Ухвала суду № 57679539, 16.05.2016, Брусилівський районний суд Житомирської області

Справа № 275/247/15-ц

У Х В А Л А

16 травня 2016 року смт. Брусилів

Брусилівський районний суд Житомирської області у складі:

головуючого судді Руденка В.О.,

при секретарі Довгаленко О.І.,

за участі позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідачки ОСОБА_3,

розглянувши клопотання сторін щодо руху цивільної справи,

В С Т А Н О В И В:

У підготовчій частині судового розгляду від представника позивачки надійшло клопотання про об'єднання цивільної справи №275/247/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл житлового будинку №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району шляхом виділу 2/9 частки у праві власності з цивільною справою №275/59/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про припинення права власності на належні їй 2/9 частки у праві власності на житловий будинок №15 по вулиці Брусилівській в селі Лазарівка Брусилівського району. Клопотання мотивоване єдністю предмету спору в обох справах та взаємною виключністю позовних вимог.

Позивачка клопотання свого представника підтримала.

ОСОБА_4 заперечувала проти обєднання справ в одне провадження.

У відповідь на клопотання представника позивача ОСОБА_4 також надала клопотання, в якому просила суд зупинити провадження у цій цивільній справі №275/247/15-ц до вирішення іншої цивільної справи №275/59/16-ц. Своє клопотання мотивувала тим, що 11 лютого 2016 року вона подала до суду позов до ОСОБА_1 про припинення 2/9 частки у праві власності на вищевказаний житловий будинок та належні до нього земельні ділянки. За її позовом 04 квітня 2016 року суддею винесено ухвалу про відкриття провадження у цивільній справі, 26 квітня 2016 року відбулось перше судове засідання під головуванням судді Лівочки Л.І., у судовому засіданні оголошено перерву до 25 травня 2016 року.

Зазначила, що згідно ч.3 ст.61 Цивільного процесуального кодексу України діє презумпція доведеності обставин, визнаних доведеними судом при розгляді справи між тими самими сторонами, отже рішення суду, що буде постановлене по цивільній справі №275/59/16-ц матиме преюдиційне значення при вирішенні цієї справи, оскільки у випадку задоволення її позову, спір по справі буде відсутній.

Зазначила, що суд зобовязаний, згідно п.4 ч.1 ст.201 Цивільного процесуального кодексу України зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, цивільного судочинства.

Отже просила суд зупинити провадження у цивільній справі №275/247/15-ц до вирішення судом справи №275/59/16-ц.

Позивачка та її представник проти задоволення клопотання відповідачки про зупинення провадження у справі заперечили. Представник позивачки вказав, що вважає за можливе дослідження в межах одного провадження доказів обох позовних вимог, які фактично є зустрічними.

Заслухавши пояснення сторін з приводу поданих ними клопотань, не вдаючись на цій стадії процесу до оцінки доказів позовних вимог та не вирішуючи наперед ті питання, що має вирішувати суд при постановленні рішення по справі, суд вважає за необхідне задовольнити клопотання представника позивача про обєднання цивільних справ за позовними вимогами сторін одної до одної та відмовити у задоволенні клопотання відповідачки про зупинення розгляду цивільної справи №275/247/15-ц.

При цьому суд виходить з наступних міркувань.

Згідно ч.1 ст.1 Цивільного процесуального кодексу України, завданнями цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ.

Згідно статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (місто Рим, 4 листопада 1950 року), кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

У своїх прецедентних рішеннях, стосовно України, Європейський суд з прав людини неодноразово констатував порушення розумних строків розгляду цивільних справ ("ОСОБА_5 проти України" (980_353) від 09.11.2004, "Странніков проти України" (980_389) від 03.05.2005, "Павлюлинець проти України" ( 980_429 ) від 06.09.2005, "Лещенко і Толюпа проти України", "Смирнова проти України" від 08.11.2005, "Антоненков та інші проти України" (980_424) від 22.11.2005 та інші).

Згідно ч.1 ст.157 Цивільного процесуального кодексу України, суд розглядає справи протягом розумного строку, але не більше двох місяців з дня відкриття провадження у справі.

Провадження у цій цивільній справі відкрито 7 травня 2015 року, тобто більше ніж рік тому, тож строк розгляду справи вже є фактично порушеним і подальше зупинення провадження у справі не сприятиме досягненню цілей правосуддя.

Дійсно, як зазначила відповідачка, суд зобовязаний, згідно п.4 ч.1 ст.201 Цивільного процесуального кодексу України зупинити провадження у справі до вирішення іншої справи, що розглядається в порядку, зокрема, цивільного судочинства, але тільки за умови неможливості вирішення розглядуваної справи до вирішення іншої.

Суд вважає, що в системному тлумаченні цієї норми з нормами статті 126 Цивільного процесуального кодексу України, можливість одночасного розгляду справ, що визначається однорідністю позовних вимог та тотожністю складу учасників судового розгляду, не може зобовязувати суд зупиняти одну зі справ, позаяк розгляд їх не є неможливим одночасно, з одночасним вирішенням повязаних вимог.

Посилання відповідачки на статтю 61 Цивільного процесуального кодексу України щодо преюдиціального значення рішень суду між тими самими сторонами також є зрозумілими і логічними, але не застосовними до цієї цивільної справи, оскільки будь-якого судового рішення, що набуло чинності, між тими самими сторонами суду не надано.

Отже, з огляду на норми статті 126 Цивільного процесуального кодексу, враховуючи єдність предмету спору та, отже, обставин, що підлягають доказуванню, з метою запобігання штучному збільшенню кількості судових спорів з одного й того ж предмету, з метою справедливого і публічного розгляду справи упродовж розумного строку, суд

ВИРІШИВ:

Клопотання представника позивачки ОСОБА_2 про обєднання цивільних справ задовольнити.

У задоволенні клопотання відповідачки ОСОБА_3 про зупинення цивільної справи відмовити.

Обєднати в одне провадження цивільну справу №275/247/15-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 з цивільною справою №275/59/16-ц за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1

Обєднаній цивільній справі присвоїти номер №275/247/15-ц.

Розяснити сторонам, що нормами Цивільного процесуального кодексу України, оскарження даної ухвали окремо від рішення суду не передбачається, але й не забороняється в порядку ст.292-296 ЦПК України.

Суддя ОСОБА_6