиту, відсоткам).

А відтак, доводи, викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновки суду першої інстанції та встановлені ним обставини.

Порушень матеріального чи процесуального закону, які могли б призвести до скасування заочного рішення суду або його зміни, судом апеляційної інстанції не встановлено.

Таким чином, доводи апеляційної скарги є необґрунтовані, а заочне рішення суду відповідає вимогам закону та матеріалам справи.

Керуючись ст.ст. 303,307,308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Український Бізнес Банк"- відхилити.

Заочне рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 10 грудня 2015 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з цього часу.

СУДДІ: