Постанова № 57675953, 13.05.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

13 травня 2016 року 09:16 справа №826/28229/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Кузьменка В.А., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 доУправління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києватретя особаГоловне управління Державної казначейської служби України у місті Києвіпрозобов'язання вчинити дії

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

ОСОБА_1 (далі по тексту - позивач, ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва (далі по тексту - відповідач, УПФУ), за участю третьої особи - Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (далі по тексту - третя особа), в якому просить зобов'язати відповідача сформувати та подати до подання про повернення позивачу збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 595,82 грн., сплаченого згідно квитанції від 16 грудня 2015 року №24.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 26 січня 2016 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/28229/15, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 21 березня 2016 року позивач позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти позову заперечив; представник третьої особи до суду не прибув; на підставі частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалив розглядати справу у письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 на підставі договору купівлі-продажу квартири від 16 грудня 2015 року, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Довгополою Т.М., придбав у власність квартиру АДРЕСА_1

Право власності на придбану квартиру на підставі договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року зареєстровано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно 16 грудня 2015 року №12559666, що підтверджується відповідним витягом із вказаного реєстру.

Під час укладення договору купівлі-продажу квартири позивачем сплачено збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 595,82 грн. (1% вартості квартири), що підтверджується копією квитанції від 16 грудня 2015 року №24, наявною у матеріалах справи.

Вважаючи, що збір на обов'язкове державне пенсійне страхування сплачений помилково, позивач 29 грудня 2015 року звернувся із заявою про повернення помилково сплачених коштів у розмірі 7 595,82 грн.

Листом від 05 січня 2015 року №84/03 відповідач повідомив позивача про неможливість повернення помилково сплачених коштів, роз'яснивши про можливість звернення з відповідним позовом до суду.

Позивач зазначає, що згідно з пунктом 9 статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування; оскільки позивач придбав житло вперше, помилково сплачений збір у розмірі 7 595,82 грн. підлягає поверненню.

Відповідач проти позову заперечував з тих підстав, що органи Пенсійного фонду України не володіють інформацією стосовно черговості придбання житла; на даний час не існує компетентного органу який би підтверджував би придбання квартири вперше, а відтак правові підстави для повернення грошових коштів відсутні.

Третя особа в письмових поясненнях зазначила, що у даному випадку Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві не є учасником спірних відносин і відповідно до своїх функціональних обов'язків, не володіє будь-якими фактичними даними, на підставі яких суд може встановити наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги або заперечення проти вимог та інших обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та оскільки останнє не здійснювало будь-яких протиправних дій відносно позивача, у задоволенні позову просив відмовити.

Окружний адміністративний суд міста Києва, вирішуючи спір по суті позовних вимог, керується наступними мотивами.

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" платниками збору на обов'язкове державне пенсійне страхування є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та фізичні особи, які придбавають нерухоме майно, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Нерухомим майном визнається жилий будинок або його частина, квартира, садовий будинок, дача, гараж, інша постійно розташована будівля, а також інший об'єкт, що підпадає під визначення групи 3 основних засобів та інших необоротних активів згідно з Податковим кодексом України.

Пунктом 8 статті 2 Закону України "Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхування" встановлено, що об'єктом оподаткування для платників збору, визначених пунктом 9 статті 1 цього Закону є вартість нерухомого майна, зазначена в договорі купівлі-продажу такого майна.

Згідно з пунктом 151 Порядку сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 листопада 1998 року №1740 (далі по тексту - Порядок) збір на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна сплачується підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності та фізичними особами, які придбавають нерухоме майно, у розмірі 1 відсотка від вартості нерухомого майна, зазначеної в договорі купівлі-продажу такого майна, за винятком державних підприємств, установ і організацій, що придбавають нерухоме майно за рахунок бюджетних коштів, установ та організацій іноземних держав, що користуються імунітетами і привілеями згідно із законами та міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а також громадян, які придбавають житло і перебувають у черзі на одержання житла або придбавають житло вперше.

Пунктом 153 Порядку передбачено, що нотаріальне посвідчення або реєстрація на біржі договорів купівлі-продажу нерухомого майна здійснюється за наявності документального підтвердження сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна.

Таким чином, збір на обов'язкове державне пенсійне страхування в обов'язковому порядку сплачується фізичними особами - покупцями нерухомого майна; проте, особи, які придбали житло вперше, звільняються від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Як зазначає позивач у позовній заяві, нерухоме майно ним придбано майно вперше, до укладення договору купівлі-продажу від 16 грудня 2015 року інша нерухомість ним не придбавалася.

Відповідно до Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомо мого майна щодо об'єкта нерухомо мого майна від 23 грудня 2015 року, копія якої міститься в матеріалах справи, відомості про реєстрацію за ОСОБА_1 іншого нерухомого майна, ніж придбана ним квартира АДРЕСА_1, відсутні.

Доказів, які б спростовували зазначене та підтверджували придбання позивачем нерухомого майна вдруге чи втретє, відповідачем до суду не надано.

Таким чином, за відсутності протилежного, суд дійшов висновку, що у межах спірних правовідносин позивач придбав житло вперше, а тому звільняється від сплати збору на обов'язкове державне пенсійне страхування.

Суд зазначає, що станом на час придбання позивачем нерухомості як і станом на час розгляду справи в Україні відсутній механізм перевірки інформації про те, чи вперше особа придбала нерухомість.

Вказане питання було предметом звернення Пенсійного фонду України до Конституційного Суду України з проханням дати тлумачення терміна "придбавають житло вперше", що міститься у пункті 9 частини першої статті 1 Закону України "Про збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", визначивши коло осіб, яких необхідно вважати такими, що придбавають житло вперше.

Ухвалою Конституційного Суду України від 23 березня 2000 року №29-у/2000 відмовлено у відкритті конституційного провадження у справі через відсутність у Пенсійного фонду України права на конституційне подання та непідвідомчість Конституційному Суду України питання, порушеного у поданні.

У той же час, оскільки на відповідача, як суб'єкта владних повноважень, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладено обов'язок доказування, саме УПФУ, зобов'язане довести факт, що ОСОБА_1 зобов'язаний сплачувати збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та придбав житло не вперше.

На думку суду, відсутність механізму встановлення органами Пенсійного фонду України обставин придбання житла конкретними особами вперше, не є підставою для позбавлення законодавчо встановлених пільг по сплаті збір на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування та звуження існуючих прав особи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що позивач помилково сплатив до бюджету збір на обов'язкове державне пенсійне страхування у розмірі 7 595,82 грн.

Зазначена сума сплачена позивачем згідно квитанції від 16 грудня 2015 року №24 до Державного бюджету України на рахунок через ГУ ДКСУ у місті Києві за кодом платежу 24140500 (балансовий рахунок 3111), за яким кваліфіковано "збір з операцій купівлі-продажу нерухомого майна".

Тобто, збір в даному випадку є складовою дохідної частини Державного бюджету та був сплачений позивачем на рахунок з обліку доходів державного бюджету, відкритий в ГУ ДКСУ у місті Києві, а отже позивач вправі вимагати його повернення.

У взаємозв'язку із наведеним суд зазначає, що порядок повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів, затверджено наказом Міністерства фінансів України від 03 вересня 2013 року №787 (далі по тексту - Порядок).

Відповідно до пункту 3 Порядку повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету платежів у національній валюті здійснюється органами Державної казначейської служби України з відповідних бюджетних рахунків для зарахування надходжень, відкритих в органах Казначейства відповідно до законодавства, шляхом оформлення розрахункових документів.

Пунктом 5 Порядку передбачено, що повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету податків, зборів, платежів та інших доходів бюджетів здійснюється за поданням органів, що контролюють справляння надходжень бюджету. Подання подається до органу Казначейства за формою, передбаченою нормативно-правовими актами з питань повернення помилково або надміру зарахованих до бюджету коштів, або в довільній формі на офіційному бланку установи за підписом керівника установи (його заступника відповідно до компетенції), скріпленим гербовою печаткою (у разі наявності) або печаткою з найменуванням та ідентифікаційним кодом установи (у разі наявності), з обов'язковим зазначенням такої інформації: обґрунтування необхідності повернення коштів з бюджету, найменування платника (суб'єкта господарювання), код за ЄДРПОУ (для юридичної особи) або прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи, реєстраційний номер облікової картки платника податків (ідентифікаційний номер) або серія та номер паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання в установленому порядку відмовилися від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та мають відмітку у паспорті), сума платежу, що підлягає поверненню, дата та номер документа на переказ, який підтверджує перерахування коштів до відповідного бюджету.

Подання в довільній формі подається платником до органу Казначейства разом з його заявою про повернення коштів з бюджету та оригіналом або копією документа на переказ, або паперовою копією електронного розрахункового документа, які підтверджують перерахування коштів до бюджету

Враховуючи наведене, а також помилковість сплати позивачем до бюджету збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог ОСОБА_1 щодо зобов'язання відповідача подати до органу державної казначейської служби подання про повернення позивачу збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 595,82 грн., сплаченого згідно з квитанцією від 16 грудня 2015 року №24.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, відповідачем не доведено правомірність бездіяльності щодо не направлення органу державного казначейства висновку про повернення помилково сплачених коштів з урахуванням вимог, встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню.

Частина перша статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва сформувати та подати до Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві подання про повернення ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) збору на обов'язкове пенсійне страхування з операцій купівлі-продажу нерухомого майна у розмірі 7 595,82 грн. (сім тисяч п'ятсот дев'яносто п'ять гривень вісімдесят дві копійки), сплаченого згідно з квитанцією від 16 грудня 2015 року №24.

3. Присудити з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Управління Пенсійного фонду України в Солом'янському районі міста Києва.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.А. Кузьменко