Ухвала суду № 57673107, 12.05.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

УХВАЛА

12 травня 2016 року м. Київ К/800/12742/16

Суддя Вищого адміністративного суду України Сорока М.О., розглянувши матеріали касаційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Львівської міської ради про визнання протиправними дій, визнання протиправною та скасування ухвали, -

в с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом, в якому просила:

визнати протиправними дії Львівської міської ради в частині прийняття ухвали від 10.07.2008 №1996 «Про користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1»;

визнати протиправною та скасувати ухвалу Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1996 «Про користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1».

Постановою Франківського районного суду м. Львова від 04 листопада 2015 року позов задоволено. Визнано протиправними дії Львівської міської ради в частині прийняття ухвали від 10.07.2008 № 1996 «Про користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1».

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року постанову суду першої інстанції скасовано. Провадження у справі закрито на підставі пункту 1 частини 1 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Не погоджуючись із рішенням суду апеляційної інстанцій, ОСОБА_1 звернулася з касаційною скаргою до Вищого адміністративного суду України, в якій просить його скасувати та залишити в силі постанову суду першої інстанції.

Відповідно до положень пункту 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України суддя-доповідач відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи.

За змістом цієї норми касаційна скарга повинна містити посилання на помилкове та/або неправильне застосування норм матеріального права при вирішенні справи та/або порушення судами норм процесуального права (у разі оскарження судового рішення по суті - пояснення, яким чином такі порушення вплинули на правильність вирішення справи).

Судом встановлено, що відповідно до договору купівлі-продажу від 04.06.2006 ОСОБА_2 є власником приміщення господарських споруд загальною площею 153,1 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1. Вказане також підтверджується витягом про державну реєстрацію права власності на нерухоме майно від 06.09.2006.

Згідно з пунктом 1 ухвали Львівської міської ради від 10 липня 2008 року № 1996 «Про користування гр. ОСОБА_2 земельною ділянкою по АДРЕСА_1» ОСОБА_2 передано земельну ділянку площею 0,0860 га на АДРЕСА_1 в оренду терміном на 10 років для обслуговування господарських споруд за рахунок земель, що не надані у власність або користування, за функцією використання - землі комерції.

Відповідно до пункту 2 вказаної ухвали ОСОБА_2 у місячний термін зобов'язано укласти з Львівською міською радою договір оренди землі та провести його державну реєстрацію. Вказана ухвала підписана міським головою А. Садовим та набрала чинності у відповідності до вимог ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні».

11 липня 2008 року між Львівською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди земельної ділянки, що знаходиться по АДРЕСА_1, площею 0,0860 га, для обслуговування господарських споруд терміном на 10 років - до 10 липня 2018 року. Договір зареєстрований у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК, про що у Державному реєстрі земель вчинено запис від 03.12.2008 за НОМЕР_1.

Не погоджуючись з ухвалою Львівської міської ради від 10.07.2008 № 1996 позивач звернулася до суду з вказаним позовом.

Скасовуючи постанову суду першої інстанції та закриваючи провадження у справі, апеляційний суд виходив з наступного.

Відповідно до частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності. Вжитий у цій процесуальній нормі термін «суб'єкт владних повноважень» позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб'єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 3 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Враховуючи, що предметом спору у цій справі є перевірка правильності формування волі однієї зі сторін стосовно розпорядження землею та передачі відповідних прав щодо неї, вказану справу не може бути розглянуто за правилами Кодексу адміністративного судочинства України.

Судом апеляційної інстанції зазначено, що у разі прийняття суб'єктом владних повноважень рішення про передачу земельних ділянок у власність чи оренду (тобто ненормативного акта, який вичерпує свою дію після його реалізації) подальше оспорювання правомірності набуття фізичною чи юридичною особою спірної земельної ділянки має вирішуватися у порядку цивільної (господарської) юрисдикції, оскільки виникає спір про право цивільне.

Такий чином спір щодо захисту цивільних прав, що виникають із земельних відносин, має не публічний, а приватно - правовий характер, а тому вирішення таких спорів не належить до юрисдикції адміністративних судів.

Згідно з пунктом 1 частини 1 та частиною 2 статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

Враховуючи, що доводи скаржника не спростовують висновку суду апеляційної інстанції та не викликають необхідності перевірки матеріалів справи у зв'язку із ненаведенням підстав, які б дозволили вважати, що суд неправильно застосував норми матеріального або процесуального права, ця касаційна скарга є необґрунтованою.

За таких обставин у відкритті касаційного провадження за даною касаційною скаргою слід відмовити.

Керуючись статтями 211, 213, пунктом 5 частини 5 статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України,

у х в а л и в :

Відмовити ОСОБА_1 у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 20 квітня 2016 року.

Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з доданими до скарги матеріалами направити ОСОБА_1.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя М.О. Сорока