Рішення № 57681913, 16.02.2016, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 554/15388/14-ц Номер провадження 22-ц/786/109/16Головуючий у 1-й інстанції Тімошенко Н. В. Доповідач ап. інст. Буленко О. О.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 лютого 2016 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Буленка О.О.

суддів: Дорош А.І., Триголова В.М.

при секретарі: Ачкасовій О.Н.

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»

на рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2015 року

по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: арбітражний керуючий Беліков Олексій Петрович, Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя, про поділ майна подружжя,-

В С Т А Н О В И Л А :

В листопаді 2014 року позивачка звернулася до суду із вказаним позовом про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя, про поділ майна подружжя. 11 лютого 2015 року уточнивши позовні вимоги, позивачка прохала встановити факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу в період з 25.01.2011 р. і на дату винесення рішення; визнати жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності подружжя. В порядку поділу спільного майна поділити в натурі жилий будинок, загальною площею 537.1 кв.м. та господарські будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, та визнати право власності відповідно до варіанту розподілу, запропонованому у Висновку №6 експертного будівельно-технічного дослідження від 02.02.2015р.Також прохала розподілити земельну ділянку, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1, оскільки на ній знаходиться спірний будинок, який був збудований з відповідачем під час спільного сумісного проживання як чоловіка та дружини.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2015 року позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3, треті особи: арбітражний керуючий Беліков Олексій Петрович, товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна», Служба у справах дітей виконавчого комітету Октябрської районної у м. Полтаві ради про встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя, про поділ майна подружжя - задоволено.

Встановлено факт спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 25.01.2011 р. по дату винесення рішення.

Визнано жилий будинок з господарськими будівлями та спорудами, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 об'єктом права спільної сумісної власності ОСОБА_2 та ОСОБА_3.

В порядку поділу спільного майна ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , поділено в натурі жилий будинок, загальною площею 537.1 кв.м. та господарські будівлі і споруди, які знаходяться за адресою: АДРЕСА_1, відповідно до варіанту розподілу, запропонованому у Висновку №6 експертного будівельно-технічного дослідження від 02.02.2015р., виділено ОСОБА_2 і визнано за нею право приватної власності на 33/50 часток жилого будинку та господарських споруд, а саме:

- в основній частині жилого будинку літ. «А-2»: гараж ІІ площею 35.50 м.кв. , майстерню ІІІ площею 12.30 м.кв., вн. тамбур 1-2 площею 2.20 м.кв., передпокій 1-3 площею 6.90 м.кв., коридор 1-4 площею 2.70 м.кв., кухню 1-5 площею 23.50 м.кв., частину сход. клітки 1-13 площею 6.70 м.кв., сход. клітка 1-14 площею 14.40 м.кв, житлову кімнату 1-15 площею 20.00 м.кв., житлову кімнату 1-16 площею 18.20 м.кв., туалет 1-17 площею 5.80 м.кв., житлову кімнату 1-18 площею 21.00 м.кв., житлову кімнату 1-19 площею 23.20 м.кв., веранду 1-20 площею 54.60 м.кв., мансарду 1-21 площею 26.00 м.кв., мансарду 1-22 площею 32.80 м.кв., сход. клітку 1-23 площею 11.40 м.кв., майстерню 1-24 площею 37.00 м.кв. Площа по внутрішнім обмірам основної частини жилого будинку літ. «А-2» складає: 354,20 м.кв. на суму 2041837 грн.;

- по іншим будівлям та спорудам: альтанку літ. «Б» -57407 грн.; огорожу №1 34380 грн.; ? частину огорожі №2 58777 грн.; стінку підпірну №3 6315 грн.; стінку підпірну №4 6079 грн.; ? частину тротуару №5 42440,50 грн. (84881х1/2), а всього будівель та споруд на суму 2247236 грн. (на плані будинку зафарбовано червоним кольором).

17/50 часток жилого будинку та господарських споруд, залишено у власності ОСОБА_3 (на плані будинку зафарбовано синім кольором).

Визнано право власності та виділено ОСОБА_2 частину земельної ділянки, площею 369 кв. м (на плані земельної ділянки зафарбовано червоним кольором), що знаходиться по АДРЕСА_1. кадастровий номер НОМЕР_1.

Частину земельної ділянки, площею 111 кв. м (на плані земельної ділянки зафарбовано синім кольором), що знаходиться по АДРЕСА_1. кадастровий номер НОМЕР_1, залишено у власності ОСОБА_3

В спільному користуванні співвласників залишити земельну ділянку площею 294 кв. м (на плані земельної ділянки зафарбовано жовтим кольором).

З вказаним рішенням не погодилася третя особа Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» в зв'язку з чим, представник третьої особи оскаржив його в апеляційному порядку, вказуючи на порушення місцевим судом при ухваленні рішення норм матеріального та процесуального права. В обґрунтування апеляційної скарги вказав, що судом не було враховано, що, на спірне будинковолодіння було збудоване та зареєстроване 30 червня 2004 року, ще до моменту проживання сторін однією сім'єю без реєстрації шлюбу, а за час спільного проживання сторонами у справі було здійснено добудову вказаного домоволодіння. Крім цього, посилався, що спірна земельна ділянка є особистою власністю ОСОБА_3, а тому до розподілу також не підлягає. Також, зазначав, що оспорюванним рішенням не враховано наявність та розмір боргів подружжя перед третіми особами.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи у межах доводів апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення за наступних обставин.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 307 ЦПК України за наслідками розгляду апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції апеляційний суд має право скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове рішення по суті позовних вимог.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування судом матеріального або процесуального права.

Відповідно до ч. 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Оскільки рішення суду першої інстанції не оспорюється в частині встановлення факту спільного проживання однією сім'єю, як чоловіка і дружини, без реєстрації шлюбу, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в період з 25.01.2011 р. по дату винесення рішення, колегія суддів перевіряє рішення суду першої інстанції лише в межах доводів апеляційної скарги.

Так, задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції врахував обґрунтованість позовних вимог щодо встановлення факту проживання сторонами в період з 25.01.2011 року по день постановлення рішення у справі однією сімє'ю, а тому вважав, майно набуте сторонами під час спільного проживання / спірне домоволодіння з господарськими будівлями та спорудами/ належить сторонам на праві спільної сумісної власності. При поділу будинку та виділення позивачці 33/50 частини домоволодіння суд виходив з того, що на утриманні позивачки перебуває малолітня дитина, у відповідача відсутня можливість утримувати сина. Визнавши за позивачем право власності на частину спірної земельної ділянки, суд керувався положеннями ст.120 ЗК України та ст.377 ЦК України.

Колегія суддів не може погодитися повністю з такими висновками з наступних підстав.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 25.01.2011 р.,яке набуло законної сили, встановлено, факт проживання однією сім'єю без реєстрації шлюбу, станом на дату прийняття рішення. Даним рішенням встановлено, що позивачка 31.03.2005 року вселилась у житловий будинок ОСОБА_3 і з цього часу вони проживали однією сім'єю. Вищезазначеним рішення суду встановлено, що позивач та відповідач мали спільний побут, взаємні права та обов'язки, облаштовували та ремонтували будинок, придбавали майно, дбали один про одного, згодом і про свого спільного сина. 19 вересня 2007 року у них народився син ОСОБА_3 Відповідно до Свідоцтва про народження ОСОБА_5, серії НОМЕР_2, Позивач та Відповідач вказані як батьки дитини.

Відповідно до державного акта на право власності на землю НОМЕР_3 від 03 квітня 1996 року, зареєстрованого у Книзі записів державних актів на право приватної власності на землю № 7, виданого на підставі рішення виконавчого комітету Полтавської міської ради від 28 лютого 1996 року, ОСОБА_3 передано у власність земельну ділянку площею 0,0774 га. По АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування житлового будинку / а.с. 12 Том1/.

Як вбачається з рішення Апеляційного суду Полтавської області від 29 січня 2013 року, на вищевказаній спірній ділянці, ОСОБА_3 було побудовано будинок, який зареєстровано Колективним підприємством «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 30 червня 2004 року / а.с.22-28 Том 2/.

В свою чергу, як встановлено судом першої інстанції, під час спільного життя, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 вирішили поліпшити свої житлові умови задля чого, навесні 2005 року, вони почали будівництво у домоволодінні за адресою: АДРЕСА_1. За спільні кошти сторони, самовільно провели перепрофілювання та перебудування приміщень нерухомого майна житлової будівлі: підвалу, гаража, майстерні, туалету, сходових клітин, спортзалу, котельні, тамбуру, передпокою, коридору, кухні, туалету, ванної, сауни, коридору, басейну, зимового саду, холу, житлової кімнати, веранди, мансард, майстерні, загальної площею 537,1 кв.м.

В подальшому, у зв'язку із здійсненням самовільних добудов до вищевказаного житла, ОСОБА_3 дооформив своє право власності шляхом звернення до Третейського суду Шеховцова по вирішенню конкретного спору, який рішенням від 6 березня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про визнання права власності, визнав право власності за ОСОБА_3, на самовільно перепрофільовані та перебудовані приміщення нерухомого майна житлової будівлі розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 13 березня 2007 року за заявою ОСОБА_3 видано виконавчий документ на реєстрацію КП ПБТІ «Інвентаризатор» права власності на його ім'я на самовільно перепрофільовані та перебудовані приміщення нерухомого майна - житлової будівлі, розташованої за адресою АДРЕСА_1.

Відповідно до свідоцтва про право власності на нерухоме майно , 24 квітня 2007 року, Полтавським БТІ «Інвентаризатор» за ОСОБА_3 було зареєстровано право власності на спірне домоволодіння / а.с.39 Том 1/.

Так, відповідно до п.1 ст.17 Закону України «Про власність»» (втратив чинність на підставі закону України №997-V від 27.04.2007 р., але діяв у момент набуття права власності на будинок), майно придбане внаслідок спільної праці членів сім'ї є їх спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено письмовою угодою між ними. Факт створення нерухомого майна в період спільного проживання позивача та відповідача за їх спільні кошти, сторонами не оспорюється.

Зокрема, відповідно до пункту 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею/ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй/йому особисто.

Підстави набуття права спільної сумісної власності подружжя (тобто перелік юридичних фактів, які є підставами виникнення права спільної власності на майно подружжя) визначені у статті 60 СК України.

За змістом цієї норми належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його за час шлюбу, але і спільністю участі подружжя коштами або працею в набутті майна.

Виходячи з наведеного для правильного застосування статті 60 СК України та визнання майна спільною сумісною власністю суд повинен установити не тільки факт набуття цього майна за час шлюбу, а й той факт, що джерелом його набуття є спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Також, ст. 62 СК України встановлює підстави виникнення права спільної сумісної власності подружжя на майно, що належало дружині, чоловікові, а саме якщо майно дружини, чоловіка за час шлюбу істотно збільшилося у своїй вартості внаслідок спільних трудових чи грошових затрат або затрат другого з подружжя, воно у разі спору може бути визнане за рішенням суду об'єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, як встановлено судом першої інстанції, за період 2008 - 2011 років ОСОБА_2 були укладені договори з фізичними особами - підприємцями ОСОБА_7, ОСОБА_8,ОСОБА_6 та ОСОБА_9 на проведення будівельних робіт у житловому будинку, в тому числі новостворених приміщеннях, а також господарських будівлях, факт виконання робіт підтверджується актами здачі - приймання будівельних робіт / а.с. 64-67, 68,69- 75 Том1/

В свою чергу, внаслідок виконання робіт з капітального ремонту житлового будинку та господарських будівель частка поліпшення спірного домоволодіння склала 31/100, що підтверджується висновком експертного будівельно - технічного дослідження домоволодіння по АДРЕСА_1 від 27 лютого 2014 року а № 106 / а.с 92-125 том 1/.

Відповідно до ст. 74 СК України, якщо жінка та чоловік проживають однією сім'єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

В свою чергу, відповідно до Правової позиції ВСУ висловленої у справі № 6-2333цс15, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Норма статті 60 СК України вважається застосованою правильно, якщо набуття майна відповідає цим критеріям.

В свою чергу, колегія суддів вважає, що надані позивачкою акти проведених робіт не доводять факту, що добудови до спірного домоволодіння та проведення його капітального ремонту були здійсненні саме за особисті кошти позивачки, оскільки останньою не доведено джерел їх набуття, не надано доказів декларування нею у встановленому законом порядку зазначених доходів.

Враховуючи те, що спірне домоволодіння було побудовано відповідачем та в подальшому зареєстровано Колективним підприємством «Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» 30 червня 2004 року, тобто до проживання сторін однією сім'єю, а також відсутність доказів про істотне збільшення вартості спірного житла внаслідок спільних трудових чи грошових затрат позивачкою, колегія суддів не знаходить підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя.

Також, не підлягають до задоволення позовні вимоги позивачки щодо розподілу земельної ділянки, виходячи з наступного.

За змістом частини першої статті 81 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) громадяни України можуть набувати право власності на земельну ділянку шляхом приватизації за умови наявності підстав набуття права на землю, передбачених статтею 116 ЗК України.

Відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи.

Закон України від 11 січня 2011 року № 2913-VI «Про внесення зміни до статті 61 Сімейного кодексу України щодо об'єктів права спільної сумісної власності подружжя» не має зворотної дії в часі і не може бути застосований до спірних правовідносин.

Саме таку правову позицію висловила колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України в ухвалах від 12 березня 2008 року та від 2 березня 2011 року.

Відповідно до п. 18-2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16.04.2004 № 7 згідно з положеннями статей 81, 116 Земельного кодексу України окрема земельна ділянка, одержана громадянином у період шлюбу в приватну власність шляхом приватизації, є його особистою приватною власністю, а не спільною сумісною власністю подружжя, оскільки йдеться не про майно, нажите подружжям у шлюбі, а про одержану громадянином частку із земельного фонду.

В свою чергу, якщо на такій земельній ділянці знаходиться будинок, будівля, споруда, що є спільною сумісною власністю подружжя, то у разі поділу будинку, будівлі, споруди між подружжям та виділу конкретної частини будинку, будівлі, споруди до особи, яка не мала права власності чи користування земельною ділянкою переходить це право у розмірі частки права власності у спільному майні будинку, будівлі, споруди у відповідності до статей 120 ЗК України, 377 ЦК України.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що спірна земельна ділянка є особистою приватною власністю ОСОБА_3 та поділу не підлягає в порядку сімейного кодексу України.

Також, оскільки позивачкою не було надано підтверджуючих документів, що спірне будинковолодіння було побудовано та поліпшено за спільні кошти подружжя, колегія суддів вважає безпідставним висновок суду першої інстанції, що ОСОБА_10 набула права власності на спірну земельну ділянку як співвласник будинку володіння.

На підставі викладеного колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна» підлягає частковому задоволенню, а рішення місцевого суду підлягає скасуванню в частині задоволення позовних вимог про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя, про поділ майна подружжя , в іншій частині рішення суду підлягає залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 303, 307, п. 3, 4 ч. 1 ст. 309, 314, 316 ЦПК України, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП Факторинг Україна»- задовольнити частково.

Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 15 жовтня 2015 року - скасувати в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання нерухомого майна об'єктом спільної власності подружжя, про поділ майна подружжя, постановивши в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні вказаних позовних вимог.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ.

Головуючий суддя: _____ О.О.Буленко

Судді: ____ А.І.Дорош ___ В.М.Триголов