Рішення № 57677085, 11.05.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11.05.2016 Справа №607/17053/15-ц

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Рихліцької О.А.,

з участю сторін:

представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення у гуртожитку,

В С Т А Н О В И В:

Позивач ОСОБА_3 предявила до суду позов до виконавчого комітету Тернопільської міської ради про визнання права на приватизацію житлового приміщення №199 площею 16,9 кв.м. у гуртожитку по вулиці Макаренка, 7 в місті Тернополі, визнання незаконним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 06 травня 2015 року №384 про відмову в передачі їй у приватну власність зазначеного житлового приміщення та зобовязання Тернопільської міської ради передати їй це приміщення у приватну власність. Обґрунтовує позов тим, що вона 01 жовтня 2002 року на законних підставах вселилась у зазначену кімнату гуртожитку та проживає у ній по даний час. Маючи намір приватизувати зазначене житлове приміщення, позивач звернулася із відповідною заявою у відділ квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради. Однак рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 06 травня 2015 року №384 у передачі в приватну власність спірного жилого приміщення їй відмовлено у зв'язку з тим, що у сімї позивача є інше житло, а саме її чоловіку належить на праві приватної власності житловий будинок по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області. Вважає, що її право на приватизацію порушене, оскільки цей будинок її чоловік набув у порядку приватизації, відтак він є його особистою власністю, а вона іншого житла не має.

У судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 зменшив заявлені позовні вимоги, просив визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію житлового приміщення кімнати №199 у гуртожитку по вулиці Макаренка, 7 у місті Тернополі. Пояснив, що позивачу неправомірно відмовлено у приватизації спірного житлового приміщення, оскільки житловий будинок по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області належить чоловіку позивача ОСОБА_4 на праві особистої приватної власності як такий, що отриманий у порядку приватизації. Крім того, цей будинок не придатний для проживання.

Представник відповідача виконавчого комітету Тернопільської міської ради ОСОБА_2 у судовому засіданні проти позову заперечив, просив відмовити у його задоволені. Вважає, що законні підстави для передачі позивачу житлового приміщення в гуртожитку в порядку приватизації відсутні. Вказав, що у власності чоловіка позивача перебуває житловий будинок по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області, право власності на який ним зареєстровано під час перебування в шлюбі з ОСОБА_3 Відтак, цей будинок є спільною сумісною власністю подружжя. Тобто, позивач є співвласником житла, а тому сфера дії статті 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» на неї не поширюється. Крім цього, відсутні документи на поселення позивача в гуртожиток, у тому числі ордер на вселення чи договір найму житлової площі в гуртожитку. Позивачем не надано належних доказів на підтвердження правомірності її проживання в гуртожитку. Також, оскільки є чинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, яким затверджено протокол засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, відповідно до якого ОСОБА_3 відмовлено у передачі у власність займаного жилого приміщення в гуртожитку, то таке питання не може розглядатися повторно і не може бути прийнято протилежне рішення з цього приводу.

Судом досліджено зібрані у справі докази та встановлено такі обставини:

01 жовтня 2002 року між ОСОБА_5 та ЖКК ВАТ «Тернопільбуд» було укладеного договір, відповідно до умов якого позивачу тимчасово виділено в гуртожитку кімнату для проживання сімї в складі 1 особи.

Згідно з п. 2 зазначеного договору поселення в гуртожиток відбувається на підставі направлення ЖКК.

Згідно з направленням житлово-комунальної контори ВАТ «Тернопільбуд» ОСОБА_5 направлено на тимчасове поселення в гуртожиток, що знаходиться по вулиці Макаренка, 7 в місті Тернополі.

Як слідує зі свідоцтва про шлюб серії 1-ИД №959667, 24 вересня 2009 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 зареєстровано шлюб, про що зроблено актовий запис № 1590 Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління. Прізвище дружини після реєстрації шлюбу ОСОБА_4.

З довідки №79 від 14 січня 2015 року, виданої ЖКК ТОВ «Тернопільбуд», вбачається, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована ІНФОРМАЦІЯ_2 та займає житлову площу 16,9 кв.м., яка складається з однієї кімнати на 5-му поверсі. Дата реєстрації ОСОБА_3 за зазначеною адресою 16 жовтня 2002 року.

Відповідно до довідки № 78 від 14 січня 2015 року про склад сімї наймача ізольованої квартири та займані ним приміщення, у квартирі АДРЕСА_1 мешкає та має право на житло на момент введення в дію Закону України «Про приватизацію Державного житлового фонду» ОСОБА_3 Дата її реєстрації за зазначеною адресою 16 жовтня 2002 року.

Актом обстеження житлових умов заявника №77, складеним 15 січня 2015 року комісією в складі техніка наглядача ОСОБА_6, майстра ОСОБА_7, паспортиста ОСОБА_8, установлено, що ОСОБА_3 проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 з 16 жовтня 2002 року. Їй виділено одну кімнату на пятому поверсі гуртожитку площею 16,9 кв.м. Будинок належить ЖКК ТОВ «Тернопільбуд». Особовий рахунок відкритий на ОСОБА_3

Відповідно до довідки ТВБВ №10019/013 філії Тернопільське обласне управління АТ «Ощадбанк» від 14 січня 2015 року № 94 ОСОБА_3 включена в списки для приватизації, житлові чеки не використала.

Відповідно до довідки №126 від 14 січня 2015 року, виданої ТзОВ «Міське бюро технічної інвентаризації», станом на 29 грудня 2012 року за ОСОБА_3, згідно обліку технічної інвентаризації в місті Тернополі, немає зареєстрованого права приватної власності на будинок (квартиру) в місті Тернополі.

17 березня 2015 року позивач звернулася до Тернопільського міського голови ОСОБА_9 з письмовою заявою про передачу їй у приватну власність жилого приміщення в гуртожитку, яке вона займає на умовах найму.

Заяву прийнято відділом квартирного обліку та нерухомості Тернопільської міської ради 17 березня 2015 року.

Як убачається з листа виконавчого комітету Тернопільської міської ради №2925/06 від 12 травня 2015 року, рішенням виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 06 травня 2015 року №384 затверджено рішення міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків щодо відмови у передачі ОСОБА_3 у власність жилого приміщення №199 в гуртожитку за адресою вул. Макаренка, 7, у звязку із наявністю у її сімї іншого жила, а саме житлового будинку по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області, що не дає права здійснити приватизацію у відповідності до ст. 1 Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків».

Відповідно до рішення № 384 виконавчого комітету Тернопільської міської ради від 06 травня 2015 року №384 затверджено протокол № 5 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 16 квітня 2015 року.

З витягу з протоколу № 5 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 16 квітня 2015 року, слідує, що при розгляді заяви ОСОБА_3 з приводу надання дозволу на приватизацію встановлено, що документи на поселення відсутні (копія ордера про надання жилої площі або копія договору найму жилої площі у гуртожитку), є лише копія договору від 01 жовтня 2002 року про тимчасове поселення. Чоловік ОСОБА_3 є власником житлового будинку в с. Хомівка. Вирішено: рекомендувати виконавчому комітету Тернопільської міської ради відмовити ОСОБА_3 у передачі у власність займаного жилого приміщення в гуртожитку у звязку з наявністю у сімї іншого житла.

З зазначеного витягу також установлено, що гуртожитки за рядом адрес у м. Тернополі, в тому числі гуртожиток по вул. Макаренка, 7, прийняті в комунальну власність міста згідно рішення Тернопільської міської ради «Про прийняття в комунальну власність міста житлового фонду ТОВ «Тернопільбуд» від 12 червня 2014 року № 6/48/1. Поселення мешканців зазначених гуртожитків проводилось згідно договорів та направлень житлово-комунальної контори «Тернопільбуд-ЛТД».

Відповідно до рішення № 4 виконавчого комітету Мшанецької сільської ради від 17 січня 2008 року вирішено оформити ОСОБА_4 право приватної власності на житловий будинок та господарські будівлі по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області.

Як слідує з довідки № 296 від 10 березня 2016 року, виданої виконавчим комітетом Мшанецької сільської ради Зборівського району Тернопільської області, на підставі зазначеного рішення вказаний житловий будинок з господарськими будівлями було безоплатно передано ОСОБА_4 у приватну власність.

Згідно з інформацією з Реєстру прав власності на нерухоме майно, індексний номер 32580799 від 23 січня 2015 року, житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області 21 червня 2011 року зареєстрований на праві приватної власності за ОСОБА_4

Актом обстеження житлового будинку по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області від 21 серпня 2015 року, складеного комісією в складі секретаря виконавчого комітету Мшанецької сільської ради ОСОБА_10, спеціаліста сільської ради ОСОБА_11, депутата сільської ради ОСОБА_12, установлено, що ОСОБА_4 за вказаною адресою зареєстрований, але не проживає. Житловий будинок, який належить ОСОБА_4, побудований до 1939 року, загальна площа житлового будинку 52,2 кв.м., матеріали стін глина, покритий оцинкованим залізом, житловий будинок не газифікований, електрична енергія підведена. В даному житловому будинку ніхто не проживає. Будинок аварійний, не придатний для житла та не підлягає ремонту.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення сторін, перевіривши наведені ними доводи, дослідивши наявні у справі докази, давши оцінку належності, допустимості, достовірності кожного доказу окремо, а також достатності і взаємного звязку доказів у їх сукупності, застосовуючи до визначених правовідносин норми матеріального та процесуального права, суд вважає, що позовні вимоги є підставними і підлягають до задоволення, оскільки:

Конституцією України серед основних прав і свобод людини й громадянина проголошено право на житло.

Статтею 1 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» визначено, що приватизація державного житлового фонду це відчуження квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках, призначених для проживання сімей та одиноких осіб, кімнат у квартирах та одноквартирних будинках, де мешкають два і більше наймачів, та належних до них господарських споруд і приміщень (підвалів, сараїв і т. ін.) державного житлового фонду на користь громадян України.

Відповідно до ст. 2 цього Закону до обєктів приватизації, серед інших, віднесено житлові приміщення у гуртожитках (житлові кімнати, житлові блоки (секції).

Згідно з ч. 1 ст. 3 зазначеного Закону приватизація здійснюється шляхом безоплатної передачі громадянам квартир (будинків), житлових приміщень у гуртожитках з розрахунку санітарної норми 21 квадратний метр загальної площі на наймача і кожного члена його сім'ї та додатково 10 квадратних метрів на сім'ю.

Відповідно до ч. 3 статті 9 Житлового кодексу України громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Частиною 5 ст. 5 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» передбачено, що кожний громадянин України має право приватизувати займане ним житло безоплатно в межах номінальної вартості житлового чеку або з частковою доплатою один раз.

Правові, майнові, економічні, соціальні, організаційні питання щодо забезпечення реалізації конституційного права на житло громадян, які тривалий час на законних підставах проживають у гуртожитках, призначених для проживання одиноких громадян або для проживання сімей, врегульовані Законом України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», відповідно до ст. 1 якого сфера дії цього Закону поширюється на громадян, які не мають власного житла, більше п'яти років на законних підставах зареєстровані за місцем проживання у гуртожитках та фактично проживають у них.

Сфера дії Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків» поширюється на гуртожитки, які є обєктами права державної та комунальної власності.

Таким чином, законом передбачено, що право на приватизацію житлових приміщень у гуртожитках, які є обєктами права державної та комунальної власності, мають громадяни за наявності визначених законом умов.

Судом установлено, що ОСОБА_3 не має власного житла. До такого висновку суд прийшов з урахуванням доводів обох сторін, зваживши на аргументи як представника позивача, так і представника відповідача.

Зокрема, судом установлено, що ОСОБА_4, чоловіку позивача ОСОБА_3, з яким вона перебуває в шлюбі з 2009 року, на праві власності належить житловий будинок та господарські будівлі по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області.

В силу вимог ч. 4 ст. 334 ЦК України право на нерухоме майно, яке підлягає державній реєстрації, виникає з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У встановленому законом порядку право власності на житловий будинок ОСОБА_4 зареєстрував 21 червня 2011 року, набувши таким чином право власності на нього в період перебування у шлюбі з ОСОБА_3

Відповідно до ст. 60 Сімейного кодексу України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності.

В силу вимог ст. 57 цього Кодексу особистою приватною власністю дружини, чоловіка є житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Позивачем не надано належних доказів того, що житловий будинок та господарські будівлі по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка Зборівського району Тернопільської області ОСОБА_4 набув унаслідок приватизації.

Так, на обгрунтування зазначеної обставини позивачем надано рішення № 4 виконавчого комітету Мшанецької сільської ради від 17 січня 2008 року, яким вирішено оформити ОСОБА_4 право приватної власності на вказаний житловий будинок, та довідку №296 від 10 березня 2016 року, відповідно до якої, на підставі зазначеного рішення вказаний житловий будинок було передано ОСОБА_4 у приватну власність безоплатно. Жодних відомостей про те, що ОСОБА_4 набув право власності на нього внаслідок приватизації відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» ні рішення № 4, ні довідка № 296 не містять.

Разом з тим, позивачем надано суду акт обстеження житлового будинку по вулиці Дубчакова Долина, 8, з якого встановлено, що вказаний будинок побудований до 1939 року, є аварійним, не придатний для житла та не підлягає ремонту.

Поняття житла визначено у ст. 379 ЦК України, відповідно до якої житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше жиле приміщення, призначені та придатні для постійного або тимчасового проживання в них.

Оскільки житловий будинок по вулиці Дубчакова Долина, 8 в селі Хомівка не придатний для проживання, що встановлено судом на підставі наявних у справі доказів, ОСОБА_3 не може вважатися такою, що має житло. Житловий будинок, на який вона формально набула право власності в силу вимог ст. 60 Сімейного кодексу України, не є для неї житлом у розумінні ст. 379 Цивільного кодексу України, позаяк будинок не придатний для проживання в ньому.

Позивач ОСОБА_3 зареєстрована та фактично проживає в кімнаті №199 у гуртожитку по вулиці Макаренка, 7 у місті Тернополі з 2002 року, що підтверджується відповідними довідками ЖКК ТОВ «Тернопільбуд».

Підставою вселення ОСОБА_3 в гуртожиток та проживання в ньому є договір, укладений між нею та ВАТ «Тернопільбуд», і направлення на поселення.

При цьому суд врахував доводи представника відповідача про відсутність у ОСОБА_3 ордера на вселення та договору найму житлового приміщення.

Відповідно до статей 128, 129 Житлового кодексу України та пункту 10 розділу II Примірного положення про гуртожитки (яке було чинним на момент вселення позивача в гуртожиток), пункту 69 Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, і надання їм жилих приміщень в Українській РСР на підставі рішення про надання жилого приміщення в будинку державного або громадського житлового фонду виконавчий комітет районної, міської, районної в місті, селищної, сільської Ради народних депутатів видає громадянинові спеціальний ордер, який є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Разом із тим, згідно з розясненнями, наданими в Аналізі судової практики застосування Закону України "Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків" Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 серпня 2013 року, слід вважати правильною позицію судів, які враховують, що вселення у гуртожиток і користування житловою площею у гуртожитку відбувалося на законних підставах також і за відсутності ордера за спільним рішенням адміністрації підприємства і профкому. Спеціальний ордер на вселення у житлове приміщення в гуртожитку видається адміністрацією підприємства, установи, організації, які не завжди добросовісно виконували покладені на них обов'язки. Отримання спеціального ордера є формалізованим підтвердженням наявності такого рішення.

З витягу з протоколу № 5 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 16 квітня 2015 року, слідує, що гуртожитки за рядом адрес у м. Тернополі, в тому числі гуртожиток по вул. Макаренка, 7 прийняті в комунальну власність міста згідно рішення Тернопільської міської ради від 12 червня 2014 року. Поселення мешканців зазначених гуртожитків проводилось згідно договорів та направлень житлово-комунальної контори «Тернопільбуд-ЛТД».

З пункту 5 укладеного між ОСОБА_3 та ВАТ «Тернопільбуд» договору від 01 жовтня 2002 року слідує, що він може бути розірваним і наймач виселений з гуртожитку у випадку розриву з ним трудових відносин або несвоєчасної оплати.

Судом не здобуто жодних доказів про розірвання даного договору чи примусове виселення ОСОБА_3 з гуртожитку.

За таких обставин, суд вважає, що ОСОБА_3 правомірно проживає та користується кімнатою №199 у гуртожитку по вулиці Макаренка, 7 у місті Тернополі.

Більше того, з витягу з протоколу № 5 засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків від 16 квітня 2015 року, встановлено, що виконавчому комітету Тернопільської міської ради рекомендовано відмовити ОСОБА_3 у передачі у власність займаного жилого приміщення в гуртожитку у звязку з наявністю у сімї іншого житла. Хоч у зазначеному протоколі констатовано відсутність у ОСОБА_3 ордера або договору найму, однак ці обставини не стали підставою рекомендації відмовити їй у приватизації житлового приміщення в гуртожитку. Натомість, серед підстав відмови вказано лише одну наявність у сімї іншого житла.

Також, суд вважає необгрунтованими доводи представника відповідача про те, що оскільки є чинним рішення виконавчого комітету Тернопільської міської ради, яким затверджено протокол засідання міської комісії із забезпечення житлових прав мешканців гуртожитків, яким ОСОБА_3 відмовлено у передачі у власність займаного жилого приміщення в гуртожитку, то таке питання не може розглядатися повторно і не може бути прийнято протилежне рішення з цього приводу.

Так, ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом про визнання за нею права на приватизацію кімнати в гуртожитку, оскільки таке право оспорюється відповідачем, що стало підставою відмови їй у передачі в приватну власність займаного житлового приміщення в гуртожитку.

Відповідно до закону особа не може бути позбавленою можливості звернутися до органу приватизації повторно, після визнання в судовому порядку наявності у неї права на приватизацію.

Аналізуючи в сукупності досліджені судом докази, встановлені ними обставини, та вимоги закону, які застосовуються до правовідносин між сторонами, судом установлено наявність усіх передбачених законом передумов щодо приватизації ОСОБА_3 займаної нею кімнати в гуртожитку, оскільки вона не має власного житла, правомірно проживає та користується гуртожитком, зареєстрована та проживає в ньому більше 5 років, гуртожиток перебуває у комунальній власності.

На підставі викладеного, відповідно до Закону України «Про забезпечення реалізації житлових прав мешканців гуртожитків», Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», ст. 9 Житлового кодексу України, ст. 379 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 10, 60, 212, 213, 215, 223, ч. 1 ст. 294, ч. 1 ст. 296 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити.

Визнати за ОСОБА_3 право на приватизацію житлового приміщення кімнати №119 у гуртожитку по вулиці Макаренка, 7 у місті Тернополі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Повне рішення суду виготовлено 14 травня 2016 року.

Суддя