Ухвала суду № 57675970, 19.04.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АдміністративниЙ СУД УКРАЇНИ

01029, м. Київ, вул. Московська, 8, корп. 5

УХВАЛА

Іменем України

19.04.2016 № К/800/4452/16

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів: головуючого судді Юрченко В.П., суддів: Голубєвої Г.К., Сіроша М.В., за участю секретаря судового засідання Іванова Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданнікасаційну скаргуТовариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» на постановуОкружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 та ухвалуКиївського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 у справі № 826/4388/14за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт»До Треті особиДержавної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві Товариство з обмеженою відповідальністю «Імпульс Макс», Товариство з обмеженою відповідальністю «Інтерго Трейд»проскасування податкового повідомлення-рішення,- ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014р., залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у м. Києві відмовлено. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 12.05.2015р. постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.07.2014р. та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.09.2014р. скасовано, а справу направлено до суду першої інстанції на новий розгляд.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016, відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» до Державної податкової інспекції у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень.

Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги, зазначаючи що постанову та ухвалу було прийнято з неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи.

Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку про наявність підстав для відхилення касаційної скарги, виходячи з наступного.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем в період з 26.09.2013 по 11.10.2013 проведено позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "МКМ-Софт" (ПН 31304498) з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю "Імпульс Макс" (ПН 38265801) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інтерго Трейд" (ПН 37910487) за період з 01.01.2012 по 30.06.2013.

За результатами перевірки складено акт № 505/26-55-22-08/31304498 від 11.10.2013 в якому відображено про порушення позивачем статті 134, підпункту 138.1.1 пунктів 138.1, 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 605 539,00 грн., пункту 185.1 статті 185, пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 Податкового кодексу України в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 731074,00 грн.

На підставі акту прийнято податкові повідомлення - рішення № 75226552208 від 28.10.2013, якими збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток на загальну суму 756 924,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 151 385, 00 грн. та № 75326552208 від 28.10.2013 за платежем податок на додану вартість на загальну суму 930 843,00 грн. у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 182 769,00 грн.

Виявлені порушення відповідач пов'язує з тим, що господарські операції позивача з ТОВ "Імпульс Макс" та ТОВ "Інтерго Трейд" є безтоварними, фінансово-господарська діяльність позивача по взаємовідносинам з останніми здійснювалась поза межами правового поля, без наміру створення правових наслідків, які обумовлювались правочинами. Наслідком діяльності позивача з зазначеними товариствами за період, що перевірявся є лише формування податкових зобов'язань, податкового кредиту на адресу контрагентів та витрат. Отже, складені по таким взаємовідносинам первинні документи, не можуть бути прийняті до уваги як первинні документи, які підтверджують правомірність формування позивачем податкового кредиту.

Відмовляючи в позові, суди попередніх інстанцій визнали правомірним донарахування контролюючим органом податку на додану вартість і податку на прибуток та застосування штрафних санкцій, мотивувавши рішення не підтвердженням реальності здійснення господарських операцій позивача з його контрагентом.

Судова колегія касаційної інстанції погоджується з позицією судів першої та апеляційної інстанцій, виходячи з наступного.

Податкові зобов'язання з ПДВ у відповідності до пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України визначаються сальдовим методом, який передбачає необхідність врахування як надходжень сум податку разом із вартістю товарів (послуг), що поставляються платником податку, так і витрат цього платника на сплату сум ПДВ у складі ціни товарів (послуг), що придбані ним з метою використання у господарській діяльності.

Згідно з підпунктом 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до приписів підпункту «а» пункту 198.1 та пунктів 198.2, 198.3 статті 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг. Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною. Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За вимогами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підпунктом 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Проведення господарських операцій суб'єкта господарювання, за змістом статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік. Згідно частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» на даних бухгалтерського обліку базується фінансова, податкова, статистична та інша звітність. Таким чином первинні документи по відображенню господарчих операцій є основою для податкового обліку.

Відповідно до пункту 44.1 статті 44 Податкового кодексу України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Отже, наведені правові норми дозволяють платнику податку формувати податковий кредит та витрати у зв'язку з реальним придбанням товарів (робіт, послуг) з метою їх використання в своїй господарській діяльності, що, в першу чергу, має підтверджуватись належним чином оформленими первинними документами, що містять достовірні відомості про обсяг та зміст господарської операції.

Водночас, обов'язок підтвердити правомірність та обґрунтованість сформованого податкового кредиту та витрат належними документами первинного обліку покладається на платника-покупця товарів (робіт, послуг), позаяк саме він є суб'єктом, який зменшує суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що підлягає перерахуванню до бюджету, на суму податкового кредиту, визначеного постачальником.

З метою підтвердження обґрунтованості заявленої податкової вигоди необхідно встановити їх об'єктивний предметний зв'язок з фактами та результатами реальної підприємницької або іншої економічної діяльності, що слугує підставою для висновку про достовірність представлених первинних документів, у тому числі щодо відомостей про учасників та умови господарських операцій. Оскільки, навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, у разі не доведення реальності здійснених господарських операцій та факту використання придбаних товарів/послуг в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відтак, за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів.

Судами встановлено, що між позивачем та ТОВ «Інтерго Трейд» укладений договір №В250312-1 від 25.03.2012, предметом якого є виконання робіт та послуг, пов'язаних з веденням обліку в системі програм " 1С:Підприємство" з урахуванням вимог ТОВ "МКМ-Софт". Відповідно до пунктів 3.1, 4.1, 4.2 вказаного договору первинними документами, які мають бути складені у випадку виконання робіт за договором є рахунки - фактури, акти здачі прийняття робіт, повідомлення про факт виконання робіт.

Між позивачем та ТОВ "Імпульс Макс" був укладений договір №101012-2 від 10.10.2012, який за предметом замовлених робіт (послуг) та порядку документування їх виконання є аналогічним вищенаведеному договору.

На підтвердження фактичного виконання умов названих договорів позивач надав суду акти здачі-прийняття робіт, податкові накладні та банківські виписки.

Суди зазначили, що первинні документи не дають можливості визначити зміст та обсяг господарської операції, оскільки в них зазначено лише узагальнення: "Консультаційні послуги у сфері інформатизації з використання програмного забезпечення "1С: Предприятие".

Також судами встановлено, всі первинні документи ТОВ "Імпульс Макс" та ТОВ "Інтерго Трейд" складено та підписано директорами вказаних товариств ОСОБА_1 та ОСОБА_2, які під час проведення слідчих дій заперечили свою причетність до створення та фінансово-господарської діяльності зазначених товариств. Згідно ухвал Шевченківського районного суду м. Києві від 12.11.2014 р. та від 05.05.2015 р. їх звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального злочину за ч.1 ст. 205 Кримінального кодексу України у зв'язку з закінченням строків давності, тобто з нереабілітуючих підстав.

При оцінці правильності врахування позивачем у податковому обліку витрат на оплату придбаного у контрагента товару, суди правомірно здійснили ретельне дослідження первинних документів, складених на реалізацію спірних договорів, та дійшли цілком обґрунтованого висновку про неправомірність формування позивачем податкового кредиту та витрат через відсутність належно оформлених первинних документів.

Суди першої та апеляційної інстанцій правильно відзначили, що сама по собі наявність первинних документів (видаткових та податкових накладних) не може бути єдиною і достатньою підставою для підтвердження правомірності формування податкового кредиту, у разі недоведення реальності здійснених господарських операцій, а також не доведення факту дійсного руху активів та товару між учасниками відповідних операцій.

З огляду на викладене, колегія суддів касаційної інстанції вважає правильними висновки судів попередніх інстанцій, які, встановивши безтоварність операцій між позивачем та його контрагентом, не знайшли підстав вважати правомірним формування позивачем податкового кредиту.

Враховуючи вищенаведене, судова колегія касаційної інстанції погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій, не спростованими доводами касаційної скарги, про те, що спірне податкове повідомлення-рішення є таким, що ґрунтується на нормах закону, а тому воно не підлягає скасуванню.

За таких обставин та з урахуванням вимог частини 3 статті 2, частини 2 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, суди дійшли обґрунтованого висновку щодо наявності законних підстав для відмови у задоволенні позову.

Суд касаційної інстанції не вбачає порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні даної справи та вважає, що суди повно встановили обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, та надали їм правову оцінку на підставі норм закону, що підлягали застосуванню до даних правовідносин.

Доводи касаційної скарги не дають підстав вважати, що при прийнятті оскаржуваного судового рішення судами апеляційної та першої інстанцій були порушені норми матеріального чи процесуального права.

Відповідно до статті 224 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

За наведених обставин та з урахуванням викладеного, колегія суддів Вищого адміністративного суду України не знаходить підстав, які могли б призвести до скасування оскаржуваних судових рішень.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 220, 223, 224, 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «МКМ-Софт» залишити без задоволення.

2. Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 23.11.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 02.02.2016 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, передбачених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України, у порядку та в строки, встановлені статтями 236 2391 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя ОСОБА_3 Судді ОСОБА_4 ОСОБА_5