Постанова № 57676786, 10.05.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.05.2016 року Справа № 904/11105/15

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді Джихур О.В. (доповідач)

суддів: Чус О.В., Герасименко І.М.

секретар судового засідання: Ситникова М.Ю.

від представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1, довіреність №11 від 22.12.2015 р., представник;

від відповідача: ОСОБА_2, довіреність №400 від 28.12.15 р., представник

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області

на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року у справі № 904/11105/15

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантсервіс, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області

до Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області

про стягнення грошових коштів,-

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року року (суддя Татарчук В.О.) позов задоволено, стягнуто з Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс, м. Київ в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Гарантсервіс, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ 144 750, 76 грн. основного боргу, 133 026, 45 грн. інфляційних втрат, 15 635, 42 грн. 3% річних, 4 401, 19 грн. витрат по сплаті судового збору.

Рішення господарського суду мотивовано неналежним виконанням відповідачем зобовязань за договором №968/В про проведення робіт по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів, укладеним між Товариством з обмеженою відповідальністю Гарантсервіс та Приватним акціонерним товариством Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, в частині здійснення часткової оплати у розмірі 86 249 грн. 00 коп.

Не погодившись з зазначеним рішенням Приватне акціонерне товариство Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс оскаржує його на предмет невідповідності нормам матеріального і процесуального права.

Апелянт посилається на те, що судом першої інстанції безпідставно відмовлено в задоволенні його клопотання щодо зменшення розміру нарахувань інфляційних втрат та 3% річних. Пояснює, що у звязку з припиненням діяльності майнового комплексу Приватного акціонерного товариства "Кримський ТИТАН", який прередано Фондом державного майна Міністерству економічного розвитку та торгівлі, у звязку з закінченням терміну дії договору оренди ЦМК Вільногірський ДГМК припинилася діяльність підприємства відповідача з видобутку руди. Внаслідок складної політико економічної ситуації, яка склалася в країні припинилась реалізація продукції титанових та цирконових концентратів вітчизняним та зарубіжним споживачам.

Відповідач зазначає, що судом також не прийнято до уваги той факт, що в результаті анексії АР Крим відповідач не міг належним чином виконувати договірні зобовязання, а саме з січня 2014 року, оскільки всі фінансові операції були заблоковані, виник ризик втрати активів і торгових запасів. Внаслідок тяжких економічних та політичних умов в Україні, підприємство відповідача змушено було змінити своє місцезнаходження з м. Армянська (АР Крим) на м. Київ, що потягло за собою ряд негативних факторів, які в свою чергу відобразилися на економічній та фінансовій сторонах діяльності Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс, в тому числі в роботі з контрагентами.

Вважає, що суд не вирішив питання щодо обґрунтованості заявлених позивачем вимог у стягненні 3% річних та інфляційних втрат. Стверджує, що сторонами фактично було змінено строки здійснення розрахунків, а відповідно й змінено період здійснення розрахунку нарахувань неустойки, що підтверджується листом позивача від 29 липня 2013 року №30, згідно якого кінцева дата розрахунку встановлена 16 листопада 2013 року. Відповідно до викладеного, різниця між всіма розрахунками нарахувань позивача та фактичними розрахунками, які є дійсними на підставі зміни строків нарахувань становить 1 937, 23 грн.

Відповідач просить скасувати рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року у даній справі, та прийняти нове, яким вимоги позивача задовольнити частково.

Позивач доводи апеляційної скарги заперечує, посилається на те, що борг виник у травні 2013 року, а події повязані з анексією Криму відбулися через рік, графік погашення боргу, запропонований позивачем не був прийнятий відповідачем. Позивач просить залишити оскаржуване рішення без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

04 квітня 2016 року від відповідача надійшло клопотання про відкладення розгляду справи №904/11105/15 на іншу дату, у звязку з неможливістю забезпечити явку свого представника в судове засідання Дніпропетровського апеляційного господарського суду, яке призначене на 05 квітня 2016 року, з причин закриття залізничних колій та відміною електропоїздів, що слідують зі ст.Вільногірськ до ст. Дніпропетровськ, а також відсутністю іншої можливості прибути до апеляційного господарського суду вчасно. Просить не розглядати справу без участі повноважного представника апелянта.

Ухвалою суду від 05 квітня 2016 року клопотання відповідача задоволено, розгляд справи відкладено до 10 травня 2016 року о 10:45 год.

Відповідно до протоколу автоматичної зміни складу колегії суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 06 травня 2016 року, розпорядженням в.о. керівника апарату суду ОСОБА_3 від 06 травня 2016 року №455/16, у звязку із перебуванням суддів Виноградник О.М., Дмитренко Г.К. у відпустці відбулася зміна колегії суддів, до складу якої увійшли головуючий суддя Джихур О.В. (доповідач), судді Чус О.В., Герасименко І.М.

Ухвалою суду від 06 травня 2016 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року у справі №904/11105/15 прийнято до свого провадження зазначеною колегією суддів.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, заслухавши представників сторін, апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Матеріали справи свідчать, що 15 жовтня 2008 року між Товариством зх. Обмеженою відповідальністю "Гарантсервіс" (виконавець) і Закритим акціонерним товариством "Кримський Титан", від імені якого діє філія "Вільногірський ГМК" Закритого акціонерного товариства Кримський Титан (правонаступником якого є відповідач) (замовник) було укладено договір №968/В про проведення робіт по ремонту та технічному обслуговуванню автомобілів.

Відповідно до п. 1.1 договору в порядку та на умовах, передбачених цим договором виконавець проводить комплекс робіт по ремонту та обслуговуванню легкових, вантажопасажирських та інших автомобілів, які належать замовнику, у відповідності до вимог заводу - виробника та умов безпеки експлуатації, а замовник зобов'язується оплатити виконавцю зазначені роботи.

Пунктом 2.7 договору встановлено, що після виконання технічного обслуговування або ремонту замовник приймає виконану роботу та підписує акт виконаних робіт.

Згідно п.п.2.5, 2.6 договора оплата робіт по ремонту і технічному обслуговуванню здійснюється згідно виставленого рахунку. Оплата робіт, виконаних без передплати, повинна бути здійснена через 30 бінківських днів з моменту виконання робіт або технічного обслуговування.

На виконання умов вказаного договору позивачем були виконані роботи на суму 338 739, 27 грн, що підтверджується підписаними сторонами актами виконаних робіт за період з 10.08.2012 по 24.05.2013.

Однак, відповідачем оплачено роботи частково, у розмірі 86 249 грн, що підтверджується копіями платіжних доручень: №14156 від 23.08.2012 на суму 58 951, 15грн, №18447 від 01.11.2012 - 779, 92 грн, №18443 від 01.11.2012 16 604, 75 грн, №30060 від 26.03.2013 9 913,18грн.

Заборгованість відповідача станом на 31.05.2013 складала 244 750, 76 грн, згідно підписаного сторонами акту звіряння взаєморозрахунків.

Платіжним дорученням №11006 від 26.02.2015 відповідач ще сплатив 100 000 грн.

Таким чином, сума основного боргу становить 144 750, 76 грн.

Доказів оплати основного боргу відповідач не надав ні господарському суду, ні апеляційній інстанції.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобовязання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобовязання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обовязковості договору для виконання сторонами.

Згідно ст.837 Цивільного кодексу України за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується виконання робіт позивачем в загальній сумі 338 739, 27 грн., з яких неоплачено відповідачем 144 750, 76 грн., то апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення основного боргу в зазначеній сумі з відповідача.

За загальним правилом, встановленим ст.611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобовязання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Згідно з ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст.625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно розрахунку позивачем за прострочку виконання відповідного грошового зобовязання нараховано інфляційні втрати за період з липня 2013 року по грудень 2015 року в розмірі 133 026, 45 грн., 3% річних за період з 06 липня 2013 року по 21 грудня 2015 року в розмірі 15 635, 42 грн.

Розрахунок інфляційних втрат, 3% річних відповідає чинному законодавству України, дійсним обставинам справи, правильно враховує періоди нарахувань та не містить арифметичних помилок.

Таким чином, апеляційний господарський суд вважає правомірним стягнення з відповідача інфляційних втрат в розмірі 133 026, 45 грн. та 3% річних в розмірі 15 635, 42 грн.

Доводи апелянта не спростовують законних висновків суду в силу наступного.

Клопотанням від 16 лютого 2016 року відповідач просив зменшити розмір 3% річних та інфляційних втрат.

Відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Згідно ч.1 п.3 ст.83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд при прийнятті рішення, має право зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Таким чином суду надано право лише на зменшення розміру неустойки, що підлягає стягненню.

Правова природа інфляційних, 3% річних є відмінною від неустойки (штрафа, пені).

Інфляційні нарахування на суму боргу, як і 3% річних, сплата яких передбачена ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті і компенсації (плати) за користування коштами боржника.

В силу наведеного господарському суду не надано права на зменшення розміру інфляційних втрат, 3% річних за прострочку виконання грошового зобовязання.

Графік сплати боргу, запропонований позивачем у листі №30 від 29 липня 2013 року не був погоджений відповідачем, і взагалі ним не виконувався, у звязку з чим не можна погодитися з твердженням апелянта, що сторонами встановлена кінцева дата розрахунку -16 листопада 2013 року, а тому наведений відповідачем розрахунок інфляційних втрат та 3% річних не відповідає фактичним обставнам справи.

Посилання апелянта на складну політико економічну ситуацію в Україні, не звільняє його від обовязку виконання зобовязань по договору №968/В від 15 жовтня 2008 року, до того ж обовязок щодо оплати виконаних позивачем робіт виник у відповідача у травні 2013 року, тобто за 9 місяців до анексії Криму.

З огляду на викладене, рішення господарського суду Дніпропетровської області від 16 лютого 2016 року відповідає діючому законодавству, судом повністю досліджено обставини справи, підстави для скасування законного рішення суду відсутні.

Керуючись ст.ст.49, 99, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від від 16 лютого 2016 року у справі № 904/11105/15 залишити без змін.

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства Юкрейніан Кемікал Продактс в особі філії Вільногірський гірничо-металургійний комбінат Приватного акціонерного товариства Юкрейніан кемікал продактс, м. Вільногірськ, Дніпропетровської області залишити без задоволення.

Постанова може бути оскаржена в касаційному порядку у двадцятиденний строк до Вищого господарського суду України.

Головуючий суддя О.В. Джихур

Суддя О.В. Чус

Суддя І.М. Герасименко

(Дата підписання постанови в повному обсязі 12.05.16 р.)