Постанова № 57676887, 11.05.2016, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" травня 2016 р. Справа№ 910/29132/15

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Дикунської С.Я.

суддів: Алданової С.О.

Синиці О.Ф.

при секретарі Драчук Р.А.

за участю представників:

від позивача Пріцак І.Є. - дов. № 162 від 01.04.2016 року

від відповідача не з'явились

розглянувши у відкритому судовому засіданні

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю

«Український лізинг»

на рішення господарського суду міста Києва

від 13.01.2016 року (суддя Підченко Ю.О.)

у справі № 910/29132/15

за позовом Публічного акціонерного товариства

«Український бізнес банк»

(далі - ПАТ «Укрбізнесбанк»)

до Товариства з обмеженою відповідальністю

«Український лізинг»

(далі - ТОВ «Український лізинг»)

про стягнення 478 909, 15 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/29132/15 позовні вимоги задоволено; стягнуто з ТОВ «Український лізинг» на користь ПАТ «Укрбізнесбанк» заборгованість у сумі 478 909,15 грн. та судовий збір у розмірі 7 183,64 грн.

Не погоджуючись із згаданим рішенням суду, ТОВ «Український лізинг» оскаржило його в апеляційному порядку, просило скасувати та прийняти нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 2 083, 44 дол. США, в частині стягнення штрафу 398, 13 дол. США (п. 5.4 Договору). Обґрунтовуючи свої вимоги апелянт посилався на необґрунтованість рішення суду першої інстанції, яке прийняте на підставі не повністю досліджених доказів, винесено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Крім цього, посилаючись в своїй апеляційній скарзі на приписи ст. 533 ЦК України та ст. 193 ГК України, відповідач зазначав, що грошове зобов'язання має бути виконане в гривнях, в той час як в договорі не встановлено будь-якого порядку визначення суми, що підлягає сплаті в гривнях та не визначено саме за яким курсом іноземної валюти до гривні розраховується сума до сплати. З огляду на судову практику в цивільних та господарських справах, одночасне стягнення пені та штрафу, на думку апелянта, протирічить чинному законодавству.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.02.2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Український лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/29132/15 прийнято до провадження колегією суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Коршун Н.М., розгляд справи призначено на 01.03.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді Коршун Н.М. на лікарняному, участю судді Алданової С.О. у семінарі, 01.03.2016 року системою автоматичного розподілу проведено заміну згаданих суддів й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Синиця О.Ф., Зубець Л.П.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Український лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/29132/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 01.03.2016 року клопотання ТОВ «Український лізинг» про відкладення розгляду справи задоволено, розгляд справи № 910/29132/15 відкладено на 05.04.2016 року.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 05.04.2016 року з огляду на повторне нез'явлення в судове засідання представника відповідача (апелянта), розгляд справи № 910/29132/15 відкладено на 11.05.2016 року.

В зв'язку з перебуванням судді Зубець Л.П. у відпустці, 11.05.2016 року системою автоматичного розподілу проведено заміну судді Зубець Л.П. й згідно протоколу автоматичної зміни складу суду визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Дикунська С.Я., судді: Алданова С.О., Синиця О.Ф.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.05.2016 року апеляційну скаргу ТОВ «Український лізинг» на рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/29132/15 прийнято до провадження у визначеному складі суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 102 ГПК України апеляційна скарга на рішення місцевого господарського суду розглядається у двомісячний строк з дня постановлення ухвали про прийняття апеляційної скарги до провадження.

У разі зміни складу суду апеляційної інстанції розгляд ним справи починається заново, а отже спочатку починається й визначений ст. 102 ГПК строк розгляду апеляційної скарги (п. 9-2 постанови пленуму Вищого господарського суду України №7 від 17.05.2011 р. «Про деякі питання практики застосування розділу ХІІ Господарського процесуального кодексу України»).

В судове засідання з'явився представник позивача, представник відповідача повторно не з'явився, хоча про час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, про причини неявки апеляційний господарський суд не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не надіслав. Присутній в судовому засіданні представник позивача проти розгляду справи за відсутності представника відповідача не заперечував.

Оскільки в матеріалах справи наявні докази належного повідомлення позивача про дату, час та місце розгляду справи, неявка його представника не перешкоджає вирішенню апеляційної скарги по суті, апеляційний господарський суд вважав за необхідне скаргу розглянути за відсутності цього представника за наявними у справі матеріалами.

Представник позивача проти доводів скарги заперечив, просив не брати їх до уваги, відтак оскаржене рішення суду з мотивів, викладених у відзиві та додаткових письмових поясненнях, як законне та обґрунтоване залишити без змін.

Відповідно до ст. 99 ГПК України в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

На підставі ст. 101 ГПК України в процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги й перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду в повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, які не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши пояснення представника позивача, розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши наявні в матеріалах справи письмові докази, виходячи з вимог чинного законодавства, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що скарга не підлягає задоволенню.

Так, ПАТ «Укрбізнесбанк» в собі уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ «Укрбізнесбанк» Білої Ірини Володимирівни звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ТОВ «Український лізинг» про стягнення 478 909, 15 грн.. Позовні вимоги мотивовано невиконанням відповідачем зобов'язань за кредитним договором № 265/Ю від 14.11.2013 року (далі - Договір), за умовами якого банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику в тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в сумі 57 081, доларів США, що в гривнях України за курсом НБУ на день підписання Договору становило 456 248, 43 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 13.11.2015 року зі сплатою 11% річних. Проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

За твердженнями позивача, свої зобов'язання за Договором він виконав належним чином та в повному обсязі, що підтверджується відсутністю будь-яких претензій з боку позичальника. Проте відповідач своїх зобов'язань за Договором в частині погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, тому у нього виникла заборгованість за користування кредитними коштами в сумі 17 518,73 дол. США та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 1 494,16 дол. США, внаслідок чого позивач звернувся до суду із даним позовом. Крім цього, на думку позивача, відповідач порушив строк погашення кредиту, а тому вважає за необхідне стягнути з нього пеню в розмірі 2 083,44 дол. США та штраф в сумі 398,13 дол. США тощо.

Оцінивши встановлені фактичні обставини та наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог й необхідність їх задоволення.

Так, задовольняючи позов, місцевий суд встановив, що позивач належним чином виконав свої зобов'язання по кредитуванню відповідача за Договором. Відповідач своїх зобов'язань по поверненню кредиту та сплаті процентів за користування кредитом своєчасно не виконав й не надав суду належних і допустимих доказів неможливості виконання цих зобов'язань, що підтверджується матеріалами справи.

Як встановлено місцевим судом, станом на 23.10.2015 року загальна заборгованість позичальника перед банком за Договором становить 21 494,46 дол. США, з яких: заборгованість за кредитом 17 518,73 дол. США; заборгованість за нарахованими процентами - 1 494,16 дол. США; пеня - 2 083,44 дол. США та штраф - 398, 13 дол. США, що підтверджується довідкою про стан заборгованості за Договором, в еквіваленті на грошову одиницю України за курсом НБУ станом на 23.10.2015 року (22,280585 грн. за 1 дол. США) становить 478 909,15 грн.

З огляду на наведене та приписи ч. 1 ст. 180, 181,193 ГК України, ст.ст. 524, 526, 530, 533, 611, 629, 1048, 1049, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 42, 43, 33,34, ч. 3 ст. 43, 44, 82, 82-1, 84, ч. 2 ст. 85 ГПК України місцевий суд, врахувавши позицію відповідача по справі, висловлену у відзиві на позовну заяву про часткове заперечення ним позову та необхідність відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення 2 083, 44 дол. США пені та 398, 13 дол. США штрафу, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню тощо.

Апеляційний господарський суд погоджується з такими висновками суду першої інстанції.

Як встановлено місцевим судом, 14.11.2013 року між позивачем та відповідачем було укладено Договір, за умовами п. 1.1. якого банк, за наявності вільних грошових коштів, надає позичальнику у тимчасове користування довгостроковий кредит у формі непоновлювальної кредитної лінії з лімітом кредитування в розмірі 57 081, доларів США, що у гривнях України за курсом НБУ на день підписання Договору становить 456 248, 43 грн. на придбання основних засобів та супутні витрати по ним, строком до 13.11.2015 року зі сплатою 11% річних. Ліміт кредитування зменшується відповідно до графіку погашення (Додаток №1), проценти нараховуються за кожен календарний день за методом "факт/360", тобто для розрахунку використовується умовно 360 днів у році.

Відповідно до п. 4.1 Договору, в процесі користування кредитом позичальник зобов'язався дотримуватись принципу строковості, зворотності, платності, цільового використання та забезпеченості кредиту, а на підставі п. 4.5 позичальник зобов'язався погашати кредит згідно графіку погашення у додатку № 1 до Договору, який є його невід'ємною частиною.

У разі невиконання передбачених п. 4.5 Договору зобов'язань, позичальник згідно п. 4.6 Договору сплачує проценти в розмірі 22 % річних на суму простроченої заборгованості до моменту її погашення.

Відповідно до п. 5.3 Договору, банк має право вимагати від позичальника дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення суми кредиту, процентів, комісій, неустойок та збитків, зокрема, у випадку недотримання відповідачем умов Договору. Про намір дострокового розірвання кредитного договору та/або дострокового погашення та повернення виданих кредитних коштів, сплати процентів, нарахованих за кредитом, комісій, неустойок та збитків, банк письмово повідомляє позичальника, який зобов'язаний протягом 30-ти днів з моменту отримання письмової вимоги банку достроково повернути кредит, сплатити проценти, комісію, неустойку, передбачені Договором.

У відповідності до п. 5.4 Договору, банк має право у разі несвоєчасного повернення кредиту у встановлені п.4.5 цієї угоди вимагати від позичальника сплатити банку штраф в розмірі 2 % від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги.

За умовами п. 5.10 Договору банк має право при порушенні строків погашення кредиту, нарахованих за ним процентів, комісій вимагати від позичальника сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченої заборгованості за кредитом за кожен день прострочення.

У разі несвоєчасного повернення кредиту у визначені п. 4.5 Договору строки, за вимогою банку позичальник сплачує штраф в розмірі 2% від суми заборгованості за основним боргом на дату пред'явлення вимоги (п. 7.1 Договору).

Як встановлено судом першої інстанції, позивач свої зобов'язання за Договором виконав у повному обсязі та належним чином, що підтверджується відсутністю претензій з боку позичальника й не заперечується ним. Однак відповідач своїх зобов'язань в частині погашення суми кредиту та сплати процентів за користування кредитними коштами не виконав, в зв'язку з чим у нього утворилася заборгованість за кредитом в розмірі 17 518,73 дол. США та заборгованість за нарахованими процентами в сумі 1 494,16 дол. США. Крім цього, через порушення відповідачем строків погашення кредиту, позивач просив суд стягнути 2 083,44 дол. США пені та 398,13 дол. США штрафу.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Позикодавець на підставі ч. 1 ст. 1048 ЦК України має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку,встановлених договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 1 та 3 ст. 1049 ЦК України).

Положеннями ч. 2 ст. 1050 ЦК України визначено, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів належних йому.

Договір є обов'язковим для виконання сторонами на підставі ст. 629 ЦК України,.

Положеннями ч. 1 ст. 530 ЦК України встановлено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 533 ЦК України, грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях. Якщо у зобов'язанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.

Якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він згідно ст. 1050 ЦК України зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до ст. 625 цього Кодексу. Якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов'язаний сплатити неустойку відповідно до ст.ст. 549 - 552 цього Кодексу, яка нараховується від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, належних йому відповідно до ст.. 1048 ЦК України.

За змістом ст.ст. 524, 533 ЦК України грошовим визнається виражене в грошовій одиниці України або грошовому еквіваленті в іноземній валюті зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин на підставі ч. 1 ст. 193 ГК України, повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (ч. 7 ст. 193 ГК України).

Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, якими зокрема є сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. (ч. 1 ст. 549 ЦК України).

Положеннями п. 8.1 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 року № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» зокрема зазначено, що приписи ч. 2 ст. 533 ЦК України та ч.2 ст. 198 ГК України містять однакові за змістом приписи про необхідність виконання грошового зобов'язання між резидентами України виключно у валюті України (валюта платежу), крім випадків отримання стороною цього зобов'язання відповідної ліцензії Національного банку України відповідно до вимог Декрету Кабінету Міністрів України від 19.02.93 N 15-93 "Про систему валютного регулювання і валютного контролю".

Таким чином, вимоги щодо застосування заходів відповідальності за порушення грошових зобов'язань, визначених в іноземній валюті, мають заявлятися в національній валюті України (гривнях) за офіційним курсом Національного банку України на день заявлення відповідної вимоги (крім випадків, коли стороною зобов'язання, у якому виник спір, одержано відповідну ліцензію Національного банку України). При цьому стягнення інфляційних нарахувань на суму основної заборгованості є неможливим, оскільки індекс інфляції розраховується лише стосовно національної валюти України (гривні).

Крім цього, згідно правових висновків судової палати у господарських справах Верховного суду України ( постанова від 07.10.2014 року у справі № 910/763/13 за позовом ТОВ «Газ Інвест» до ТОВ «УніКредит Лізинг» про визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення суми) положення чинного законодавства хоча і передбачають обов'язковість застосування валюти України при здійсненні розрахунків, але не містять заборони визначення грошового еквіваленту зобов'язань в іноземній валюті.

За таких обставин, апеляційний господарський суд вважає, що рішення місцевого суду є законним, обґрунтованим обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті скарги, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Керуючись ст.ст. 99, 101-103, 105 ГПК України, Київський апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Український лізинг» залишити без задоволення, рішення господарського суду міста Києва від 13.01.2016 року у справі № 910/29132/15- без змін.

Матеріали справи № 910/29132/15 повернути за належністю до господарського суду міста Києва.

Постанову може бути оскаржено в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили.

Головуючий суддя С.Я. Дикунська

Судді С.О. Алданова

О.Ф. Синиця