Постанова № 57676897, 10.05.2016, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

"10" травня 2016 р. Справа № 906/11/15

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

головуючий суддя Грязнов В.В.

суддя Мельник О.В. , суддя Бучинська Г.Б.

секретар судового засідання Петрук О.В.

без участі представників сторін, які в судове засідання не з’явились,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Позивача-Житомирської міської ради на ухвалу господарського суду Житомирської області від 10.03.2016р. у справі №906/11/15

за позовом Житомирської міської ради м.Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Замкове» м.Житомир

про внесення змін до договору оренди земельної ділянки,-

Господарський суд Житомирської області (суддя Кудряшова Ю.В.) ухвалою від 10.03.2016 року припинив, з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, провадження у справі №906/11/15 за позовом Житомирської міської ради (надалі в тексті – Міська рада) до Товариства з обмеженою відповіда-льністю «Замкове» (надалі в тексті – Товариство) про внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

При винесенні ухвали, місцевий суд виходив з відсутності предмету спору, позаяк в судо-вому засіданні Відповідач подав копію рішення Міської ради №931 від 10.06.2015р. та усно клопо-тався про припинення провадження у справі в зв’язку із відсутністю предмету спору, оскільки ви-щезазначеним рішенням Міської ради було затверджено нову нормативну грошову оцінку земель м.Житомир.(арк.справи 101).

Не погоджуючись із винесеною ухвалою, Позивач подав скаргу до Рівненського апеляцій-ного господарського суду, в якій просить скасувати ухвалу господарського суду Житомирської об-ласті від 10.03.2016р. та направити справу до суду першої інстанції для розгляду по суті.(арк. справи 116-117).

Скаржник вважає, що ухвалу судом першої інстанції винесено з порушенням норм проце-суального права. Зазначає, що суд безпідставно не врахував, що у даному випадку Міська рада під-тримувала позов, а не клопотання про припинення провадження у справі. Крім того, суд мав би розглядати питання про встановлення нової нормативно-грошової оцінки землі в контексті існу-вання нового договору оренди спірної земельної ділянки. Також зазначає, що рішення від 24.04. 2012р. №364 є чинним, відтак прийняття Міською радою рішення №931 від 10.06.2015р. не свід-чить про врегулювання спору між сторонами.

Ухвалами Рівненського апеляційного господарського суду від 28.04.2016р. поновлено про-пущений строк та прийнято до провадження апеляційну скаргу Позивача, справу призначено до слухання у складі колегії: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Розізнана І.В., суддя Мельник О.В.(арк.справи 113, 114).

У зв’язку із тимчасовою втратою працездатності суддею Розізнаною І.В., на підставі розпо-рядження керівника апарату проведено автоматичну заміну складу колегії суддів. Визначено ко-легію в складі: головуючий суддя Грязнов В.В., суддя Бучинська Г.Б., суддя Мельник О.В., якою 10.05.2016р. прийнято апеляційну скаргу до свого провадження.(арк.справи 123, 124, 125).

Відповідач не скористався своїм правом подати відзив на апеляційну скаргу.

Сторони не забезпечили явку своїх представників у призначене на 10.05.2016р. судове за-сідання, хоч про час та місце розгляду скарги були повідомлені у встановленому порядку, про що свідчать повідомлення відділення поштового зв’язку про вручення поштових відправлень. (арк. справи 121, 122). Проте, оскільки, ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у да-ній справі від 28.04.2016р. явка представників сторін не визнавалась обов’язковою та з врахуван-ням 15-ти денного строку розгляду апеляційної скарги на ухвалу, колегія суддів вважає за мож-ливе розглянути скаргу по суті.(арк.справи 114).

Розглянувши доводи апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесу-льного права, Рівненський апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з матеріалів справи, у січні 2015 року Житомирська міська рада звернулась до господарського суду Житомирської області із позовом, в якому просила внести зміни до пунк-тів 3 та 5 укладеного з Товариством 30.12.2005р. договору оренди земельної ділянки.(арк.справи 2-4). Міська рада обґрунтувала позов тим, що нормативна грошова оцінка земельної ділянки змі-нилася. А оскільки орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності є регу-льованою ціною, то законодавча зміна граничного розміру цієї плати може бути підставою для перегляду розміру орендної плати, встановленої договором. При цьому, пунктом 5.5 рішення Мі-ської ради №364 від 24.12.2012р. «Про вилучення, припинення, надання права користування земе-льними ділянками юридичним та фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради», зокрема встановлено ТзОВ «Замкове» нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки в сумі 2 756 901 грн. 48 коп. та орендну плату в сумі 189 536 грн. 98 коп. в рік.

Порушену за даним позовом справу №906/11/15 було зупинено 03.03.2015р. до вирішення справи №906/245/15 за позовом ТзОВ «Замкове» до Житомирської міської ради про визнання не-дійсним рішення №364 від 24.12.2012р.(арк.справи 82).

Матеріали справи містять копії рішення господарського суду Житомирської області від 08.05.2015р. у справі №906/245/15 та постанови Рівненського апеляційного господарського суду від 30.06.2015р., якою залишено в силі рішення суду першої інстанції про відмову Товариству в за-доволенні позову до Міської ради.(арк.справи 86-92) .

Провадження у справі №906/11/15 поновлено ухвалою господарського суду Житомирської області від 23.02.2016р.(арк.справи 93).

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Міської ради №931 від 10.06.2015р. «Про за-твердження технічної документації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та вве-дення в дію нових розмірів плати за земельні ділянки у м.Житомир», зокрема, визнано такими, що втратили чинність рішення Міської ради від 05.09.2007р. та від 21.11.2007р., якими були встанов-лені розміри попередньої грошової оцінки земель.(арк.справи 98-99).

Матеріали справи свідчать, що з огляду на вказане рішення та усне клопотання Відповідача, ухвалою від 10.03.2016р. місцевий господарський суд, з підстав п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, припи-нив провадження у справі №906/11/15 через відсутність предмету спору.(арк.справи 101).

Перевіривши дотримання місцевим судом вимог чинного законодавства при ухваленні ос-каржуваного рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обґрунтована і підлягає задо-воленню, а ухвала суду першої інстанції скасуванню, з огляду на наступне:

Згідно з ч.5 ст.106 ГПК України, апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського су-ду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцево-го господарського суду.

Предметом спору є внесення змін до договору оренди земельної ділянки.

Згідно з ч.1 ст.124 ЗК України (надалі в тексті – ЗК України), передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішен-ня відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повно-важеннями, визначеними ст.122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земе-льної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділян-ки.

Згідно з ст.83 ЗК України, у комунальній власності перебувають усі землі в межах населених пунктів, крім земель приватної та державної власності, а також земельні ділянки за їх межами, на яких розташовані об’єкти комунальної власності. До розмежування земель державної і комуналь-ної власності повноваження щодо розпорядження землями в межах населених пунктів, крім зе-мель, переданих у приватну власність, здійснюють відповідні сільські, селищні, міські ради.

Відповідно до ст.1 Закону України «Про оренду землі» (надалі в тексті – Закон), оренда зем-лі – це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, нео-бхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Згідно зі ст.2 даного Закону, відносини, пов’язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими норма-тивно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

При цьому, відповідно до ч.ч. 1, 2 ст.21 Закон, орендна плата за землю – це платіж, який оре-ндар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою згідно з договором оренди зем-лі. Розмір, умови і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комуна-льної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України).

Колегія суддів звертає увагу, що нормативна грошова оцінка земель є основою для визна-чення розміру орендної плати, а зміна нормативної грошової оцінки земельної ділянки є підставою для перегляду розміру орендної плати. Такої ж думки дотримується Верховний суд України, що знайшло відображення у постанові від 03.12.2013р. у справі №3-34гс13.

Згідно з п.11 ч.1 ст.80 ГПК України, господарський суд припиняє провадження у справі якщо відсутній предмет спору.

Припинення провадження у справі – це форма закінчення розгляду господарської справи без прийняття судового рішення у зв’язку з виявленням після порушення провадження у справі обс-тавин, з якими закон пов’язує неможливість судового розгляду справи. Припинення провадження у справі зумовлене передбаченими законом обставинами, що повністю відкидають можливість судо-чинства.

Наведений у вищезазначеній статті перелік підстав припинення провадження у справі є ви-черпним і розширеному тлумаченню не підлягає, тобто суд не має права припинити провадження у справі з підстав, не зазначених в ч.1 ст.80 ГПК України.

Господарський суд припиняє провадження у справі у зв’язку з відсутністю предмета спору (пункт 11 частини першої статті 80 ГПК), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта держав-ного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв’язку з цим не залишилося неврегульованих питань. При цьому, оскільки відповідний орган не має права скасовувати та вносити зміни до ра-ніше прийнятих ним індивідуальних правових рішень, тобто ненормативних правових актів, що є актами одноразового застосування і вичерпують свою дію фактом їхнього виконання (стосовно відповідних актів органів місцевого самоврядування про це зазначено також у Рішенні Конститу-ційного Суду України від 16.04.2009 N7-рп/2009 у справі N1-9/2009), то такі дії не свідчать про припинення існування предмета спору. Водночас юридична оцінка актів державних та інших ор-ганів, прийнятих з питань скасування та внесення змін до згаданих індивідуальних правових рі-шень, має здійснюватися господарським судом з урахуванням ч.2 статті 4 ГПК України. Аналогіч-на правова позиція відображена у п.4.4 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. №18 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції».

Переглядаючи ухвалу місцевого суду, колегія суддів приймає до уваги, що згідно з пп. 34, 35 ч.1 ст.26 Закону України «Про місцеве самоврядування» до виключної компетенції міської ради належить вирішення на пленарних засіданнях питань регулювання земельних відносин; затверд-ження відповідно до закону ставок земельного податку, розмірів плати за користування природ-ними ресурсами, що є у власності відповідних територіальних громад.

Як встановлено апеляційним судом, підставою для припинення провадження у даній справі місцевий суд визнав рішення Міської ради №931 від 10.06.2015р. «Про затвердження технічної до-кументації з нормативної грошової оцінки земель міста Житомира та введення в дію нових розмі-рів плати за земельні ділянки у м.Житомир», яким визнано такими, що втратили чинність рішення Міської ради від 05.09.2007р. та від 21.11.2007р., якими були встановлені розміри попередньої грошової оцінки земель.(арк.справи 98-99).

Разом з тим, матеріали справи містять копію рішення Міської ради №364 від 24.04.2012р., яким Товариству встановлено нормативну грошову оцінку орендованої земельної ділянки в сумі 2 756 901 грн. 48 коп. та орендну плату в сумі 189 536 грн. 98 коп. на рік.(арк.справи 21). Рішення чинне.

При цьому, скасування Міською радою 10.06.2015р. власних рішень, якими 05.09.2007р. та 21.11.2007р. встановлювались розміри нормативної грошової оцінки земель міста Житомира – не впливає на чинність і не змінює рішення №364 від 24.12.2012р., яке залишене в силі за наслідками оспорювання в судовому порядку, що не було враховано судом першої інстанції.

За наслідками апеляційного провадження, колегія суддів вважає, що припинивши провад-ження у даній справі, місцевий суд безпідставно усунувся від вирішення спору по суті, позаяк ма-теріалами справи стверджено необґрунтованість висновку про відсутність предмету спору, оскіль-ки між сторонами залишились неврегульованими питання як щодо розмірів нормативно-грошової оцінки землі, орендної плати, так і щодо існування орендних відносин взагалі, що зумовлює скасу-вання оскаржуваної ухвали як невмотивованої.

Відповідно до ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім пе-реконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об’єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на встановлені Рівненським апеляційним господарським судом обставини в сукуп-ності – доводи Скаржника, зазначені в апеляційній скарзі, визнаються апеляційним судом такими, які згідно п.4 ч.1 ст.104 ГПК України є підставою для скасування оскаржуваної ухвали через непра-вильне застосування норм процесуального права з передачею справи на розгляд місцевого госпо-дарського суду.

Керуючись, ст.ст. 33, 34, 43, 49, 80, 99, 101, 103, 104, 105, 106 Господарського процесуа-льного кодексу України, Рівненський апеляційний господарський суд –

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Житомирської міської ради на ухвалу господарського суду Жито-мирської області від 10.03.2016р. у справі №906/11/15 задоволити. Ухвалу суду першої інстанції скасувати.

2. Справу №906/11/15 передати на розгляд до господарського суду Житомирської області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-1 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Грязнов В.В.

Суддя Мельник О.В.

Суддя Бучинська Г.Б.