Рішення № 57676671, 10.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

10.05.16р. Справа № 904/2769/16

За позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Селидове Донецької області в особі філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс", м. Торецьк Донецької області

до публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Київ в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця", м. Дніпропетровськ

про стягнення 13 171,38 грн. збитків

Суддя Бондарєв Е.М.

Представники:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача: не з'явився

СУТЬ СПОРУ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" в особі філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" 13 171,38 грн. збитків, які поніс позивач у розмірі нестачі вугільної продукції.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем, як перевізником, свого обов'язку із забезпечення схоронності переданого йому до перевезення вантажу, внаслідок чого позивачу, були спричинені збитки у розмірі 13 171,38 грн. вартості недостачі вантажу, з урахуванням норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто. У позовній заяві позивач посилається на норми статей 16, 22, 909, 920, 924 Цивільного кодексу України, статті 224, 307, 314 Господарського кодексу України, статті 110, 113, 114, 129, 130, 133, 136 Статуту залізниць України.

У судовому засіданні 26.04.2016 року представник позивача підтримав вимоги позову з наведених у ньому підстав.

Відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що згідно зі ст. 136 статуту залізниць України позови до залізниць можуть бути подані у шестимісячний термін, який обчислюється відповідно до вимог пункту 134 цього Статуту. Пункт ж) статті 134 Статуту початком перебігу шестимісячного строку, встановленого ст. 136 цього Статуту, визначає день встановлення обставин, що спричинили заявлення позову. Обставини були виявлені та зафіксовані комерційними актами РА № 005173/428 від 04.10.2014 року, РА № 005190/457 від 12.10.2014 року, РА № 005203/473 від 23.10.2014 року, РА № 005172/427 від 04.10.2014 року, РА № 005186/453 від 11.10.2014 року. Тому, на думку відповідача, строк позовної давності встановлений для пред'явлення позову за зазначеними комерційними актами пропущеним.

10.05.2016 року на електрону пошту господарського суду Дніпропетровської області надійшло клопотання позивача про відкладення розгляду справи у зв'язку з неможливістю забезпечити явку представника у судове засідання.

Зазначене клопотання судом задоволено не було, оскільки неможливість забезпечити явку представника позивача у судове засідання, по-перше, документально не підтверджено, по-друге, відповідно до статті 28 Господарського процесуального кодексу України позивач як сторона у справі не обмежений колом представників.

Відповідач свого повноважного представника у судове засідання не направив, про час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, що підтверджується протоколом судового засідання від 26.04.2016 року.

За таких обставин, а також беручи до уваги, що відповідно до статті 33 Господарського процесуального України обов'язок доказування і подання доказів покладено на сторони, суд згідно зі статтею 75 Господарського процесуального кодексу України розглядає справу за наявними матеріалами.

Провадження у справі було порушено ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 13.04.2016 року з призначенням її до розгляду на 26.04.2016 року.

Згідно із статтею 77 Господарського процесуального кодексу України у судовому засіданні від 26.04.2016 року було оголошено перерву до 10.05.2016 року.

У судовому засіданні 10.05.2016 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2015 року зі станції Кривий Торець Донецької залізниці товариство з обмежено відповідальністю "Енергоімпекс" (далі - позивач, відправник) здійснило відправлення вагонів №№ 56925415, 53513263, 62199930, 61014338, 62256474 навантажених кам'яним вугіллям згідно залізничних накладних №№ 49841208, № 49841174, № 49841372, № 50064880 на станцію Енергодар Придніпровської залізниці, одержувач ДТЕК Запорізька ТЕС.

При проходженні вагонів через станцію Енергодар Придніпровської залізниці на підставі ст. 24 Статуту Залізниць України, залізницею проведено перевірку маси вантажу, під час якої були виявлено, що маса вантажу у вищевказаних вагонах не відповідає масі, вказаній відправником у накладних, а саме було виявлено різницю маси вантажу у вагонах:

- № 56925415 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 63 700 кг, а фактична маса вантажу становить 61 600 кг, що на 2 100 кг менше, ніж вказано накладній № 49841208, про що складено комерційний акт РА № 006549/101 від 24.02.2015 року, в якому зокрема зазначено, що при комерційному огляді вагоні виявлено: навантаження в вагоні навалом, на рівні бортів, уплотненна, вантаж маркірован трьома продольними полосами, з лівого боку по ходу потяга над 3, 4, 5 люками виїмка довжиною 4,0 м, шириною 0,8 м, глибиною 0,8 м. В місті виїмки маркіровка порушена. В технічному відношенні вагон справний. Течі вантажу немає;

- № 53513263 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 66 500 кг, а фактично маса вантажу складає 64 400 кг, що на 2 100 кг менше, ніж вказано у накладній 49841174, про що складено комерційний акт РА № 006551/105 від 24.02.2015 року, в якому зокрема зазначено, що при комерційному огляду в вагоні виявлено: навантаження навалом, на рівні бортів, уплотненна, маркірован трьома продольними полосами, з лівого боку по ходу потяга над 3,4 люками виїмка довжиною 1,2 м, шириною 0,8 м, глибиною 0,8 м. У місті виїмки маркіровка порушена. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний;

- №62199930 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 66 500 кг, а фактична маса вантажу становить 63 500 кг, що на 3 000 кг менше, ніж вказано у накладній № 49841372, про що складено комерційний акт РА № 006552/106 від 25.02.2015 року, в якому зокрема зазначено, що при комерційному огляду в вагоні виявлено: навантаження навалом, на рівні бортів, уплотненна, маркірован трьома продольними полосами, з лівого боку по ходу потяга над 2,3,4,5 люками виїмка довжиною 6,0 м, шириною 0,8 м, глибиною 1,0 м. У місті виїмки маркіровка порушена. Двері люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний;

- №61014338 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 68 500 кг, а фактично маса вантажу складає 65 300 кг., що на 3200 кг. менше, ніж вказано у накладній №

49841372, про що складено комерційний акт РА № 006553/107 від 25.02.2015 року, в якому зокрема зазначено, що при комерційному огляду вагоні виявлено: навантаження навалом, на рівні бортів, маркірован трьома продольними полосами. З права по ходу потяга над 6 люком по середині мається виїмка довжиною 1,0 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,7 м. В місті виїмки маркіровка відсутня. Двері, люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний;

- № 62256474 встановлено, що вказана у накладній маса вантажу складає 66 000 кг, а фактично маса вантажу складає 64 400 кг, що на 1 600 кг. менше, ніж вказано у накладній № 50064880, про що складено комерційний акт РА № 006594/149 від 11.03.2015 року, в якому зокрема зазначено, що при комерційному огляду в вагоні виявлено: навантаження навалом, на рівні бортів, укатане катком, вантаж маркірован трьома продольними полосами. З права по ходу потяга над 2,3,4 люками довжиною 3,5 м, шириною 1,0 м, глибиною 0,5 м. В місті виїмки маркіровка відсутня. Двері, люка закриті. Течі вантажу немає. В технічному відношенні вагон справний.

Вказаними актами встановлено, що при перевантаженні вагонів у статистичному режимі на виправних 150 тн. вагонних електронно-тензометричних вагах виявилось:

- у вагоні № 56925415 маса брутто - 83 800 кг, тара за документом - 22 200 кг, маса нетто - 61 600 кг, що менше ніж зазначено в документі на 2 100 кг.;

- у вагоні № 53513263 маса брутто - 86 600 кг, тара за документом - 22 200 кг, маса нетто - 64 400 кг, що менше ніж зазначено в документі на 2 100 кг;

- у вагоні № 62199930 маса брутто - 87 000 кг, тара за документом - 23 500 кг, маса нетто - 63 500 кг., що менше ніж зазначено в документі на 3 000 кг;

- у вагоні № 61014338 маса брутто - 88 900 кг, тара за документом - 23 600 кг, маса нетто - 65 300 кг, що менше ніж зазначено в документі на 3 200 кг.

- у вагоні № 62256474 маса брутто - 88 000 кг, тара за документом - 23 600 кг, маса нетто - 64 400 кг, що менше ніж зазначено в документі на 1 600 кг.

В результаті виявленої недостачі позивач просить стягнути збитки у розмірі вартості сплаченої, але як не отриманої продукції у сумі 13 171, 38 грн., що причиною виникнення спору.

Статтею 307 Господарського кодексу України, яка кореспондується зі статтею 908 Цивільного кодексу України, передбачено, що умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність субєктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

Стаття 3 Закону України "Про залізничний транспорт" встановлює, що нормативні документи, які визначають порядок і умови перевезень, користування засобами залізничного транспорту загального користування, безпеки руху, охорони праці, забезпечення громадського порядку, перетину залізничних колій іншими видами транспорту та комунікаціями, пожежної безпеки, санітарні норми та правила на залізничному транспорті України, є обовязковими для всіх юридичних і фізичних осіб на території України.

Статут залізниць України, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України № 457 від 06.04.1998 року із змінами та доповненнями, внесеними Постановами Кабінету Міністрів України №1510 від 11.10.2002 року та № 1973 від 25.12.2002 року (далі - Статут залізниць України), визначає обовязки, права та відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом.

Відповідно до частини 1 статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1, 2, 3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Згідно зі статтею 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Відповідно до статті 6 Статуту залізниць України, накладна - це основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.

За договором залізничного перевезення вантажу, згідно з частиною 1 статті 22 Статуту залізниць України, залізниця зобов'язується доставити ввірений їй вантажовідправником вантаж у пункт призначення в зазначений термін і видати його одержувачу, а відправник зобов'язується сплатити за перевезення встановлену плату.

Відправники повинні надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). Станція призначення видає накладну одержувачу разом з вантажем. Дата приймання і видачі вантажу засвідчується на накладній календарним штемпелем станції. У разі проведення митного контролю дата видачі вантажу ставиться після закінчення митних операцій (частини 1, 2, 3 статті 23 Статуту залізниць України).

Статтею 34 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За статтею 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць.

Відповідно до пункту 9 Правил складання актів, затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 року № 334, у комерційному акті детально описуються стан вантажу або багажу і обставини, за яких виявлена незбереженість, а також обставини, які могли бути причиною виникнення незбереженості вантажу, багажу чи вантажобагажу. Ніякі припущення та висновки про причини незбереженості або про вину відправника і залізниці до акта не вносяться. Усі графи бланка акта мають бути заповнені. Не дозволяється проставляння рисок та лапок замість повторення необхідних даних. У комерційному акті зазначається, чи правильно навантажений, розміщений і закріплений вантаж, а також про наявність та стан захисного маркування для вантажів, що перевозяться у відкритих вагонах. У разі неправильного завантаження, розміщення, закріплення вантажу в акті зазначається, яке порушення було допущено. Особи, які склали або підписали комерційний акт або акт загальної форми, що містить дані, які не відповідають дійсності, несуть установлену законодавством відповідальність.

Так, комерційні акти РА № 005173/428 від 04.10.2014 року, РА № 005190/457 від 12.10.2014 року, РА № 005203/473 від 23.10.2014 року, РА № 005172/427 від 04.10.2014 року, РА № 005186/453 від 11.10.2014 року засвідчують невідповідність маси вантажу.

Відповідно до ст. 114 Статуту залізниць України, залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.

Вартість вантажу визначається на підставі загальної суми рахунка або іншого документа відправника, який підтверджує кількість і вартість відправленого вантажу (ст. 115 Статуту).

Відповідно до частини 3 статті 314 Господарського кодексу України за шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, а саме, у разі втрати або недостачі вантажу, перевізник відповідає в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає.

Відповідно до п. 27 Правил видачі вантажів вантаж вважається доставленим без утрати, якщо різниця між масою, вказаною в пункті відправлення в залізничній накладній, та масою, визначеною на станції призначення, не перевищує норми природної втрати і граничного розходження у визначенні маси нетто. При видачі вантажів, маса яких унаслідок їх властивостей зменшується при перевезенні, норма недостачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто) становить 1 % маси, зазначеної в перевізних документах.

Позивач розрахував вартість шкоди, спричиненою внаслідок нестачі, проведеної з урахуванням норм відповідно до Правил видачі вантажів, що складає 13 171,38 грн.:

- у вагоні № 56925415 маса нетто при відправлені складає 63 700 кг: норма нестачі 63 700 х 1 % = 637 кг. Відповідальна нестача 2100 кг - 637 кг = 1 463 кг х 1 497, 55 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір нестачі складає 2 190,92 грн.;

- у вагоні № 53513263 маса нетто при відправлені складає 66 500 кг: норма нестачі 66 500 х 1 % = 665 кг. Відповідальна нестача 2 100 кг - 665 кг = 1 435 кг х 1 497, 55 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір нестачі складає 2 148, 99 грн.;

- у вагоні № 62199930 маса нетто при відправлені складає 66 500 кг: норма нестачі 66 500 х 1 % = 665 кг. Відповідальна нестача 3 000 кг - 665 кг = 2 335 кг х 1 497, 55 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір нестачі складає 3 496, 78 грн.;

- у вагоні № 61014338 маса нетто при відправлені складає 68 500 кг: норма нестачі 68 500 х 1 % = 685 кг. Відповідальна нестача 3 200 кг - 685 кг = 2 515 кг х 1 497, 55 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір нестачі складає 3 766, 34 грн.;

- у вагоні № 62256474 маса нетто при відправлені складає 66 000 кг: норма нестачі 66 000 х 1 % = 660 кг. Відповідальна нестача 1 600 кг - 660 кг = 940 кг х 1 668, 46 грн. (ціна за тону з ПДВ згідно довідки) - розмір нестачі складає 1 568,35 грн.

Оскільки спірні вагони були прийнятий залізницею для перевезення без зауважень до вантажовідправника, відповідальність за збереження вантажу з часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі вантажоотримувачу, в силу ст. 110 Статуту залізниць України, покладається на залізницю, тобто відповідача.

За викладеного вбачається, що збитки у розмірі 13 171,38 грн. підлягають стягненню з перевізника - відповідача.

При наданні відзиву на позовну заяву, відповідачем заявлено про застосування строку позовної давності, оскільки вважає строк позовної давності встановлений для пред'явлення позову за зазначеними накладними пропущеним, а саме таким, який сплив через шість місяців з дня виявлення обставин.

Посилання останнього на пропущений строк позовної давності судом до уваги не приймається, виходячи з наступного.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 Цивільного кодексу України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

З урахуванням ч. 3 ст. 925 Цивільного кодексу України, якою визначено, що до вимог, що випливають із договору перевезення вантажу, пошти, застосовується позовна давність в один рік з моменту, що визначається відповідно до транспортних кодексів (статутів), ч. 1- 4 ст. 315 Господарського кодексу України, якими передбачено, що до пред'явлення перевізникові позову, що випливає з договору перевезення вантажу, можливим є пред'явлення йому претензії; претензії можуть пред'являтися протягом шести місяців, а претензії щодо сплати штрафів і премій - протягом сорока п'яти днів; перевізник розглядає заявлену претензію і повідомляє заявника про задоволення чи відхилення її протягом трьох місяців, а щодо претензії з перевезення у прямому змішаному сполученні - протягом шести місяців. Претензії щодо сплати штрафу або премії розглядаються протягом сорока п'яти днів; якщо претензію відхилено або відповідь на неї не одержано в строк, зазначений у частині третій цієї статті, заявник має право звернутися до суду протягом шести місяців з дня одержання відповіді або закінчення строку, встановленого для відповіді, а також п. 4.7.1 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року № 10 "Про деякі питання практики застосування позовної давності у вирішенні господарських спорів", яким передбачено, що у визначенні перебігу позовної давності за позовами до перевізників, що випливають з договорів перевезення вантажів, слід враховувати таке: якщо до подання позову позивач скористався своїм правом на пред'явлення перевізникові претензії, шестимісячний строк позовної давності починається з дня одержання відповіді на претензію або закінчення строку, встановленого для такої відповіді (ч.4 ст.315 Господарського кодексу України); оскільки дотримання претензійного порядку не є обов'язковим, то у вирішенні питання про початок перебігу строку позовної давності в розумінні цієї норми Господарського кодексу України слід виходити з того, що такий перебіг починається після закінчення строку пред'явлення претензії і строку її розгляду (ч.2, 3 ст.315 Господарського кодексу України), незалежно від того, чи пред'являлася відповідна претензія до перевізника, суд вважає, що строк позовної давності у даній справі позивачем не пропущено.

Згідно ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати по справі покладаються на відповідача у сумі 1 378,00 грн.

Керуючись статтями 4, 32-34, 36, 43-44, 49, 82-85, 115-117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) в особі Регіональної філії "Придніпровська залізниця" (49602, Дніпропетровська область, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, буд. 108) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" (85400, Донецька область, м. Селидове, вул. Миру, 34, ідентифікаційний код 30962337) в особі філії "Збагачувальна фабрика "Дзержинська" товариства з обмеженою відповідальністю "Енергоімпекс" ( 85205, Донецька область, м. Торець (Дзержинськ), вул. Історична (Леніна), 11) збитків, завданих недостачею вантажу, у сумі13 171,38 грн., судовий збір у сумі1 378,00 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом десяти днів з дня підписання рішення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.05.2016 року.

Суддя ОСОБА_1