Ухвала суду № 57672295, 12.05.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 травня 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1517/15

Категорія: 8.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Князєв В.С.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

доповідача судді Турецької І.О.

суддів Стас Л.В., Косцової І.П.

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі апеляційну скаргу Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року за адміністративним позовом Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКАР ТРАНС» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках, -

В С Т А Н О В И В:

У травні 2015 року Вінницька обєднана державна податкова інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області (надалі Вінницька ОДПІ) звернулася до суду першої інстанції з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКАР ТРАНС» (надалі ТОВ «РЕКАР ТРАНС») в якому просила накласти арешт на кошти та інші цінності платника податків, що знаходяться в банківських установах, на суму податкового боргу в розмірі 1 280 287,00 грн.

В обґрунтування позову зазначено про наявність у підприємства податкового боргу та про відсутність майна, на яке може бути накладений арешт.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі Вінницька ОДПІ ставить питання про скасування постанови суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та просить залишити її позов без розгляду.

Від представника Вінницької ОДПІ надійшло клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Суд апеляційної інстанції, керуючись даним клопотанням, розглянув справу в порядку письмового провадження, у відповідності до положень п.2 ч.1 ст.197 КАС України, у звязку із неявкою іншої сторони, належним чином сповіщеної про день, час та місце розгляду справи.

Зясувавши обставини справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню на наступних підставах.

Так, судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що за відповідачем рахується податковий борг з податку на додану вартість, який виник на підставі узгоджених податкових зобовязань, задекларованих в податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2014 року і січень 2015 року (а.с.69-71) в сумі 1 280 287,00 грн.

Постановою господарського суду Миколаївської області від 30 липня 2015 року ТОВ «РЕКАР ТРАНС» визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру та призначено ліквідатора.

Повідомлення про визнання боржника ТОВ «РЕКАР ТРАНС» банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури було оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України 30 липня 2015 року за №20874.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив із положень частини 1 статті 38 Закону України № 2343-XII від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», яка встановлює, що з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури, накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається і вимоги за зобовязаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть предявлятися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури.

Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає. Кредитори, вимоги яких заявлені після закінчення строку, встановленого для їх подання, або не заявлені взагалі, не є конкурсними, а їх вимоги погашаються в шосту чергу в ліквідаційній процедурі.

Згідно із вимогами ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що застосування судом першої інстанції до спірних правовідносин вимог Закону України № 2343-XII від 14 травня 1992 року «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» є обґрунтованим та рішення, яке є предметом оскарження, постановлено судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, які підтверджені належними та допустимими доказами.

До зазначеного висновку, колегія суддів дійшла, враховуючи наступне.

Відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 Податкового кодексу України, арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Отже, цей Кодекс є спеціалізованим нормативно-правовим актом у сфері справляння податків і зборів.

Разом з цим, Податковий кодекс України не регулює питання погашення податкових зобов'язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» (пункт 1.3 статті 1 Кодексу).

Стаття 38 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» визначає наслідки визнання боржника банкрутом.

Так, з дня прийняття господарським судом постанови про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури:

скасовується арешт, накладений на майно боржника, визнаного банкрутом, чи інші обмеження щодо розпорядження майном такого боржника. Накладення нових арештів або інших обмежень щодо розпорядження майном банкрута не допускається.

Вимоги за зобов'язаннями боржника, визнаного банкрутом, що виникли під час проведення процедур банкрутства, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури протягом двох місяців з дня офіційного оприлюднення повідомлення про визнання боржника банкрутом і відкриття ліквідаційної процедури. Зазначений строк є граничним і поновленню не підлягає.

Системний аналіз наведених норм законодавства дає підстави вважати, що у позивача відсутні підстави для накладення арешту на кошти ТОВ «РЕКАР ТРАНС».

Із тексту апеляційної скарги контролюючого органу вбачається, що вони погоджуються з такою правовою позицією, однак, на їх думку, суд першої інстанції допустився процесуального порушення, не розглянувши їх заяву про зупинення провадження у справі.

Так, апелянт зазначає, що суд в порушення п.3 ст.160 КАС України, не постановив з цього приводу окремий процесуальний документ у вигляді ухвали.

На думку, апелянта, зазначення у судовому рішенні, яким по суті вирішені позовні вимоги, доводів щодо необґрунтованості заявленого клопотання та про відмову в його задоволенні є порушенням процесуальних норм адміністративного судочинства.

Колегія суддів вважає обґрунтованим даний довід апелянта та вважає, що за результатами розгляду клопотання про зупинення провадження у справі, суд повинен був прийняти окремий процесуальний документ, а саме ухвалу.

Разом із тим порушення норм процесуального права є підставою для скасування рішення тільки у випадках, встановлених пунктом 4 частини першої статті 202 КАС України, а саме в разі, коли ці порушення призвели до неправильного вирішення справи.

Пленум Вищого адміністративного суду України у своєї постанові від 20 травня 2013 року № 7 «Про судове рішення в адміністративній справі» зазначив, що указані порушення норм процесуального права варто вважати істотними і такими, що тягнуть скасування судового рішення та ухвалення нового рішення.

Виявивши при перегляді судового рішення інші процесуальні порушення, які не вплинули на правильність ухвалення судом першої інстанції рішення, суд апеляційної інстанції повинен зазначити про це у мотивувальній частині свого рішення та обґрунтувати свій висновок про неістотність допущених порушень.

Отже, колегія суддів вважає, що допущене судом першої інстанції порушення норм процесуального права не вплинуло на правильність ухвалення судового рішення і не є підставою для його скасування.

Винницька ОДПІ зазначає в апеляційній скарзі про те, що наведене процесуальне порушення, позбавило її права та можливості подачі заяви про залишення позову без розгляду.

Суд апеляційної інстанції вважає, що цей довід позбавлений законодавчого врегулювання.

Так, ст. 155 КАС України встановлює вичерпний перелік підстав для залишення позовної заяви без розгляду.

Однією з таких підстав є відкликання позовної заяви.

Матеріали справи свідчать, що позивач не скористався своїм процесуальним правом та не надав таку заяву до суду першої інстанції, а тому будь-які його процесуальні права з цього приводу не порушені.

Суд апеляційної інстанції вважає, що розгляд заяв про зупинення провадження у справі та про відкликання позову, не є взаємоповязаним і не може перешкодити позивачу в будь-який час до ухвалення судом рішення скористатися своїм процесуальним правом.

Також, колегія суддів звертає увагу, що в прохальній частині апеляційної скарги позивач просить скасувати рішення суду першої інстанції та залишити позовну заяву без розгляду, без зазначення будь-яких підстав, які перелічені у ст. 155 КАС України.

Така вимога апеляції не може бути задоволена, так як не заснована на вимогах ст.ст. 155, 203 КАС України.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Також, судом апеляційної інстанції ухвалою від 27 січня 2016 року апелянту було відстрочено сплату судового збору до винесення судового рішення за подання апеляційної скарги.

Суд, на підставі ст.88 КАС України, стягує відстрочений судовий збір з Винницької ОДПІ у розмірі 80,39 грн.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Винницькій області залишити без задоволення.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2015 року за адміністративним позовом Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Винницькій області до товариства з обмеженою відповідальністю «РЕКАР ТРАНС» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банках залишити без змін.

Стягнути з Вінницької обєднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Вінницькій області судовий збір у розмірі 80 (вісімдесят) грн. 39 коп. до спеціального фонду Державного бюджету України за наступними реквізитами: отримувач коштів ГУК в Одеській області / Приморський р-н./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 38016923, банк отримувача ГУДКСУ в Одеській області, код банку отримувача (МФО) 828011, рахунок отримувача 31212206781008, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили через пять днів після направлення її копій особам, які брали участь у справі та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Доповідач - суддя І.О.Турецька

суддя Л.В. Стас

суддя І.П. Косцова