Ухвала суду № 57676505, 10.05.2016, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

У Х В А Л А

10.05.16 Справа № 904/7477/15

За заявою: державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпропетровськ

про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року

У справі:

за позовом заступника прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ в особі комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради, м. Дніпропетровськ

до державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект", м. Дніпропетровськ

про стягнення 2 319 653,20 грн.

Суддя Євстигнеєва Н.М.

Представники:

Від позивача: ОСОБА_1, довіреність № 97 від 14 січня 2016 року, юрисконсульт

Від відповідача (заявника): ОСОБА_2, довіреність № 3 від 18 лютого 2016 року, юрисконсульт

В засіданні брали участь: ОСОБА_3, посвідчення № 015940, прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області

С У Т Ь С П О Р У :

29 квітня 2016 року державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" звернулося до господарського суду з заявою, якою просить розстрочити термін виконання рішення по справі №904/7477/15 на два роки з дня прийняття рішення.

Заява мотивована тим, що на теперішній час у ДП "ДДПІ "Дніпроцивільпроект" склалась реальна об'єктивна ситуація, при якій виконання судового рішення є неможливим через важкий фінансовий стан підприємства та відсутність достатнього об'єму грошових коштів на банківських рахунках. На економічний стан підприємства також негативно впливає складний соціально-економічний стан у державі, неплатоспроможність контрагентів по господарським договорам (орендарів), великі грошові зобов'язання зі сплати податків і зборів. Контрагенти належним чином не виконують перед ДП "ДДПІ "Дніпроцивільпроект" грошові зобов'язання, сума дебіторської заборгованості станом на 30.03.2016 складає 800 232,87 грн.

Значна частина коштів, що нерегулярно надходять на рахунки підприємства від здійснення господарської діяльності, йде на погашення поточних податкових зобов'язань, обов'язкових податків та зборів, сплату за поточні використані ресурси та виплату заробітної плати працівникам.

На протязі 2016-2017 років керівництво ДП "ДДПІ "Дніпроцивільпроект" обґрунтовано розраховує на формування такого пакету замовлень, який матиме наслідки надходження грошових коштів на підприємство, нормалізацію його фінансового стану аж до створення накопичувальних коштів, які дадуть змогу розрахуватись за виниклими заборгованостями.

Ситуація з заборгованістю за спожиту теплову енергію виникла з незалежних причин та наслідків, на які не могло вплинути підприємство ДП "ДДПІ "Дніпроцивільпроект".

Комунальне підприємство "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради проти задоволення заяви про розстрочку виконання судового рішення заперечує. Зазначає, що підприємство знаходиться у тяжкому фінансовому стані, при цьому має обов'язково та своєчасно виплачувати заробітну плату найманим працівникам, здійснювати обов'язкові відрахування до бюджету, виконувати поточні заходи, пов'язані із забезпеченням сталого теплопостачання всім категоріям споживачів. Разом з тим, в органах Державної виконавчої служби на виконанні знаходяться накази господарського суду Дніпропетровської області про стягнення з КП "Теплоенерго" ДМР на користь НАК "Нафтогаз України" заборгованості на суму близько 220 млн. грн.

Прокурор відділу прокуратури Дніпропетровської області проти задоволення заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04.11.2015 заперечує, але письмового відзиву на заяву про розстрочку виконання рішення не надав.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників позивача, відповідача (заявника) та прокурора відділу прокуратури Дніпропетровської області, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

У серпні 2015 року заступник прокурора Дніпропетровської області в інтересах держави в особі Дніпропетровської міської ради в особі комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради звернувся до господарського суду із позовом, яким з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог (вх. № 70120/15 від 27.10.2015) просив стягнути з державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" заборгованість у розмірі 2 319 653,20 грн., з яких: основна заборгованість у розмірі 1 562 524,09 грн.; 3 % річних у розмірі 43 602,65 грн.; інфляційні збитки у розмірі 713 526,53 грн.

Рішенням господарського суду від 04 листопада 2015 року позовні вимоги задоволено частково:

- стягнуто з державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" на користь комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради заборгованість за спожиту теплову енергію у сумі 1 562 524 (один мільйон пятсот шістдесят дві тисячі пятсот двадцять чотири) грн. 09 коп., три відсотки річних у сумі 43 602 (сорок три тисячі шістсот дві) грн. 65 коп., втрати від інфляції у сумі 679 861 (шістсот сімдесят дев'ять тисяч вісімсот шістдесят одна) грн. 43 коп.;

- стягнуто з державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового та цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 45 719 (сорок п'ять тисяч сімсот дев'ятнадцять)грн.76 коп.

- стягнуто з комунального підприємства "Теплоенерго" Дніпропетровської міської ради в доход Державного бюджету України в особі Управління Державної Казначейської Служби України у Жовтневому районі міста Дніпропетровська Дніпропетровської області витрати, повязані зі сплатою судового збору у сумі 673 (шістсот сімдесят три) грн. 30коп.

17 листопада 2015 року на виконання рішення господарського суду від 04 листопада 2015 року та ухвали господарського суду від 17 листопада 2015 року було видано накази №904/7477/15.

18 листопада 2015 року державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" звернулося до господарського суду з заявою, якою просить відстрочити термін виконання рішення по справі №904/7477/15 на три роки з дня прийняття рішення до 01 листопада 2018 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 30 листопада 2015 року в задоволенні заяви державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" про відстрочку виконання рішення господарського суду відмовлено.

07 грудня 2015 року державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" звернулося до господарського суду з заявою, якою просить розстрочити термін виконання рішення по справі №904/7477/15 на два роки з дня прийняття рішення до 01 грудня 2017 року.

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 17 грудня 2015 року в задоволенні заяви державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" про розстрочку виконання рішення господарського суду відмовлено.

29 квітня 2016 року державне підприємство "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" звернулося до господарського суду з заявою, якою просить розстрочити термін виконання рішення по справі №904/7477/15 на два роки з дня прийняття рішення.

Заява не підлягає задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст.121 ГПК України, при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, за заявою сторони, державного виконавця, прокурора чи його заступника або за своєю ініціативою, господарський суд, який видав виконавчий документ, у десятиденний строк розглядає це питання у судовому засіданні з викликом сторін, прокурора чи його заступника і у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання. Із зазначеного вбачається, що ГПК України не містить конкретних підстав та застережень відстрочки чи розстрочки, а лише встановлює критерії, що ускладнюють виконання рішення суду.

Пунктом 7.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" від 17.10.2012 № 9 (зі змінами та доповненнями) встановлено, що підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Відповідно до статті 32 Господарського процесуального кодексу України наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору встановлюються на підставі доказів.

За статтею 33 цього Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних та допустимих доказів на підтвердження винятковості випадку, що за статтею 121 Господарського процесуального кодексу України є визначальною підставою для розстрочки виконання судового рішення, боржник суду не надав.

Так, боржником було надано до суду наступні документи: стратегія розвитку та інвестиційний план підприємства на середньострокову перспективу, розшифровку дебіторської заборгованості, звіти про рух грошових коштів, звіти про фінансові результати, звіти про власний капітал, претензії до боржників з вимогами сплати заборгованості, перелік майна підприємства.

Однак, боржником не наведено доказів прийняття ним заходів щодо зміни способу виконання судового рішення, а також прийняття заходів до погашення заборгованості з використанням інших правових механізмів, у тому числі за участю стягувача. Неможливість боржником погасити заборгованість шляхом залучення банківських кредитів, фінансових активів за рахунок поручителів, гарантів, укладення мирової угоди зі стягувачем на умовах тієї ж розстрочки тощо боржник суду не довів.

Отже, доказів на підтвердження того, що скрутний фінансовий стан боржника утворився внаслідок об'єктивних підстав, а не внаслідок його власної господарської діяльності суду не надано. Посилання боржника на нестабільну ситуацію в країні є загальним для всіх господарюючих суб'єктів підприємницьким ризиком, який не доводить перебування його у винятковому у порівнянні із стягувачем становищі.

Стаття 115 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що рішення господарського суду, що набрало законної сили, є обов'язковим на всій території України і виконується у порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження".

Згідно зі статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод та практику Суду як джерело права.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Конституції України частиною національного законодавства України є Конвенція про захист прав і основних свобод людини 1950 року, ратифікована Верховною Радою України ( Закон України від 17.07.1997 р. № 475/97-ВР ).

Юрисдикція Європейського суду з прав людини є обов'язковою в усіх питаннях, що стосуються тлумачення та застосування Конвенції. Суд бере до уваги те, що п. 1 ст. 6 §1 Конвенції гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і неупередженим судом. Таким чином, ця стаття проголошує "право на суд".

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява № 60750/00) зазначено, що для цілей ст. 6 виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід'ємна частина "судового розгляду".

Європейський суд з прав людини в пункті 40 рішення у справі "Горнсбі проти Греції" зазначив, що право на суд було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави допускала невиконання остаточного та обов'язкового судового рішення на шкоду одній зі сторін.

За таких обставин виконання судового рішення є важливою стадією судового процесу у контексті забезпечення міжнародних демократичних стандартів щодо дотримання закріпленого у статті 8 Конституції України принципу верховенства права.

Згідно з правовою позицією Європейського суду з прав людини, несвоєчасне виконання рішення суду може бути мотивоване наявністю певних обставин, розстрочка виконання рішення суду не повинна шкодити сутності права, гарантованого ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод, згідно якої "кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.", а у системному розумінні даної норми та національного закону, суд не повинен перешкоджати ефективному поновленню у правах, шляхом виконання судового рішення, тобто довготривале невиконання рішення суду може набути форми порушення права на справедливий судовий розгляд, що не може бути виправдано за конкретних обставин справи. Крім того, довготривале невиконання рішення суду порушує право на повагу до власності та на вільне володіння власністю у зв'язку з тим, що рішення набуває ознак довготривалого невиконання.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначає, що межі виправданої затримки виконання рішення суду залежить, зокрема, від складності виконавчого провадження, суми та характеру, що визначено судом.

Стосовно системності виконання Європейський суд підкреслює, що присудження грошових коштів не надає пом'якшення у виконавчому провадженні, а отже сама можливість надання відстрочки виконання судового акту повинна носити виключний характер.

Із підстав, умов та меж надання відстрочки виконання судового рішення слідує, що безпідставне надання відстрочки без обґрунтованих на те мотивів, надане на тривалий період без дотримання балансу інтересів стягувача та боржника порушує основи судового рішення, яке ухвалене іменем України, позбавляє кредитора можливості захистити свої права, знижує авторитет судового рішення, а тому таке судове рішення не може вважатися законним та справедливим.

Питання щодо надання розстрочки виконання рішення суду повинно вирішуватися господарськими судами із дотриманням балансу інтересів сторін, які приймають участь у справі. Таким чином, необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з'ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, господарські суди повинні досліджувати та оцінювати як доводи позивача так і заперечення відповідача, а також дотримуватися розумно встановленого строку відстрочки.

Позивач та відповідач знаходяться в рівних економічних умовах і розстрочка виконання судового рішення на тривалий термін призведе до надання переваг відповідачу в порівнянні з позивачем, призведе до поглиблення порушення права позивача на користування грошовими коштами.

Крім того, боржником не подано належних доказів, які свідчать про наявність виняткових обставин, що ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим, подані боржником докази не можуть розцінюватись як належні докази на підтвердження факту скрутного матеріального становища боржника чи відсутність надходжень коштів від його контрагентів для подальшого розрахунку перед стягувачем. Сам по собі результат фінансової діяльності підприємства не може бути підставою для відстрочки виконання рішення суду.

З огляду на викладене, правові підстави для задоволення заяви про розстрочку виконання рішення господарського суду Дніпропетровської області від 04 листопада 2015 року відсутні.

Керуючись статтями 86, 121 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні заяви державного підприємства "Дніпропетровський державний проектний інститут житлового і цивільного будівництва "Дніпроцивільпроект" про розстрочку виконання рішення господарського суду - відмовити.

Ухвала вступає в законну силу з моменту її прийняття 10 травня 2016 року та може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Дніпропетровської області протягом п'яти днів з дня, наступного за днем прийняття.

Суддя ОСОБА_4