Постанова № 57674809, 20.04.2016, Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області

233 № 233/6476/15-а

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2016 року Костянтинівський міськрайонний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Малінова О.С.,

за участю секретаря Поварніциної А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Костянтинівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії -

В С Т А Н О В И В :

19 листопада 2015 року позивачка звернулася із адміністративним позовом до відповідача про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії. Свій позов мотивує тим, що 10.11.2014 року вона звернулась до управління ПФУ в Калінінському районі м. Горлівки Донецької області із заявою про призначення пенсії за віком. У зв'язку із активною фазою АТО вона була вимушена переміститись до с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області та її пенсійна справа була передана до відповідача. В подальшому вона знов змінила місце свого тимчасового проживання та зареєструвалась у м. Костянтинівка Донецької області. Тоді ж вона отримала від відповідача про відмову у призначенні їй пенсії за віком, оскільки відповідач не зарахував до її загального стажу періоди роботи згідно трудової книжки в Горлівській фабриці трикотажного полотна з 25.07.1978 року по 30.05.1982 року, оскільки у цих записах наявні виправлення, а також період роботи в Горлівському продуктовому ОРС п/о «Артемвугілля» з 13.08.1984 р. по 13.04.1986 р., тому що записи про цей період не завірені печаткою, а також період навчання з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. в ПТУ № 35 м. Горлівки, у зв'язку із тим, що не зазначена дата видачі атестату. Тому її загальний трудовий стаж, нарахований відповідачем, склав лише 28 років 0 місяців 25 днів, що менше визначеного Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» необхідного 30 річного загального стажу.

Вважала, що вказане рішення винесено всупереч вимогам законодавства, оскільки про час та місце проведення розгляду питання про призначення їй пенсії вона не повідомлялась, чим вона була позбавлена можливості надати додаткові пояснення та документи, забезпечити явку свідків, які б підтвердили факт спірних трудових правовідносин. Тому просила визнати протиправними дії відповідача щодо відмови їй в призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; скасувати рішення управління ПФУ в Новосанжарському районі Полтавської області № 35 від 17.03.2015 року про відмову їй в призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»; зобов'язати відповідача зарахувати до її трудового стажу періоди роботи в Горлівській фабриці трикотажного полотна з 25.07.1978 року по 30.05.1982 року, Горлівському продуктовому ОРС п/о «Артемвугілля» з 13.08.1984 р. по 13.04.1986 р., та зарахувати період навчання з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. в ПТУ № 35 м. Горлівки; зобов'язати відповідача призначити їй дострокову пенсію за віком в відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

У судове засідання позивачка не з'явилася, надала документи на підтвердження своїх вимог щодо загального трудового стажу, просила розгляд справи провести за її відсутністю.

Відповідач - Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області надав суду письмові заперечення, згідно яких просив у задоволенні позову відмовити за безпідставністю, зазначив, що під час розгляду заяви позивачки про призначення їй дострокової пенсії за віком були повністю дотримані вимоги законодавства, рішення про відмову в призначенні позивачці дострокової пенсії за віком було прийнято з урахуванням порушень Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої Наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України 29.07.93 р. № 58 під час заповнення трудової книжки ОСОБА_1 Крім того зазначив, що позивачкою пропущений встановлений ст. 99 КАС України шестимісячний строк для звернення до суду за захистом порушених прав, оскільки рішення про відмову в призначенні пенсії позивачці було направлено рекомендованим листом 09.04.2015 року та отримано нею згідно поштового повідомлення 10.04.2015 року, а до суду позивачка звернулась 19.11.2015 року, тобто з пропуском вказаного строку.

Відповідно до ч. 6 ст.12, ч.1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України, у випадку неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі під час судового розгляду повне фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не відбувається.

З'ясувавши вищенаведену позицію сторін, дослідивши письмові докази у справі суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню частково, оскільки доводи відповідача спростовуються наявними у справі доказами.

Судом встановлено, що позивачка ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, постійно проживала у АДРЕСА_1 (а.с. 6-8). У зв'язку із початком антитерористичної операції на території АДРЕСА_1, вона тимчасово перемістилась до с. Руденківка Новосанжарського району Полтавської області та подала заяву про переведення своєї пенсійної справи за місцем тимчасової реєстрації. Рішенням Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області від 17 березня 2015 року № 35 ОСОБА_1 було відмовлено у призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у зв'язку із порушенням вимог Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, у зв'язку із чим до загального трудового стажу позивачки не були зараховані періоди роботи в Горлівській фабриці трикотажного полотна з 25.07.1978 року по 10.05.1982 року, Горлівському продуктовому ОРС п/о «Артемвугілля» з 13.08.1984 р. по 13.04.1986 р., та період навчання з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. в ПТУ № 35 м. Горлівки (а.с. 11). При цьому у рішенні, що оскаржується, відповідачем помилково зазначений день та місяць звільнення позивачки Горлівської фабрики трикотажного полотна - 30.05.1982 р.

Відповідно до п. 7-2 Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» до 01 січня 2015 року право дострокового виходу на пенсію за віком мали жінки, яким виповнилось 55 років, за наявності страхового стажу не менше 30 років та за умови звільнення з роботи. Тобто на дату звернення позивачки щодо призначення їй дострокової пенсії за віком - 10 листопада 2014 року, вона вже достигла необхідного віку.

Згідно положень ст. 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п.1-2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою КМУ від 12.08.1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Відповідно до пункту 20 вищевказаного Порядку у випадках, коли в трудовій книжці відсутні відомості, що визначають право на пенсії на пільгових умовах або за вислугу років, установлені для окремих категорій працівників, для підтвердження спеціального трудового стажу приймаються уточнюючі довідки підприємств, установ, організацій або їх правонаступників. У довідці має бути вказано: періоди роботи, що зараховуються до спеціального стажу; професія або посада; характер виконуваної роботи; розділ, підрозділ, пункт, найменування списків або їх номери, до якого включається цей період роботи; первинні документи за час виконання роботи, на підставі яких видана зазначена довідка.

Згідно з п. 43 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 року № 22-1, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846, право особи на одержання пенсії встановлюється на підставі всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх поданих документів органом, що призначає пенсію.

Пунктом 18 Порядку встановлено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи і неможливості одержання їх внаслідок ліквідації підприємства, установи, організації або відсутності архівних даних з інших причин, ніж ті, що зазначені в пункті 17 цього Порядку, трудовий стаж установлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі і мали документи про свою роботу за час, стосовно якого вони підтверджують роботу заявника.

Зазначені вимоги відповідачем виконані не були. Тобто відповідач не надав позивачці можливості додатково подати документи на підтвердження трудового стажу, запросити свідків тощо, тому розгляд поданих нею документів не можна вважати всебічним, повним і об'єктивним.

Подаючи документи для призначення дострокової пенсії за віком у, позивачка надала трудову книжку серії БТ-1, № 3277102 про підтвердження наявного трудового стажу (а.с. 15-17), належність якої позивачці відповідачем не оспорюється. З трудової книжки вбачається, що позивачка ОСОБА_1 у період з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. навчалась в ПТУ №35 м. Горлівки Донецької області. Крім цієї записи позивачкою надано атестат № 8427 про закінчення нею вказаного учбового закладу із зазначенням дати видачі - 24 липня 1978 року, довідку правонаступника ПТУ № 35, а також Поіменну книгу Горлівського ПТУ № 35 за 1975-1977 р.р. із зазначенням, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, закінчила училище 22.07.1978 року та була направлена до Горлівської фабрики трикотажного полотна (а.с. 18, 44, 50-53).

Також, періоди роботи позивачки в Горлівській фабриці трикотажного полотна з 25.07.1978 року по 10.03.1982 року, а не по 30.05.1982 року, підтверджуються наданими позивачкою архівними довідками, згідно яких в документах архівного фонду ЗАТ «Альтаір» (правонаступника Горлівської фабрики трикотажного полотна) за 1978-1982 роки маються наступні відомості про трудовий стаж ОСОБА_1 в наказах по особовому складу:

- наказ від 24.07.1978 р. № 132-к про прийняття на постійну роботу учнів міськПТУ № 35, у т.ч. ОСОБА_2 - в'язальницею 4-го розряду в цех № 2 (поток) з 25.07.78 р. із годинною тарифною ставкою 53,9 коп.;

- наказ від 08.05.1979 р. № 67-к про перевід ОСОБА_2 на легкий труд у зв'язку із вагітністю та пологами з 10.05.1979 р. на зменшену зону обслуговування; …

- та наказ від 11.03.1982 р. № 32-к про звільнення ОСОБА_1 - в'язальниці цеху № 2 з 10.03.82 р. за ст.. 38 КЗпП УРСР (власне бажання) (а.с. 48).

Всі вищевказані документи приймаються судом як належні і допустимі докази, оскільки повністю узгоджуються між собою, відповідають записам у трудовій книжці позивачки.

Таким чином, зарахування зазначених періодів трудової діяльності позивачки, які становлять у сукупності більше 4 років, до її загального трудового стажу, суд вважає доведеним та таким, що свідчить про наявність у позивачки необхідного страхового стажу - більше 30 років для призначення їй дострокової пенсії у відповідності до п. 7-2 Прикінцевих положень «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Щодо періоду роботи позивачки у Горлівському продуктовому ОРС п/о «Артемвугілля» з 13.08.1984 р. по 13.04.1986 р., записи про який не засвідчений печаткою підприємства, суд вважає в цій частині заперечення відповідача цілком справедливими, і в задоволенні позовних вимог в цій частині слід відмовити.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам необхідно зазначити наступне.

Пенсійне забезпечення громадян України, в тому числі порядок призначення та виплати пенсій, визначення розміру пенсії, регулюються Законом України «Про пенсійне забезпечення», Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та іншими нормативно-правовим актами.

Згідно ст. 22 Конституції України права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до статті 68 Конституції України кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Згідно ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.

У відповідності до статті 7 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» загальнообов'язкове державне пенсійне страхування здійснюється за принципами рівноправності застрахованих осіб щодо отримання пенсійних виплат та виконання обов'язків стосовно сплати страхових внесків на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування; державних гарантій реалізації застрахованими особами своїх прав, передбачених цим Законом; відповідальності суб'єктів системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування за порушення норм цього Закону, а також за невиконання або неналежне виконання покладених на них обов'язків.

Крім того, статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод(надалі - Конвенція) та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 1 Конвенції Високі Договірні Сторони гарантують кожному, хто перебуває під їхньою юрисдикцією, права і свободи, визначені в розділі I цієї Конвенції.

Стаття 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Статтею 14 Конвенції визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою.

Відповідно до статті 18 Конвенції обмеження, дозволені згідно з цією Конвенцією щодо зазначених прав і свобод, не застосовуються для інших цілей ніж ті, для яких вони встановлені.

Враховуючи викладене, суд вважає, що діями відповідача безпосередньо порушено право позивачки на соціальний захист, гарантоване Конституцією та законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України .

Згідно ст. 99 КАС для звернення до адміністративного суду за захистом прав свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів, про що заявлено відповідачем. У той же час доказів на підтвердження своїх доводів - поштового повідомлення із зазначенням дати фактичного отримання позивачкою рішення від 17.03.2015 року, яке нею оскаржується, суду не надано.

Крім того, відповідно до ч.2 ст.11 КАС України суд може вийти за межі позовних вимог тільки в разі, якщо це необхідно для повного захисту прав, свобод та інтересів сторін чи третіх осіб, про захист яких вони просять. Оскільки судом визнано незаконним рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії позивачці, відповідно, судом встановлено порушення права позивача на соціальний захист, встановлене ст. 46 Конституції України. Тому, суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог в частині відсутності клопотання позивачки про поновлення строку звернення до суду із адміністративним позовом, скасувати рішення відповідача від 17.03.2015 року і зобовязати відповідача здійснити призначення позивачці дострокової пенсії за віком.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 11, 69, 71, 86, 99, 159 - 163, 183-2, 186, 256 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Позов ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області про визнання дій неправомірними, зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправними дії відповідача щодо відмови ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Скасувати рішення Управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області № 35 від 17.03.2015 року про відмову ОСОБА_1 в призначенні дострокової пенсії за віком у відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області зарахувати до трудового стажу ОСОБА_1 період роботи в Горлівській фабриці трикотажного полотна з 25.07.1978 року по 10.03.1982 року, та період навчання з 01.09.1977 р. по 22.07.1978 р. в ПТУ № 35 м. Горлівки.

Зобов'язати управління Пенсійного фонду України в Новосанжарському районі Полтавської області призначити ОСОБА_1 дострокову пенсію за віком в відповідності до абз. 1 п.7-2 розділу XV Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»

В решті позовних вимог - відмовити.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Донецького апеляційного адміністративного суду через Костянтинівський міськрайонний суд. Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя