Рішення № 57674302, 26.04.2016, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження № 22 -ц/790/2142/16 Головуючий 1 - інстанції - Караченцев І.В.

Справа № 635/10913/14-ц Доповідач -Зазулинська Т.П.

Категорія - відшкодування моральної шкоди,

заподіяної діями органів досудового слідства

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого ЗАЗУЛИНСЬКОЇ Т.П.,

суддів КРУГОВОЇ С.С.,

МІНЕНКОВОЇ Н.О.,

секретаря Пруднікової О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за апеляційними скаргами Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області на рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Державної казначейської служби України, треті особи: Прокуратура Харківської області, Головне управління Міністерства внутрішніх справ України в Харківській області про відшкодування моральної шкоди, заподіяної незаконними рішеннями органів досудового слідства та відшкодування судових витрат,-

в с т а н о в и л а :

У грудні 2014 року ОСОБА_3 звернувся до Харківського районного суду Харківської області з позовом, в якому, з урахуванням уточнень, просив зобов»язати Державне казначейство України списати у безспірному порядку з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України на його користь 584548,00 грн. на відшкодування моральної шкоди, завданої незаконним притягненням до кримінальної відповідальності та покласти на відповідача обов»язок відшкодувати йому витрати на оплату судової експертизи в сумі 3700,00 грн.

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року, з урахуванням ухвал цього ж суду від 24.12.2015 року та 03.03.2016 року про виправлення описок, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено частково. Відшкодовано за рахунок Державного бюджету України завдану ОСОБА_3 моральну шкоду у розмірі 281509,00 грн., шляхом зобов»язання Державну казначейську службу України виплатити дані грошові кошти ОСОБА_3 з рахунку Державного бюджету України. Стягнуто з Державного бюджету України на користь ОСОБА_3 витрати в сумі 3700,00 грн. шляхом зобов»язання Державну казначейську службу України відшкодувати сплачені судові витрати на оплату судово-психологічної експертизи №14369 від 27.03.2015 року, проведеної ХНДІСЕ ім. М.С.Бокаріуса.

В апеляційній скарзі Державна казначейська служба України просить скасувати вказане рішення в частині стягнення з неї судових витрат, а також моральної шкоди та ухвалити нове, яким відмовити ОСОБА_3 у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовані всі обставини справи, не досліджені всі його доводи та не надано їм належної оцінки.

Зазначає, що у разі закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю у діянні складу кримінального правопорушення право на відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів досудового слідства та прокуратури, виникає лише при встановленій незаконності дій вищевказаних правоохоронних органів.

Вважає, що ОСОБА_3 не доведено факту спричинення моральної шкоди, не встановлено протиправної поведінки у діях органів міліції та прокуратури.

Вказує, що Державна казначейська служба України прав та інтересів ОСОБА_3 не порушувала, шкоди позивачу не завдавала, тому оскаржуване рішення суду в частині стягнення судових витрат на підставі ст. 88 ЦПК України з Державної казначейської служби України є незаконним.

Заступник прокурора Харківської області в апеляційній скарзі також просить скасувати рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року в частині задоволених позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову ОСОБА_3

В обґрунтування скарги посилається на те, що рішення суду в оскаржуваній частині є таким, що не відповідає вимогам чинного законодавства, оскільки прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, а висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи.

Зазначає, що суб'єктом відповідальності є саме держава, а не конкретний орган досудового слідства, прокуратури або суду, що заподіяв шкоду, та не Державна казначейська служба України.

Вказує, що суд першої інстанції безпідставно, без посилання на належні та допустимі докази, вказує на підтвердження факту спричинення ОСОБА_3 моральної шкоди та без зазначення належних розрахунків, визначив компенсацію моральної шкоди ОСОБА_3 у розмірі 281 509,00 грн.

Зазначає, що позивач під час досудового розслідування не перебував під вартою, будь-яких тиску з боку органу досудового слідства, прокуратури та суду не зазнавав.

Вважає, що судом першої інстанції безпідставно взято до уваги висновки судово-психологічної експертизи № 14369 від 27.03.2015 року, проведеної Харківським НДІСЕ ім. Засл. проф. М.С, Бокаріуса незважаючи на те, шо не існує жодних кримінальних проваджень за фактом неправомірних дій співробітників правоохоронних органів під час досудового розслідування у кримінальному провадженні стосовно позивача, жодну службову особу не повідомлено про підозру та відсутні обвинувальні вироки суду, які набули законної сили, тому вказаний висновок неможна визнати належним та допустимим доказом у розумінні ст,ст.58,59 ЦПК України.

Стверджує, що Конституція України гарантує громадянам право на відшкодування шкоди за рахунок держави, а не за рахунок коштів на утримаиня цих органів, проте суд першої інстанції стягнув відшкодування моральної шкоди не з держави України шляхом списання Державною казнкачейської службою України з .Державного бюджету України як органом, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, а за рахунок Державного бюджету України.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб,які беруть участь у справі, перевіривши доводи апеляційних скарг іматеріали справи , колегія суддів вважає, що скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.

У справі встановлено, що постановою прокурора Московського району міста Харкова від 15.09.2008 року скасовано постанову ст. о/у ДІМ СВМ Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області від19.08.2008 року про відмову в порушенні кримінальної справи та порушено кримінальну справу № 27080080 за фактом шахрайства скоєного відносно гр-ки ОСОБА_5 за ознаками складу злочину, передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України (а.с.99-100).

28.10.2008 року слідчим ОСОБА_3 було обрано запобіжний захід у вигляді підписки про невиїзд.

09.06.2009 року слідчою Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - Воронкіною Я.А. було пред'явлено обвинувачення ОСОБА_3 у скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч. 2 КК України

Вироком Московського районного суду м. Харкова від 07.05.2013 року ОСОБА_3 було визнано невинним у скоєнні злочину передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України і виправдано. (а.с.4-11 т.1)

Ухвалою апеляційного суду Харківської області від 11.06.2013 року вирок Московського районного суду міста Харкова від 07.05.2013 року було скасовано, а справу направлено на додаткове розслідування прокурору Московського району міста Харкова. (а.с. 12-14 т.1)

Після повернення судом апеляційної інстанції справи для проведення додаткового розслідування, кримінальному провадженню, у зв'язку з внесенням його до Єдиного реєстру досудових розслідувань, було присвоєно новий номер № 12013220470006295 від 21.11.2013 року.

25.05.2014 року слідчою Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - Воронкіною Я.О. було винесено постанову про закриття кримінального провадження, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12013220470006295 від 21.11.2013 року на підставі ст. 284 ч. 1 п. 2) КПК України у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого ст. 190 ч. 1 КК України. (а.с.16 т.1)

Вирішуючи спір суд першої інстанції виходив з того, що підписка про невиїзд являється мірою процесуального примусу і обмежувала у період з 20.10.2008 р. по 11.07.2013 р., тобто 60 місяців 16 днів, конституційне право громадянина України - ОСОБА_3 на вільне пересування, передбачене ст. 13 Загальної декларації прав людини, ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основних свобод, ст. 12 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 33 Конституції України, ст. 313 ч. 1 ЦК України. У зв'язку з викладеним, у ОСОБА_3 виникло право на відшкодування шкоди, заподіяної йому внаслідок незаконного пред'явлення обвинувачення і процесуальних дій, що обмежують права громадян, тобто незаконного застосування відносно нього органами досудового розслідування міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд у період з 20.10.2008 р. по 11.07.2013 р., тобто за 60 місяців 16 днів.

При вирішенні питання про ступінь вини спричинювача моральних страждань суд допитав позивача ОСОБА_3 та слідчу Московського РВ ХМУ ГУМВС України в Харківській області - Воронкіну Я.А., проаналізувавши кримінально-процесуальне законодавство, під час дії якого слідчим приймалися незаконні процесуальні рішення відносно ОСОБА_3, та ступінь її свободи при прийнятті цих рішень : положення ст. 148 ч.ч.2,3, ст. 114 ч.ч.1,2,131, 214 КПК України ( в редакції 1960 року) суд дійшов висновку, що ОСОБА_3 внаслідок незаконного пред'явлення йому обвинувачення у шахрайстві, якого він не здійснював і незаконного застосування до нього процесуальної дії, що обмежувала його права - підписки про невиїзд з постійного місця проживання, органом досудового слідства спричинені моральні страждання з грубою необережністю, так як слідча міліції Воронкіна Я.А. отримала із прокуратури Московського району м. Харкова вже порушену 15.09.2008 року прокурором кримінальну справу, та, повинна була проводити досудове розслідування. Разом з тим, слідча міліції Воронкіна Я.А., відповідно до діючого на день прийняття нею вказаних незаконних процесуальних рішень, мала передбачену законом можливість не пред'являти незаконне обвинувачення і своїм рішенням закрити справу, а також без достатніх підстав для застосування запобіжного заходу мала можливість обмежитися відібранням у ОСОБА_3 письмового зобов'язання про явку на виклик слідчого, не застосовуючи при цьому запобіжний захід, тобто сприймала маловірогідним виникнення та розвиток ситуації, але могла прийняти правильне рішення та реалізувати його.

Грунтуючись на рішенні Європейського суду з прав людини «Іванов проти України» від 07.12.2006 р. та «Федоров і Федорова проти Росії» від 13.10.2005 року суд вважав, що при застосуванні відносно ОСОБА_3 міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд не було досягнуто рівноваги між загальними інтересами та правами позивача передбаченої ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції; що втручання в особисту свободу ОСОБА_3 не пропорційно законній переслідуваній меті, а також вказав, що відповідно до ст. 5 ч. 1 та ст. 2 Протоколу № 4 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 р. (ратифіковану законом України № 475/97-ВР від 17.07.1997 р.): «Кожен має право на свободу та на вільне пересування», а тому, внаслідок обмеження свободи ОСОБА_3 обраною відносно нього міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд з постійного місця проживання позивач зазнав моральної шкоди, яку неможливо відшкодувати лише висновком про порушення його прав, гарантованих Конвенцією, у зв'язку з чим судом по справі була проведена судово-психологічна експертиза.

За висновками судово-психологічної експертизи Харківського науково-дослідного інституту судових експертиз «ім. засл. проф. Бокаріуса М.С.» № 14369 від 27.03.2015 року:

«Ситуація, яка досліджується за позовною заявою є психотравмуючою для ОСОБА_3 За умови визнання судом факту незаконного застосування до ОСОБА_3 запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд протягом 71 місяця та 3-х днів, йому спричинені моральні страждання. У зв'язку з тим, що ОСОБА_3 завдані моральні страждання, то можливий розмір грошової компенсації за завдані страждання може бути наступним:

-за умови, якщо судом буде встановлено, що ступінь вини спричинювача моральних страждань пов'язаний з простою необережністю, можливий розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди заподіяної позивачу, складе 146137 грн. 16 коп., при ступіні вини спричинювача моральних страждань пов'язаній із грубою необережністю - 292274 грн. 32 коп., при ступіні вини спричинювача моральних страждань пов'язаній із непрямим умислом - 438411 грн. 48 коп., при ступіні вини спричинювача моральних страждань пов'язаній із прямим умислом -584548 грн. 64 коп.» (а.с. 82-90)

При вирішенні питання про розмір (грошовий еквівалент) компенсації моральної шкоди суд врахував, що міри запобіжного заходу у вигляді підписки про невиїзд були застосовані до ОСОБА_3 не 71 місяць 3 дні, як стверджували позивач та його представник, а 60 місяців 16 днів, розрахував розмір грошової компенсації за завдані моральні страждання при ступені вини спричинювача моральних страждань як пов'язаного з грубою необережністю в сторону зменшення від розрахунку судово-психологічної експертизи з 438411 грн. 48 коп. за 71 місяць 3 дні та застосував при цьому формулу експерта-психолога, наведену у висновку судово-психологічної експертизи: (а.с. 83-90) з такими коефіцієнтами:

d - Обрання інших мір обмеження свободи (підписка про невиїзд): розмір моральної шкоди, згідно відповідних коефіцієнтів, обраховувався не «за один день», а за 1 місяць. Таким чином, зазначений коефіцієнт складає: d = 7,2 x 60,53 (місяців)= 435,816

fv - 0,5 для грубої необережності (спричинював моральних страждань сприймав маловірогідним виникнення та розвиток ситуації, але міг прийняти правильне рішення та реалізувати його.

МЗП (розмір встановленої законом мінімальної заробітної плати на день прийняття рішення судом першої інстанції у грудні 2015 р.) - 1378 грн. 00 коп.

D = d x МЗП x fv x I x c x (1-fs) = 435,816 х 1378 x 0,5 х 0,75 х 1,25 x (1-0) = 281509 грн. 00 коп.

Колегія суддів не може погодитись у повній мірі з вказаними висновками суду першої інстанції , вважає, що суд дійшов їх при неповному з"ясуванні обставин, що мають значення для справи і з неправильним застосуванням норм матеріального і процесуального права, що у відповідності до п.п.1.4 ч.1 ст.309 ЦПК України є підставою для зміни рішення в частині розміру та способу відшкодування спричиненої ОСОБА_3 незаконними рішеннями органів досудового слідства моральної шкоди та судових витрат.

Верховним Судом України у справі № 6-2203 цс 15 ( постанова від 02.12.2015 року) висловлена така правова позиція:

Відповідно до частини 3 статті 13 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом проводиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць на момент перебування під слідством чи судом, при цьому суд при вирішенні цього питання має виходити з такого розміру мінімальної заробітної плати чи неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, що діють на час розгляду справи.

Вказаною постановою Верховного Суду України скасовані рішення апеляційного суду і ухвала суду касаційної інстанції. Позов ОСОБА 1 до Управління Міністерства внутрішніх справ України в Полтавській області, Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними діями органів досудового слідства, задоволено.

Стягнуто з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з єдиного казначейського рахунку на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження (ідентифікаційний НОМЕР_2), 34 тис. 450 грн (тридцять чотири тисячі чотириста п'ятдесят гривень).

Судові витрати віднесені на рахунок держави.

При цьому , вирішуючи спір по суті, Верховний Суд України визначив до відшкодування суму, виходячи зі встановленого ЗУ « Про Державний бюджет України» розміру мінімальної заробітної плати за кожен місяць перебування позивача під слідством та судом і зазначив в мотивувальній частині постанови , що :

Згідно зі статтею 56 Конституції України кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів може бути відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Статтею 23 ЦК України визначено, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту п'ятого статті 3 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» відшкодуванню громадянинові підлягає моральна шкода у випадках незаконного засудження, незаконного повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, незаконного взяття і тримання під вартою, незаконного проведення в ході кримінального провадження обшуку, виїмки, незаконного накладення арешту на майно, незаконного відсторонення від роботи (посади) та інших процесуальних дій, що обмежують права громадян.

У випадках, зазначених у частині першій цієї статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі незалежно від вини посадових осіб органів дізнання, досудового слідства

Вказана правова позиція у відповідності до ст.360-7 ЦПК України є обов»язковою для судів, проте не була врахована та застосована судом першої інстанції.

Висновок суду про спричинення позивачу моральних страждань з грубою необережністю з боку слідчого Воронкіної Я.А. та визначення розміру відшкодування моральної шкоди на підставі цього висновку за формулою, наведеною експертом у висновку № 14369 від 27.03.2015 року не грунтується на законі і матеріалах справи, в яких відсутні будь-які висновки компетентних органів або посадових осіб чи вирок суду, який набрав законної сили, з питання наявності в діях цього слідчого під час проведення досудового слідства грубої необережності .

Погоджуючись з висновком суду про те, що на підставі виправдовувального вироку та постанови про закриття кримінального провадження з реабілітуючих підстав у позивача виникло право на відшкодування моральної шкоди, колегія суддів вважає, що розмір відшкодування цієї шкоди має бути розрахований, виходячи з установленого законодавством мінімального розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідстом і судом.

Відповідно до ст.8 ЗУ від 28.12.2014 року № 80-УШ « Про державний бюджет України на 2015 рік» з 01 вересня 2015 року мінімальна заробітна плата установлена на рівні 1378,00 грн., тому розмір моральної шкоди, спричиненої позивачу перебуванням під слідством і судом протягом 60 місяців 16 днів становить 83414,94 грн.

Підлягає зміні рішення суду першої інстанції і в частині способу відшкодування спричиненої позивачу моральної шкоди та судових витрат, оскільки покладення судом на Державну казначейську службу України зобов»язання виплатити дані грошові кошти ОСОБА_3 з рахунку Державного бюджету України та відшкодувати останньому сплачені судові витрати на оплату судово-психологічної експертизи не грунтується на законі і суперечить приписам ст.11 ЦПК України, оскільки позивач просив здіснити відшкодування шкоди та судових витрат шляхом безспірного списання коштів на його користь з відповідного казначейського рахунку Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст.303,304, п.3 ч.1 ст.307, п.п.1,4 ч.1 ст.309, ст.ст.313,314,316,317,319,324 ЦПК України колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційні скарги Державної казначейської служби України та заступника прокурора Харківської області задовольнити частково.

Рішення Харківського районного суду Харківської області від 24 грудня 2015 року змінити в частині способу відшкодування за рахунок коштів Державного бюджету України спричиненої позивачу незаконними рішеннями органів досудового слідства моральної шкоди та судових витрат, зобов"язавши Державну казначейську службу України списати з единого казначейського рахунку на користь ОСОБА_3 281509 ( двісті вісімдесят одну тисячу п"ятсот дев"ять) грн. завданої моральної шкоди та 3700 ( три тисячі сімсот) грн. судових витрат.

В іншій частині рішення залишити без змін.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення. Касаційна скарга на рішення апеляційного суду може бути подана безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Т.П.Зазулинська

Судді (підпис) С.С. Кругова

(підпис) Н.О.Міненкова