Ухвала суду № 57676730, 13.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

про припинення провадження у справі

13.05.16р. Справа № 904/2918/16

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (м. Дніпропетровськ)

до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (м. Дніпропетровськ)

про стягнення заборгованості за надані послуги з системи безпеки згідно договору №49/15/02455-00 від 27.02.2015 у розмірі 123 364 грн. 84 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2016)

Суддя Фещенко Ю.В.

Представники:

від позивача: ОСОБА_1 - представник (довіреність № 11 від 11.04.2016)

від відповідача: ОСОБА_2 - представник (довіреність № 158/1001 від 01.04.2016)

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Вето" (далі - позивач) звернулося до господарського суду Дніпропетровської області із позовною заявою, в якій, на момент звернення з нею до суду, просило суд стягнути з Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - відповідач) заборгованість за надані послуги з системи безпеки згідно договору № 49/15/02455-00 від 27.02.2015 у загальному розмірі 182 722 грн. 00 коп.

Ціна позову на момент звернення з ним до суду складалася з наступних сум:

- 182 110 грн. 00 коп. - основний борг;

- 612 грн. 00 коп. - 3% річних.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов'язань за договором №49/15/02455-00 від 27.02.2015 в частині повного та своєчасного розрахунку за надані позивачем в січні 2016 року послуги, наявністю боргу у сумі 182 110 грн. 00 коп. На підставі статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та просив стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 02.03.2016 по 12.04.2016 у сумі 612 грн. 00 коп.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 15.04.2016 порушено провадження у справі та її розгляд призначено в засіданні на 11.05.2016.

Від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх.суду 28802/16 від 11.05.2016), в якому він проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на те, що фактично послуги в січні 2016 року надавалися лише 21 день, а отже, позивач неправомірно заявив до стягнення суму вартості послуг за цілий місяць.

Від позивача надійшло клопотання (вх.суду 28803/16 від 11.05.2016), в якому він просить суд долучити до матеріалів справи витребувані ухвалою суду від 15.04.2016 документи.

У судове засідання 11.05.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

Представник позивача у судовому засіданні 11.05.2016 виклав та обґрунтував позовні вимоги, наполягав на їх задоволенні у повному обсязі.

Представник відповідача у судовому засіданні 11.05.2016 проти задоволення позовних вимог заперечував, посилаючись на обставини, викладені ним у відзиві на позовну заяву.

У судовому засіданні 11.05.2016 у відповідності до частини 3 статті 77 Господарського процесуального кодексу України, в межах строків, встановлених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України, було оголошено перерву до 13.05.2016.

Від позивача надійшла заява зменшення суми позовних вимог (вх.суду 29503/16 від 13.05.2016), в якій він, користуючись правом, наданим йому статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, просить суд стягнути з відповідача заборгованість за договором № 49/15/02455-00 від 27.02.2015 у розмірі 123 364 грн. 84 коп., яка є сумою основного боргу.

Дослідивши подану позивачем заяву, суд відзначив, що, фактично, позивач зменшив заявлену до стягнення основну заборгованість та виключив із позовних вимог вимогу про стягнення 3% річних.

У судовому засіданні 13.05.2016 вказана заява була вручена представнику відповідача, крім того, викладені в ній обставини були зрозумілі представнику відповідача та не потребували додаткового вивчення та, відповідно, відкладення розгляду справи. Про що було наголошено представником відповідача у судовому засіданні.

Відповідно до частини 4 статті 22 Господарського процесуального кодексу України позивач вправі до прийняття рішення по справі збільшити розмір позовних вимог за умови дотримання встановленого порядку досудового врегулювання спору у випадках, передбачених статтею 5 цього Кодексу, в цій частині, відмовитись від позову або зменшити розмір позовних вимог.

Вказана заява підписана уповноваженою особою - представником, якому відповідно до довіреності № 255-10 від 14.04.2015 надане таке процесуальне право.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що подана позивачем заява про зменшення розміру позовних вимог подана у відповідності до процесуальних вимог в цій частині.

В цей же час, згідно з частиною 3 статті 55 Господарського процесуального кодексу України ціну позову вказує позивач.

Враховуючи, що зменшення позовних вимог є правом позивача, передбаченим статтею 22 Господарського процесуального кодексу України, ці дії не суперечать законодавству та не порушують чиї-небудь права і охоронювані законом інтереси, та, враховуючи, що ціна позову фактично зменшилась, суд приймає вказану заяву позивача.

Отже, у разі зменшення позовних вимог, якщо його прийнято господарським судом, має місце нова ціна позову 123 364 грн. 84 коп., виходячи з якої й вирішується спір.

У судове засідання 13.05.2016 з'явилися представники позивача та відповідача.

У судовому засіданні 13.05.2016 представником позивача було повідомлено про відсутність предмету спору у даній справі, у зв'язку з чим позивачем було подано заяву про припинення провадження у справі (вх.суду 29504/16 від 13.05.2016), в якій позивач просить суд припинити провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження відсутності предмету спору відповідачем також було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № НОМЕР_1 на суму 123 364 грн. 84 коп., яка є предметом спору у даній справі.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 29501/16 від 13.05.2016), в якому він також просить суд припинити провадження у справі.

Представник відповідача у судовому засіданні підтвердив наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Від позивача також надійшли заяви (вх.суду 29504/16 та 29502/16 від 13.05.2016), в яких він просить суд повернути йому сплачений ним судовий збір відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", у зв'язку з внесенням його у більшому розмірі та припиненням провадження у справі.

Клопотання про здійснення фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не заявлялось.

Суд, розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, заслухавши представників позивача та відповідача, -

ВСТАНОВИВ:

Частина 1 статті 626 Цивільного кодексу України передбачає, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Так, 27.02.2015 між Публічним акціонерним товариством "ДТЕК Дніпрообленерго" (далі - замовник, відповідач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Вето" (далі - виконавець, позивач) було укладено договір № 49/15/02455-00 (далі договір, а.с16-19), відповідно до умов якого замовник передає, а виконавець приймає під охорону за допомогою пульту централізованого спостереження об'єкти, які визначені дислокацією (додаток № 2), що є невід'ємною частиною договору. До дислокації об'єктів можуть бути внесення зміни без зміни загальної вартості договору. Такі зміни оформлюються укладенням додаткової угоди (пункт 2.1. договору).

Відповідно до пунктів 2.2. та 2.3. договору охорона об'єктів здійснюється шляхом спостереження за станом засобів сигналізації на об'єктах та негайного виїзду ГМР при їх спрацюванні з метою затримання сторонніх осіб, що незаконно проникли на об'єкти, в період охорони. Періодом охорони вважається час з моменту взяття об'єкта під охорону до його зняття з охорони. Цей час фіксується автоматично ПЦС.

У пункті 9.1. договору сторони узгодили, що договір набуває чинності з 01 березня 2015 року та діє до 31 грудня 2015 року.

Судом встановлено, що укладений правочин за своїм змістом та правовою природою є договором про надання послуг, який підпадає під правове регулювання норм глави 63 Цивільного кодексу України; вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань (майново-господарських зобов'язань) згідно статей 173, 174, 175 Господарського кодексу України, статей 11, 202, 509 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

На виконання умов договору позивачем в січні 2016 року були надані відповідачу послуги з охорони визначених у договорі об'єктів.

У пункті 8.1. договору сторони визначили, що вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу охорони і на 10 місяців становить суму: 1 999 480 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 333 246 грн. 67 коп.

Загальний період охорони 727 об'єкти компанії за 10 місяців складається поетапно в наступному порядку:

- з 01 березня по 31 березня 2015 року 514 об'єктів за 1 місяць 163 440 грн. 00 коп., ПДВ 27 240 грн. 00 коп.;

- з 01 квітня по 30 квітня 2015 року 514+39=553 об'єкта за 1 місяць 173 580 грн. 00 коп., ПДВ 28 930 грн. 00 коп.;

- з 01 травня по 31 травня 2015 року 555+56= 609 об'єктів за 1 місяць 190 380 грн. 00 коп., ПДВ 31 730 грн. 00 коп.;

- з 01 червня по 30 червня 2015 року 609+14= 623 об'єктів за 1 місяць 195 380 грн. 00 коп., ПДВ 32 563 грн. 33 коп.;

- з 01 липня по 31 липня 2015 року 623+5= 628 об'єктів за 1 місяць 196 880 грн. 00 коп., ПДВ 32 813 грн. 33 коп.;

- з 01 серпня по 31 серпня 2015 року 628+14= 642 об'єкта за 1 місяць 200 520 грн. 00 коп., ПДВ 33 420 грн. 00 коп.;

- з 01 вересня по 30 вересня 2015 року 642+42= 684 об'єкта за 1 місяць 211 440 грн. 00 коп., ПДВ 35 240 грн. 00 коп.;

- з 01 жовтня по 31 грудня 2015 року 684+43= 727 об'єктів за 1 місяць 222 620 грн. 00 коп., ПДВ 37 103 грн. 33 коп.

В подальшому між позивачем та відповідачем було укладено додаткову угоду № ДС-001/02455-00 від 31.12.2015, якою сторони дійшли згоди викласти пункт 8.1. договору в новій редакції, а саме:

- "8.1. Вартість послуг виконавця не залежить від фактичного часу охорони і на 10 місяців становить суму: 1 845 520 грн. 00 коп., ПДВ 20% - 307 586 грн. 67 коп.

Загальний період охорони 590 об'єкти компанії за 10 місяців складається поетапно в наступному порядку:

- з 01 березня по 31 березня 2015 року 437 об'єктів за 1 місяць 140 460 грн. 00 коп., ПДВ 23 410 грн. 00 коп.;

- з 01 квітня по 31 липня 2015 року 437+3 = 440 об'єктів за 1 місяць 142 110 грн. 00 коп., ПДВ 23 685 грн. 00 коп.;

- з 01 серпня по 31 серпня 2015 року 440 + 3 = 443 об'єкта за 1 місяць 143 520 грн. 00 коп., ПДВ 33 420 грн. 00 коп.;

- з 01 вересня по 31 жовтня 2015 року 443 + 1 = 444 об'єкта за 1 місяць 144 070 грн. 00 коп., ПДВ 35 240 грн. 00 коп.;

- з 01 листопада по 30 листопада 2015 року 444 + 56 = 500 об'єктів за 1 місяць 158 630 грн. 00 коп., ПДВ 26 438 грн. 33 коп.;

- з 01 грудня по 29 лютого 2016 року 500 + 90 = 590 об'єктів за 1 місяць 182 110 грн. 00 коп., ПДВ 30 351 грн. 67 коп.".

Крім того, вказаною додатковою угодою було змінено пункт 9.1. договору та визначено, що договір набуває чинності з 01 березня 2015 року та діє до 29 лютого 2016 року.

Відповідно до пункту 8.3. договору акт наданих послуг підписується сторонами щомісячно по закінченню звітного місяця, а також у разі дострокового закінчення терміну дії договору.

Як вбачається з матеріалів справи, акт за січень 2016 року не був підписаний відповідачем. При цьому, з листування, доданого до матеріалів справи, вбачається, що між сторонами була відсутня згода щодо визначення вартості послуг за січень 2016 року, враховуючи той факт, що послуги у вказаному місяці надавалися позивачем лише 21 день.

Частиною 1 статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Так, у пунктах 8.2. та 8.4. договору визначено, що оплата послуг з охорони здійснюється замовником щомісяця по факту наданих послуг протягом 30 календарних днів з моменту надання охороною Акту наданих послуг на умовах, передбачених договором. Оплата за виконання послуг згідно з договором здійснюється в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок виконавця.

Отже, відсутність оплати наданих позивачем у січні 2016 року послуг з боку відповідача і стала причиною звернення із позовом до суду.

В подальшому, від позивача надійшла заява про припинення провадження у справі (вх.суду 29504/16 від 13.05.2016), в якій позивач просить суд припинити провадження на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України. На підтвердження відсутності предмету спору відповідачем також було долучено до матеріалів справи платіжне доручення № НОМЕР_1 на суму 123 364 грн. 84 коп., яка є предметом спору у даній справі.

Крім того, від відповідача надійшло клопотання (вх.суду 29501/16 від 13.05.2016), в якому він просить суд також припинити провадження у справі.

У судовому засіданні 13.05.2016 представниками позивача та відповідача було повідомлено суд, що на теперішній час заборгованість в сумі 123 364 грн. 84 коп. погашена відповідачем у добровільному порядку в повному обсязі та підтверджено наявність підстав для припинення провадження у справі на підставі пункту 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України.

Суд вважає за необхідне припинити провадження у справі, у зв'язку з відсутністю предмету спору, з огляду на такі обставини.

Згідно з пунктом 1-1 частини 1 статті 80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Так, предметом спору у даній справі була заборгованість в сумі 123 364 грн. 84 коп. за надані у січні 2016 року послуги за договором № 49/15/02455-00 від 27.02.2015, при цьому, з доданих до матеріалів справи документів вбачається, що заборгованість в сумі 123 364 грн. 84 коп. на теперішній час погашена відповідачем у повному обсязі в добровільному порядку.

Суд звертає увагу, що частиною 2 статті 80 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у випадках припинення провадження у справі повторне звернення до господарського суду зі спору між тими ж сторонами, про той же предмет і з тих же підстав не допускається.

Наслідки припинення провадження у справі були роз'яснені судом у судовому засіданні 13.05.2016.

Частиною 3 статті 80 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що про припинення провадження у справі виноситься ухвала, в якій мають бути вирішені питання про розподіл між сторонами господарських витрат, про повернення судового збору з бюджету, а також можуть бути розв'язані питання про стягнення штрафів, передбачених у пунктах 4 і 5 частини другої статті 83 цього Кодексу.

Щодо розподілу судових витрат по справі суд зазначає наступне.

Згідно з частиною 2 статті 44 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Відповідно до статті 4 Закону України "Про судовий збір" судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно зі статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2016 рік", з урахуванням норм частини 1 статті 4 Закону України "Про судовий збір", мінімальна заробітна плата у місячному розмірі становила 1 378 грн. 00 коп.

Відповідно до пункту 1 частини 2 статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати (1 378 грн. 00 коп.) та не більше 150 розмірів мінімальних заробітних плат (206 700 грн. 00 коп.).

Ціна позову на момент звернення з ним до суду становила 182 722 грн. 00 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 2 740 грн. 83 коп. (1,5 відсотка ціни позову). Після прийняття заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2016 ціна позову стала складати 123 364 грн. 84 коп., отже, сума судового збору за подання даного позову мала складати 1 850 грн. 47 коп. (1,5 відсотка ціни позову).

При цьому, відповідно до платіжного доручення № 2145 від 12.04.2016 позивачем було сплачено 2 740 грн. 83 коп. судового збору.

Так, відповідно до пункту 1 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У заявах про припинення провадження у справі та повернення судового збору (вх.суду 29504/16 та 29502/16 від 13.05.2016) позивач також просив суд, у зв'язку зі зменшенням розміру позовних вимог, а також припиненням провадження у справі через відсутність предмету спору, повернути із бюджету судовий збір в загальній сумі 2 740 грн. 83 коп., сплачений ним при зверненні із позовом до суду.

Враховуючи викладене, а також наявність клопотання позивача, суд вважає за доцільне в порядку, визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму надмірно сплаченого ним судового збору у розмірі 890 грн. 36 коп. (2 740,83 - 1 850,47).

Крім того, відповідно до пункту 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв'язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях. У випадках, установлених пунктом 1 частини 1 цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми; в інших випадках, установлених частиною першою цієї статті, - повністю (частина 2 статті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, а також надходження клопотання позивача щодо повернення йому судового збору, суд вважає за доцільне в порядку визначеному частиною 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" повернути позивачу суму сплаченого ним судового збору у розмірі 1 850 грн. 47 коп., оскільки провадження у справі припиняється з підстави, яка не віднесена до виключень, зазначених в пункті 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір", що, відповідно, є причиною для повернення судового збору позивачу.

Керуючись пунктом 1-1 частини 1 статті 80, статтею 86 Господарського процесуального кодексу України, пунктом 5 частини 1 статті 7 Закону України "Про судовий збір" господарський суд, -

УХВАЛИВ:

Провадження у справі № 904/2918/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" до Публічного акціонерного товариства "ДТЕК Дніпрообленерго" про стягнення заборгованості за надані послуги з системи безпеки згідно договору №49/15/02455-00 від 27.02.2015 у розмірі 123 364 грн. 84 коп. (з урахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог від 13.05.2016) - припинити.

Повернути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Вето" (49124, м. Дніпропетровськ, вулиця Липова, будинок 6; ідентифікаційний код 32653295) судовий збір у сумі 2 740 (дві тисячі сімсот сорок) грн. 83 коп., сплачений згідно з платіжним дорученням № 2145 від 12.04.2016, оригінал якого повернути Товариству з обмеженою відповідальністю "Вето".

Ухвала господарського суду набирає законної сили з моменту її оголошення господарським судом та може бути оскаржена протягом п'яти днів з дня її оголошення до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Суддя ОСОБА_3